Запорізький художній музей презентував твори митця із закритих фондів

ВІРА СЕРЕДА 

Уперше в Запорізькому обласному художньому музеї й у Запоріжжі відбулася визначна мистецька подія - з нагоди сторіччя від дня народження класика запорізького пейзажного живопису Георгія Колосовського відкрилася ювілейна виставка 64 його творів із закритих фондів музею. Її куратор - головний зберігач художнього музею Алевтина Медведєва.

Коротка біографічна довідка митця

Георгій Сергійович Колосовський народився 15 квітня 1913 року в селі Первомайському (тепер місто Первомайськ Миколаївської області). Освіту здобув в Одеській художній профшколі й Одеському художньому інституті.

1945 року переїхав у Запоріжжя.

Із 1945 року - член Спілки художників СРСР.

Учасник численних всесоюзних, республіканських та обласних виставок. Роботи художника прикрасили колекції галерей, музеїв, в тому числі, й приватних.

Помер у Запоріжжі 13 лютого 1988 року.

 

 

 

Майстер пейзажу заговорив своїми творами

Природа в усіх її проявах - основна тема творчості митця. Пейзажі центральної й південної частини України постають у багатстві, насиченому авторським відчуттям форм і фарб. В експозиції - знайомі до болю мальовничі пейзажі: Запорізький край із реаліями піввікової давнини, квітучі весняні сади, золотаві поля, луки із запашними травами, золотисто-багряні осінні мотиви, спокійні зимові краєвиди, індустріальна симфонія міста. Захоплення живописця неповторною красою змін настроїв простежується в багатьох його картинах. Низка полотен приваблює різноманіттям блакиті могутнього Дніпра-Славутича – це враження від мандрів 1957 року човном по Дніпру від Києва вниз по Дніпру. Цікаво, що митець оспівував не лише пори року, а й перехідний їхній стан – ці нюанси можна помітити у виставлених полотнах. Твори Георгія Колосовського - романтичні, емоційні, експресивні, мають свій неповторний почерк.

Головний зберігач фондів музею і куратор вернісажу Алевтина Медведєва радо зустрічала відвідувачів у день відкриття ювілейної виставки, презентуючи їм музейну колекцію творів Георгія Колосовського. Вона познайомила всіх, хто прийшов сюди, з його життєвим і творчим шляхом, відповіла на численні запитання журналістів і всіх, хто хотів більше дізнатися про митця. Пропонуємо нашим читачам фрагменти цієї розповіді.

 

Постійне навчання, навіть під час війни

- Георгій Сергійович надзвичайно плідно працював і залишив значний спадок - тисячі творів, - розпочала свою розповідь Алевтина Федорівна. - Активний та діяльний, він із дитинства мріяв стати художником. Першим його вчителем був богомаз Іван Зозуля, потім Георгій продовжив навчатися живопису в Одеській профшколі. Через рік став студентом Одеського художнього інституту. Його вчителями були відомі й талановиті живописці Павло Волокидін (1877-1936), Теофіл Фраєрман (1883-1957), Олексій Шовкуненко (1884-1974). У 1935 році, закінчивши навчання в інституті, він сам почав викладати малювання й креслення в школі. Одночасно наполегливо вдосконалював свою майстерність.

Під час Великої Вітчизняної війни Георгій Колосовський перебував у лавах Радянської армії. У Нальчику, що на Північному Кавказі, він познайомився з послідовником великого російського художника Ісаака Левітана Леонардом Туржанським (1875-1945). Отримані ним уроки сприяли подальшому розвитку майстерності та формуванню індивідуальності в стилі, впевненого розуміння й пошуків творчого шляху.

 

Перший у лавах Спілки художників СРСР

1945 року Георгій Сергійович приїхав у Запоріжжя. Тут і розпочалася його невпинна та активна творча діяльність. Він брав участь у створенні Запорізького товариства художників та обласної організації Спілки художників СРСР і став першим членом цієї Спілки (1945).

Надихала на творчість митця його любов до подорожей. У 1957 році він разом із художниками Григорієм Соколенком, Миколою Пашканісом та Олександром Сєриковим відправився на човнах по Дніпру із Києва вниз по Дніпру. Захоплення полюванням та риболовлею давали митцям змогу спостерігати природу, писати етюди.

у доробку художника є краєвиди Кавказу, Уралу, Сибіру, але головним завжди залишався рідний край.

 

Творив, навчаючи учнів і колег

Натхненно працюючи над створенням пейзажних картин, Георгій Колосовський виховав цілу плеяду запорізьких художників. Серед його учнів і послідовників - народний художник України Євген Чуйков, Анатолій Фомін, певний вплив він мав на творчість Віктора Гайдука, Григорія Рубана, Юрія Смирнова, Михайла Чайкіна, інших запорізьких митців.

