ПУТІН – НАВІТЬ НЕ РАСПУТІН

           Біля виходу картину вгледіла велику

          Й давай на ній цілувати бородату пику.

          А ізбоку хтось промовив:

          — Це вже бабі кришка…

          Кого ж то ви цілуєте? То ж Распутін Гришка! —

                                                     Павло ГЛАЗОВИЙ

Знаю, що Грицько Распутін

Втерсь в довіру до царя,

Щоби славоньку здобути

Чудодійця-знахаря.

Тільки «праведний» Григорій

Мав, як кажуть, інший хист:

І царю, й собі на горе

Він був лиш авантюрист.

Шарлатан із шарлатанів

Лікував усіх і вся:

І болячки, й рвані рани –

І вподовж, і навкося...

Цілувала його баба,

Чи придумав Глазовий,

Але Гришенька-нахаба

Був, звичайно, не святий.

Та навіщо нам Распутін?

Є пройдисвіт і в Кремлі.

І таких як Вова Путін

Небагато на Землі.

Бо вважа, що він – Месія

І що щастя всім несе,

Про всесвітню владу мріє

Цей безумець над усе.

Укладає сотні тисяч

У могилу мирних душ,

Всюди всовує свій писок,

Нагинає всіх чимдуж.

Крим йому, Донбас подайте,

Сирію і Білорусь!

І прямують його зайди,

На розбій узявши курс.

До нестями грабувати,

Ґвалтувать і убивать,

Поживитись, стать багатим

Мріє кожен Вовин тать.

І пощо їм людське горе?

Що їм сльози матерів?

От багатства б цілі гори

Й землю до чужих морів!

Марить цим кремлівська гнида

І плює на цілий світ.

Та його цілує свита

І пришиблений нарід.

Лиже п’яти аж до кістки

Кожен пес і кожна гадь,

Не доходить їм до мізків:

Краще Гришку цілувать!

Бо усе, що втнув Распутін -

Крапля з того, що вчиня

Злодіяка Вова Путін –

Вчора, нині і щодня.

                 Пилип ЮРИК