Запоріжці й тернополяни одностайні:

пам’ятникові Тарасу Шевченку – бути!

Пилип ЮРИК

Досі запорізька влада боялася Великого Кобзаря, як вогню. Скажімо, колишній прокомуністичний міський голова Євген Карташов десятки разів обіцяв національно-патріотичним силам, що ось-ось уже, ну зовсім скоро, в Запоріжжі з’явиться монументальний пам’ятник Батькові української нації. Щоб відволікти увагу громадськості, навіть конкурс на кращий ескіз оголосили. Виграв його скульптор Владлен Дубінін: молодий Тарас Шевченко дивиться вдалину – на Хортицю, руку поклав на плече старому кобзареві – бо звідси, з народу, черпав наш геній і натхнення, й сюжети для творів. Здавалося б, бери ескіз і споруджуй! Але два терміни міського голови спливли, як вода в Дніпрі, а тільки хура й досі там. Нині новий голова міста Олександр Сін пообіцяв, що пам’ятник Великому Кобзареві все-таки буде. Казав пан: «Кожух дам», та слово його тепле. А ще в таких випадках кажуть: «Дай, Боже, нашому теляті лева роздерти!».

ПРЕТЕНДЕНТИ - 

ЯК СПРАВЖНІ АРТИСТИ…

Микола ГРИГОРЕНКО

13 квітня 2011 року в Будинку дитячої та юнацької творчості Ленінського району  Запоріжжя (директор О.А.Любич) відбувся VІІІ міський конкурс "Квітневі дзвони". Цього разу учасники змагалися лише в номінації «виконавська майстерність». Із власними творами конкурсанти виступлять наступного року.

Майбутні майстри сцени (а всі учасники мають такі амбітні плани) виступали у трьох вікових категоріях: молодша, середня і старша. І вже з перших виступів стало зрозуміло, що виконавська майстерність претендентів у порівнянні з попередніми роками значно зросла. Журі конкурсу (до якого ввійшли заслужений артист України Віктор Гончаров, старший викладач акторської майстерності ЗНУ Тетяна Петрик, методист міського відділу освіти Інна Зубова та письменник Микола Білокопитов) пояснює таке зростання рівня насамперед набутим досвідом учасників. Бо, скажімо, у старшій віковій групі (15-18 років) виступали ті, хто ще вісім років тому на перших «Квітневих дзвонах» пробував свої сили в молодшій віковій категорії. Та й наставники (а це вчителі міських шкіл та гімназій) усіх учасників також мають кількарічний досвід підготовки дітей до участі в цих творчих змаганнях.

На знімку:

Володарка гран-прі у старшій віковій категорії Поліна Фролова читає монолог Олександри Самохіної з роману Марини і Сергія Дяченків «Vita nostra»

ЧИТАЙТЕ!

Володимир ІСТАРХОВ

Удар русских Богов

 Анатолій Сердюк презентував десяту концертну програму 

Віра СЕРЕДА

У Запорізькому кіноконцертному залі імені Олександра Довженка відбувся другий прем’єрний концерт нової, вже десятої програми під назвою «Краю мій рідний» заслуженого працівника культури України Анатолія Сердюка. Протягом двох десятків років митець оспівує Запорізький край. У його доробку понад 150 пісень, 13 аудіодисків, чотири нотних збірники. Він - один із небагатьох в Україні, хто підготував пісенник «Запоріжжя моє кохане», що витримав два видання. Анатолій Сердюк – лауреат та дипломант Всеукраїнських та міжнародних конкурсів. Кілька років поспіль митець опікується конкурсом шкільної пісенної творчості «Запоріжжя моє кохане».
На початку пісенного свята Анатолій Сердюк оголосив, що цього дня працівники кіноконцертного залу відзначають день народження своєї мистецької установи, й, найперше, він присвячує концерт цій події.