Урочистості з сумним присмаком

ВІРА СЕРЕДА

 

30 листопада, день народження Назарія Яремчука, у Чернівцях був ясним і погожим. Неначе сама природа, яку він оспівував, хотіла позначити сонячним світлом і чистим небом 60-річний ювілей славного сина України. Хоча, звичайно, всім було сумно, адже понад 16 років тому митець пішов від нас за небокрай.

Задовго до ювілейної дати керівництво Буковини підтримало звернення творчих спілок та діячів мистецтв і направило подання на ім'я Президента України про присвоєння почесного звання «Герой України» Назарію Яремчуку посмертно. Проте не дочекалися прихильники цього геніального співака, справжнього патріота своєї країни від верховної влади належної оцінки його праці на благо України й оспівування її в далеких і близьких країнах, де й досі пам'ятають і співають пісні з його репертуару українською мовою.

 

 

Понад 22 роки – на сцені Чернівецької філармонії

Зранку чернівчани, гості міста поспішали до філармонії на вулицю Чайковського. Особливо багато було молоді: прийшли учасники конкурсу молодих виконавців сучасної естрадної пісні імені Назарія Яремчука, студенти музичного училища, інших чернівецьких вишів. Прибула делегація школярів Вижницької загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів імені Назарія Яремчука разом зі своїм директором Іваном Погурським.

Саме з Чернівецької обласної філармонії 1 квітня 1973 року розпочався професійний шлях ансамблю «Смерічка» разом із його солістами Василем Зінкевичем і Назарієм Яремчуком під керівництвом Левка Дутковського. Понад 22 роки Назарій Яремчук залишався вірним цій сцені. Тож не випадково було вирішено встановити меморіальну дошку на фасаді філармонії з нагоди 60-річчя видатного митця.

Урочистості розпочав заслужений діяч мистецтв України, художній керівник Чернівецької обласної філармонії Остап Савчук, зокрема зазначивши:

- Творчий шлях Назарія Яремчука супроводжувався підтримкою людей України, якби не їхня підтримка, то він не мав би такої популярності. А популярним він став тому, що співав про людей і для людей. Співав про рідну Україну, батьків, рідну хату, землю, родину, природу... Тож, залишив по собі прекрасний пісенний слід.

 

Посісти місце Назарія Яремчука на українській естраді досі ніхто не може

Перший заступник голови Чернівецької обласної державної адміністрації Георгій Галиць ніби продовжив думку Остапа Васильовича:

- Пройшло 16 років, як Назарій Яремчук перестав співати вживу, але посісти його місце на українській естраді досі ніхто не може. Митець був українським співаком за духом. Я пригадую, як 20 років тому цього дня святкували 40-річчя Назарія Яремчука, а наступного дня, 1 грудня, відбувся Всеукраїнський референдум щодо проголошення незалежності України. Як тішився Назарій Яремчук, що громадяни України висловились на підтримку самостійності. Це був символічний день, символічний Акт для нього. Заради цього він жив і творив. Меморіальна дошка Назарію Яремчуку - перша в нинішньому столітті на фасаді Чернівецької обласної філармонії. Цей заклад завжди був осередком високої культури.

Під час урочистостей дякували й Левку Дутковському. Він, ламаючи стереотипи радянської естради, створив 1966 року при Вижницькому будинку культури ансамбль електромузики, який згодом нарекли «Смерічкою». Тут творчо зростали талановиті молоді музиканти й вокалісти. У листопаді 1969 року Левко Тарасович запалив зірку Назарія Яремчука. А вже 1971-го – Назарія знав увесь Радянський Союз.

Народний артист України Павло Дворський, якого 18 років пов'язувала творча співпраця й чоловіча дружба з Назарієм, розповів, як за життя співака багато років поспіль цього дня він зі своїми побратимами, родиною заходили до Назарія в хату, віншували його, співали «Многая літа», жартома піднімали його за вуха.

