У Крим – по «сіль» натхнення й наснаги. Післямова
ВІРА СЕРЕДА
Протягом третьої декади травня у виставковій залі Національної спілки художників України можна було ознайомитись із підсумковою виставкою XI міжнародного пленеру «Хортиця крізь віки».
«Усе – завдяки корпорації «Кераміст»
Цьогорічний пленер був непростим. На жаль, чи не єдиним спонсором, завдяки якому стало можливим його проведення, була торгово-промислова транснаціональна корпорація «Кераміст» на чолі з генеральним директором Дмитром Зусмановичем. Якщо в попередні роки до корпорації долучались інші спонсори, то цього року не було жодної підтримки від Запорізької міської ради, депутатів, фондів чи організацій. Завдяки частині коштів, виділених обласною радою, став можливий друк каталогу пленеру, презентація якого традиційно відбувається на підсумковій виставці. Добре, що не підвели постійні партнери – Національний заповідник «Хортиця» й Національний заповідник «Кам'яна Могила», що приймали на своїй території учасників пленеру.
У попередні роки митці протягом двох тижнів перебували й творили на острові Хортиця. А вже із Запоріжжя здійснювали цікаві подорожі, заплановані організаторами. Цього ж року майже протягом декади учасників пленеру приймала й створила належні умови кримська творча резиденція «КалендАрт» корпорації «Кераміст», а заступник генерального директора Ігор Гармаш узяв на себе вирішення всіх організаційних питань. У Запоріжжі в попередні роки всі ці турботи лягали в основному на тендітні плечі однієї із засновниць й організаторок пленеру, заслуженого художника України Ірини Гресик та її колег. Тож у відповідь на моє здивування, як вона встигла написати стільки робіт і показати на підсумковій виставці, художниця відповіла:
- Усе - завдяки корпорації «Кераміст» й Ігорю Гармашу!
Тематика творів – від Хортиці до Байдарської долини
Резиденція «КалендАрт» розташована в мальовничій Байдарській долині Криму, за 40 кілометрів від Севастополя. У маєтку «Календи», де мешкали митці, створили гарні умови, зокрема, для роботи. Цілюще повітря, солов'їні рулади щовечора були запорукою гарного творчого настрою. Художники мали можливість утілити в творах живописні місця Криму, що значно розширило тематику їхніх робіт – від острова Хортиця до Байдарської долини. Був навіть 15-кілометровий похід у гори й купання у водоспаді!
- Дорогою з Криму в Запоріжжя ми зупинилися під Мелітополем - біля Кам'яної Могили, - розповіла в день відкриття підсумкової виставки голова Запорізької організації НСХУ Ірина Гресик. – Наметів було лише два, тож дехто ночував просто неба. Отже, романтизму вистачало! О п'ятій ранку ми прокинулись і попрямували на Кам'яну Могилу, щоб, як наші пращури колись, зустріти схід сонця. Нас пропустили на територію Національного заповідника, ми піднялися на гору й спостерігали, як диск сонця поволі виповзав з-поза обрію, а потім, наче відштовхнувшись, буквально злетів у небо... Незабутня мить!
Учасники пленеру – хто вони?
Цього року учасниками пленеру стали 19 митців із шести країн: Стефан Душан Балаш, Мирослав Бухер і Ладислав Цупер зі Словаччини, Валентинас Варнас із Литви, Антоній Врублевський із Польщі, Енес Левич із Боснії й Герцоговини, Олег Іларіонов, Дмитро Суринович і Дмитро Прокопович із Білорусі. Україну презентували кияни Ніна Бондаренко, Володимир Колесников (батько), Володимир Колесников (син), запоріжці Ірина Гресик, Вікторія Верес і Костянтин Носенко, полтавчанин Євген Курбала, ялтинці Вікторія Меренкова й Микола Муравський, миколаївець Олександр Ус.
- Слід відзначити, що цьогорічний пленер зібрав дуже сильний творчий колектив, - прокоментувала Ірина Гресик. - Завдяки допомозі мецената Дмитра Зусмановича й корпорації «Кераміст» ми змогли творчо працювати, милуючись мальовничими місцями Криму, відвідали Кам'яну Могилу й острів Хортиця. У Криму були екскурсії й подорожі в Севастополь і Балаклаву, Бахчисарай і середньовічне печерне місто-фортецю Чуфут-Кале, на мис Фіолент... Яскраві враження від побаченого одразу лягали на полотна. Твори на виставці красномовно про це свідчать. Багато зарубіжних колег говорили мені, що не уявляли Україну такою живописною й різноманітною. Не сумніваюся, що вони повезуть у свої країни тепло наших сердець, красу української весни, пам'ять про прекрасні краєвиди.
