Царство сонця Ніни Бондаренко

Віра СЕРЕДА
 
Царство сонця Ніни БондаренкоУ виставковій залі Запорізької обласної організації Національної спілки художників України розгорнута персональна виставка київської художниці, члена НСХУ Ніни Бондаренко "Сонячний шлях". Її твори експонуються в Державному музеї українського народного декоративного мистецтва (Київ), Чигиринському історико-культурному заповіднику, музеях Вінниці, Стаханова, Борисполя, Фастова, Чернігова, Ніжина, Севастополя, Яготина, у приватних колекціях США, Канади, Швейцарії.

 

Півтисячі малюнків для текстилю

Переступивши поріг зали, одразу ж потрапляєш у царство сонця - майже кожен пейзаж художниці осяяний його променями. Натюрморти з квітів вражають багатством кольорів, створюючи справжнє свято в душі. У полотнах присутнє почуття осяяння, сміливо вирішена композиція, колір, а головне - з полотен ідуть невидимі енергетичні позитивні потоки.

Проте Ніна не одразу прийшла в мистецтво живопису. Закінчивши Київське училище прикладного мистецтва, з 1961 року вона працювала на Дарницькому шовковому комбінаті в Києві, де протягом десяти років створила понад 500 зразків малюнків промислового художнього текстилю штучного шовку для серійного та масового тиражування. Тканини за її малюнками не раз одержували високі нагороди й експонувалися на численних зарубіжних виставках.

Згодом джерелом творів Ніни Бондаренко стає народна українська вибійка (лемківська, бойківська, полтавська, київська, інші) - з 1984 по 1990 роки вона відновлює древні традиції української національної вибійки й створює 50 зразків сучасного українського одягу в цьому стилі.

Так стають художниками

А потім одна мить вирішила її подальшу долю. Ніна Бондаренко навесні 1971 року потрапляє із групою живописців у Гурзуф, у будинок творчості Спілки художників СРСР.

- Мені пощастило в житті, - розповідає Ніна Петрівна, - я неодноразово зустрічала людей, які розкривали мені таїни мистецтва. Першою такою людиною стала московська художниця Зара Афасіжева, яка щиро передала мені секрети композиції й загадковість кольорових сполучень, вона щиро навчила мене найважливіших принципів живописної культури.

Пізніше Гурзуф поєднав Ніну Бондаренко з блискучими талантами живопису - Михайлом Рудаковим, Василем Батюшковим, Петром Столяренком, Германом Єгошиним. Багаторічне спілкування з такими корифеями не минуло даремно. Із року в рік вона все сміливіше й впевненіше розкладала мазки чистих кольорів.

І в Америці, і в Запоріжжі...

Одного разу я прочитала, що відомий лікар, кандидат медичних наук Микола Калашников запропонував лікувати хворих творами Ніни Бондаренко. Поцікавилася в художниці, чи вона знайома з ним.

- Якось була виставка, - розповіла Ніна. - Як це іноді буває в мистецькому середовищі, мої роботи комусь заважали. Попросили прибрати картину "Пам'яті Вертинського" (зараз ця робота в Америці), виконану олією й оздоблену коштовними каменями. Я прибрала, настрій зіпсували. Раптом кажуть, що мене розшукує якийсь чоловік. Нас познайомили. Це був лікар із військового госпіталю. Уже встиг зняти на плівку оту мою картину. Він запропонував випускати принти й моїми роботами лікувати людей. Я відмовилася, бо не хотіла заробляти на цьому. Згодом він у статті описав свій метод лікування.

Була ще одна несподіванка в житті Ніни Бондаренко - доля закинула її в Північну Америку (відбулися її перші персональні виставки в США й Канаді). Із 90-х років минулого століття вона постійно буває у Філадельфії й Флориді. Її твори експонуються на персональних виставках, які організує "Sasak Gallery" (штат Вашингтон, США). Краса заток Беленхайму, садів Майамі, морські пейзажі біля Мельбурна знайшли відображення у полотнах художниці. Але найбільшу насолоду вона отримує від пейзажів Криму, Києва, а з минулого року - Запорізького краю. Побувавши на VII міжнародному мистецькому пленері "Хортиця крізь віки", Ніна Бондаренко створила полотна, що експонують на нинішній виставці: "Вечірній краєвид Старого Дніпра біля козацької переправи", "Вечірній краєвид із балки Каракайки на острів Байда", "Молочна ріка біля Кам'яної Могили".

Є сподівання, що тепер Ніна Петрівна щороку буде їздити не лише в Крим, до Чеховської бухти в Гурзуфі, але й на Хортицю. До речі, під час церемонії відкриття виставки голова Запорізької організації НСХУ Ірина Гресик сповістила всім присутнім, що VIIІ міжнародному мистецькому пленеру "Хортиця крізь віки" бути: минулорічні спонсори підтвердили свою участь у його фінансовій підтримці.

На знімках: 

 Ніна Бондаренко з онукою Даринкою

Ніна Бондаренко з онукою Даринкою

 Весняна радість

Весняна радість

 Ті, що несуть світло

Ті, що несуть світло

chevron-down