Даремний переляк
ЗВОРОТНИЙ ПРОЦЕС
Самогонні — аж гриміли
В баби апарати,
Ось — ні впало і ні сіло —
Старшина до хати.
Сулія була повненька
Біля піддувала,
Баба — хап її! Живенько
Знов у куб ввілляла.
— Що це ви?.. — дільничний очі
Вирячив булькаті.
— Всю цю погань, синку, хочу
В цукор перегнати.
1985
ГЕТЬ ДЕМОКРАТІЮ!
(Монолог чинуші)
Ох, довели нас демократи!
Ось я як голова облради
(В душі, конєшно, комуніст),
Давав би їм у гриву й хвіст!
І гнав би їх з усіх посад:
Голів адміністрацій, рад,
З усіх ответственних постів,
А з профспілок — і поготів!
Усі теплесенькі місця
Покинула 6 порода ця!
На жаль, не можу. Щоб ви знали —
Часи такі й не наставали...
Бо, бачте, жоден демократ
Ще не займав отих посад.
КАБІНЕТКОМПАНІЯ
У колгоспі добре жить —
Один робить, сім лежить
(З народного гумору).
У колгоспі «Марна праця»
(А таких до біса, братця)
Є контора невеличка,
Мов казкова рукавичка.
А у ній такенні штати,
Що ні сісти там, ні стати:
Обліковці по телятах,
По курчатах, по ягнятах,
По коровах, воликах,
По індиках, кроликах...
По картоплі, по пшениці,
Кукурудзі, сочевиці,
По акумуляторах,
Ще й по культиваторах...
В них заступників загін,
Секретарок і т. ін.
Кабінеткомианія
«Виполня заданіє»:
Всі резерви відшукати,
Скоротить роздуті штати.
Хутко узялись за діло,
Не моргнувши, скоротили:
Тракториста, комбайнера,
Коваля та ще й шофера,
Слюсаря, електрика,
Майстра-гідротехніка,
Трьох доярок, двох свинарок,
З ними — четверо птахарок...
Ну, а як же там контора?
Всі сидять, як миші в норах.
Скоротили тут зі штату
Лиш технічку — бабу Нату.
НЕ ВПІЗНАВ
До поета видатного
Початківець завітав:
— Почитайте вірша цього,
Підкажіть, що в нім не так. —
Той читає, крутить носом:
— Не годиться він і край!
У поезії не просто,
Що побачив, те й співай...
Образ треба, свіжу думку,
Гарні рими віднайти.
Не штампуй прості малюнки,
А пиши картину ти!..
Отже, опублікувати
Наш журнал не може це.
Треба, друже, працювати
Над словами. От і все... —
Встав юнак і, перш ніж вийшов:
— За відвертість вам — хвала!
Років двадцять цьому віршу,
Він із книжечки «Стріла»,
На обкладинці якої —
Квіти в заростях трави
І маленька гілка хвої...
Ну ж, згадали?
Автор -— ви!
РОБОТЯЩІ
У їдальні роботящі
Є у нас працівники,
Бо роботи щонайважчі
Їм даються залюбки.
День минає у турботах:
Варять, смажать і печуть.
Та й додому ще роботу
«Понад план» вони беруть.
Тільки ж техніку безпеки,
Жаль, порушують жінки —
Піднімають-бо важкенькі
І авоськи, і сумки.
Навантажились учора
І тягли, як ті воли.
Та з народного контролю
Хлопці
їм «допомогли».
1987
БУМЕРАНГ
— Ти чого це набурмосивсь,
Блимаеш з-під лоба? —
Запитав монтажник Осип
Костю-виконроба.
- Ой, погана перспектива, —
Той зізнався щиро, —
На новенькому масиві
Надають квартиру.
— Не сумуй!
 Готуй застілля!
Треба, брат, радіти...
То коли ж на новосілля
Купувати квіти?
— Не спіши! Ми на халтуру
Дім отой здавали.
Ось чому я і похмурий -
Браку там чимало...
Вибач, друже, часу обмаль —
Зараз не до квітів,
Бо в новій квартирі добре
Треба попотіти.
БАБИНІ «ВОЖДІ»
— Ой, біда триклятая,
Ой, нещастя! —
Бідкалась і плакала
Баба Настя. —
Сучки дві сусідськії,
Мов шакали,
Цілий день Дзержинського
Шматували.
Леніну і Сталіну
Ті псяюхи
Шкуру «полатали» геть,
Згризли вуха...
— Що це ви говорите?
В мавзолеї
У Москві похований
Вова Ленін.
Та і ті два гади там,
У могилах...
— Я про них і згадувать
Не хотіла.