Алевтина Медведєва наголосила, що Георгій Колосовський міг не просто навчити чи порадити, як краще втілити задум, він міг розпізнати в митцеві можливості для розкриття його таланту в тому чи іншому виді й жанрі живопису. Так, Михайлу Чайкіну він порадив змінити станковий живопис на іконопис, за що митець був дуже вдячний Колосовському. Удова Григорія Рубана в розмові з Алевтиною Федорівною свого часу також відзначала великий вплив Колосовського на творчість свого чоловіка, особливо в останні роки життя, й демонструвала роботи Григорія Савелійовича, що підтверджують цей вплив.

Анатолій Фомін, який прийшов оглянути виставку, поділився спогадами про свого вчителя:

- Познайомив нас Євген Чуйков. Завдяки Георгію Сергійовичу я дізнався, що таке живопис. А пейзаж став моїм улюбленим жанром на все життя. Пригадую, якось ми були на етюдах (я лише починав писати), він поглянув на мій твір і каже: «Ні, Толю, ти не те робиш». І почав перемахувати етюд. Ну, думаю, я стільки праці вклав, а він мені зараз усе зіпсує. Лише коли він закінчив, зрозумів, що я зовсім не те робив. Коли пишеш, треба думати про натуру й той настрій, що втілюєш у творі. Учитель прагнув, щоби пейзажі випромінювали доброту. І сам був доброю, гарною людиною.

Працювати з Колосовським було цікаво, він із великою повагою ставився до своєї справи. Якось я зробив помилку, сказавши: «Зайдіть, подивіться, що я намазав». На що він відповів: «Що ж дивитися, коли ти не написав, а намазав?»

 

Сибіріада Колосовського

1969 року Георгій Колосовський влаштував у Запоріжжі персональну виставку нового циклу сибірських пейзажів, що стало знаменною подією в житті живописця. Часточка цих пейзажів представлена і в ювілейній експозиції художнього музею. Вони виконані під час геологорозвідувальної експедиції, де митець працював робітником, беручи участь у пошуках корисних копалин у Приангар'ї. Кольорова гама ніби підкреслює таємничість цього краю.

- Найбільше мене вразило в ньому, як він приїхав із Сибіру й почав роздаровувати свої роботи, - пригадав Анатолій Фомін.

Запорізький художник Сергій Латанський, який був на відкритті виставки, почув про Колосовського під час навчання в Одеському художньому училищі. Коли закінчив його й збирався їхати в Запоріжжя, йому дали адресу Георгія Сергійовича.

- Я приїхав і знайшов його в недобудованій хаті, - розповів Сергій Латанський. – Уся вона була буквально завалена картинами. Я був вражений їхньою кількістю. Хочу наголосити, що запорізький пейзаж – це продовження теми його вчителя Олексія Шовкуненка. А найбільше мене вразила серія робіт сибірського циклу Колосовського як великого фантазера. Він розповідав, що працював там у надзвичайно тяжких умовах. Говорив: «Комарі мені мало очі не виїли». Я дуже шаную цього майстра й побажав би такої долі усім митцям.

 

«Зразком митця для мене став Георгій Колосовський»

Завдяки Георгію Колосовському корисним творчим досвідом збагатився й запорізький художник Олексій Якушенко. Ми зустрілися з ним через кілька днів після відкриття виставки, щоби поговорити про видатного майстра пензля. Олексій Михайлович був знайомий із Георгієм Сергійовичем. В останні роки життя він частенько відвідував метра, особливо під час його хвороби. Георгій Сергійович мешкав один у тому ж будинку, де вперше з ним зустрівся Сергій Латанський, біля залізничного вокзалу «Запоріжжя-І». Олексій Михайлович був відповідальним секретарем правління Запорізької організації Спілки художників, тож йому доводилося брати участь у відборі творів художників, зокрема, й Георгія Колосовського, на виставки різного рівня.

- Зразком митця для мене став Георгій Колосовський, - поділився спогадами Олексій Михайлович. – До останнього подиху він жив мистецтвом, знаходив у собі сили, щоб устати, коли я до нього приходив і показати свої роботи. Разом ми вибирали з них найкращі. Бував я в нього й у майстерні, коли відбирали картини на виставки. Його твори вирізняла особлива техніка виконання, притаманна лише йому. Мазок у нього експресивний, як у Туржанського, але покладливий. Це тому, що він багато писав із натури. На мою техніку це також вплинуло - дещо я взяв від нього в жанрі пейзажу. У Дніпропетровському художньому музеї зберігається його панорамне полотно розміром майже на всю стіну «Осінь». Коли я бував у Дніпропетровську, обов'язково йшов туди й, милуючись твором, згадував Георгія Сергійовича. Я з великою повагою до нього ставився. Він був набагато старший від мене, але мені з ним було цікаво. Він ніколи не повчав. Був лаконічним у порадах. Якось щиро сказав: «Мені подобаються твої акварелі». Для мене це була найвища похвала великого майстра. Він був стриманою, делікатною, інтелігентною людиною, умів слухати, ніколи не дозволяв собі лихослів'я. Був дуже прискіпливим до своїх творів.

