Наша дума, наша пісня...
Віра СЕРЕДА
Так (як у заголовку) назвала недавнє зібрання літературного клубу «Книжковий світ» при Запорізькій обласній універсальній науковій бібліотеці журналістка Антоніна Букреєва після презентації пісень на слова Пилипа Юрика. Це – його колишня однокурсниця. Антоніна мала на увазі пісню на його слова "Криниця щастя". Вона запевнила слухачів, що в її душі нині переливаються радість і гіркота.
- Радію за Пилипа та його яскраву пісенну творчість, -зауважила вона. – Бажаю йому подальших успіхів у цій нелегкій справі. А гірко мені від того, що нашої, української пісні немає в ефірі. Вона не звучить ні на радіо, ні по телебаченню. Люди її не чують. І це під час війни, коли треба підняти дух і воїна на передовій, і працівника тилу, і переселенця. Деякі радіостанції передають пісні. Але їхня художня якість така, що слухати дуже важко. Державної політики щодо цього, на жаль, просто не існує! Як і програми видання книг наших письменників.
Спочатку присутніх у залі бібліотеки привітали керівники «Книжкового світу» Тетяна Мартиненко й Галина Власюк. Вони відрекомендували гостя Пилипа Юрика, члена Національних спілок письменників і журналістів України, поета-сатирика й поета-пісняра. Галина Власюк зачитала кілька речень із передмови світлої пам’яті письменника Миколи Білокопитова до Пилипової збірки «Калина хортицька»:
«Пилип виростав у пісенній родині, де співали всі. Колискову йому дарувала мама, яка була родом із південної Житомирщини, землячка Степана Руданського. Батько – з Шевченкового краю, Черкащини, де виріс і Пилип. Частенько до них сходилися сусіди чи на свято, чи на іменини й не стільки випивали, скільки співали. Зокрема, прекрасні народні пісні – й трагічні, й жартівливі. Їх майбутній поет буквально всотував дитячою пам’яттю. Це були, як він каже, чи не найпрекрасніші хвилини його життя.
Ой у лузі-лузі та ще й при березі –
червона калина.
Породила молода дівчина
Хорошого сина...
Пісня переливалася кількома жіночими й чоловічими голосами та підголосками, стискала душу. І нині Пилип зізнається, якби можна було повернути хоч одну колишню мить життя – він обрав би саме оцю, коли співали батьки, брати, сестри, сусіди...»
Письменник розповів, як саме починався його шлях до створення пісні. 1987 року в Київ, у гуртожиток, де Пилип тоді мешкав, завітав учитель Томаківської музичної школи, що на Січеславщині, Валентин Якимащенко, який у районній газеті прочитав Пилипову пародію на вірш дніпровської поетеси. Твір йому дуже сподобався. Тому він спонукав поета-початківця до написання вірша про Придніпров’я. Мелодію Валентин уже придумав, залишив так звану «рибу», тобто, ноти й попросив, аби Пилип не зволікав і надіслав йому слова пісні. Вони створили удвох кілька пісень, які виконував місцевий ансамбль української пісні «Маківка» під керівництвом Тетяни Єльцової.
Пізніше, в Запоріжжі, Пилип зустрів співака й композитора Анатолія Сердюка. Із ним створили пісню «Сизокрила молодість». Анатолій познайомив Пилипа зі своїм колегою - композитором Анатолієм Загрудним. Результат співпраці – сім пісень. Одна з найкращих – «Марш гімназистів», який і тепер виконують учні деяких навчальних закладів.
Дев’ять музичних творів на слова Пилипа Юрика написав колишній керівник знаменитого ансамблю «Смерічка» Олександр Соколов. Він сам виконав пісні й записав їх у студії.
Писали на слова Пилипа Юрика також Олександр Стариковський, Євген Пасічник, Ольга Ліщук, Іван Сухар, Юрій Галко, Володимир Козеровський... Але найбільша частина пісенних творів написана в тандемі з композитором, нинішнім керівником хору «Запорозькі козаки» Юрієм Івченком. Саме з прослуховування пісні цих авторів «За волю, козацтво» і розпочав письменник творчий вечір.
