Віра СЕРЕДА, Борис ДВОРНИЙ (ФОТО)

Урочистий концерт у Запорізькому академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені Володимира Магара не випадково розпочався з пісні «Хортиця» на вірші Віри Коваль у виконанні композитора, заслуженого працівника культури України Анатолія Сердюка. Свій десятирічний ювілей відзначав літературний часопис «Хортиця», яким опікується Запорізька організація Національної спілки письменників України.

Зал театру вщент заповнений шанувальниками красного письменства. Приїхав поважний гість - відомий поет, громадський діяч, академік Національної академії наук України, лауреат Державної премії України імені Шевченка, Герой України Борис Олійник, який нині є головою Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка та головою правління Українського фонду культури. Завітали також київський поет, заслужений діяч мистецтв, лауреат Міжнародної премії імені Григорія Сковороди Михайло Шевченко, який із 1994 року є незмінним головою оргкомітету Всеукраїнського літературно-мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники» й голова Львівської організації НСПУ, доцент кафедри українознавства Української академії друкарства, поетеса Марія Якубовська.

Форпост української поезії й прози

Добрі побажання лунали упродовж усього вечора від гостей і учасників концерту. На адресу «Хортиці» надійшли численні телеграми, зокрема, з Болгарії – від доктора філософії, викладача Софійського університету й автора часопису Костаса Марицаса, із Італії – від поетеси, перекладачки й авторки журналу Ольги Чорнобривець. Із Генуї (Італія) надіслав листа герой нарису Ольги Чорнобривець, президент культурологічної асоціації «Кораліна» Альфредо Бертолло: «Ваше видання відоме в Італії як форпост української поезії й прози. Подобається ваш метод подачі матеріалу, ілюстрації й поліграфія». Багато було поздоровлень від українських читачів.

Концертні номери перепліталися спогадами про те, як народився часопис «Хортиця».

- Десять років тому я завітав до голови правління, генерального директора ВАТ «Мотор Січ» В’ячеслава Богуслаєва, - згадував Григорій Лютий. – Поділився з ним мрією про створення літературного часопису. «Де ти візьмеш стільки творів?», - здивувався тоді він. А напередодні ювілею ми зустрілися, пригадали й цей діалог. Коли я заговорив про проблеми часопису, В’ячеслав Олександрович сказав: «Це – проблеми «Мотор Січі», а ваша справа – творчість. Я жду від «Хортиці» позитивного життєстверджуючого міфу про Україну».

Мовної проблеми тут не існує

Літературне свято стало можливим завдяки спонсорській підтримці ВАТ «Мотор Січ», яке протягом десятиріччя сприяє виданню часопису. Із привітальним словом до публіки звернувся директор цього підприємства зі зв’язків із громадськістю Анатолій Малиш, який, зокрема, сказав:

- «Хортиця» - яскравий приклад того, як вирішується мовна проблема. Точніше, у нас цієї проблеми немає. Головне – зміст творів, що друкує часопис, а також власний приклад кожного щодо толерантного ставлення до мов.

Головного редактора часопису Григорія Лютого від імені земляків привітав заступник голови Гуляйпільської районної ради Петро Горпинич.

«Запоріжжя – це Мекка поетів»

Старійшина запорізького письменства Петро Ребро піднявся на сцену з першим номером альманаху «Хортиця». Це видання було попередником нинішнього часопису. Тож логічно вважати, що «Хортиці» не десять, а як мінімум, два десятки років. Її 1990 року заснував, був редактором і упорядником саме Петро Ребро. Це було державне видання, що виходило накладом у чотири тисячі примірників у видавництві «Промінь» (Дніпропетровськ). Його спонсорами стали Запорізькі відділення Товариства пам’яток історії і культури та Радянського фонду миру. Коли закінчилася каденція Петра Ребра на посаді голови Запорізької організації спілки письменників, він склав повноваження й редактора альманаху.

- Митці Запоріжжя в різні часи мріяли про літературне видання, - розповів нам Петро Павлович. – Наприклад, У 1931-1932 роках на будівництві Дніпрогесу літературна організація «Молодняк» видавала літературно-художній журнал «Темпи». Саме це видання стало першим потужним осередком молодих запорізьких літераторів. Із різних причин «Темпи» припинили своє існування. Не останню роль у цьому відіграла й цензурна політика, а також і те, що альманах не вписувався у тогочасну ідеологічну схему. Пожвавлення літературного життя на Запоріжжі спостерігається у 50-ті роки минулого століття, внаслідок чого вийшло у світ два номери альманаху «Вогні Запоріжжя». Це видання, на думку багатьох літературознавців, відіграло важливу роль у творчому згуртуванні початківців. Саме тут дебютувала більшість, згодом знаних, запорізьких авторів, а також письменники-аматори, які хоч і не присвятили себе літературній діяльності, але мали можливість спробувати свої сили в літературі.

Альманах «Хортиця» - це третя спроба здійснити давню мрію письменників, бо різного роду альманахи були заборонені владою. Можливим це стало лише в роки перебудови - 1990 року.

- А чим ви заохотили спонсорів? – запитую Петра Павловича.

- Ми давали на обгортках і сторінках альманаху їхню рекламу, наприклад, «Фонд миру – фонд доброти», або ж публікували матеріали про Хортицький заповідник. На мою думку, видання на той час виконало свою функцію. Коли Григорій Лютий вирішив редагувати літературний часопис, я вважав, що назву треба змінити, проте він залишив «Хортицю».