- А я казав: «Назарію, а коли тобі буде сто років, уявляєш, як тобі прийдеться витерпіти наші руки», - пригадав Павло Ананійович. - Він відповідав: «Дай, Боже! Дай, Боже!». Свої дні народження Назарій святкував у Чикаго й Рочистері, у Вінниці й Києві, у Чернівцях і рідній Вижниці, у Рівні...

 

«Він з нами - в пісні, в душі, в серці»

- На фасаді філармонії відкриваємо меморіальну дошку мого творчого побратима, мого друга Назарія Яремчука, - продовжив Павло Ананійович. - Скільки тисяч концертів відбулося в стінах цієї філармонії! Скільки прекрасних друзів, музичних побратимів із різних кінців України співали тут разом із Назарієм – і в колективі з ансамблем «Смерічка», і в спільних концертах!

Пісня Назарія живе, пісня Назарія звучить, вона має звучати з уст його синів, доньки, його вихованців і краян. Павло Лехновський, поет зі Львова написав:

Над Буковиною, понад Карпатами,

Над Україною, понад світи

Білою птахою срібно-крилатою

Пісня Назарія з неба звучить.

І сьогодні він з нами - в пісні, в душі, в серці.

Народний артист України, поет-пісняр Вадим Крищенко, який прибув із Києва, багато років співпрацював із Назарієм.

- Час підтверджує, - зазначив Вадим Дмитрович, - що те, що заспівав Назарій, житиме вічно. Але є в мене й тривога. Останнім часом іде наступ на українську пісню – виганяють її із телебачення, із засобів масової інформації. Ми всі маємо якось відстояти наше право на слово, пісню, на нашу українську душу.

Полетіли літа,

Полетіли літа.

Ой, як важко іти по дорозі,

Поспішаймо, братове, творити добро,

Поки ми іще в змозі.

Ми повинні творити це добро так, як творив його Назарій Яремчук!

Заслужений художник України Артем Присяжнюк розповів, як творилася скульптурна композиція:

- Працюючи над меморіальною дошкою, я переслухав майже всі пісні Назарія і зробив для себе висновок, що його репертуар визначає основні людські якості. Він кохався у пісні, щедро дарував її людям. Тому моя композиція носить дещо символічний характер, наповнена певними символами.

Перш за все, калина - символ України. Вона огортає його, як він співав: «Горнусь до тебе, Україно...». Тут же Україна хилиться, обнімає і вшановує нашого славетного краянина. Вінчає композицію соловей – співуча пташечка - символ природи й таланту, яким обдарувала природа Назарія. Пташка виписана майже за контури композиції й читабельна з усіх сторін. Адже долю людини часто визначає талант.

Художник подякував за підтримку, розуміння й поради начальнику управління культури Чернівецької облдержадміністрації Івану Петрусяку, художньому керівнику Чернівецької обласної філармонії Остапу Савчуку, товаришу й наставнику Назарія Левку Дутковському.

- Особлива моя подяка Дарусі - дружині Назарія Яремчука, - сказав митець. - На жаль, може, я трішечки запізно її запросив у майстерню, але в неї горіли очі, й деколи здавалося, що те, що мені залишилося зробити, вона виліпить сама, бо хто краще за неї знає обличчя Назарія.

Виступили також сини Назарія - заслужені артисти України Дмитро та Назарій Яремчуки. Вони схвально відгукнулися про появу барельєфу на фасаді філармонії, підкресливши, що Назарій Яремчук доносив високу ідею, закладену в невеликому пісенному творі.

Дочка Назарія Марічка Яремчук, зокрема, сказала:

- Я щаслива, що буде відкрито меморіальну дошку на фасаді філармонії – я її бачила, вона дуже гарна. Адже Назарій Яремчук ніколи не зраджував Чернівцям. У нього була можливість жити в Києві, і в багатьох інших містах, але саме Чернівцям він залишався вірним.

