СТЕБЕЛЯК Олександр

|

 

ЗАРОБІТЧАНИ



Фахівці трьох інститутів
Рік трудили руки,
Щоб на Місяці колись
Зеленіли луки.

В результаті тої муки
Вируша в політ
Чудо техніки й науки -
Міжпланетний зореліт.

Екіпаж скомплектували
Лиш з американців,
Звісна річ, у склад включили
Й бувших африканців.

Там, де чути запах грошей,
Всім відомо нам,
Має бути в екіпажі
Хоч один Абрам!

Супермени-космонавти
До пригод охочі
Місяць зрять в ілюмінатор
На власнії очі.

Покрутились. Вдало сіли.
Одягли скафандри.
Та й подибали назовні
У дослідні мандри.

Тільки вийшли, роздивились –
Як вкопані стали,
Лиш роти пороззявляли,
Мало не упали.

Бачать: хлопці в вишиванках
На добрім вогні
Щось готують на сніданок
В міднім казані.

Десь із кратера лунає:
«Ой козак гуляє…»
А вусань із «оселедцем»
Сало нарізає.

Першим, як завжди буває,
Озвався Абрам:
– Хто ви? Люди? – Він питає, –
Що це за обман?

– Як то, хто? Ми – українці!
Всім відомо звідки.
Дожилися, мусим їздить
В світ на заробітки.

– Що на Місяць? – Аж Абраму
Мову відібрало,
Космонавтам-суперменам
Моторошно стало.

– Якщо ми сюди забрались, –
Вусань блимнув оком, –
То вже, певно, не на місяць –
Десь так на півроку.