Калейдоскоп подій на Вижницькому фестивалі імені Назарія Яремчука «Пісня буде поміж нас» (2018)

|

136Післямова

Віра СЕРЕДА

Із 4 по 7 жовтня Вижниччина приймала відкритий фестиваль-конкурс молодих виконавців української естрадної пісні імені Назарія Яремчука «Пісня буде поміж нас». Мета мистецького заходу - гідне вшанування видатного українського співака, народного артиста України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Назарія Яремчука та популяризація й розвиток національного пісенного мистецтва, а також підтримка творчих ініціатив талановитих молодих співаків.
Фестиваль відбувсь у рамках реалізації Регіональної програми сприяння розвитку громадянського суспільства в Чернівецькій області на 2017-2020 роки за фінансової підтримки Чернівецької облдержадміністрації, Вижницької райдержадміністрації, Вижницької районної та міської рад.

 

 

Фестиваль відкрила "Смерічка"

Урочиста частина фестивалю розпочалось із твору Володимира Івасюка «Пісня буде поміж нас» у виконанні народного аматорського вокально-інструментального ансамблю «Смерічка» (керівник Антоніна Клоцька) Вижницького районного будинку народної творчості та дозвілля. Саме ця пісня стала супутником, символом фестивалю, адже її назву отримав відкритий фестиваль-конкурс молодих виконавців української естрадної пісні імені Назарія Яремчука. Відтак відбулася прем’єра пісні Левка Дутковського «У Карпатах ходить осінь» на вірші Анатолія Фартушняка. У складі ансамблю – Мирослава Васильчишина, Світлана Симчук, Світлана Загул, Анна Ватаманюк, Наталя Шолєва. Усі вони взяли активну участь в організації мистецьких заходів фестивалю.

Традиційно в урочистостях брали участь керівники району й міста - голова Вижницької райдержадміністрації Руслан Сенчук, голова Вижницької районної ради Михайло Андрюк, заступник голови райради Сергій Вірста, голова Вижницької міської ради Олексій Чепіль, помічник народного депутата України Микола Додяк. На церемонію закриття й гала-концерт приїхав народний депутат України Іван Рибак, щоб засвідчити свою повагу до постаті Назарія Яремчука, а також до значної культурної події, що відбувалась у Вижниці.

Руслан Сенчук, вітаючи всіх із визначною подією в житті району під час відкриття фестивалю, зокрема, зауважив:

- Кожен із вас, дорогі конкурсанти, отримає нагороду, яку неможливо вручити, але яку ви заберете із собою – це дух Назарія, який витає на Буковині, у Вижниці. Ви пройдете його стежками, поговорите з його рідними, з людьми, котрі його знали, і назавжди залишитеся душею і серцем тут. Концепція фестивалю передбачає не тільки конкурсну програму, а й перебування в тих місцях, де бував Назарій. Сподіваюсь, що дійсно ви станете для нас рідними.

Сергій Вірста передав вітання від районної ради, депутатського корпусу Вижниччини й підкреслив значимість місця проведення низки заходів фестивалю-конкурсу – легендарної зали Вижницького будинку культури, на сцені якого починав свою творчість Назарій Яремчук.

Студенти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича подарували конкурсантам ляльки-мотанки – своєрідний оберіг буковинської землі, що сприяв би перемозі в конкурсі.

Варто зауважити, що фестиваль-конкурс навряд чи відбувся б на високому рівні, якби не наполегливість, невтомна енергія людини безтямно закоханої в свою справу в особі начальника відділу культури Вижницької райдержадміністрації Чернівецької області Наталі Додяк. Як вона скрізь устигала, опинялася майже одночасно в різних місцях, щоб скоординувати дії організаторів фестивалю, відомо, мабуть, лише їй одній. Не було жодної затримки й відхилення від програми. Усе йшло як по нотах. Її команда спрацювала злагоджено й без помилок.

 

«Камінна душа» розтопила серця глядачів


Відкриття фестивалю було дещо незвичним як для пісенного фестивалю. Аби краще зрозуміти історію гуцульського краю, культуру жителів Карпат, організатори запросили всіх у світ театрального мистецтва. Народний аматорський театр Вижницького будинку культури презентував інсценізацію вистави за мотивами твору Гната Хоткевича «Камінна душа». Керівник, режисер-постановник - заслужений працівник культури України Михайло Ковалюк. Цікаво, що серед артистів – колишній міський голова Вижниці Дмитро Іванчук і голова товариства «Гуцульщина» Василь Марчук. Люди різного віку й професій, залюблені в театральне мистецтво (працівники культури й бухгалтери, викладачі, випускники й студенти Вижницького коледжу прикладного мистецтва, лікар-епідеміолог і державний службовець) прагнули донести до сердець глядачів задум режисера. Їм це вдалося - бурхливими оплесками й вигуками «Браво!» зустрічала публіка вихід артистів на поклон, коли вистава добігла кінця.

 

У незрівнянному світі «Смерічки»


Таку назву отримав календар, присвячений 75-річчю від дня народження народного артиста України Левка Дутковського – одного із основоположників української естрадної музики. Презентація видання стала ключовою подією фестивалю. У попередні роки такими подіями були тематичні вечори - «Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну» (про Назарія Яремчука, 2016) і «Незрівнянний світ краси Левка Дутковського» (2017).

Календар гарно ілюстрований історичними світлинами ВІА «Смерічка». На кожній сторінці – розповідь про пісню з нотами з репертуару легендарного колективу: Левка Дутковського - «Сніжинки падають», «Незрівнянний світ краси», «У Карпатах ходить осінь» і «Бажання» (на вірші Анатолія Фартушняка), «Горянка» (на вірші Дмитра Леонтюка і Сергія Борисенка), «Жива вода» (на вірші Анатолія Драгомирецького), «Зачаруй» (на вірші Олександра Вратарьова), «Черешневий гай» (на вірші Богдана Стельмаха), Володимира Івасюка - «Водограй», «Я піду в далекі гори» і «Пісня буде поміж нас», Павла Дворського - «Стожари» (на вірші Володимира Кудрявцева).
Презентуючи календар, начальник відділу культури Вижницької райдержадміністрації Чернівецької області Наталя Додяк, зокрема, сказала:

- Уперше цього року ми зробили календар «У незрівнянному світі «Смерічки». Він побудований на фотоархівах, що нам надав Левко Тарасович Дутковський. Кожна пісня супроводжується нотами, словами, фотографіями й обов’язковою розповіддю про історію пісні. Це неймовірна робота багатьох людей: найперше, тих, кому прийшов цей задум (це мої колеги – директор фестивалю Антоніна Клоцька та методист Наталя Шолєва). Левко Тарасович повірив у те, що це відбудеться, надав матеріали, й почалася робота. Художнє оформлення і дизайн здійснила викладач Іспаської художньої школи мистецтв Марія Федосеєва-Ракіцька - це дуже скромна людина, але неймовірний талант. Увесь календар витриманий у стилі біг-борду, на кшталт того, що ми розташували у фан-зоні будинку культури (його виготовленням опікувався Вижницький молодіжний блок).