Під час концерту Петро Павлович пригадав кумедні діалоги з читачами щодо аналізу деяких творів першого випуску альманаху. Він розповів, що «Хортицю» читали не лише в Запоріжжі, а й у інших містах. Зокрема, уважним його читачем був Олесь Гончар. Петро Павлович процитував схвальний відгук із листа цього письменника про часопис. Згадав він і знамениту фразу Бориса Олійника: «Запоріжжя – це Мекка поетів». Адже на сторінках «Хортиці» презентовані кращі зразки їхньої творчості.

- Як не згадати зараз незабутніх наших поетів Геннадія Літневського, Василя Моругу, Василя Діденка, Олександра Стешенка, а також нарис про Миколу Лиходіда, - сказав Петро Ребро. – Як приємно бачити в залі дружину Миколи Лиходіда.

Зі сцени цього вечора прозвучали теплі слова на адресу Лорини Тесленко, яка не лише технічно забезпечує підготовку до друку часопису, а й сама пише гарні вірші.

«Якщо звучать такі пісні, то часопису ще довго жити!»

Київський гість Михайло Шевченко висловив захоплення від того, що знайшлися люди, які посіяли зерна духовності, видають такий часопис, закликав не марнувати час в очікуванні чогось, а самим брати непосильну ношу відродження духовності. Потім прочитав свою оду жінці «Боже, яка ти красива!» та ще кілька поезій.

Глядачі почули також ліричні твори поетес - Віри Коваль, Ганни Лупинос, Лариси Коваль, Віри Шмиги, Вікторії Сироватко й Любові Геньби. Після виступу останньої сталося незаплановане в сценарії - на сцену вийшли студенти Запорізького національного університету з букетами весняних квітів, висловивши в мікрофон своє захоплення:

- Так проникливо й артистично, як Любов Геньба, ніхто не вміє читати вірші.

Бурхливі оплески й вигуки «Браво» довго не стихали після виступу дуету в складі заслуженої артистки України Інни Гапон і її батька, народного артиста України Олександра Гапона. Інна виконала пісню «Запоріжжя моє» Валерія Колядюка на вірші Григорія Лютого, а також – «Я піду в далекі гори» незабутнього Володимира Івасюка. Вручаючи квіти, один із шанувальників сказав: «Якщо звучать такі пісні, то часопису ще довго жити!». Перед виходом на сцену Олександра Гапона глядачам повідомили приємну новину: з нагоди Дня театру указом Президента України його нагороджено орденом «За заслуги» III ступеня. Дуетом батько й дочка виконали романс Олександра Білаша «Дзвенить у зорях небо чисте» на вірші Дмитра Павличка.

Родзинкою свята став виступ гості з Києва - заслуженої артистки України, лауреатки Міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди Ольги Чубарєвої. Випускниця вокального факультету Харківського державного інституту мистецтв імені Івана Котляревського зачарувала всіх своїм чистим сопрано, виконавши чотири твори, серед яких українська народна пісня «Чотири воли пасу я» й «Пісня про матір» Олександра Морозова на вірші Бориса Олійника.

Стотисячних тиражів тобі, «Хортице»!

Тож логічним був вихід на сцену самого Бориса Олійника, який до того ж протягом чотирьох скликань обирався народним депутатом України, в тому числі й від Запорізької області. Борис Ілліч побажав колективу часопису творчих успіхів і стотисячних тиражів. Наділений тонким почуттям гумору, він пригадав часи свого депутатства, коли був обраним Оріхівським районом:

- Я йшов до Президента й казав: «Давай допомагати Запорізькій області, бо там уже коней у тачанки запрягають.

А потім митець прочитав свої твори: «Остання дорога Нестора», «До Всевишнього», «Знайоме», «Передчуття». По закінченні виступу на Бориса Ілліча очікував сюрприз. На сцену зійшла його землячка із Решетилівського району Полтавської області, яка нині живе в Запоріжжі, 86-річна Марія Варванська, котра подарувала рушник і сорочку з унікальною решетилівською вишивкою як символ формування ментальності предків протягом тисячоліть і передачі енергії космосу від покоління до покоління.

Заступник голови Запорізької організації НСПУ, член редколегії часопису «Хортиця» Микола Білокопитов нагадав, що серед численних рубрик видання є й сторінка гумору. Потім оголосив присутнім, що незабаром відбудеться велике Свято гумору, яке готує Запорізька асоціація гумористів і сатириків «Весела Січ», і розповів веселу історію із життя.

У святковому дійстві взяли також участь солісти Запорізької філармонії Сергій і Світлана Шепелі, хорові колективи - народний ансамбль міліції «Пернач» під керівництвом полковника Григорія Вербицького та козацький хор будинку культури імені Шевченка ВАТ «Мотор Січ».

На знімках:

Урочистості розпочалися з пісні «Хортиця» на вірші Віри Коваль у виконанні композитора, заслуженого працівника культури України Анатолія Сердюка

Герой України Борис Олійник – почесний гість на святі



Звучить романс Олександра Білаша «Дзвенить у зорях небо чисте» на вірші Дмитра Павличка у виконанні Інни й Олександра Гапонів

Письменник Петро Ребро демонструє перший номер альманаху «Хортиця», що був попередником часопису й видавався з 1990 року 

Заслужена артистка України, солістка Національної філармонії України Ольга Чубарєва зачарувала всіх своїм чистим сопрано


Фрагмент виступу народного ансамблю міліції «Пернач» під керівництвом полковника Григорія Вербицького