П’єса Богдана та Ярослава Мельничуків.

Життя спресоване у день. Драма.

Постановка Ярослава Мельничука.

Тривалість вистави – 55 хвилин.

Прем’єра 2009 року.

Головний герой п’єси Іван Мазепа, перебуваючи в похилому віці, підданий анафемі, викинутий історією за межі своєї Батьківщини. У власних спогадах відтворює ключові моменти своїх поразок. Ця вистава є розкриттям своєрідної технології зради, яка є хворобою і бідою теперішніх і майбутніх поколінь. «А мене не судіть жорстоко, Я лише хотів добра для України. Добра і волі!»

  

Пророчим є вірш Івана Мазепи, написаний ним ще у 1700 році:

Всі покою щиро прагнуть,

Та не в єдин гуж всі тягнуть,

Той направо, той наліво,

А все, браття, то-то диво. 

Ось так пророчо втілив Мазепу зі сцени народний артист України Володимир Смотритель.

Вистава, як стріла із лука. Буду коментувати, друже, а точніше -- сповідатись. На початку, мав ніби купу претензій, зауважень, але згодом стало соромно, що я міг би мати до такого ПОЛОТНА якісь зауваження. КАЮСЬ!!! Я дивився не лише уважно, а з колосальною напругою. І є чому! Бо та блискуча майстерність і та сила духу, яка буяє в тобі, як у творцеві, вона рве душу. І рветься та душа від того одвічного болю, від тієї триклятої наруги, яку роблять українці нестерпною зрадливістю один одному. Звісно тема складна. Тут треба мати глядачеві і клепку в голові, і світлу душу, щоби ЧУТИ! Бо ж нам подавай зараз розваги, хохми, приколи... смердоту засмальцьовану, аля "95-й триндьож-прес". Але цю історі, ти мусиш доносити до людей, і до їхнього розуму, і до їхнього серця. Ти подаєш настільки високу планку вистави, що вона перестає бути виставою, як такою. Це - натуральне ОДКРОВЕННЯ, і в цю сповідь і каяття я пірнув разом з тобою. Володю, мій світлий друже, я аплодую тобі стоячи!!!