 

Сцена ніколи не зраджувала йому

Проникливим був виступ дружини Назарія Дарини Яремчук. Вона наголосила, зокрема, що в обласній філармонії кувалася його доля. А святая святих - сцена - ніколи не зраджувала йому. Вона засвідчила велику популярність Назарія Яремчука як співака, актора, громадського діяча. Дарина розповіла, що журналіст Михайло Маслій провів невеличке дослідження. Через два місяці після запрошення «Смерічки» на роботу в Чернівецьку філармонію, відбулися її гастролі в Тернополі. Там запланували 20 концертів, проте протягом місяця відбулося 86 концертів. І скрізь були повні зали й аншлаги.

- Ми сьогодні з Марічкою поїдемо до Львова, - сказала Дарина. – Там, у залі Львівського національного театру опери та балету, відбудеться концерт «Львів – Назарію Яремчуку». У касі театру вже немає жодного квитка, отже, й нині популярність Назарія не знизилася. Тож я хотіла би сьогодні ще раз признатись у коханні великому маестро - не тільки моєму чоловіку, а митцю, якого люблю безмежно. І впевнена, що всі, хто прийшов сьогодні сюди, теж пам'ятають і закохані в його творчість.

До присутніх звернувся меценат, чиїм коштом виготовили меморіальну дошку, - депутат Чернівецької обласної ради, керівник Центру митців Буковини, генеральний директор ТОВ «Євробуд ХХІ» Манолій Плаксій, який вручив Артему Присяжнюку премію.

Під оплески присутніх представники влади й митці відкрили дошку. Потім усіх запросили оглянути кімнату-музей Назарія Яремчука в будинку філармонії. А на вулиці Чайковського в цей час лунали пісні у виконанні Назарія Яремчука, із ним разом співали всі, хто очікував своєї черги, щоб оглянути музейну кімнату.

 

Зайдіть до Назарія у філармонію!

Перше, що впадає в очі в музейній кімнаті – портрет, із якого на нас пильно дивиться Назарій Яремчук, неначе запитує, чи відбулися в українській естраді зміни на краще, адже це його турбувало навіть незадовго до смерті. А поруч - афіші, де він такий веселий, усміхнений і такий красивий! У гарному концертному вбранні, зокрема, й від Алли Дутковської, яка багато років працювала над тим, щоб костюми «Смерічки» органічно впліталися в зміст пісень. Назарій ніколи не дозволяв собі вийти на сцену в джинсах, м'ятій футболці чи кросівках. На жаль, нині це дуже розповсюджене явище.

А ось світлини Романа Островського, що переносять нас на початок творчості «Смерічки», коли знімався музичний фільм «Червона рута» та передача «Алло, ми шукаємо таланти».

В експозиції також фото про участь у всесоюзному телефестивалі «Пісня-71» та «Пісня-72» в Останкіно (Москва). Платівки. А ще - рукописи співака, зібрані ним особисто, його родиною, друзями та колегами.

Завідувачка науково-методичного відділу Чернівецького обласного краєзнавчого музею Євдокія Антонюк-Гаврищук, яка безпосередньо брала участь в оформленні експозиції кімнати-музею Назарія Яремчука у філармонії, розповіла наступне:

- Ідея створення цієї кімнати виношувалася відтоді, як Левко Дутковський заснував фонд імені Назарія Яремчука після його смерті. Щороку в дні, коли вшановували пам'ять Назарія Яремчука, люди робили подарунки (вони експонуються в шафах і частково в експозиції). Наприклад, Почаївська чудотворна ікона, куплена на кошти благодійників із Хотинського й Вижницького районів й подарована разом із рушником. Або ж світлини, подаровані однокурсником Назарія.

Організував усю роботу художній керівник філармонії Остап Савчук, він же надав у музей усі афіші. Багато матеріалів - із архіву Левка Дутковського, засновника «Смерічки». Саме він виколисав її й готував Назарія Яремчука, Василя Зінкевича, інших митців у високі небеса української пісні. Переважна більшість світлин виготовлена Левком Тарасовичем.

