День Української Державності й «Незламна кульбаба»

Опубліковано: 31 липня 2023

ВИСТАВКА

Віра СЕРЕДА

Запорізькі журналісти, серед яких і переселенці з тимчасово окупованих населених пунктів області, разом із головою Запорізької обласної організації Національної спілки журналістів України Наталею Кузьменко та відповідальною секретаркою ЗОО НСЖУ Валентиною Манжурою відзначили День Української Державності в Запорізькому обласному художньому музеї. Із січня 2023 року музей відновив свою виставкову діяльність. Нині тут експонується виставка «Незламна кульбаба», кураторкою якої є старша наукова співробітниця музею Ольга Дворна. Пані Ольга провела надзвичайно цікаву екскурсію.

В експозиції представлені понад сто робіт двадцяти чотирьох запорізьких художників, які попри тривожну ситуацію, негаразди в прифронтовому Запоріжжі, регулярні ракетні атаки залишилися на своїй землі, переживають обстріли, а вранці знаходять у собі сили брати до рук пензлі чи олівці й продовжують творити. Як не дивно, їхні полотна випромінюють оптимізм і дають надію на Перемогу. Головний герой їхніх творів – природа. Назва виставки невипадкова - «Незламна кульбаба».

- Кульбаба – дивовижна квітка, яка схожа на сонечко й лише своїм виглядом піднімає настрій, - говорить Ольга Дворна. - Яскраве жовте забарвлення радує навесні всіх, хто його бачить, та є символом весняного тепла. Ці квіти із часом стають пухнастими білими парасольками, що дають життя новим квітам. У нашому розумінні кульбаба, - це символ незламності, волі, сили духу, продовження роду, символ Перемоги!

«Запорізький пейзаж» у колі запорізьких художників

До широкомасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну Запорізький обласний художній музей щороку (починаючи з 2016-го) за підтримки Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької облдержадміністрації проводив Всеукраїнський мистецький пленер «Запорізький пейзаж». Хоча основне завдання музеїв - вивчення, зберігання й популяризація творів образотворчого мистецтва, співробітники художнього музею, організовуючи пленер, вирішили надихнути й залучити майстрів олівця, пензля та фотокамери до створення міського пейзажу, адже обличчя міста дуже швидко змінюється. Сучасні краєвиди Запоріжжя мають чимало родзинок, а історичні місця та споруди надихають на картини різних жанрів. На пленер приїздили митці зі всієї України й у своїх творах передавали бачення нашого міста. По дві роботи за традицією вони дарували музею, таким чином поповнюючи його фонди. На жаль, пандемія COVID-19 та повномасштабна війна внесли корективи в діяльність музею: призупинили роботу пленеру та організацію виставок.

Попри воєнний стан Запорізький обласний художній музей у травні цього року вирішив не порушувати традицію, запропонувавши організувати й провести мистецький пленер «Запорізький пейзаж» у колі запорізьких художників. Приурочили його до Міжнародного дня музеїв, адже спілкування, обговорення творчих доробків, планів стало потребою часу. А об’єднала всіх сонячна кульбабка.

Ольга Дворна пояснила:

- Коли в нас лише зароджувалася ідея проведення цьогорічного пленеру, нам було важливо дати художникам можливість висловитися. Ми з ними зустрілися, дуже добре поспілкувалися, надихаючись головним художником – природою. Після цього я пояснила митцям, що на друковану продукцію грошей немає. Але музей зробить виставку. В учасників був цілий місяць для того, аби закінчити й оформити свої роботи. А об’єднала нас сонячна кульбабка, що рясно розквітла, навіть в асфальтових тріщинках біля музею.

Ця виставка — про силу мистецтва

Щойно заходиш у фоє музею, одразу ж потрапляєш у полон цифрової графіки Наталки Луценко й надихаєшся яскравими сонячними кольорами – тут ціла низка її натюрмортів: «Бузок» (2023), «Я не Ван Гог» (2020), «Соняхи» (2021), «Кульбабка» (2023), «Чорнобривець (Чорнобаєвець)» (2022), «Яблука» (2022).

А зовсім поруч - сюжетні полотна Віталія Марченка, написані олійними фарбами, що пов’язані з війною, вибухами в Запоріжжі, з трагедією у Маріуполі («Соняхи вічності Азова», «Літо 2022-го»).

- Кожен українець важко переживає війну, - розповідає Ольга Дворна. - Наш емоційний стан коливається від розпачу до надії, від сліз до радощів. Ця виставка — про силу мистецтва. Під час війни мистецтво має потужну силу створювати нові сенси та надихати українців. Усі ми мріємо про Перемогу й спокійне мирне життя. Тому в експозиції є не тільки картини, створені безпосередньо на пленері. Є твори, що написані значно раніше… Це спогади наших досвідчених митців про можливості подорожувати, бачити інші міста й чарівні місця нашої України. Тому ці роботи дуже доречні.

Підтвердженням цих слів є цікаві пленерні подорожі Україною передані в роботах Миколи Іолопа («Грушівка», 1992 та «Брама. Етюд», 1985) та Юрія Душина («Вечоріє» та «Седнів. Етюд», 1994).

На виставці – різноманіття квіткових натюрмортів, що допомагають глибше та яскравіше відчути красу й велич життя. Одні полотна заспокоюють, приміром, написані олійними фарбами в ніжних тонах картини Уляни Белнакіти «Юка» (2020) та Тетяни Височиної «Тихе надвечір’я» (2023), інші повертають до реального життя, як твір Євгена Прокоф’єва «Квіти війни» - вазою для них послужила гільза від снаряда. Цю картину художник подарував музею в день відкриття виставки.

