Почав зі скромного
вартового
Віра СЕРЕДА
У Запорізькому академічному музично-драматичному театрі імені Володимира Магара працює постійний учасник Міжнародної асоціації гумористів і сатириків «Весела Січ», автор музики й виконавець «Маршу Веселої Січі» (вірші Петра Ребра) - народний артист України Юрій БАКУМ. Завдяки його прекрасній грі воскрес із легенди козак Мамай - героїчний образ, зіграти який мріяв актор. Йому я поставила таке запитання.
- Чи запам’ятали першу роль?
- Забути її неможливо, навіть якби хотів. Коли я прибув у Запоріжжя, на сцені театру з великим успіхом ішла вистава «Заграва над Хортицею» за п'єсою Петра Ребра. Мені, зеленому та молодому, дісталася скромна роль вартового. Текст складався з двох фраз. Я впевнено продекламував його на репетиціях. Режисер Костянтин Параконьєв благословив на виставу. «Тільки май на увазі, — попередив він, — вистава сьогодні відповідальна. По-перше, буде присутній автор, а по-друге, запрошено солдатів і офіцерів із Уральських казарм. Покажи солдатам, як несли службу вартові під час війни».
За режисерським задумом вартовий стояв не на сцені, а на дошці, перекинутій через два масивні куби, що зображували стіни бліндажа. Це був так званий «місток». Спочатку ця споруда знаходилася в глибині сцени, але коли підіймалася завіса, круг вивозив мене на авансцену. Потужні прожектори висвітлювали позитивного вартового.
Таким був задум, але сталося те, що трапляється з багатьма дебютантами на великій сцені у відповідальних виставах. Мене охопив панічний страх. Цієї миті я не встояв би й на широкому столі, не те, що на вузенькій дошці. Коли перед поворотом круга вимкнули світло, мені здалося, що дошка вислизає з-під ніг, у животі залоскотало, щось підступило під горло, я осів, а потім і ліг на дошку, обхопивши її руками.
Залунала героїчна музика, круг, здавалося, страшенно довго віз мене, розпластаного на дошці, до глядачів. У темноті я відчув напружену увагу глядачів, насамперед, — солдатів, яким я мав показати, що то є — справжній вартовий. «Що я роблю? — молотом гупало в моїй голові. — Зараз зупиниться круг, спалахне світло, й зал вибухне реготом…»
Останнім зусиллям волі я примусив себе відірватися від дошки й звестися на ватяні ноги, які підкошувалися як у п'яного. Я опирався на рушницю, аби не впасти. Коли ж на сцену вискочив хлопчина Христофор, якого грав Сашко Гапон (тоді ще не народний артист), я, трясучись, не своїм голосом заверещав: «С-т-т-ій! Ти-ти-ти, па-па-цан, до кого?» Той здивовано глянув і прошепотів щось заспокійливе. А мене й далі теліпало…
Після вистави було коротке обговорення. Артисти почули багато добрих слів. Але мені найбільше запам’ятався виступ майора. «Вистава цікава й повчальна, — сказав він. — Актори створили яскраві образи. Навіть невеликі ролі дуже вдалися. Як того ж вартового…» Я завмер. А майор вів далі: «Ви помітили, товариші солдати, як оригінально актор трактує цей образ? Вартовий хворий, його тіпає лихоманка й хилить до землі, але він не залишає свого посту!» Я вдячно дивився на майора й кивав головою на знак згоди. Отак почалося моє служіння примхливій Мельпомені.
А тепер - витяг із документа про присвоєння звання народного артиста України.
БАКУМ ЮРІЙ ПАВЛОВИЧ
Присвоєно почесне звання «Народний артист України» за значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення та з нагоди 18-ї річниці незалежності України.
Указ Президента України від 18 серпня 2009 року № 619
Присвоєне
Почесне звання «Заслужений артист України» (1994 р.)
Артист комунального закладу «Запорізький академічний обласний український музично-драматичний театр імені Володимира Магара».
Нагороджений ювілейною медаллю «За розвиток Запорізького краю» (2004 р.), орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня (2012 р.), Дипломом лауреата вищої театральної нагороди Придніпров'я «Січеславна» за поетичне втілення образу Мамая у виставі «Мамай» К.Карпенка (2008 р.); дипломами Національної спілки театральних діячів України «За значний внесок у розвиток театрального мистецтва України» (2009 р.), лауреата премії ім. Івана Паторжинського (2010 р.). Національної спілки театральних діячів України» (2012 р.), театральної премії імені Володимира Герасимовича Магара (2012 р.. 2014 р.). Є лауреатом обласної премії за досягнення у розвитку культури Запорізького краю у номінації «За кращу акторську роль» (2005 р.).
Юрій Павлович Бакум народився 26 лютого 1952 року в місті Комсомольськ Хабаровського краю. Батько Юрія Павловича тут служив надстрокову службу, хоча батьки його — потомственні хлібороби із села Матвіївка Золотоніського району Черкаської області. У рідне село сім'я повернулася в 1955 році. Тут пройшло славне дитинство Юрія Павловича, його лісові та болотяні університети, шкільні роки.