- Ми виконували всю роботу за правилами музейного опису, - продовжила розповідь Євдокія Іванівна. - До роботи були залучені наукова співробітниця науково-методичного відділу Чернівецького обласного краєзнавчого музею Оксана Дребіт і художник обласної бібліотеки імені Михайла Івасюка Микола Криворучко.

Усього в музеї - близько 300 експонатів. Робота не завершена. Є ще багато альбомів. Переважна більшість матеріалів зберігається в Остапа Савчука. Є записки Назарія, вони дуже цінні, бо там є дотик не тільки пера Назарія, а його душі й серця.

Хранителем кімнати-музею імені Назарія Яремчука є Анатолій Візнюк. Це - син Юрія Візнюка - учителя Володимира Івасюка.

Музей працює у вівторок і п'ятницю з 11.00 до 17.00. Вхід вільний. Телефони для зв'язку: 0372-52-49-72, 0372-52-49-30, 0372-52-20-54.

 

Із днем народження, Назарію!

На святому місці вічного спочинку народного артиста України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, Почесного жителя міста Чернівці Назарія Яремчука зібралися родина співака, його друзі, творчі побратими, представники місцевої влади й громадськості - всі, хто пам'ятає й шанує славетного митця. Розпочалося вшанування з молебню. А потім були спогади.

Місію ведучого із вшанування видатного сина України взяв на себе заслужений діяч мистецтв України, художній керівник Чернівецької обласної філармонії Остап Савчук:

- Рано Назарій Яремчук покинув цей світ. Було у нього багато задумів. Сьогодні тут його друзі. Це місце є спільним для нас, тут ми можемо зібратись у радості й тривозі, щоби помолитися за справжнього патріота, українця, який прославляв Україну.

Із виступу першого заступника голови Чернівецької облдержадміністрації Георгія Галиця:

- Коли в Чернівецькому театрі відзначалося, здається, 45-річчя Володимира Івасюка, Назарій Яремчук співав таку пісню:

«Пішов у синє небо він,

Мій брат по долі і по крові,

І стогне дзвін, сумує дзвін

В душі, і в музиці, і в слові».

Цю пісню Назарій Яремчук співав у пам'ять про свого духовного побратима, товариша, і коли влітку 1995 року українське телебачення ввечері повідомило сумну звістку про смерть Назарія Яремчука, ця пісня лунала в усіх інформаційних випусках новин.

Ми пам'ятаємо той, мабуть, найвелелюдніший похорон у Чернівцях, коли буковинці, колеги Назарія, які з'їхалися з усіх куточків, вистелили квітами шлях від його будинку на тодішній вулиці Інтернаціональній (нині - це вулиця Назарія Яремчука – Авт.) до цього місця через усі Чернівці.

Сталося так, що за понад 16 років, що немає з нами Назарія Яремчука, його місія в нашому житті залишається дуже величною, визначальною. Це - місія єднати покоління українців довкола вітчизняної національної культури, високого мистецтва, причетності й продовження тих ідеалів, тих високих помислів, що сповідував Назарій Яремчук.

Маючи вже всенародне визнання, він залишався абсолютно доступною людиною, щирою у спілкуванні з усіма. Мені було 25 років, я був молодим журналістом, коли ми познайомилися. Проте він однаково ставився до своїх багаточисельних глядачів, молодих людей - до всіх, хто розділяв його думки й творчість. Назарій Яремчук був і залишиться класиком української пісні. Його ім'я ще багато років буде зразком, гідним і для митців, і для нас, громадян України ХХІ століття.

Остап Савчук:

- Дуже доречно Георгій нагадав пісню, присвячену Володимиру Івасюку. Прем'єра її відбулася в залі Чернівецької обласної філармонії. Був автор віршів Юрій Рибчинський. Але в оригіналі він написав:

«Чи так там ангели співають,

Як наш Назарій Яремчук?»

Назарій був із цим не згодний, і текст поміняли.