Наталя Михайлівна розповіла, що проект став можливий завдяки коштам, що заклали в Програмі розвитку культури Вижницької райдержадміністрації і Вижницької районної ради. Потім ініціативна група долучилася до грантової програми «Регіональна програма сприяння розвитку громадянського суспільства в Чернівецькій області на 2017-2020 роки за фінансової підтримки Чернівецької облдержадміністрації» і виграла грант. Частина цих коштів та гроші багатьох інших благодійних організацій і меценатів долучили до видання календаря - ПП «Комп’ютерний Всесвіт» (директор Михайло Дарій), Іван Коваль, Ольга та Іван Закусило, фабрика вікон «Болена» (генеральний директор Богдан Кіндратюк), агрохолдинг «Мрія» (генеральний директор Саймон Чернявський), агрофірма «Захід-Агро» (директор – Анатолій Маковійчук), швейна фабрика «Трембіта» (директор – Стелла Станкевич), фірма «Корект-сервіс» (директор В. Пфайф), торговий комплекс «Плиточка» (директор Василь Ясинський), ТО «БУК Підшипник» (директор Денис Богдан), приватні підприємці Марія Клим, Валентина Клим, Олександр Топ’юк, Олексій Бурбак, народний депутат України Іван Рибак.

Автор цього допису про фестиваль не могла не поговорити з народним артистом України Левком Дутковським про роботу над календарем «У незрівнянному світі «Смерічки».

- Це ідея й заслуга директора фестивалю Антоніни Клоцької й методиста будинку культури Наталі Шолєвої, - прокоментував Левко Тарасович. – Це щирі люди, ентузіасти своєї справи, тому я їм старався допомогти. Вони до мене звернулися по допомогу. Радились зі мною, телефонували час від часу. Тоня кілька разів приїжджала в Чернівці. Я надав їм ексклюзивний матеріал, бо не терплю фальші й брехні. Дуже поважаю цю команду на чолі з Наталею Додяк. Вони молодці, віддані роботі, роблять дуже гарну справу - і це не зважаючи на ті копійки, що виділяють на культуру. Якщо із Вижниці забрати Додяк, Шолєву й Клоцьку – фестивалю, вважайте, немає. Дехто, організовуючи фестивалі, намагається відмити якісь кошти, а ці дівчата роблять це безкорисно. Я люблю таких людей, розумію, як це важко. Саме таким і хочеться допомогти! Я радий, що у них усе вийшло!

У розмові з Левком Тарасовичем торкнулися також його ставлення до того, що у Вижницькому будинку культури нині діє народний аматорський ВІА «Смерічка» під керівництвом Антоніни Клоцької. На що досвідчений майстер своєї справи, зокрема, сказав:

- Я проводив у Вижниці Перший фестиваль української естрадної пісні імені Назарія Яремчука у вересні 1996 року, тож знаю, як це тяжко робити. Коли в 2016 році почали організовувати Перший новітній фестиваль, що цього року вже відбувсь утретє, дехто почав обурюватися, схиляв мене до того, щоб заборонити мій бренд. Але я сказав, що нічого не буду забороняти. Хай дівчата роблять і згадують ту першу мою «Смерічку». Цього року естрадний гурт, яким я керую у Чернівецькій обласній філармонії, поїхав на Вижниччину, щоби підтримати організаторів відкритого фестивалю-конкурсу виконавців української естрадної пісні імені Назарія Яремчука – артисти виступили без жодного гонорару. Адже Назарій Яремчук працював у нашій філармонії, сам не раз виїжджав виступати безкоштовно, тож заслужив це. Учасники моєї групи розповіли, що все було гарно організовано, вони залишилися задоволеними.

 

Кілька слів про конкурс і учасників


У відкритому фестивалі-конкурсі виконавців української естрадної пісні імені Назарія Яремчука «Пісня буде поміж нас» взяли участь співаки й вокальні ансамблі від 16 років, їх розділили на дві вікові категорії (16-21 рік та 22 і старше).

Обов’язковою умовою було виконання пісні з репертуару Назарія Яремчука. Другий твір конкурсної програми – на вибір: естрадна українська пісня, з творчого доробку композитора Левка Дутковського або сучасна авторська. Учасники співали під фонограму «мінус», інструментальний супровід або «a capella».

Фестиваль-конкурс об’єднав молодь і гостей із різних куточків України: від Харківської й Донецької областей на Сході – до Волинської й Львівської на Заході, від Київської й Житомирської на Півночі – до Запорізької на Півдні. Гарну підготовку демонстрували як представники великих міст (Львова, Чернівців, Тернополя, Києва), так і невеликих сіл - Пітьків (Надвірнянський район, Івано-Франківська область), Шепіт (Путильський район, Чернівецька область), Турка (Коломийський район, Івано-Франківська область), Кадубівці (Заставнівський район, Чернівецька область), Шманьківчики (Чортківський район, Тернопільська область), Попівка (Красноградський район, Харківська область), Журавичі (Ківерцівський район, Волинська область), Мигове (Вижницький район, Чернівецька область).

За участь у конкурсі учасники не сплачували жодних вступних внесків. Витрати, пов'язані з їхнім перебуванням у Вижниці, здійснювалися за рахунок організаторів конкурсу. Конкурсанти мали лише забезпечити проїзд до Вижниці й назад.

 

Хто в журі?