Не дивись на мене так,
Люба дочко:
Сталін, Фелікс, Ленін — я
Зву цапочків.
КОЛИСКОВА
Спи, пострел, пока безвредный!
Баюшки-баю.
Николай Некрасов
Заспівала колискову
Няня в дитсадку,
Повторила знову й знову
Ще і ще таку:
- Спи, Оксаночко-дитино
Й оком не веди.
Батько твій придбав машину
За чужі труди.
І тепер тебе в садочок
Возять «Жигулі».
Спи, лягай у холодочок.
Люленьки-люлі.
Мама Гриця у райкомі
Лиже п’ятоньки
І дурному, й головному.
Спи, дитятонько!
Цим вона і заробляє
Юдині рублі.
Спи, поки цього не знаєш.
Люленьки-люлі.
Тато Каті, як вудильник
З річки бубирі,
З найманих бригадок «диких»
Тягне хабарі,
Має волохату лапку
У Москві, в кремлі.
Спи, хороший в тебе татко...
Люленьки-люлі.
Аж додому возять Вані
З бази дефіцит,
Бо його татусик — давній
Мера фаворит.
Завдяки цьому й долає
Він усі щаблі.
Спіть, Галинки, Колі, Майї.
Люленьки-люлі.
З ферми моні мама Нати
Вкрала піввідра.
Їй дали не так багато —
Років півтора...
А надворі замовкають
Пташечки малі.
Наш народ іще дрімає.
Люленьки-люлі...
1990
ПЛІТКИ ПРО ДЕПУТАТІВ
Словно мухи тут и там
Ходят слухи по домам...
Владимир Высоцкий
Йняти віри, чи не вірить?
Чи, бува, не бреше сват,
Що не менш як три квартири
Має кожен депутат?
Кожен рухівець — «Тойоту»,
Кожен кунівець — «Рено».
Яворівський на роботу
Їздить «Хондою» давно.
Спорудив аж п'ять будинків,
Кажуть, екс-прем'єр Марчук,
У Шотландії «хатинку»
Збудував собі Кравчук.
Цей Макарович, до речі,
Розвалив СРСР
І готується до втечі,
Як його віце-прем’єр.
Теща теж своє провадить,
Ледь не плигне через стіл:
- Чула, що Верховну Раду
Всю ґвалтує Чорновіл!
Астраущенкову, Шкорик
І Відренчиху — уже...
Ще й Мороза, певно, скоро
Той пірат підстереже...
Він за це в тайзі вечеряв
Років, мабуть, двадцять п'ять.
І хотів же цей бандера
Наші пенсії віднять! -
Ну, а тесть своє триндиче:
— Демократи довели,
Що ми всі у час космічний
Плетемося, як воли!
— Та вони ще не при владі...
— О! їх тільки допусти!
З комуняк голівки справді
Полетять, мов капусти! —
Ще пізніше, у трамваї,
Чую інший діалог:
— Та Левко в Канаді має
Дві коханки.
Щоб я здох!
— Він, Лук'яненко, — агентом
В ЦРУ та ФБР.
Звідти йдуть йому презенти.
Присягаюсь!.. Щоб я вмер!
— В ЦРУ й Пинзеник Віктор.
Він реформи їхні гне.
— Плющ Іван за раз півлітра,
Тільки дайте, — налигне!
— Чув я, що уже до краю
Горинь Львівщину довів...
— Хмара в Кембріджі навчає
Всіх своїх п'ятьох синів...
— Хто, Мороз? Ото людина!
Він — прекрасний Голова!
— А парламентську машину
Братану подарував!
— Це — ніщо! Оно Ткаченко...
Тільки ж ви нікому, ша!..
Сто мільйонів «зелененьких»
Перечислив неграм США.
— Й Лазаренко, і Ткаченко —
Мафіозна каламуть!
Україну всю дощенту
З Симоненком продадуть.
— Всі вони «вгорі» добрячі...
Депутат — це вже агент.
Відчуваю, що неначе
Ним є навіть Президент... —
Отакі тепер плітки є.
Тож і я безмежно рад,
Що Томаківка* — не Київ
І що я — не депутат...
1996
________
*Томаківка - райцентр у Дніпровській області
ВНОЧІ НІЯК
Спиною підперши тин
Біля магазину,
Бравий парубок Мартин
Цілував Дарину.
Тут бабуся біля них
Тишком зупинилась:
— Ну і молодь! Просто гріх!
От нечиста сила!
Совісті катма у вас,
А стида й не буде...
Нащо ж це демонструвать
Вдень, та ще й при людях?!
Дар'я й оком не моргне:
— І чого кричати?
Уночі гулять мене
Не пускає тато.