П’єса Богдана та Ярослава Мельничуків.

Життя спресоване у день. Драма.

Постановка Ярослава Мельничука.

Тривалість вистави – 55 хвилин.

Прем’єра 2009 року.

Головний герой п’єси Іван Мазепа, перебуваючи в похилому віці, підданий анафемі, викинутий історією за межі своєї Батьківщини. У власних спогадах відтворює ключові моменти своїх поразок. Ця вистава є розкриттям своєрідної технології зради, яка є хворобою і бідою теперішніх і майбутніх поколінь. «А мене не судіть жорстоко, Я лише хотів добра для України. Добра і волі!»

Василь Титов – поет із Хотина. Він мій однокурсник, з яким стрілись недавно на мить, хоч не бачились багато десятиліть. Говорили й мовчали, слухали й навіть мріяли. Та все в Божій Волі, не обіцяли нічого…. А сьогодні Василь прилетів до мене , на берег Балтії зі своїми новими віршами, якими я з радістю ділюся з Вами. Доторкніться серцем до того, що не вмирає, до того, що вібрує в душі, до того, що є справжня поезія.
Ще студентами ми говорили про Таланти, які майже всім дає Бог, але понести й не розбити чи проміняти їх на дрібні монети можуть лишень вибрані Небом та Людьми. Вірші Василя Титова передаю від автора Вам. Читайте, користайте замість камертона і беріть з них зерна правди, щоб разом нам засіяти щедру ниву української поезії.

Евгенія Шалата

Уривок з моїх спогадів … ( замість біографії) 

Її біографія народжена душею та серцем в любові до поезії і краси…

Писати про  жінку-трудівницю, одну з важливих інвесторів в Україну і представницю народної  та культурної дипломатії, популязатора України в Італії, не вистачить нам часу і паперу. Щоб зрозуміти цю поетичну душу, краще бачити, слухати, а ще читати її вірш,і які є у книзі і сьогодні представляємо у нас на порталі. В короткій новелі з часів дитинства ми взнаємо більше, як кажуть, дві півкулі таємниць очей Євгенії Шалати.