Із виступу народного артиста України Павла Дворського:

- У печалі й у цей світлий день хотілося, щоб він був разом із нами, щоб у багатотисячному дружньому колі заспівав: «Родина, родина – від батька до сина...» Уже ми виконуємо цю пісню, співають його сини, дочка... Відбувся конкурс молодих виконавців сучасної естрадної пісні імені Назарія Яремчука. Учора лауреати, дипломанти конкурсу довели, що вони продовжують пісенну славу України, Буковини. Пісня Назарія ще величніше звучатиме в устах молодих поколінь.

Багато хочеться сказати вам сьогодні, дорогі краяни, тому що 18 років пліч-о-пліч ми пройшли нелегким творчим життєвим шляхом. Пам'ятаються світлі й прекрасні спілкування, концерти за кордоном і в рідній Україні, у Вижниці й Ленківцях, Чернівцях і Львові. І тисячі, сотні тисяч людей, які побували на концертах, пам'ятають його незабутній голос. Незрівнянний світ краси оспівував наш Назарій Яремчук. І хочеться заспівати кілька слів із пісні про Назарія:

«Пісня Назарія – вільна родина,

Пісня Назарія – срібна струна,

Пісня Назарія – сяйво стожарів,

Зоряна арія голосна,

Зоряна арія голосна».

Із виступу народного артиста України, поета-пісняра Вадима Крищенка:

- Місце, де не можна злукавити, – це місце біля могили свого побратима. Мені довелося з Назарієм працювати: я переконаний, що він - унікальне явище української культури. Це підтвердження того, що наш талант, наш народ незнищенний. Назарій має своє продовження в пісні, в прекрасних дітях, у друзях, які несуть його пісню. Поглядаючи на небо, хочу сказати:

Озвися з того небокраю,

Ти - янголів світлий едем,

Пробач нам, Назарію,

Тебе вже немає,

А ми ще на світі живем.

І роси спадають,

Йдуть дощики хлібні,

Й задума ляга до чола.

Забрав тебе Бог,

Бо ти небу потрібний,

Щоб й там наша пісня жила.

Із виступу народного артиста України, композитора Олександра Злотника:

- Пісня, яку ніс Назарій, - щира, відверта, від серця, з відкритою усмішкою, любов'ю до людей, до рідної країни. Він молився своєю піснею за всіх своїх близьких, друзів, країну. Назарій був щирий у своїй пісні. І цю якість він ніс усе своє життя. Для України пісня має величезне значення.

Із виступу колишнього генерального директора (1979-1997, 2003-2007) Чернівецького обласного державного телерадіокомітету Аркадія Казимирського:

- Головне призначення людини – служити своїй країні й людям, лишити свій слід на землі. Прикладом для нас є Назарій. Я хочу наголосити, що не ми популяризували Назарія, хоч це було й так. Він популяризував наше Чернівецьке державне телебачення. Тому що вся Україна чекала Назарія з його програмою «Зичимо щастя». Ми отримували після кожної програми по чотириста-шістсот листів зі всієї України. Він так щиро вів цю програму, з такою любов'ю, що глядачі всієї України чекали його в ефірі.

Я пригадую той пам'ятний день, коли ми вели пряму передачу на всю Україну – прощання з Назарієм. Прощалася не лише Чернівецька область, прощалася вся Україна.

Назарій залишив такий слід на землі, що він буде вічним. Головне досягнення в тому, що пройшло стільки років, а співають його пісні наймолодші виконавці. Правильно сказав Олександр Злотник, що пісня – це велика сила для нашого народу. Хочу підкреслити, Назарій своєю піснею зробив більше, ніж тисячі інших людей, які покликані виконувати ту чи іншу культурологічну чи державницьку місію, бо пісня зове за собою людей.

Із виступу сина Назарія, заслуженого артиста України Дмитра Яремчука:

- Бог дав голос, але не в кожної людини голос має силу. Народження будь-якої пори року дає наснагу й життєдайність. Власне те, що й ніс своїм життям тато. Хочу всім вам побажати духовної наснаги, що линула з його серця й мала колосальний талант об'єднувати людей, адже в єдності – наша сила.