До зброї, братове, до зброї!
За рідний край станем горою!
Козацька родино, велика, єдина,
Тобою гордиться Вкраїна!
До бою, козацтво, до бою!
Не буде Вітчизна рабою.
Хай ворог загине, але на коліна
Не стане свята Україна!
Ці слова написані поетом ще 1996 року. Їх він тоді пробував надрукувати в кількох патріотичних газетах Запоріжжя. Але марно. Найсміливіші редактори казали, що так писати не можна, цього вони ніколи не опублікують. Та знайшлася людина, котра зважилася на це. То був журналіст В’ячеслав Сімічич, який редагував тоді газету «Козацьке коло».
Далі звучали ще понад десять патріотичних і ліричних пісень на слова Пилипа Юрика. Автор коментував їх, називав композиторів і виконавців, коротко розповідав про історію написання кожного твору.
Ветеранові журналістики, заслуженому працівникові культури України Василю Федині сподобався вірш «Пісня волі» з однойменної першої книжки Пилипа. Тож пан Василь зачитав його присутнім. Він згадав спільну працю з автором вірша на Запорізькому обласному радіо. Членкині клубу Ніні Ласковій припав до душі вірш Пилипа «Дума про українську пісню». Вона також продекламувала його:
Де у танці вишні з яворами
Квітнуть навесні, як у раю –
Лагідно гойдала пісня мами
Лозяну колисоньку мою.
Ніна Ласкова читає вірш "Дума про українську пісню"
Обговорили почуте й побачене Пилипові колеги по перу: члени НСПУ Іван Кушніренко, Вікторія Сироватко й Віра Шмига, журналіст Анатолій Огнєв та інші глядачі. А Володимир Козеровський під гітару заспівав пісні «Криниця щастя» та «Я – селянин» на власну музику (слова Пилипа Юрика). Бард В’ячеслав Богданов виконав пісню Володимира Висоцького (переклад українською Пилипа Юрика) «Притча про Правду й Олжу».
Співає В'ячеслав Богданов
В обговоренні взяв участь член НСПУ та НСЖУ Іван Кушніренко
Зокрема, членкиня НСПУ Вікторія Сироватко зазначила, що Пилип не боїться справедливої критики. Тому весь час вдосконалює власні твори:
- Колись він дав мені рукопис нової ліричної збірки. А я не можу хвалити там, де твір цього не заслуговує. Тому зробила багато зауважень. Думала, що автор образиться на все життя. Але цього не сталося – він врахував побачені мною недоліки, доробив, дошліфував кожен вірш. Іноді молодому поету щось підказуєш – із нього відразу ж корона спадає, бо вважає себе генієм. Тому відрадно, що Пилип сприймає критику належним чином.
Виступає членкиня НСПУ Віра Шмига
Однокурсниця Пилипа Антоніна Букреєва хотіла б чути українські пісні на Українському радіо
Бард Володимир Козеровський виконує пісні на вірші Пилипа Юрика
Письменник із подружжям співаків Богданових - Тетяною й В'ячеславом
Видав письменник усього 14 книжок. Із них дві – «Пісня волі» й «Поклик Святослава» - ліричні, «Калина хортицька» - збірка пісень на слова Пилипа Юрика. Трохи лірики автор вмістив і до сатиричної збірки «Чхаю на Пупу». Інші книжки – сатиричні, гумористичні, дві – зібраний фольклор епохи соціалізму та будівництва комунізму, одна – переклад з російської – «Сказання про стародавні минувшини руські».
Саме ліричні книжки Пилипа Юрика виявилися затребуваними місцевими композиторами. Іноді до редакції газети «Запорозька Січ», де колись працював поет, самодіяльні музиканти надсилали ноти на його вірші. На жаль, записаних на диск пісень поки що не так багато – близько чотирьох десятків. Але їх виконують як солісти, так і хор «Запорозькі козаки». Присутні на творчому вечорі побажали авторові нових поезій і пісень, а також зміни державної політики щодо митців і їхньої праці.
Слід відзначити й гарну організацію заходу з боку відділу краєзнавства цієї бібліотеки, очолюваного Тетяною Паливодою.
Публіка в залі