Фото Бориса ДВОРНОГО

Зовсім інший настрій від вишуканого квіткового натюрморту Миколи Шиверського «Квіти на Трійцю» (2021, полотно, олія) – у букетах поєдналися польові й невибагливі садові квіти рідних кольорів: жовтого, блакитного, червоного, білого, рожевого.

Не менш привабливий натюрморт Анатолія Івченка «Сухі квіти» (2020, полотно, олія).

Багато творів присвятили художники кульбабі: Інна Алещенко-Березняк («Одуван…» і «Воля до життя», 2023, полотно, олія), Владислав Баранник («Квіти», 2010, полотно, олія), Олена Сауріна («Кульбабки», 2023, папір, гуаш), Ольга Харьякова («Незламна кульбаба», 2023, папір, акварель).

Єдиний на виставці вітражний розпис на оргсклі представила Олена Сауріна – це вишуканий натюрморт «Метелики та кульбабки» (2023).

В експозиції виставки - різноманіття міських пейзажів. Мистецька родина Добрєвих Петро (батько) й Павло (син) представила по два полотна, виконані олійними фарбами, в стилі експресивного імпресіонізму: Павло – «Міський мотив» і «Весняний мотив» (2021), Петро – «Пейзаж із будинком» (2021) і «Літній мотив» (2020). Яскраві насичені фарби, якими митці змалювали наше місто, заворожують, а зелені кольори діють заспокійливо.

У виставці «Незламна кульбаба» взяла участь ще одна талановита мистецька родина - Ольга, Анатолій та Оксана Кіргеєви. У своїх творах - пейзажах, квіткових натюрмортах, портретних композиціях, ляльках-оберегах - вони змальовують й оспівують красу рідного краю. Не залишили байдужими акварельні пейзажі Анатолія Кіргеєва «Бурхлива весна» (2023), Ольги Кіргеєвої «Кришталевий ранок» (2023), акварель Оксани Кіргеєвої «Родина» (2023) – усі ці твори навіяні сьогоденням. Ляльки ж Оксани, представлені в експозиції, - неймовірні!

На знімку Бориса ДВОРНОГО: родина Кіргеєвих – (зліва направо) Оксана, Анатолій, Ольга – в день урочистого відкриття виставки

Привернув увагу акварельний «Портрет волонтера» Олександра Жолудя (2023).

Привабили на виставці й запорізькі міські пейзажі Миколи Боровика «Дворик» (2023, полотно, олія) і Тетяни Височиної «У пошуках відлуння мирних часів» (2023, полотно, олія).

Улюблені пейзажі запорізьких околиць зображені в творах Антона Шеретова «Перед грозою. Вирва» і «Шуліки над ріпаковим полем» (2023, папір, пастель). Пейзажі не лише змальовують красу рідного краю, а й передають тривоги нинішнього часу.

Неможливо пройти повз міські пейзажі старого Олександрівська відомого графіка Юрія Калашникова - вони викликають ностальгічні почуття не лише обраною темою, а й авторською технікою (туш, перо, олівець).

Юрій Душин - один із універсальних художників, який творить у всіх техніках образотворчого мистецтва. Крім уже зазначених вище пленерних пейзажів олією на картоні, він представив свої думки в стрімких оригінальних начерках олівцем, зокрема, «Змова» (2020) та «Сум величі пірамід» (2020, кольоровий олівець).

Ось така карта України в оригінальному начерку Юрія Душина «Змова»

- Культурний фронт не говорить прямими словами, але він говорить, і це дуже важливо, - переконана Ольга Дворна. - Мистецтво не зобов’язане висловлюватись прямо, але зобов’язане говорити, й ми дуже раді, що воно не мовчить у складних умовах. Ми хотіли показати, що є різні твори з різними сюжетами, але вони так чи інакше пов’язані з війною, адже всі ці митці перебувають у Запоріжжі.

«Ми всі неначе побували на сеансі арттерапії»

Усі, хто відвідав екскурсію, були в піднесеному настрої – мистецтво живопису справді має магічну силу.

Журналіст і письменник із Гуляйполя Іван Кушніренко, зокрема, зауважив, що екскурсія допомогла не лише познайомитись із чудовими творами запорізьких художників, а й зняти напругу, стрес, вивільнитися від тривоги, відновити душевну рівновагу.

- Ми всі неначе побували на сеансі арттерапії, - додав Іван Кирилович. - Милувалися квітковими композиціями, гарними пейзажами. Хоча деякі твори нагадували про сумні події сьогодення, так і повинно бути – це свідчення трагічного часу, в якому ми живемо. Мені запам’яталася сонячна дівчинка із кульбабками у волоссі – героїня твору Оксани Кіргеєвої «У променях сонця». А пейзаж Анатолія Кіргеєва «Бурхлива весна 2023 року» нагадав одразу про дві події: підрив Каховської ГЕС рашистами та про одну з поїздок у маршрутці через греблю Дніпрогесу, коли за кілька десятків метрів від маршрутки вибухнула ворожа ракета – дивом тоді ніхто не постраждав, пасажири відбулися переляком. Хочу подякувати старшій науковій співробітниці музею Ользі Дворній за цікаву екскурсію.

На знімку вгорі – Олена Сауріна. Натюрморт «Метелики та кульбабки»