Із виступу сина Назарія, заслуженого артиста України Назарія Яремчука:

- До нас підходить величезна кількість людей, які пам'ятають тата, які навіть не знали його особисто, але відчували те тепло, яке від нього линуло. Ми говоримо про тата не лише як про славного видатного митця, я хочу підкреслити, що він був дуже людяним, доступним. Уже сказано й ще буде сказано багато прекрасних слів, які, я переконаний, тато чує. Йому, думаю, добре й радісно на небі, тому що є дійсно духовний зв'язок, що не переривається.

Із виступу дочки Назарія Марічки Яремчук:

- На жаль, я майже не пам'ятаю тата, тому спогадами поділитися не можу. Але знаєте, я поцілована Богом дитина, бо народжена від великого кохання. І хоч це татове з мамою щастя було блискавично коротким, але декотрі люди за ціле життя такого щастя не знають. Так уже закладено, що в морі щастя, що дається за життя, людині відведена тільки крапелька. Хочу, щоб ваша крапелька щастя була найсолодшою. Адже тато умів зробити наше життя більш світлим, яскравим, кращим, пробуджував людське в нас. Я хочу в день його народження подякувати татові за пісні - той величезний спадок, що він мені залишив.

На завершення церемонії всі присутні заспівали улюблену пісню Назарія Яремчука «Повіяв вітер степовий».

 

«Смерекова хата, батьківський поріг...»

Із кладовища чернівецька родина Назарія Яремчука поїхала на Вижниччину, де на родинному обійсті хлібом-сіллю зустрічала всіх сестра Назарія Катерина із рідними, колишніми «смеречанами», друзями й односельцями митця.

Гості побачили оновлену садибу-музей Назарія Яремчука. На пам'ять усім подарували книгу головної редакторки газети «Вижницькі обрії» Ярослави Кибіч, перевидану до 60-річного ювілею Назарія Яремчука, «Я піснею вернуся до життя».

Сестра Назарія Катерина щиро подякувала гостям, котрі завітали в родинне гніздо Яремчуків.

- Ця хатинка народилася вдруге, тому що люди дуже люблять Назарчика, - сказала вона. - Ось, подивіться, вже новий фасад - хата одіта в дерево, як мріяв Назарчик. Криничка ось тут. Це завдяки добрим серцям наших людей. Тут народився Назарчик, зробив перші кроки, звідси полинула його пісня, що й досі живе в людських серцях. Прошу вас зайти до хати, подивитися експонати. «Дай, Боже радості, світлої радості кожному серцю і кожному дому!» З днем народження тебе, мій дорогий братику!

Від імені делегації народні артисти України - поет-пісняр Вадим Крищенко і композитор Олександр Злотник, автори пісні «Родина», подякували вижницькій землі, що дала світові величну постать - талановитого співака й громадянина Назарія Яремчука.

Затим усі оглянули оновлені після ремонту приміщення експозиції музею.

(Детальну розповідь про музей-садибу «Я любив вас усіх, а найбільше любив Україну...» читайте на «Письменницькому порталі» в матеріалі Пилипа Юрика за 30 червня 2009 року – Авт.)

 

Свято у Вижницькій «консерваторії» Левка Дутковського

Увечері в легендарному Вижницькому будинку культури, де колись зробив перші кроки по сцені юний Назарій Яремчук, відбувся гала-концерт переможців конкурсу молодих виконавців естрадної пісні його імені й почесних гостей.

Тут розгорнули виставку народних майстрів Вижниччини, а також робіт Вижницького коледжу прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка. А в залі перед початком концерту демонстрували документальні кадри про Назарія Яремчука із музичних фільмів, що в різні часи знімали кінематографісти.

Потім розпочався концерт. Вів його народний артист України Василь Ілащук.