Третій рік поспіль журі очолює учасниця легендарного тріо «Золоті ключі», народна артистка України Валентина Ковальська.
До складу журі увійшли компетентні фахівці в жанрі пісенного мистецтва:
Мирослава Єжеленко - солістка ВІА «Смерічка» 1972-1973 років;
народна артистка України Світлана Мирвода - бандуристка, співачка, концертмейстер групи бандур та артистка в академічному оркестрі народної та популярної музики Національної радіокомпанії України;
народна артистка України Леся Горова - співачка, член Національної спілки композиторів України;
заслужений артист України Василь Данилюк - соліст і керівник естрадного колективу Чернівецької обласної філармонії імені Дмитра Гнатюка;
Наталя Стець - викладач вокального класу та диригування Чортківського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Олександра Барвінського, композитор, співачка;
Орест Цимбала – відомий львівський співак, організатор концертів, автор мистецьких проектів;
Наталя Додяк - начальник відділу культури Вижницької райдержадміністрації Чернівецької області;
Наталя Рохманюк - начальник відділу культури міста Буча Київської області;
Ольга Дроняк - художній керівник Вижницького будинку культури, лауреат літературно-мистецьких премій імені Георгія Гараса та Василя Михайлюка;
Надія Верба – вокалістка, ведуча (Львів).
Оцінювали виступи учасників конкурсу за десятибальною шкалою за такими критеріями - вокально-сценічна майстерність, відповідність репертуару виконавським можливостям та естетика костюмів і реквізиту.

 

«Твої пісні лишились людям,
Твої пісні живуть між нас…»


Перший день конкурсу відбувсь у Будинку народної творчості та дозвілля села Мигове (директор - Галина Москалюк), другий - у Вижницькому районному будинку народної творчості та дозвілля (директор - заслужений працівник культури України Михайло Ковалюк).


Із репертуару Назарія Яремчука прозвучали майже два десятки пісень: «Горнусь до тебе, Україно» (музика Павла Дворського – вірші Миколи Бакая), «Мир» (Олександр Пушкаренко - Михайло Ткач), «Стожари» і «Смерекова хата» (Павло Дворський - Володимир Кудрявцев), «Гей, ви, козаченьки» (Геннадій Татарченко - Вадим Крищенко), «Зачаруй» (Левко Дутковський - Олександр Вратарьов), «Білі лілеї» (Олександр Злотник – Степан Литвин), «Два перстені» (Володимир Івасюк), «Лиш для тебе» (Ігор Поклад - Андрій Демиденко), «Батько і мати» (Олександр Злотник – Вадим Крищенко), «Намалюй мені ніч» (Мирослав Скорик – Микола Петренко). Двічі слухали у виконанні різних конкурсантів твори «Дай, Боже, радості» (Геннадій Татарченко - Андрій Демиденко), «Тече вода» Ігор Поклад - Юрій Рибчинський), «Коли заснули сині гори» (Анатоль Кос-Анатольський), «Червона рута» (Володимир Івасюк), тричі - «Квітка розмарія» (Олександр Пушкаренко - Михайло Ткач), «Я піду в далекі гори» (Володимир Івасюк). Рекорд побила пісня «Усміхнися мені» (Володимир Шабашевич - Вадим Крищенко), яку презентували чотири виконавці: Аліна Яремина, Анна Консун, Марина Унгурян, Ірина Бойко.

Органічно вписавсь у концепцію фестивалю-конкурсу другий твір, що обрали учасники, зокрема, «Материнська любов» Миколи Мозгового у виконанні Вадима Чернея. Потужно прозвучали у виконанні Віктора Сов’яка «Два кольори» (Олександр Білаш – Дмитро Павличко), Данила Карачевського - «Три поради» (Ігор Шамо - Юрій Рибчинський), Ігоря Шкурпіти - «Новий день над Україною» (Богдан Кучер – Степан Галябарда), Владислави Чайки – «Очі на піску» (Ігор Поклад – Юрій Рибчинський), Ірини Бойко – «Хто як не ти» (із репертуару Христини Соловій), Сергія Білика - «Надкусили місяць зорі» (Олег Винник), у виконанні вокального ансамблю «Океан емоцій» - віночок українських народних пісень. Запам’ятався авторський твір «Озвіться дзвони» Зоряни Вовк на вірші Лесі Любарської.

Узагалі враження від фестивалю-конкурсу позитивне – особливо на тлі доброзичливого турботливого ставлення організаторів до конкурсантів та створення відповідних умов для їхньої підготовки до виступу.

 

«У Вижниці всім раді щогодини, тут син її гостей повіншував»


Цими віршованими рядками члена журі Наталі Рохманюк, що гармонійно вписались у фестивальні дні, хочеться поінформувати про підсумки фестивалю-конкурсу.

Нагородження ансамблів проводила член журі Ольга Дроняк.


Третє місце здобув ансамбль «Буковиночка» Чернівецького обласного центру естетичного виховання «Юність Буковини» (керівник – Ярина Вишпинська).
Друге місце - у родинного ВІА сім’ї Олесь (Чернівці) й аматорського вокального ансамблю «Заграва» (село Мигове, Вижницький район, керівник – Галина Москалюк).
Перше місце поділили народний аматорський вокальний ансамбль «Рута» Буковинського медичного коледжу (місто Вашківці, Чернівецька область) й вокальний ансамбль «Океан емоцій» (Харківська область, керівник – Любов Колесник).

Вокалістів, котрі посіли третє місце, оголошували члени журі Надія Верба й Наталя Стець. Дипломи за третє місце отримали: Іван Хмелевський (село Шепіт Путильського району, Чернівецька область), Аліна Яремина (село Турка, Коломийський район, Івано-Франківська область), Надія Максимчук й Анна Консун (місто Андрушівка, Житомирська область), Марія Онуфреїв (село Пітьків, Надвірнянський район, Івано-Франківська область), Оксана Бойко (Чернівці), Катерина Ніколаєва (місто Миколаїв, Львівська область), Дарина Литовченко і Яна Захлєбіна (село Попівка, Харківська область).

