Пам'ять
«Те відлуння в моє серце б’ється»
Віра СЕРЕДА
4 березня – день народження видатного композитора й поета, Героя України Володимира Івасюка. Уйого доробку чимало пісень, що стали широко відомими, які й досі звучать із ефіру й сцени. Деякі з них пережили свого автора: перевалило за 30 років пісням «Червона рута» й «Водограй», «Пісня буде поміж нас» і «Літо пізніх жоржин». Наприкінці 2009-го 40 років виповнилося пісні «Відлуння твоїх кроків», яку Володимир Івасюк написав із поетом Володимиром Вознюком.
Володимир Івасюк та керівник ансамблю «Смерічка» Левко Дутковський. Фото з архіву Левка ДУТКОВСЬКОГО (1971 рік)
Коли зустрілася з автором слів, перше, про що запитала, як же відбулося його знайомство з Володимиром Івасюком?
- Осінньої пори далекого 1969 року до 31-ої кімнати гуртожитку Чернівецького університету, що на вулиці Сіді Таль, - розповів Володимир Вознюк, - несподівано завітав молодий композитор Івасюк, який робив перші кроки на ниві української естрадної пісні. Він товаришував із моїм однокурсником Миколою Коломійцем. Вони навіть разом підкоряли Ельбрус. Володя прийшов до Миколи з новою мелодією й попросив написати слова. Це той унікальний випадок, коли пісня народжується з мелодії, а поет уже намагається відчути її душею й відтворити словами. Микола кілька разів слухав мелодію Івасюка, уривчасто спілкувавсь із молодим композитором, намагаючись збагнути задум, але… нічого не виходило. Тоді запропонували мені написати текст пісні. Записавши мелодію на магнітофон «Весна», я кілька разів слухав її і, якось несподівано для самого себе почав записувати:
Впали кроки і забрали спокій.
Ти від мене йдеш в осінню ніч.
Я ж у мріях біля тебе збоку,
віями торкаюсь пліч…
Наступного дня показав Володі свій текст.
Коли композитор ознайомився зі словами Володимира Вознюка, то відразу почав їх наспівувати. На прохання Івасюка довелося дещо у вірші доопрацювати, але із палаючих очей композитора поет зрозумів, що народилася нова пісня - «Відлуння твоїх кроків». Івасюк одразу ж написав листа уже відомому тоді на Буковині керівникові вокально-інструментального ансамблю «Смерічка» Левку Дутковському, який жив і працював у Вижниці.
Слова із листа стали епіграфом до цього вірша Володимира Вознюка, який дав назву його збірці інтимної лірики «Відлуння твоїх кроків». Ось вони: «Якщо маєш потребу в нових піснях, то я вишлю тобі її (можу зробити й оркестровку). Напиши мені, чи маєш добрий голос (тенор), на який я міг би розраховувати. Пісня називається «Відлуння твоїх кроків». З повагою, Володя Івасюк» (З листа Володимира Івасюка до Левка Дутковського від 26 жовтня 1969 року).
Досліджуючи протягом багатьох років творчість Володимира Івасюка, знаю, що першою виконавицею цієї пісні стала Лідія Відаш (до речі, на V Всесоюзному конкурсі артистів естради 1974 року вона посіла друге місце, випередивши Аллу Пугачову). Проте мене непокоїв той лист до Левка Дутковського. Зв’язавшись із ним, запитала: «Чи була ця пісня в репертуарі «Смерічки» і хто ж був тим тенором?»
Левко Тарасович відповів:
- Пісня «Відлуння твоїх кроків» була в нашому репертуарі. Той голос (тенор) був Василь Зінкевич, який тоді робив перші кроки на естраді. Івасюк ще не знав його. Ми співали її першими, і я давав цій пісні життя, але її звукозапис не зробили, тому що Зінкевич лише розпочав у мене займатися вокалом, і ця пісня була в той час для нього заскладна. «Відлуння твоїх кроків» ми співали лише на місцевому рівні. Давати ж твір іншому солісту ансамблю мені вже було незручно з етично-педагогічних міркувань. Тому ця пісня так і не пішла у світ від нас, хоча Володі подобалась її трактовка у виконанні «Смерічки».
Коли пісню заспівали Лідія Відаш, а потім Софія Ротару, то вона відразу полюбилася мільйонам слухачів Радянського Союзу. У той час вона чулася всюди: на хвилях українського радіо, на телебаченні, на концертах, у будинках культури, в оселях і гуртожитках, а то й просто на вулиці. Твір цей став хітом XX століття. Нині пісня пережила своє друге народження, бо звучить у виконанні молодих українських виконавців.
Володимир Вознюк