Біля виходу картину вгледіла велику
Й давай на ній цілувати бородату пику.
А ізбоку хтось промовив:
— Це вже бабі кришка…
Кого ж то ви цілуєте? То ж Распутін Гришка! —
Павло ГЛАЗОВИЙ
Знаю, що Грицько Распутін
Втерсь в довіру до царя,
Щоби славоньку здобути
Чудодійця-знахаря.
Тільки «праведний» Григорій
Мав, як кажуть, інший хист:
І царю, й собі на горе
Він був лиш авантюрист.
Шарлатан із шарлатанів
Лікував усіх і вся:
І болячки, й рвані рани –
І вподовж, і навкося...
Цілувала його баба,
Чи придумав Глазовий,
Але Гришенька-нахаба
Був, звичайно, не святий.
Та навіщо нам Распутін?
Є пройдисвіт і в Кремлі.
І таких як Вова Путін
Небагато на Землі.
Бо вважа, що він – Месія
І що щастя всім несе,
Про всесвітню владу мріє
Цей безумець над усе.
Укладає сотні тисяч
У могилу мирних душ,
Всюди всовує свій писок,
Нагинає всіх чимдуж.
Крим йому, Донбас подайте,
Сирію і Білорусь!
І прямують його зайди,
На розбій узявши курс.
До нестями грабувати,
Ґвалтувать і убивать,
Поживитись, стать багатим
Мріє кожен Вовин тать.
І пощо їм людське горе?
Що їм сльози матерів?
От багатства б цілі гори
Й землю до чужих морів!
Марить цим кремлівська гнида
І плює на цілий світ.
Та його цілує свита
І пришиблений нарід.
Лиже п’яти аж до кістки
Кожен пес і кожна гадь,
Не доходить їм до мізків:
Краще Гришку цілувать!
Бо усе, що втнув Распутін -
Крапля з того, що вчиня
Злодіяка Вова Путін –
Вчора, нині і щодня.
Пилип ЮРИК