Члени журі Мирослава Єжеленко й Орест Цимбала вручали дипломи за друге місце, що отримали: Марина Унгурян, Діана Ткачук і Вікторія Камбур (Чернівці), Василь Чигрин (селище Путила, Чернівецька область), Олег Маручак (Верховина, Івано-Франківська область), Євгенія Іпатій (смт Берегомет Вижницького району), Дарина Бурнос (Львів), Анна Висоцька (село Хатки, Черкаська область), Андрій Кондратюк (місто Андрушівка, Житомирська область). Крім того, Анна Висоцька отримала приз від Мирослави Єжеленко, яка зауважила, що ця дівчина вразила її своїм співом, а Орест Цимбала відзначив вокалісту Євгенію Іпатій, привітавши її з днем народження.

Нагородження вокалістів, котрі посіли перше місце, проводили члени журі – народні артистки України Леся Горова й Світлана Мирвода. Дипломи отримали: Сергій Білик (Червоноград, Харківська область), Вадим Черней (село Кадубівці, Чернівецька область), Ірина Бойко (село Барна, Вижницький район, Чернівецька область), Зоряна Вовк (Тернопіль), Віктор Сов’як (село Шманьківчики, Чортківський район, Тернопільська область), Владислава Чайка (село Журавичі, Волинська область), Ігор Шкурпіта (Львів).

Студенти кафедри декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича підготували спеціальні призи для учасників фестивалю-конкурсу, які вручив завідувач кафедри Дмитро Курик. Приз «За збереження національних традицій українців Румунії» отримав настоятель храму святого Іллі в Бурмешти (Сучава, Румунія) Міхай Кобзюк. Приз «За збереження гуцульського колориту, національних традицій Буковинського краю» отримала Євгенія Іпатій. Приз «Молодому композитору» вручили Дарині Бурнос зі Львова.

 

«Я повинен вибороти гран-прі, тому що Назарій Яремчук – неймовірна людина. Для мене то буде найвища нагорода»


Голова журі, народна артистка України Валентина Ковальська, перш ніж оголосити володаря гран-прі, сказала:


- Наші фестивалі імені Назарія Яремчука – це дні святості. Бо справді це святе, коли виходить на сцену людина і співає душею, серцем. Цього року ми гран-прі забираємо в Київ, хоча наш дипломант родом із Донецька, але нині живе й навчається в Києві. Це - неймовірний співак, гарний хлопець із доброю душею, патріот Данило Карачевський.
Отримуючи нагороду, Данило подякував усім, хто підтримував конкурсантів під час вокальних змагань, зокрема, директору фестивалю Антоніні Клоцькій, усім членам журі за щире, доброзичливе ставлення до кожного як до людини.
- Ніде подібного не відчуєш, як саме тут, у Вижниці, - зауважив він.

Начальник відділу культури Вижницької райдержадміністрації Чернівецької області Наталя Додяк розповіла, що коли побачила Данила Карачевського серед цьогорічних конкурсантів, поцікавилася, чи потрібно йому вдруге після «Голосу країни» брати участь у Вижницькому конкурсі. Він відповів: «Я повинен вибороти гран-прі, тому що Назарій Яремчук – неймовірна людина. Для мене то буде найвища нагорода».

Данило Карачевський 2004 року переїхав із мамою в Київ, тут закінчив школу й вступив до Київського аграрного університету. Отримує підвищену стипендію. Працює викладачем вокалу в дитячому клубі «Вирлиця». Уперше заспівав п’ять років тому на сцені Київської школи-гімназії «Діалог». Із того часу серйозно почав займатися співом.

- Коли я вже зрозумів, що хочу займатися музикою, в 11 класі пішов до музичної школи, - розповів Данило. - Коли вступив до аграрного університету, дізнався, що на кафедрі культурології (просто дивом так склалося) викладає народна артистка України Наталя Шелепницька. Почав у неї брати уроки – дуже вдячний Богу, що звів мене з цією людиною.

- А хто ж запропонував взяти участь у фестивалі-конкурсі імені Назарія Яремчука? – поцікавилась.

- Учасник фестивалю 2016 року Вадим Завада, і я йому дуже вдячний, адже ті емоції, що відчув тут, я ще ніколи не переживав. Скільки людей, котрі постійно випромінюють добро - хочеться його віддавати в трикратному-чотирикратному розмірі. Презентуючи свої пісні на конкурсі, я хотів донести людям своє розуміння пісні, її глибину. Коли вперше приїхав до Вижниці минулого року, то багато дізнався про Назарія Яремчука. Я знав, що є такий співак, знав деякі його пісні. Але у Вижниці дізнався, що дійсно, це була людина, яка творила нашу історію.

 

«Мені хотілося підняти дах будинку культури, щоб уся Україна почула, як співають на батьківщині Назарія Яремчука»

Голова журі, народна артистка України Валентина Ковальська охоче поділилась враженнями про виступи конкурсантів:

- Новітній, уже третій відкритий фестиваль-конкурс виконавців української естрадної пісні імені Назарія Яремчука відбувся. Як голова журі хочу зазначити, що його рівень з кожним роком зростає – конкурси гарно організовані й проходять на високому рівні. Цього року ми відчули чудові емоції, панувало неймовірне піднесення. Усі учасники з великою відповідальністю поставились до участі в конкурсі. Адже виступали на малій батьківщині Назарія Яремчука – саме там, де він жив, творив, ходив до тієї кринички, з якої черпав енергію. Організатори на чолі з натхненницею фестивалю, начальником відділу культури Вижницької райдержадміністрації Чернівецької області Наталею Додяк створили душевну сердечну атмосферу. Приємно, що цьому сприяла місцева влада, представники якої цікавились роботою фестивалю й були присутні на урочистих заходах. Хочу ще раз зауважити, що Україна наша така голосиста, красива, талановита – саме такі представники нашої країни якраз і зібрались у Вижниці: неймовірні голоси – від сопрано до народних, а які баритони. Наприклад, Дарина Бурнос зі Львова має такий густий тембр, що коли співає, неначе обіймає тебе. Це такий природний дар! Зоряна Вовк із Тернополя прекрасно співала, також хлопці Вадим Черней із Чернівецької області й Сергій Білик із Краснограда, що на Харківщині. Неймовірно талановиті! Просто якийсь дар Божий! Іван Хмелевський – наймолодший наш учасник – такий витончений, яка інтелігентна в нього постава. Він із великим достоїнством як співав, так і танцював. Звичайно, окрасою нашого фестивалю є Данило Карачевський, якого я знаю ще з попереднього року (він тоді посів перше місце). А потім, як казала Наталя Додяк, пройшов через горнило всіх пісенних форумів. Він настільки виріс і проймається піснею як ніхто! Кожне слово іде через серце, мелодія має вагу, як, наприклад, у пісні «Три поради». Він впоравсь із завданням – чистота виконання, інтонація, дикція прекрасна, поведінка на сцені! І цей неймовірний тенор – хороший, теплий!

