Жах Соловецького потойбіччя,
або
Убивчі свідчення «недостріляного» українського інтелігента
Роздуми над книжкою Семена Підгайного «Українська інтелігенція на Соловках. + Недостріляні (у двох частинах)». — К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — 328с. Передмова Олексія Коновала. Редактор Олександр Шугай. Видання здійснено коштом Фундації імені Івана Багряного (США).
Коли серію моїх нарисів «Проща» було закінчено й почасти опубліковано (див. „Літературна Україна" за 24 січня та 10 липня 2008 року), у Видавничому центрі „Києво-Могилянська академія" завдяки старанням і коштам Фундації імені Івана Багряного (США) уперше в Україні побачили світ зібрані в одну книжку документальні твори (мемуари) відомого публіциста, історика, громадсько-політичного діяча, активного учасника українського національно-визвольного руху на Батьківщині й у діаспорі, колишнього багатолітнього в'язня Соловецьких таборів, згодом одного із засновників і керівників Української революційно-демократичної партії (УРДП), очолюваної в еміграції Іваном Багряним, укладача й редактора капітальної двотомної англомовної „Білої книги про чорні діла Кремля" (Канада, 1953—1955), уродженця Української Кубані Семена Підгайного (1907—1965) — „Українська інтелігенція на Соловках" (книжка вперше побачила світ 1947 року у видавництві „Прометей") та „Недостріляні" у двох частинах (видавництво „Україна", 1949), де з надзвичайною силою художнього слова талановитого, мудрого й правдивого самовидця — тоді ще по свіжих слідах катів та їхніх жертв — розкрито ЖАХ СОЛОВЕЦЬКОГО ПЕКЛА.