Анатолія знав давно, наші життєві паралелі пересікались не раз. Добре знав його батька Миколу Михайловича, вчителя і директора Ростоцької щколи, яка так допомагала знімальній групі "Білий птах з чорною відзнакою" надали нам житло в інтернаті, бо було літо, а ще проявляв директор увагу до кожнього члена групи, я відчув це і на собі. А з Анатолієм якось тоді, майже моїм ровесником не запам'яталось. По життю, бачились рідко, бо мої довколосвітні подорожі не часто проходили через його рідне і мені близьке село Розтоки на Буковині. А ось вчора, зустрілись на храмі села, на 520-х роковинах згадки про це вічне і магічне село, яке з певною закономірністю народжує геніальні твори, а також відкриває світу геніїв. Анатолій, вчора подарував мені з автографом, свою нову книгу, а потім майде добу ми провели разом. Надіюсь, що сьогодні він, або його мила дружина з чарівним професійно поставленим голосом прочитають для радіо " Українська хвиля з Європи" неперевершені новели Анатолія Томківа.