- Пам’ятаю, коли я співала в хорі імені Григорія Верьовки, - продовжила Валентина Павлівна, - нині покійний Анатолій Авдієвський завжди говорив: «Пісня має два крила – слово і мелодію, і якщо чогось не вистачає, то це буде безкрила пісня» (наприклад, якщо не чути слова, а мелодія звучить). У деяких наших виконавців є такий гріх – слова не дуже чути. Але вони готові працювати. Ми, члени журі, переживали за кожного виконавця, щоб бути об’єктивними, нікого не образити, всім дати надію, наснагу на подальший творчий розвиток. Я з багатьма конкурсантами говорила наодинці, давала поради, дехто сам до мене підходив, також підходили до Лесі Горової, Світлани Мирводи, Ореста Цимбали, інших членів журі. На гала-концерті мені хотілося підняти дах будинку культури, щоб уся Україна почула, як співають на батьківщині Назарія Яремчука. Такий фестиваль із такими виконавцями може бути окрасою будь-якого столичного музичного заходу – усе було дуже достойно. Кожен із учасників отримав гарні подарунки, зокрема, унікальний календар «У незрівнянному світі «Смерічки». А які добрі турботливі люди опікувались конкурсантами! Усе це учасники фестивалю понесуть у свої краї і розкажуть, що у Вижниці живе дух Назарія, його там пам’ятають. Там є підтримка, усмішка, добро, материнське відношення й турбота до молодих. Я дуже поважаю вижниччан, бо кожен із них несе добро. Тут дуже чуйні люди – коли зустрічають тебе, вітаються. Отака ця Буковина! Це Буковина Івана Миколайчука, Дмитра Гнатюка, Миколи Мозгового. Я щаслива від того, що я маю можливість щоразу сюди приїжджати.

 

Смерекова хата, батьківський поріг...


Не випадково фестиваль назвали іменем видатного співака, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, народного артиста України Назарія Яремчука, адже його дитинство і юнацькі роки пройшли в смерековій хаті, що на околиці Рівня сучасної Вижниці. Будинкові вже понад дев’ять десятків років. Ошатне подвір’я - все в квітах, що дбайливо доглядає рідна сестра Назарія - Катерина Яремчук. На подвір'ї – меморіальний знак, що встановили в рік відзначення 60-річчя від дня народження видатного митця: «Музей-садиба народного артиста України Назарія Яремчука». Ліворуч від хати - криниця зі смачною прохолодною водою, яку викопав ще батько - Назарій Танасович - і вкрив її черепицею. Його син Богдан стежив за нею, забетонував місцину біля колодязя. Із часом дашок підгнив, його брат Назарій (митець) мріяв відремонтувати та не встиг. Зробив це в пам'ять про шанованого співака генерал-майор Василь Яремчук із Івано-Франківщини - однофамілець.

В один із фестивальних днів до музею-садиби Яремчуків завітали учасники фестивалю - молоді конкурсанти й поважні члени журі Валентина Ковальська, Орест Цимбала, Надія Верба, керівники делегацій. Уже на ґанку зустрів їх чудовими піснями голос Назарія. Пані Катерина щиросердно зустріла гостей червоними стиглими яблуками й запашним виноградом із батьківського саду. Запросила оглянути музей-садибу.

Перше, що впадає в око, щойно зайдеш у дім - маленькі сходинки. Це імпровізована сцена - на ній ще трирічним хлопчиком співав майбутній видатний артист. Коли батьків не було вдома, старший брат Степан влаштовував «екзамени»: Катруся читала вірші на цій сцені, Богдан і Назарчик співали. Назарій був маленький, тому поволі піднімався на це підвищення. Його слухали, аплодували, заохочували…

Спокійним, лагідним голосом пані Катерина розповіла про свою родину, брата Назарія та племінників, котрі здобули музичну освіту й пішли батьковою стежиною. На самотканому килимі на стіні - портрети родини Яремчуків. На жаль, усі вони відійшли у вічність. Батько - у військовому одязі австро-угорської армії. У вишиванці - мати. Брати - Богдан і Степан. Батько після війни став удівцем, одружився з красунею Марією. У їхньому спільному шлюбі народилося троє: Богдан, Катя і Назарій. Назарчик з'явився на світ, коли батькові було 60 років, а мамі - 33.

Милують око перші сценічні костюми Назарія. Вони тепер зустрічають людей, які люблять і пам'ятають його пісню. Конкурсанти, які не знали співака, мали нагоду побачити цей одяг, шкільні зошити учня восьмого класу школи-інтернату та згодом студента географічного факультету Чернівецького університету.

Батько, а також старший брат Назарія від першого шлюбу батька Дмитро цікавилися літературою, збирали книжки, зокрема й заборонену, що ховали на горищі будинку. Дмитро 1934 року закінчив факультет права Чернівецького університету й 1939 року залишив батьківський поріг. Тут можна побачити «Основи хімії», 1910 року видання, «Українську енциклопедію», пробиту кулями та іншу літературу.


В експозиції дуже багато світлин. Ось Назарій у Чорнобилі, виступає перед ліквідаторами - він тричі приїжджав сюди в найжахливіший час катастрофи. 1987 рік - Назарій в Афганістані виступає перед радянськими воїнами. Із любов’ю пані Катерина розповідає історію кожної світлини.

Швидко промайнув час у цьому святому місці, але залишилися незабутні спогади про талановитого митця, кожна пісня якого – то відображення його душі й серця.

 

Хто є Назарій Яремчук для українців?

Протягом чотирьох днів фестивалю велична постать Назарія Яремчука незримо супроводжувала кожного.

