Наше?
У нашім селі нема злодіїв - самі люди крадуть.
Народна мудрість
Кляті німці! Ну ж не вміють жити по-нашому, по-комуністичному, по-радянському, хоч ти їх убий!
Скажіть, де це видано, щоб я приїхав до електрички велосипедом, не замкнув його у сараї з броньованими дверима й півтораметрової товщини стінами, а поставив просто неба на полустанку, повернувся через добу, дві чи й тиждень, а він стояв би, мов пень серед галявини? Причому, слід додати, що до нього за цей час не торкнулася рука жодної людини... Казка та й годі!
Ці слова з відомої пісні Степана Гіги на слова Степана Галябарди, присвяченої світлій пам'яті лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, народного артиста України Назарія Яремчука, набатом ударяють у серце кожного, хто ступає на подвір'я біля хати у Вижниці, де народився й виріс український співець. Здається, ніби й гори навколо виконують саме цей прекрасний твір, хоча з хати долинають пісні у виконанні самого Назарія.
Щороку Національна спілка письменників України проводить в одній із областей мистецьке Шевченківське свято "В сім'ї вольній, новій". Приурочується воно до перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі в Каневі. Цьогорік свято відбулося на Буковині - в краю Черемоша й Прута, рясно розквітлого видатними постатями. Серед них - Юрій Федькович, Ольга Кобилянська, Михайло й Володимир Івасюки, Іван Миколайчук, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Софія Ротару... Тут вони жили й творили, продовжуючи справу Великого Кобзаря.