Ідуть... Ідуть... Тікають за межу...
Небесними стають земні світила...
Услід лиш "вічна пам'ять" прокажу,
Хоча багато всякого хотілось...
Здавалось, крапка, яма... Та, проте,
Рука Невтомна ставить щедро ко́му...
Відкрилось їм велике і святе,
Для нас, простих, незнане, невідоме...
Свої шляхи пройшовши по землі,
Злітають в небеса великі Люди...
На кого, нетямущі і малі,
Рівнятися віднині й прісно будем?..
(с)Вікторія Бричкова-АбуКадум