Розцвітали казкові квіти, кували зозулі, бачачи чарівне Дерево життя

Пилип ЮРИК

У Запорізькій обласній організації Національної спілки майстрів народного мистецтва України відбулися майстер-класи із петриківського розпису та соломоплетіння. Приїхали сюди зі знаменитого селища Петриківка, що на Дніпропетровщині, Наталя Михайлівна Рибак, заслужений майстер народного мистецтва України, член Національних спілок художників і майстрів, спеціаліст з петриківського розпису й майстер соломоплетіння Юрій Фесак.

Сергій Васильович ГРЕСИК

17 березня перестало битися серце члена Національної спілки художників України Сергія Гресика.

Сергій Васильович народився 14 травня 1952 року на Волині. Закінчив Дніпропетровське державне художнє училище імені Вучетича, Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва, відділення художньої кераміки. З 1982 року працював у Запорізькому художньо-виробничому комбінаті в галузі монументального та декоративно-прикладного мистецтва.

Він - учасник обласних та республіканських виставок 1986, 1987, 1988, 1991-1993 рр., першої Запорізької регіональної виставки "Мистецтво дизайну" (довідник-каталог "Золотий Олівець") Запоріжжя, 2001 року, обласної виставки "Етюд та рисунок", 2007 рік.

Сергій Гресик - автор декоративних рельєфів у громадських об'єктах, інтер’єрах та екстер’єрах міста Запоріжжя й Запорізької області. Автор та виконавець кахляних печей для історико-культурного комплексу "Запорозька Січ", 2007 рік.

Світлу пам'ять про Сергія Васильовича Гресика берегтимуть серця всіх, хто його знав.

Письменниця, яка «зробила себе сама»

Віра СЕРЕДА

На затишній вулиці Димитрова, що в Чернівцях, привертає увагу невеликий одноповерховий будинок. У ньому з 1929 року і до кінця своїх днів мешкала видатна українська письменниця Ольга Кобилянська. Її твори (повісті «Царівна», «Земля», «Ніоба», «У неділю рано зілля копала», оповідання «Меланхолійний вальс», «Людина» та інші) в 20-30 роки минулого століття були відомі далеко за межами Буковини. Український Вільний університет у Празі присвоїв їй звання почесного доктора. Письменницю називали «гірською орлицею» за горде серце, «пишною трояндою в саду української літератури» — за яскраву метафоричність бачення. Себе ж вона називала скромно й просто — «робітницею свого народу», девізом життя якої були слова: «Що люблю, люблю вже навіки».

Минулого року Чернівецькому літературно-меморіальному музею Ольги Кобилянської виповнилося 65 років. Напередодні ювілею мені пощастило побувати в ньому, поспілкуватися з директором музею, заслуженим працівником культури України, відомим письменником Володимиром Вознюком, який протягом багатьох років досліджує творчість Ольги Кобилянської. Він - автор путівника «Чернівецький літературно-меморіальний музей Ольги Кобилянської» (2003) та монографії «Буковинські адреси Ольги Кобилянської» (2009). Володимир Оксентійович полюбляє працювати на знаменитій веранді, де влітку Ольга Кобилянська пригощала своїх друзів медом із холодною криничною водою або й просто відпочивала. Про письменницю постійно нагадує її скульптурне зображення, виконане 1950 року буковинським митцем Ігнацем Кліґером.

"Я – СИН ВЕЛИКОГО НАРОДУ..."

Григорій ЛЮТИЙ 

Свято вірую, що у розповідях про визначних людей Правда без прикрас і замовчувань допомагає зламати в нашій свідомості лаковані стереотипи, закостенілість. Зрозумівши і простивши великих, ми починаємо набагато великодушніше, милосердніше ставитися до тих, хто поруч. Осягаємо, що не варто, не доцільно жити у вигаданому світі манекенів і пам`ятників з одної причини: вони красиві, але неживі.