КРИЖАНІВСЬКИЙ Андрій
ДИСКУСІЯ
Відомий боксер захищав кандидатську дисертацію на тему: «Удар — вирішальний фактор диференціального аналізу (розкладу) суперника у боксі».
Виступив опонент.
— Головне у боксі — маневр, — заявив він.
— Ні, удар, — спростував опонента дисертант.
— Ні, маневр, — спростував дисертанта опонент.
— Ні, удар, — захищався претендент на здобуття вченого ступеня.
— Ні, маневр, — перекреслював опонент здобутки претендента.
— Ні, удар!
— Ні, маневр!
— Удар!
— Маневр!
Дисертант ударив.
Опонент не встиг зманеврувати.
Вчена рада одностайно проголосувала за надання дисертантові звання кандидата.
...Інститут оголосив конкурс на заміщення вакансії опонента.
БАТЬКИ І ДІТИ
— Танцював твіст з Галькою?
— Та не твіст, а халі-галі.
— Одна холера. Викаблучувавсь у школі?
— Таке скажете, тату. Танцював. Все одно, як наш гопак, тільки навпаки.
— І оце витанцював навпаки самі трійки?
— Є така думка, тату, що трійка — оцінка задовільна.
— І в життя на трійках підеш?
— Молодим усюди в нас дорога, тату.
— Хто ж тебе виховував, іроде?
— Ви, тату, школа і комсомол.
— Так... З передовиць чешеш?
— Газета — наш друг і порадник, тату.
— А-и-а... А якщо я тебе зараз вперіщу паском по нульовому циклу?
— Не ті часи, тату. Діти — наша радість. Ще Макаренко писав...
Важка батьківська длань непедагогічно впала нижче синівського попереку. З криком «Більше не буду!» молодик вихопився з кульмінаційного моменту і з квартири.
А поруч жив письменник. І слухав пульс життя крізь вібропанель. Зараз він пише повість «Боротьба поколінь».
ЗА ЛАШТУНКАМИ
Репліка знервованого вкрай режисера явно суперечила вимогам системи Станіславського. І Мейєрхольда, до речі.
— Від такого чуємо! — не залишились у боргу актори.
Метр вибухнув і повернув акторам бумеранг з триповерховим додатком. Тільки повний рот дикції завадив режисерові дійти тієї межі, де закінчується святе мистецьке горіння і починається дія закону про дрібне хуліганство.
— ... в печінку! Годину товчемо одну сценку! Вам, вам я кажу, Яго Івановичу! Пояснюю, а ви вухами хляпаєте! Ви що — на ролі зайця? А ще заслужений!
— Ваш некролог я прочитаю без жодної репетиції, — парирував заслужений Яго Іванович.
— Здається, грають не зовсім погано, — втрутився драматург. — Як автор п'єси, я...
— Якщо це марення називають п'єсою, — кинув камінь у нову мішень режисер, — то я йду на пенсію... персональну.
— У-у! — драматург блискуче зіграв нескореного гладіатора. — Я нікому не дозволю топтати свою творчість брудними мокасинами! Ви — люмпен-інтелігент!
— Прошу сторонніх звільнити сцену! — заревів метр. — Артисти — на місця! Вихователька — за стіл. Піонери — під стіл. Почали! Карамба! Альма матер!
У театрі юного глядача продовжувалась репетиція психологічної драми «Закон дружби».