ВІРА СЕРЕДА

У Запоріжжі триває Дев'ятий міжнародний мистецький пленер «Хортиця крізь віки - 2011», представництво якого поступово розширюється. Цього року уперше на нього завітав представник Тунісу - художник Нежиб РОКБАНІ. Як і всі учасники, він надіслав свої роботи на конкурс, й оргкомітет пленеру визнав їх достойними для участі в мистецькому заході. У Тунісі митець є віце-президентом Міжнародного фестивалю образотворчих мистецтв в Монастірі. Основне ж його місце роботи – один із відділів бюро контролю служби авіаційного руху в аеропорту міста Монастір. Нежиб дуже комунікабельна людина, гарно володіє французькою мовою, тож не було жодних перешкод для нашого спілкування.

Вернісаж

ВІРА СЕРЕДА, ЮРІЙ ЗЕЛІНСЬКИЙ (ФОТО)

У виставковій залі Запорізької організації Національної спілки художників України у рамках Дев'ятого міжнародного мистецького пленеру «Хортиця крізь віки - 2011» відбулось урочисте відкриття персональної виставки заслуженого діяча мистецтв України Леоніда Антонюка. Виставка приурочена 30-річчю творчої діяльності й 60-річному особистому ювілею, які митець відзначив минулого року.

Леонід Антонюк – професійний художник, член НСХУ з 1985 року. Народився 19 березня 1950 року в селі Плоска Рівненського району Рівненської області. Закінчив Дніпропетровське художнє училище (1970) і Київський художній інститут (1978). Митець був учасником Всесоюзних виставок у Москві (з 1979 по 1985 роки), виставляв роботи на аукціоні «Крісті» в Лондоні (Англія, 1992), мав персональні виставки – у Франції (в галереях Парижа, Бордо, Версаля, 1992-1995), в Австралії (Сідней), у Дніпропетровському художньому музеї (1992, 2000, 2011). Його твори зберігаються у фондах музеїв Дніпропетровська, Хмельницького, Запоріжжя, зібраннях Міністерства культури України, дирекції художніх виставок НСХУ, приватних колекціях різних країн.

Сказати, що виставка Леоніда Антонюка цікава й гарна, мало, її треба обов’язково побачити. Переступивши поріг виставкової зали, потрапляєш у дивовижний світ краси, створений митцем за понад 30 років.

стартував персональною виставкою

Мистецтво

ВІРА СЕРЕДА

У виставковій залі Запорізької організації Національної спілки художників України відбулось урочисте відкриття Дев'ятого міжнародного мистецького пленеру «Хортиця крізь віки - 2011». У його рамках відкрилася персональна виставка одного з учасників – заслуженого діяча мистецтв України Леоніда Антонюка.

На урочистості завітали поважні гості, представники спонсорів, колеги з Дніпропетровська. Надійшли привітальні телеграми від Міністерства культури України й Національної спілки художників України. Під час церемонії відкриття пригадали, як 2003 року народжувався Перший, тоді ще всеукраїнський, пленер, адже не було жодного досвіду. Прозвучали слова вдячності на адресу присутнього в залі депутата Запорізької міської ради, на той час Запорізького міського голови Євгена Карташова, який 2003 року разом із гуртом ентузіастів був серед організаторів культурного заходу. Згадали унікального митця, академіка Віктора Гонтарова (на жаль, покійного)- одного з натхненників тодішнього пленеру.

Людмила Скорина

ВИЖИТИ: (не)серйозні нотатки літературознавця, адресовані письменникам-початківцям

Лави українських письменників щороку поповнюються новими адептами Літератури. Як метеори зблискують нові імена – і зникають, аби більше ніколи не зринути. Залишаються одиниці. Чому так трапляється?

Чи це пов´язане з природним (чи штучним) відбором? Іншими чинниками? На мою думку, причин декілька. Одна з них полягає у тому, що людина в якийсь момент розчаровується у літературі, яка не виправдала її сподівань.

Чи можна цього уникнути? Напевне, варто було б розробити тест для молодих авторів - аби кожен заздалегідь міг виміряти свій хист і упевнитися, чи варто йому писати. А поки такого тесту немає - чи не кожен початківець вважає себе потенційно талановитим і здатним створити епохальні речі. Зазвичай писання вважається справою простою. Що тут такого, - міркує собі молодий (або не дуже молодий) пошукач від літератури. - Сів до столу, узяв ручку і папір (або увімкнув комп´ютер) - і пиши, що у голову прийде. До вподоби проза - вигадуй якісь химерні історії або записуй ті, які підкидає життя. Маєш хист до віршування - вперед, не лякайся, не зупиняйся, немає нічого складного, наприклад, «кров» так гарно римується з «любов», а до «калини» так і проситься «Україна». Можна погортати інверсійний словник - і проблеми з римами вичерпаються. Зрештою можна взагалі не морочитися з римами і не ламати собі голову. Це називається верлібр. Хіба не так? Як сказав би один популярний персонаж, воно то так, але трошечки не так.

 його козацькі внуки бережуть

ОБЕРЕГИ ДУХОВНОСТІ

Пилип ЮРИК 

24 серпня, у День Незалежності України, історико-культурному комплексу «Запорозький дуб» виповнюється 10 років. Нині сюди не соромно привести зарубіжних туристів – усе прибрано, на території – жодного папірця, недопалка. І тільки засідланий кінь сумує – чекає козака-вершника.

На знімку: Підростають дубочки-синочки