IMG 8915 БЛОГ ПЕТРА ОЛАРА

Український кінорежисер, журналіст, поет, член Національної спілки журналістів України, міжнародної федерації журналістів (IFJ).

Лауреат премії К.Чюрльоніса та премії ЕКСЕЛЬСІОР( Італія), в галузі кіно за 1997 рік.

Моє кредо і камертон на кожен день: Посміхатись СОНЦЮ... щоранку вчасно будити його.. Вмиватись РОСОЮ... справжньою і чистою... і обовязково чистими руками прикрашати СВІТ... ЛЮБОВ"Ю... ДОБРОМ... і РАДІСТЮ...

Боги, які живуть в Україні впродовж багатьох тисячоліть

Фільм "Забуті Боги" ми з сітлої пам'яті Альгімантасом Відугілісом задумали в Москві як цикл фільмів про те що підсвідомо передають з поколінгня в покоління.

Анатолій Томків : Буковинські новели: "Не має лисого", "Храму не буде", "Хто пацив-той знає" читає автор.

https://www.mixcloud.com/radiobuk/анатолій-томків-буковинські-новели-не-має-лисого-храму-не-буде-хто-пацив-той-знаєчитає-ав/

Анато́лій Микола́йович Томків (народився 1 січня 1954 у селі Конятин Путильського району Чернівецької області) — український письменник і журналіст, член НСЖУ.

Є автором численних нарисів, новел, шкіців та психологічних замальовок: «Без проблем», «Храму не буде», «Порядок», «Третя сила» та інші. Його авторською жанрологічною інновацією є мікрокіносценарії. Оповідь у творі ведеться за фільмографічним принципом. Працює над ритмічною організацією тексту і звукописом, що забезпечує легкість читання і декламативного виконання. Тому кожна з робіт уже орієнтована на сцену, виконання — Анатолій Томків майстерно виконує як короткі шкіци, так і новели та оповідання.

Працює на стику журналістики, публіцистики та історико-біографічної прози.

Іван Нагірняк - Відомий та невідкритий нами у майстерності слова

 

САД УТІХИ І БОЛЮ

Написано за реальними подіями одного з сіл Північної Бессарабії

Сад – насолода, він забуття, заспокоєння, влада.    Він позбавляє душу від тісняви нудьги.  Дарує міцність тілу, зір до себе вабить.  Він повнотою щастя обдаровує труд. І садоводу примножує радощі.

Асменій

Досвіток ще й не заглядав у вікно, а Василинин сон давно розвіявся по кутках. Лежала нишком, аби не розбудити Марійку на лежанці та Петрика на печі, і розмотувала мереживо думок, а той клубок з кожним днем набухав, відганяв спокій, викликав головний біль.

Детальніше...

АНАТОЛІЙ ТОМКІВ: Фокусую слово на деталях та любові до рідного краю

 Анатолія  знав давно, наші життєві паралелі пересікались не раз. Добре знав його батька Миколу Михайловича, вчителя і директора Ростоцької  щколи, яка так допомагала знімальній групі "Білий птах з чорною відзнакою" надали нам житло в інтернаті, бо було літо, а ще проявляв директор увагу до кожнього члена групи, я відчув це і на собі. А з Анатолієм якось тоді, майже моїм ровесником не запам'яталось. По життю, бачились рідко, бо мої довколосвітні подорожі не часто проходили через його рідне і мені близьке село Розтоки на Буковині. А ось вчора, зустрілись на храмі села, на 520-х роковинах згадки про це вічне і магічне село, яке з певною закономірністю народжує геніальні твори, а також відкриває світу геніїв. Анатолій, вчора подарував мені з автографом, свою нову книгу, а потім майде добу ми провели разом. Надіюсь, що сьогодні він, або його мила дружина з чарівним професійно поставленим голосом прочитають для радіо " Українська хвиля з Європи" неперевершені новели Анатолія Томківа.

Детальніше...

Іван Нагірняк: - живописець слова з яким я вчився писати, жити і любити...

НАГІРНЯК ІВАН СЕМЕНОВИЧ
Народився 25 березня 1949 року в
с. Ломачинці Сокирянського ра­йону Чернівецької області в селян­ській родині.

Після закінчення Ломачинецької середньої школи (срібна медаль) вступав до Чернівецького університету на філологічний факультет, але не пройшов за конкурсом. Деякий час працював помічником майстра на тракторній бригаді рідного села.

Детальніше...

Дочірні категорії