- Є співаки, які потребують, щоб називали їхні прізвища, титули, звання, - зауважив він. - А є такі, що називаєш прізвище і розумієш, що це - бренд України. Тому, вимовляючи «Назарій Яремчук», знаємо – це Україна!

Першими вийшли на сцену, з якої виконав колись першу естрадну пісню Назарій Яремчук, вижничани. Прозвучали величні слова про славного земляка, й полилася відома далеко за межами України пісня Володимира Івасюка «Водограй» у виконанні народного аматорського колективу «Смерічка» Вижницького будинку культури, як спомин про ті далекі часи, коли одержимий піснею однойменний ансамбль під керівництвом Левка Дутковського творив золоті сторінки української естради. А на сцену вийшли перші солістки того колективу Мирослава Єжиленко, Анна Буриленко й Раїса Хотимська.

Учасник конкурсу молодих виконавців сучасної естрадної пісні імені Назарія Яремчука Олександр Фочук із Вижниці виконав пісню Олександра Злотника на вірші Михайла Ткача «Чуєш, мамо». Він, на жаль, не пройшов у другий тур конкурсу, але в розмові з автором цих рядків сказав, що гордий, що долучився до урочистостей з нагоди ювілею свого славного земляка. Потім пісню підхопила переможниця першого учнівського фестивалю імені Назарія Яремчука, володарка гран-прі Неля Генцар.

У концерті прозвучав твір Олександра Бродовінського «Посвята Назарію Яремчуку» у виконанні заслуженого артиста України Івана Дерди (акомпанував Вадим Лісовий).

Соліст-вокаліст, заслужений артист України Олег Шак до останнього подиху Назарія Яремчука був музичним керівником ВІА «Смерічка» й аранжувальником низки пісень із його репертуару. Проспівавши першу пісню, сказав, що вважає Буковину своєю другою батьківщиною, адже саме звідси розпочалася, завдяки Назарію Назаровичу, його творчість у «Смерічці». Багато років йому довелося співпрацювати з великим співаком.

- Коли ми його втратили, - поділився Олег сокровенним, - я, як зараз пам'ятаю, перше, що ми заспівали:

«Зламай моє крило!

Чом змовк водограй?

Не сумуйте хлопці,

Грай, «Смерічко», грай!

Грай, «Смерічко», грай!

Грай, «Смерічко», грай!»

Пісні Назарія звучатимуть ще довго-довго. Вони нам потрібні.

Олег Шак подарував вижничанам ще одну пісню з репертуару Назарія Яремчука «Писанка».

Уперше вийшов цього дня на вижницьку сцену й пісенний побратим Назарія народний артист України, поет-пісняр Вадим Крищенко, подарувавши свої вірші «Прийдіть, апостоли добра» та «На просторах земних в мене теж є родина».

Спеціально в цей славний край приїхав, щоб провести концерт, присвячений 60-річчю Назарія Яремчука, звукорежисер Василь Васкан, який багато років працював разом із талановитим митцем.

Почули глядачі й виступи переможців конкурсу молодих виконавців сучасної естрадної пісні імені Назарія Яремчука - Андрія Поткалюка з Хмельницька й Маргариту Мелешко з Києва, які розділили третє місце, Юлію Полюляк із Чернівців (друге місце) і володарку гран-прі Мар'яну Українець (Чернівці).

Тепло зустріли вижничани найближчого побратима й кума Назарія, народного артиста України Павла Дворського, який виконав свої пісні - «Святий оберіг» на слова Тамари Севернюк та «Смерекова хата» й «Горнусь до тебе, Україно» на вірші Миколи Бакая.

Заслужена артистка України Оксана Савчук виконала пісню «Два ангели», а потім запросила усіх присутніх у залі проспівати разом із нею пісню «Ой, зелене жито, зелене».

Сини Назарія, заслужені артисти України, також вплели у віночок свята твори в своєму виконанні – «Моя Україна» й «Стожари».

Потім на сцену піднялася сестра Назарія – Катерина, яка подякувала усім, хто долучився до відзначення 60-річного ювілею Назарія Яремчука.

