Пішов мій друг Микола за межу... До вічності і неземної Слави.А нам залишив все..., що серцем карбував роками...
ВІЧНА ПАМЯТЬ І НАША ШАНА ПОЕТУ...
( не судилось нам на землі потиснути руки і передати іскорку тепла душі на вічні творчі муки.
Сумуємо... Друже Миколо, моли Бога на Небесах за всіх грішних на цій Землі...)
Вікторія Абукадум разом з Миколою Петренком.
Ідуть... Ідуть... Тікають за межу...
Небесними стають земні світила...
Услід лиш "вічна пам'ять" прокажу,
Хоча багато всякого хотілось...
Здавалось, крапка, яма... Та, проте,
Рука Невтомна ставить щедро ко́му...
Відкрилось їм велике і святе,
Для нас, простих, незнане, невідоме...
Свої шляхи пройшовши по землі,
Злітають в небеса великі Люди...
На кого, нетямущі і малі,
Рівнятися віднині й прісно будем?..
(с)Вікторія Бричкова-АбуКадум