Сьогодні 9 днів як у Львові на 95-му році життя відійшов у вічність поет і прозаїк-есеїст Микола Петренко, полтавчанин родом (м. Лохвиця, 06.11.1925). Хоча, на перший погляд, патріарх українського письменства прожив поважний відрізок часу, з позиції вічності ‒ це лише одна мить. Можна сказати, що буквально до останньої хвилі Його рука тримала перо, отож відліт Письменника з великої літери у вирій ‒ це велика для нас втрата…
Українська «Вікіпедія» повідомляє: «Микола Євгенович Петренко є автором понад 100 книг: поезій, прози, гумору, публіцистики, віршів для дітей, казок, пісенних текстів (всього до 200 пісень, деякі з них визнані кращими піснями року). А ще він автор кількох п՚єс та лібретто музичних вистав, які ставилися переважно на сценах львівських театрів: «Чарівне кресало», «Довбушів топірець», «Дві Іванки», «Шість імен» та ін.» Якщо до цього додати, що за свою творчу працю Микола Петренко отримав десять (!) престижних літературних премій, то велич генія українського слова постане у всій повноті.