- Ми сьогодні говоримо про нього як про легенду, яка стала символом епохи зародження й становлення української пісні, як про виконавця, якому вдалося зробити неоціненний внесок у національну культуру, - зауважила ведуча всіх концертних заходів, методист Вижницького будинку народної творчості та дозвілля Наталя Шолєва. - Ми по праву підносимо йому червону руту визнання, оточуємо його незабутнє ім'я водограєм любові, адже він залишив для нас незрівнянний світ краси своїх пісень. В одному з інтерв’ю Назарій Яремчук сказав, що кожен із нас повинен бути постійно в польоті - над буденністю і крізь долю, але при цьому не відриватися від землі й завжди пам’ятати святі речі: де ти народився, хто ти, для чого ти живеш і з якої криниці п’єш цілющу життєдайну воду. Наш фестиваль також є ось тим польотом над буденністю і суєтою.

Під час церемонії відкриття ведуча звернулася до людей у залі із запитанням: «Хто є Назарій Яремчук особисто для вас як для українців?» Прозвучали щирі теплі відповіді.

Голова Вижницької райдержадміністрації Руслан Сенчук:

- Є люди, які своїм життям надихають і запалюють. Однією з таких постатей і є Назарій Яремчук. Дійсно, це той світоч, за яким можна йти, його можна як прапор нести перед собою, але для нас, вижниччан, – це жива людина, це той юнак, якого багато хто знав. Він близький нашій родині – моя покійна теща шила для нього костюми. Творчість Назарія, дійсно, є живою і буде жити доти, поки живі люди, котрі його пам’ятають, і наша молодь, яка з’їхалась із усіх куточків Україні, яка шанує, пам’ятає і примножує його творчість.

Хранителька музею Вижницького коледжу прикладного мистецтва Ярослава Богдан:

- Це Людина з великої літери. Дякую Богові, що в ті далекі роки він з’єднав мистецтво нашого коледжу з піснями Назарія Яремчука. Наші студенти і ми стверджуємо - це дійсно легенда.

Конкурсантка Дарина Бурнос (Львів):

- Особисто для мене це особлива Людина, яка є душею українського роду, адже його пісні справді пронизані величезною любов’ю до свого народу, пісні, традицій. Я вважаю, що саме такі пісні, що співав Назарій Яремчук, повинні зараз звучати, й молоде покоління повинно писати в такому стилі - саме з народними інтонаціями, щоб продовжувати традиції нашої культури.

 

«Для мене Назарій є другом, товаришем. Я горда тим, що знала його»

Упродовж фестивальних днів автор цих рядків також намагалась з’ясувати деталі життя й творчості Назарія Яремчука, спілкуючись із тими, хто доторкнувся до його творчості.

- Назарій Яремчук, перш за все, це Людина, яка принесла в світ щось нове: свій неповторний голос, якусь інтонацію, своє відношення до пісні, - сказала народна артистка України, голова журі Валентина Ковальська. - Це мій кум. Ми з ним хрестили Тоню – дочку Ніни Матвієнко. Зустрічались із ним у київській квартирі буковинця Івана Миколайчука, так само й у Ніни Матвієнко, спілкувалися. Для мене Назарій Яремчук є другом, товаришем. Я горда тим, що знала його.

- Пані Валентино, коли познайомились із Назарієм?

- Познайомились у Києві в 90-ті роки минулого століття. Часто виступали з ним на одній сцені (я тоді співала в складі тріо «Золоті ключі» разом із нині народними артистками України Марічкою Миколайчук і Ніною Матвієнко). У ті часи у нас не було такого поклоніння – ми просто були друзями, співаками. Ми не були конкурентами в творчості.

- Чи пам’ятаєте останню зустріч?

- Так, це було 14 червня 1995 року. Із тріо «Золоті ключі» ми летіли до Чернівців, щоб узяти участь у фестивалі на малій батьківщині Івана Миколайчука в Чорториї. Коли сідали в літак, не бачили Назарія. Він сидів окремо, бо був дуже хворий. Коли вже вийшли, зустрілись із ним, привітались, пообнімались, поговорили. Він побачив у наших очах співчуття і сказав: «Нічого! Усе буде добре!» Ми сіли в авто, поїхали в готель, а він - додому. Через два тижні його не стало. Це була велика втрата!

 

«Лелека з України» в житті бандуристки

Народна артистка України, член журі Світлана Мирвода також висловила свою думку про Назарія Яремчука:

- Для мене це, найперше, ім'я великого фахівця, людини, яка, знаючи академічну школу вокалу, щиро, з величезною любов’ю співала українські пісні. Цьому, власне, треба вчитися. У нас співоча нація, багата талантами, але ніхто не відміняв професіоналізм. Якраз цього треба вчитись у Назарія Яремчука – у ньому поєдналися фахівець високого ґатунку й ота щира українська людина, закохана в свою землю, у Вижницю, Карпати, людина, яка несла пісню у цілий світ.

Під час прогулянки на перевалі Німчич Світлана Мирвода раптом поділилась спогадом про свою участь у запису пісні «Лелека з України» композитора Геннадія Татарченка на вірші Вадима Крищенка.

Платівка «Лелека з України» (пісні Геннадія Татарченка на вірші Вадима Крищенка) вийшла на фірмі «Мелодия» 1991 року. Зі спогадів Вадима Дмитровича відомо, як під час запису однойменної пісні Назарій йому зізнався: «Сьогодні я вперше, співаючи, плакав». Адже його старший брат Дмитро давно жив у Канаді, й вони кілька десятиліть чекали зустрічі один із одним. За словами Вадима Крищенка, це пісня про наших емігрантів, про те листя з українського дерева, яке розлетілося по всьому світу.

Ось нове доповнення про запис цієї пісні.

- Було це 1990 року, - розповіла Світлана Мирвода. - Композитор Геннадій Татарченко зателефонував мені й запросив у студію звукозапису, щоб виконати партію бандури для нової пісні Назарія Яремчука. Я погодилась, прийшла в студію. Бачу, сидить Назарій – усмішка на обличчі: «Ой, які гарні бандуристки на радіо!» А я молода – ноги, руки трусяться. Зайшли в апаратну, наділи мені навушники - голос співака вже записали. Техніка тоді ще була не на такому високому рівні, тож одразу я не прослухала той зведений запис. Я навіть того дня не знала точну назву пісні. Сталося це кілька років потому. Учора сидимо, розмовляємо з конкурсантами, вони знайшли в Інтернеті цю пісню. Почула бандуру й розплакалася – усе не випадково в житті, зокрема, й те, що пані Наталя Додяк запросила мене на цей фестиваль. Отаке відкриття я зробила для себе через багато років!