Експозиція підсумкової виставки й справді вражала різноманіттям сюжетів, жанрів і кольорів. Більшість із них несли в зал спокій (ніжно-голубі з переходом у зеленкуваті відтінки пейзажів Мирослава Бухера), радість (яскраві барви в роботах Валентинаса Варнаса «Дорога через хутір» і «Перші приморозки»), сонячний настрій (фотоетюди Вікторії Верес «Ранкові промені» й «Байдарська долина»). Навіяв трохи смутку своїми творами «Осінні поля» й «Осінні хмари» Антоній Врублевський, нагадуючи нам, мабуть, що за літом настане осінь, тож улітку треба гарно потрудитись, а хліборобам подбати про гарний урожай.
Привернули увагу пейзажі, що торкнулися героїчної історії України, її козацької слави, історії Запорізького краю - «Світає. Козацький дозор» Євгена Курбала, «Ранок біля острова Байди» Ніни Бондаренко, «Каньон Чорна річка» Ірини Гресик.
Деякі художники неначе передбачаючи, що цей пленер відбудеться в Криму й вони милуватимуться його красотами, передали в колекцію пленеру морські й гірські пейзажі: «Прибій» і «Морська фантазія» (старший Володимир Колесников), диптих «Кримський мотив» (Колесников-молодший), контрастні за перехідним станом доби два морських пейзажі (Ладислав Цупер), «На горі» й «Синя гора» (Енес Левич), «Натюрморт із квітучими гілками» на тлі пейзажу, що також нагадує Крим (Ніна Бондаренко), «Байдарська долина» (Ірина Гресик).
Із Енесом Левичем авторка цих рядків познайомилася 2010 року - він удруге приїхав на наш пленер, полюбляє писати портрети. Проте кримські краєвиди його дуже вразили, особливо Балаклавська бухта.
- Пейзажі такі мальовничі, - зауважив він, - хоча я сам - портретист, і мені цікаві саме образи людей. Я зустрів в Україні жінку, образ якої не йшов у мене з голови, написав її портрет. Він увійшов до експозиції моїх робіт.
– Я щасливий, що зміг знову відвідати Запоріжжя, вклонитися цій легендарній землі, побачив Крим, де багато моря й сонця, - поділився роздумами польський художник Антоній Врублевський, який утретє в Запоріжжі й уперше побував у Криму. – Я познайомився з хорошими людьми, побачився зі старими знайомими. Приїжджаю сюди із задоволенням.
Робоча назва пленеру – «Чумацький шлях»
Підсумок пленеру більш ніж вагомий – за два тижні митці створили понад дві сотні полотен, на підсумкову виставку представили сотню найкращих. Звичайно ж, по дві картини кожного учасника, за умовами пленеру, залишились у Запоріжжі й експонувались разом із етюдами у виставковій залі.
- Кожен із десяти попередніх пленерів «Хортиця крізь віки» був особливим, але нинішній – не схожий на попередні, - підсумувала Ірина Гресик. - Уперше пленер провели не в Запоріжжі, а в Криму, в Байдарській долині, на базі творчої резиденції «КалендАрт», що її заснував у своєму маєтку генеральний директор транснаціональної корпорації «Кераміст» Дмитро Зусманович. Відомий запорізький меценат гостинно запросив до себе художників, коли дізнався про труднощі, з якими цього разу зіткнулися організатори пленеру. Ми йому надзвичайно вдячні.
- Дмитро Маркович не вряди-годи, а системно підтримує культуру Запорізького краю й прагне, щоб до цієї справи долучалися інші бізнесмени та підприємці, - наголосив заступник генерального директора корпорації «Кераміст» Ігор Гармаш. - Нинішньому пленеру ми дали робочу назву «Чумацький шлях». Козаки ходили в Крим за сіллю, а митці знайшли там «сіль» творчого натхнення!
На знімку вгорі:
Ірина Гресик й Ігор Гармаш задоволені підсумковою виставкою.
ФОТО СЕРГІЯ АНДРУХА
Фрагмент експозиції творів київського художника Володимира Колесникова (старшого)
ФОТО ЮРІЯ ЗЕЛІНСЬКОГО
Антоній Врублевський (Польща) й Вікторія Верес (Україна) жваво обмінювалися враженнями від перебування в Криму
Стефан Душан Балаш (Словаччина) на тлі своїх творів
Це лише фрагмент експозиції Ірини Гресик
Пейзаж Дмитра Суриновича (Білорусь)
У заступника генерального директора корпорації «Кераміст» Ігоря Гармаша й директора Запорізької художньої школи Олександра Жолудя знайшлося багато спільних тем для обговорення.
ФОТО СЕРГІЯ АНДРУХА