Закінчивши 1969 року Дмитрівську середню школу Золотоніського району, Юрій Бакум вступив до Харківського культурно-освітнього училища, яке закінчив з відзнакою 1974 року. 1971-1974 роки — служба у радянській армії.
У 1975 році Юрій Павлович, попрацювавши з січня до серпня актором Черкаського лялькового театру (нині Черкаський академічний театр ляльок), вступає до Харківського інституту мистецтв імені І.П.Котляревського на акторський факультет.
Після закінчення інституту у 1979 році був направлений в Запорізький муздрамтеатр імені М.Щорса, що сьогодні носить назву Запорізького академічного обласного українського музично-драматичного театру імені В.Г.Магара. На сцені цього театру Юрій Павлович віддано служить Мельпомені та радує глядача вже понад 35 років поспіль.
У творчому доробку актора понад 100 різнопланових ролей. Серед них: Богдан Хмельницький у виставі «Судна ніч» за п'єсою Сергія Носаня (режисер — нар. арт. України Олександр Король). Голохвастов у виставі «Дамських справ майстер» (Шевцов за Старицьким, режисер — засл. діяч мистецтв України Анатолій Галімон), Дон-Кіхот у виставі «Закоханий ідальго» за п'єсою Вассермана «Людина з Ламанчі» (режисер — засл. діяч мистецтв України І.О.Борис). Олексій «Сватання на Гончарівці» Квітки-Основ'яненка (режисер — нар. арт. України О.І.Гапон), Микола «Наталка-Полтавка» І.П. Котляревського (режисер — А.А.Галімон). Михайло «Украдене щастя» Івана Франка (постановник — О.Король, режисер — В.Рачок), Зевс «Енеїда» І.П. Котляревського (режисер — А.Романов), Мамай у виставі «Мамай» К.Карпенка (режисер — засл. діяч мистецтв України Є.І.Головатюк). філософ Дені Дідро у виставі «Розпусник» Е.Шмітта (режисер — Г.Богомаз-Бабій).
Юрій Павлович з гітарою — вірною товаришкою з юних літ.
Ю.П.Бакум співав вокальні партії в класичних операх та оперетах: Бертран «Іоланта» Чайковського (режисер — В.В.Попов), Сальєрі «Моцарт і Сальєрі» Римського-Корсакова за п'єсою О.С.Пушкіна в перекладі І.Я.Франка (режисер — Н.Гонцовська), Барон де-Кревельяк оперета «Принцеса цирку» І.Кальмана (режисери — нар. арт. С.К.Сміян та нар. арт. України В.Попудренко), Феррі оперета «Королева чардашу» І. Кальмана (режисер — Г. Кисельов).
Юрій Павлович має чудову, дружню родину, що повсякчас підтримує та надихає актора. Дружина Раїса Вікторівна за фахом педагог, теж родом із села Матвіївки. У 80-х роках вчителювала у Києві, а з 1979 року — запоріжанка. За плідну та віддану роботу у сфері освіти Раїса Вікторівна удостоєна звання «Відмінник народної освіти». Разом з дружиною Юрій Павлович має двох доньок — Надію Юріївну та Катерину Юріївну, які подарували їм справжній скарб — аж п'ятьох онуків, що наповнюють оселю Бакумів веселощами та щирим сміхом.
Творчі талант та енергія Юрія Павловича Бакума не обмежуються акторством, а також знаходять вияв у літературних доробках: спічах, панегіриках, дружніх жартах. Він є членом Міжнародної асоціації гумористів і сатириків, друкується в альманасі «Весела Січ» та періодичних виданнях Запоріжжя. Іноді Юрій Павлович пише музику на вірші запорізьких поетів і виконує ці пісні під акомпанемент гітари, з якою не розлучається з дитинства. Також часто виступає з читацькими програмами в школах та трудових колективах.
Юрій Павлович ділиться своїм талантом і вміннями із молодим поколінням — є викладачем, професором кафедри акторської майстерності Запорізького національного університету.
Не менше ніж творчу, полюбляє фізичну роботу. Власноруч збудував у селі хатину, вирощує овочі та фрукти. Надзвичайно залюблений у чарівну українську природу і все, що її населяє.
Щоранку Юрій Павлович, просипаючись, каже: «Здрастуйте, милі люди. Зупиніться, посміхніться, подивіться на небо та будьте щасливі на нашій квітучій, вільній, щедрій українській землі!».
Юрій Бакум бере участь у концертах "Веселої Січі"
Сцена з легенди «Мамай». Мамай – Юрій Бакум, Килина – Оксана Туріянська
У виставі «Тарас Бульба» в Юрія Бакума (зліва) – епізодична роль Кирдяги
Сцена з вистави «Ромео та Джульєтта». Зліва направо – народні артисти України Юрій Бакум,
Владлен Попудренко та Іван Смолій