Завершився концерт піснею Олександра Злотника на вірші Вадима Крищенка «Родина», яку виконали всі учасники концерту. На сцену винесли квіти від голови Чернівецької облдержадміністрації Михайла Папієва та голів Вижницької райдержадміністрації Василя Ткачука і районної ради – Миколи Гайдука.

 

Притча про лелеку

Після концерту всіх гостей, котрі прибули із Чернівців, запросили на вечір пам'яті Назарія Яремчука, організований підприємцями Вижниці. Були також сестра Назарія Катерина з дочкою й онуком, сини – Дмитро й Назарій Яремчуки. У тісному колі полилися спогади про славного легеня української естради.

Творча та чоловіча дружба пов'язувала Назарія Яремчука із заслуженим діячем мистецтв України Остапом Савчуком, який нині очолює обласне правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, є художнім керівником Чернівецької обласної філармонії. Остап Васильович розповів, що познайомився з Назарієм на початку 70-х років минулого століття. Іноді Назарій казав: «Я кращий співак серед географів і кращий географ серед співаків». Інші його колеги теж пригадали, як під час гастрольних переїздів Назарія часто можна було побачити з географічною картою біля вікна автобуса чи потяга. Він спостерігав за змінами краєвидів за вікном. Іноді розповідав багато цікавого про те чи інше місце, де бував із колегами.

Підприємець, автоспортсмен Михайло Чорней пригадав, як іще школярем, навчаючись у музичній школі, вперше почув і був вражений співом Назарія, який виконував пісню Олександра Білаша на вірші Михайла Ткача «Ясени». Із того часу й почав цікавитися його творчістю.

Начальник відділу культури Вижницької райдержадміністрації Микола Мойсей розповів автору цих рядків, що також пам'ятає зовсім юного Назарія на сцені Вижницького будинку культури. Микола Георгійович до вступу на історичний факультет працював акомпаніатором у цьому закладі.

Одна з перших солісток ансамблю «Смерічка» Мирослава Єжиленко, яка в дуеті з Назарієм Яремчуком співала в Москві пісню «Водограй», а нині працює вчителькою німецької мови у Вижницькій гімназії, розповіла, що в передювілейні дні її часто запрошували в різні школи на урочисті вечори, присвячені 60-річчю видатного співака. І ось в одній із Кутських шкіл Івано-Франківської області її вразила притча про лелеку, яку розповіли діти. Нею ми й завершуємо розповідь про цей урочистий день.

«Наближалися суворі холоди, тож лелеки, провісники весни й птахи Сонця, які гніздилися на Вижниччині, почали збиратися у вирій. Один бусол, як його не вмовляли летіти,залишився. А що ж тут дивного? Хто б тоді приніс у родину Марії й Назарія Яремчуків, жителів села Рівня, малого Назарка – майбутнього видатного співака?»

 

Студенти Чернівецького музичного училища прийшли на церемонію відкриття пам'ятної дошки видатному співакові. Праворуч – Дарина Яремчук

 

Заслужений художник України Артем Присяжнюк розповідає про роботу над створенням барельєфу Назарія Яремчука

 

Біля мікрофона - дочка Назарія Марічка Яремчук

 

Меморіальна дошка Назарію Яремчуку

 

Фрагмент експозиції кімнати-музею Назарія Яремчука у філармонії

 

 Серед дуже цінних експонатів - записки Назарія з архіву Остапа Савчука. У них дотик не тільки пера Назарія, а його душі й серця.

 

Могила Назарія Яремчука в день його народження

 

Друзі й колеги виконують улюблену пісню Назарія «Повіяв вітер степовий»

 

Такий вигляд має нині музей-садиба народного артиста України Назарія Яремчука

 

 Уперше на вижницькій сцені виступає співавтор видатного співця – поет-пісняр Вадим Крищенко

 

 Сестра Назарія Катерина завдячує всім, хто взяв участь у концерті пам'яті її брата