 

Від індустріального до ліричного пейзажу

Алевтина Медведєва дала коментарі щодо експонованих полотен:

- Ось один із ранніх пейзажних творів 1946 року «Будівництво агломераційної фабрики». Індустріальні мотиви багатьох робіт відтворюють час, що вже саме по собі є дуже суттєвим. Кілька творів 50-х років теж дуже конкретні, але вже відчутне прагнення художника наповнити їх сонячними радісними емоціями, відзначити пошуки цільності пейзажних образів: «Вечір на фермі» (1957), «Затока моря Каховського» (1958).

Роботи 60-х відрізняє значний діапазон інтересів художника. Він пише портрети та пейзажі від індустріальних до ліричних: «Придніпровські простори», «Рибацька зоря», «Пляж на Старому Дніпрі», «Дніпро перед дощем», «Дніпро біля Запоріжжя».

Картини першої половини 70-х років - переважно панорамні: «Травень над Дніпром», «Колгоспні простори», «Домни «Запоріжсталі».

 

Цікавився імпресіонізмом і постімпресіонізмом

На відкритті виставки прозвучала фраза Анатолія Фоміна: «Усі віяння, крім реалізму, Георгій Колосовський не визнавав і заперечував. Через це його не всі любили й навіть писали кляузи». Проте неможливо було не помітити, переглядаючи деякі твори, що Георгій Сергійович цікавився імпресіонізмом і постімпресіонізмом. Вплив художників цих напрямів відчутний у палітрі його творів «Над Дніпром», «Ранок», «Блакитне літо», «Тополі». Постійні пошуки й експерименти Георгій Колосовський демонструє у яскравих декоративних творах «Нове село», «Золота осінь», «Місто на річці», «Барви осені», «Весняний день», «Вітряний день. Чернігівщина».

За словами Алевтини Медведєвої, він умів запозичити в колег мистецькі прийоми, майстерно використати й зі щирою любов'ю втілити в пейзажі, наприклад, ті ж поля. Але поля в нього не такі як у нідерландського художника, постімпресіоніста Вінсента ван Гога, а наші - українські.

- Більш різноманітні за своїми кольоровими сполученнями роботи 80-х, де вдало поєднуються складні несподівані тональні співвідношення із влучними вкрапленнями контрастних барв: «Осінній сніг», «Тайговий край», «Ранок на Запоріжсталі», «Вечоріє», «Останні промені», - коментує експозицію Алевтина Федорівна.

 

Три автопортрети

І продовжує:

- На виставці представлені три автопортрети художника, виконані в різні періоди його життя. У кожному з них привертає увагу точність із якою зафіксовано час їхнього створення: у першому мрійний романтичний образ - усе попереду, у другому, більш декоративному, - впевненість та міцність зрілого художника, а третій - із задумливим поглядом на пройдений шлях.

Життєвий шлях художника завершився у 1988 році в рідному Запоріжжі. Його спадок і сьогодні викликає увагу в Україні й за кордоном. Ім'я живописця ставлять поряд із визначними українськими майстрами пейзажного жанру. Майстерність Георгія Колосовського надала йому змогу створити свій пейзаж та здійснити всі свої мрії, думки, що хвилювали його серце й висловити своє захоплення красою рідної землі.

 

Гармонійно вписалися в експозицію виставки роботи учнів ювіляра Євгена Чуйкова й Анатолія Фоміна, а також передані дочкою Колосовського книги, що йому належали.

Музейна колекція творів основоположника запорізького пейзажу Георгія Колосовського розкриває яскравий талант представника українського живопису середини й другої половини XX століття. У пейзажах митець показав своєрідність індустріального міста й красу запорізької природи, а в чисельних пейзажних мотивах передав враження від подорожей Україною, Росією, Північним Кавказом.

На знімку вгорі:

Георгій Колосовський. «Автопортрет» (70-ті роки)

 
Куратор ювілейної виставки Алевтина Медведєва на тлі панорамних полотен Георгія Колосовського «Колгоспні простори» (1973) й «На Десні» (1987)

Запорізькі художники Сергій Латанський і Анатолій Фомін разом із Алевтиною Медведєвою на тлі картин Георгія Колосовського «Ранок» (70-ті роки) і «Нове село» (1975)

Фрагмент експозиції – «Будівництво агломераційної фабрики» (1946) і «Вечоріє» (70-ті роки)

Георгій Колосовський. «Осінні берези» (60-ті роки)

Георгій Колосовський. «Сонячний день взимку» (60-ті роки)

Георгій Колосовський. «Лани колгоспні» (1969)

Георгій Колосовський. «Тайговий край» (1986)

Подружжя Соколенків із зацікавленням розглядало пейзажі «Рання весна» (1987) та «Вітряний день. Чернігівщина» (70-ті роки)