 

«Він нас усіх називав красунями, найріднішими і нас не цурався»

На гала-концерт фестивалю імені Назарія Яремчука прийшли перші солістки ансамблю «Смерічка» Зоя Маслова й Анна Буриленко. Це стало приємним сюрпризом для автора цих рядків, ми зустрілись і поговорили після концерту. Згадували «Смерічку» й, звичайно ж, незабутнього Назарія.

Розпочала розповідь Анна Буриленко:

«Родом я з Івано-Франківщини. У «Смерічку» прийшла в 1969 році майже одночасно з Назарієм Яремчуком, який навчався в автошколі. Після закінчення Чернівецького кооперативного технікуму приїхала я у Вижницю за призначенням як молодий спеціаліст - бухгалтером на торгову базу. Скрізь, де навчалась, я співала. У нашому навчальному закладі вболівали за спортивну й культмасову роботу. Так вийшло, що у вересні в Чернівцях мав відбутися фестиваль навчальних закладів, а у вокальний ансамбль ще не встигли набрати учасників, і директор надіслав листа керівнику бази, щоб мене відпустили на два дні відстояти честь кооперативного технікуму.
Місто Вижниця – невелике, тож після фестивалю пішов розголос: «Ой, певно, гарна співачка, раз її із самих Чернівців викликали». Цю новину передали Левку Дутковському. Він доручив Марічці Ісак і Раї Хотимській сходити до мене й запросити на прослуховування. Я прийшла, й мене одразу ж узяли в основний склад ансамблю, хоча набирали дублюючий – я була дуже щаслива. Щаслива й по сей день!

До речі, коли «Смерічка» 1973 року переїхала в Чернівці, Левко Тарасович запрошував мене, але на той час у мене вже була сім’я, житла в Чернівцях не давали, а тулитися по гуртожитках я не захотіла. Але у Вижниці я продовжувала займатись сольною кар’єрою. Навіть зараз мене іноді запрошують виступити».


- Що найбільше запам’яталося зі спілкування з Назарієм Яремчуком? – поцікавилась у пані Анни.

- Боже! Нам усе запам’яталося – скромний, лагідний, сором’язливий. Водночас до всіх прислухався, був готовий від когось якусь пораду прийняти. Молодий! До речі, ми разом відзначали наші дні народження в ансамблі. У мене день народження 19 листопада, а в нього – 30-го. Відзначали ж після репетиції 30 листопада. Пам’ятаю, зібрались усі разом – всі учасниці, також Василь Зінкевич – принесли з дому хто що міг, накрили стіл і відсвяткували. Це були найпрекрасніші роки для всіх нас! Назарій був людиною широкої душі – всі ми про це знаємо й згадуємо, без усяких гордощів. Ще певний час був сором’язливий, але коли вже здобув певний авторитет, що його вже визнали, став трохи сміливішим, але залишався таким же щирим.

- Чи бачились із Назарієм, коли «Смерічка» перейшла на професійну сцену?

- Коли він став уже відомим, рідко бачились. Він нас усіх називав красунями, найріднішими і нас не цурався – ніхто з нас не відчув зверхності по відношенню до себе. Це простий хлопчина із гарної родини – ми всі в таких народилися.

 

«Уже у 16 років я почала співати в «Смерічці»

Коли Левко Дутковський уже сформував ВІА «Смерічка», Зоя Маслова ще навчалась у школі.

- Пані Зою! Як ви прийшли в «Смерічку»?

- У Вижницькому будинку культури розпочали підготовку Новорічного свята, і мене, п’ятикласницю, запросили на роль Снігуроньки. Левко Тарасович уже тоді мене запримітив і почав спостерігати, як формується мій співочий талант. Коли мені виповнилося 15 років, почав мене прослуховувати. Якось телебачення знімало якусь передачу, то відзняли й мене. Я була щаслива, прийшла до школи й думала, що я вже відома. Раптом до директора викликали моїх батьків і мене - директор, як стало відомо, теж бачив цю телепередачу і строго-настрого заборонив мені виступати, сказав, що ще рано. Викликали до школи Левка Тарасовича – теж заборонили залучати мене до виступів. Тож іще цілий рік я не була в складі колективу, але на репетиції ходила – мені дуже подобалося бути серед старших. А вже у 16 років я почала співати ансамблі «Смерічка». Оскільки в мене був широкий діапазон, я знала всі партії. Якщо в ансамблі не було першого голосу, мене ставили співати першим, якщо другого – другим. Адже колектив складався здебільшого з учнів Вижницького училища прикладного мистецтва – хтось його закінчував і від’їжджав, а я була стабільною учасницею ансамблю. Я була не солісткою, а вокаліст кою - співала в «Смерічці» по 1972 рік, аж поки вона не перейшла на професійну сцену. На той час я вступила на фізичний факультет Чернівецького національного університету, там був вокальний ансамбль «Черемош», де я й співала.


- Чому не стали артисткою?

- Вважала, що в мене немає такого таланту. Узагалі ж мені не подобалось життя артиста – воно тяжке, і мало хто його витримає. Це збоку здається, що це – слава, гроші. Якщо дійсно працювати так, як треба, то це дуже тяжко.

- Згадайте, будь ласка, про Назарія Яремчука.

- Багато людей говорять про його скромність, і хочу це підтвердити. Він навіть не уявляв, що йому може бути багато що доступне: та  будучи відомою людиною ніколи для себе цим не користався, але для іншого міг піти й замовити слово. Назарій Яремчук був хрещеним батьком моєї восьмирічної дочки Поліни. Ми хрестили одразу сина й дочку. Запросили Назарія. Він хотів їхати за кордон, але його не випускали. Довелося піти на компроміс – подати заяву й стати кандидатом у члени партії (але квиток він так і не отримав, не брав). І саме в цей час ми запросили його на хрестини. Тоді Назарій сказав: «Мене можуть не прийняти в партію, але на хрестини я прийду, я буду хрещеним батьком вашої дочки».

 

«На гостини до Назарія»

Протягом усіх днів фестивалю звучало багато гарних українських пісень. Виконавцями були як конкурсанти, так і члени журі. Мистецький захід «На гостини до Назарія» відбувся в Мигівському будинку культури і дозвілля. Ведуча Наталя Шолєва (вона ж автор сценарію усіх мистецьких заходів фестивалю) із великим натхненням провела цей вечір – звучали уривки зі щоденника Назарія Яремчука, його вірші.

Із сусідньої Румунії завітали члени комітету українців Румунії Сучавського повіту Валентин Леоне та Міхей Кобзюк. Назарій дав один-єдиний концерт для румунів, і так сподобався глядачам, що на його честь назвали будинок культури. Валентин Леоне подякував за запрошення на фестиваль імені Назарія Яремчука, а Міхей Кобзюк виконав твір «Аве Марія» за душу Назарія Яремчука (зал слухав стоячи). Дует «Розмарія» у складі Романа та Марії Калиничів приїхали із міста Заліщики, що в Тернопільській області.

Ведуча Наталя Шолєва висловила слова вдячності Левку Дутковському – великому вчителю, композитору, музиканту, народному артисту України, котрий створив легендарну «Смерічку і до невпізнання змінив музичну історію України. Назарій Яремчук і Василь Зінкевич, пройшовши школу Левка Тарасовича досягнули всенародного визнання. Із вихованців, які не мали музичної освіти і професійного відношення до музики, він сотворив геніїв української пісні.
Солісти естрадної групи Чернівецької обласної філармонії під керівництвом Левка Дутковського заспівали популярні пісні Левка Дутковського - «Чому, скажи чому» (на вірші Миколи Бакая) виконала Леся Равлюк, Вікторія Георгіян – пісню «Жива вода» (на вірші Анатолія Драгомирецького), Василь Пенюк – «У Карпатах ходить осінь» (на вірші Анатолія Фартушняка), тріо вокалісток – «Якщо любиш, кохай» (поета Михайла Ткача).

Виступили також і члени журі. Заслужений артист України Василь Данилюк (саме Назарій сказав йому, що він має талант від Бога і що його голосу вторять самі гори) заспівав серед інших пісню Левка Дутковського на вірші Анатолія Фартушняка «Сніжинки падають». Львівський співак й організатор цікавих мистецьких пісенних проектів Орест Цимбала виконав пісні «Смерекова хата», «Малювала казку осінь», а пісню «Облітає півонія» (Олександр Кушнарьов – Богдан Стельмах) присвятив директору фестивалю-конкурсу Антоніні Клоцькій, яка народилася цього дня. Привітали Антоніну також художній керівник Вижницького будинку культури Ольга Дроняк, головна натхненниця фестивалю Наталя Додяк.

Окрасою всіх концертів фестивалю стали виступи співачки Наталі Стець, народних артисток України - композитора Лесі Горової, Світлани Мирводи й однієї з яскравих берегинь народної пісні, солістки легендарного тріо «Золоті ключі» Валентини Ковальської.

Основою «Смерічки» завжди були високопрофесійні талановиті музиканти, наголосила ведуча. Один із них - Станіслав Марцинішин – виконав «Адажіо» Томазо Альбіоні.


Закінчився Третій відкритий фестиваль-конкурс молодих виконавців української естрадної пісні імені Назарія Яремчука «Пісня буде поміж нас». А невтомні його організатори вже виношують ідеї наступного. Хай щастить вам!

 

На знімку вгорі:
Володар гран-прі Данило Карачевський

 

5920 n

Урочисту частину фестивалю розпочав ВІА «Смерічка» Вижницького районного будинку народної творчості та дозвілля. Зліва направо: Мирослава Васильчишина, Світлана Симчук, Антоніна Клоцька, Анна Ватаманюк, Світлана Загул, Наталя Шолєва. Фото Романа Островського

 


097
Сцена з вистави за мотивами твору Гната Хоткевича «Камінна душа»

 

920 n

Учасниці народного аматорського ВІА «Смерічка» разом із керівництвом району (зліва направо): помічник народного депутата України Микола Додяк, Світлана Загул, заступник голови районної ради Сергій Вірста, Мирослава Васильчишина, керівник ансамблю й директор фестивалю Антоніна Клоцька, Анна Ватаманюк, Світлана Симчук, голова Вижницької райдержадміністрації Руслан Сенчук і Наталя Шолєва. Фото Романа Островського

 

 

2432 n
Приз «За збереження гуцульського колориту, національних традицій Буковинського краю» вручили Євгенії Іпатій. Фото Романа Островського

 

010
Голова журі, народна артистка України Валентина Ковальська (праворуч) разом зі своїми колегами - легендарною солісткою ВІА «Смерічка» 1972-1973 років Мирославою Єжеленко й відомим львівським співаком Орестом Цимбалою

 

170
Начальник відділу культури Вижницької райдержадміністрації Чернівецької області Наталя Додяк розповідає про календар «У незрівнянному світі «Смерічки»

 

130
Спокійним, лагідним голосом пані Катерина Яремчук провела екскурсію в музеї-садибі Назарія Яремчука. На самотканому килимі - портрети родини Яремчуків

 

9936 n
Світлина на пам'ять на ґанку музею-садиби Назарія Яремчука. Фото Романа Островського

 

255
На сцені – народна артистка України Світлана Мирвода

 

9344 n
Організатори, учасники й гості у фан-зоні фестивалю. Фото Романа Островського

 

6928 n
Методист Вижницького районного будинку народної творчості та дозвілля Наталя Шолєва – не лише талановита ведуча, а й автор сценарію всіх мистецьких заходів фестивалю. Фото Романа Островського

 

304
Легендарні солістки ВІА «Смерічка»: Анна Буриленко (крайня ліворуч), Зоя Маслова й Мирослава Єжеленко (праворуч)

 

110
Учасники фестивалю під час екскурсії на перевал «Німчич» (зліва направо): Настя Колесник, керівник вокального ансамблю «Океан емоцій» Любов Колесник, конкурсант Вадим Черней, методист Вижницького БК Наталя Шолєва, керівник Житомирської делегації Галина Білецька й методист Вижницького БК Анна Ватаманюк

 

251
На сцені народна артистка України Валентина Ковальська

 

294
Фінал фестивального дійства «Пісня буде поміж нас»