Даремний переляк

 

 Гумор і сатира


ЗВОРОТНИЙ ПРОЦЕС

Самогонні — аж гриміли
В баби апарати,
Ось — ні впало і ні сіло —
Старшина до хати.
Сулія була повненька
Біля піддувала,
Баба — хап її! Живенько
Знов у куб ввілляла.
— Що це ви?.. — дільничний очі
Вирячив булькаті.
— Всю цю погань, синку, хочу
В цукор перегнати.
                                  1985


ГЕТЬ ДЕМОКРАТІЮ!
(Монолог чинуші)


Ох, довели нас демократи! 
Ось я як голова облради 
(В душі, конєшно, комуніст),
Давав би їм у гриву й хвіст!
І гнав би їх з усіх посад: 
Голів адміністрацій, рад,
З усіх ответственних постів,
А з профспілок — і поготів!
Усі теплесенькі місця
Покинула 6 порода ця!
На жаль, не можу. Щоб ви знали —
Часи такі й не наставали...
Бо, бачте, жоден демократ
Ще не займав отих посад.


КАБІНЕТКОМПАНІЯ

 У колгоспі добре жить —
Один робить, сім лежить
                      (З народного гумору).


У колгоспі «Марна праця» 
(А таких до біса, братця) 
Є контора невеличка, 
Мов казкова рукавичка. 
А у ній такенні штати, 
Що ні сісти там, ні стати:
Обліковці по телятах, 
По курчатах, по ягнятах, 
По коровах, воликах, 
По індиках, кроликах... 
По картоплі, по пшениці, 
Кукурудзі, сочевиці, 
По акумуляторах, 
Ще й по культиваторах...
В них заступників загін, 
Секретарок і т. ін. 
Кабінеткомианія 
«Виполня заданіє»: 
Всі резерви відшукати, 
Скоротить роздуті штати.
Хутко узялись за діло, 
Не моргнувши, скоротили: 
Тракториста, комбайнера,
Коваля та ще й шофера,
Слюсаря, електрика,
Майстра-гідротехніка,
Трьох доярок, двох свинарок, 
З ними — четверо птахарок... 
Ну, а як же там контора?
Всі сидять, як миші в норах.
Скоротили тут зі штату
Лиш технічку — бабу Нату.


НЕ ВПІЗНАВ

До поета видатного 
Початківець завітав:
— Почитайте вірша цього,
Підкажіть, що в нім не так. —
Той читає, крутить носом:
— Не годиться він і край!
У поезії не просто,
Що побачив, те й співай... 
Образ треба, свіжу думку, 
Гарні рими віднайти. 
Не штампуй прості малюнки, 
А пиши картину ти!.. 
Отже, опублікувати 
Наш журнал не може це.
Треба, друже, працювати 
Над словами. От і все... — 
Встав юнак і, перш ніж вийшов:
— За відвертість вам — хвала!
Років двадцять цьому віршу,
Він із книжечки «Стріла»,
На обкладинці якої — 
Квіти в заростях трави 
І маленька гілка хвої... 
Ну ж, згадали?
Автор -— ви!


РОБОТЯЩІ

У їдальні роботящі
Є у нас працівники,
Бо роботи щонайважчі
Їм даються залюбки. 
День минає у турботах:
Варять, смажать і печуть. 
Та й додому ще роботу 
«Понад план» вони беруть.
Тільки ж техніку безпеки, 
Жаль, порушують жінки — 
Піднімають-бо важкенькі 
І авоськи, і сумки. 
Навантажились учора 
І тягли, як ті воли. 
Та з народного контролю
Хлопці
              їм «допомогли».
                                         1987


БУМЕРАНГ

— Ти чого це набурмосивсь,
Блимаеш з-під лоба? —
Запитав монтажник Осип
Костю-виконроба.
- Ой, погана перспектива, —
Той зізнався щиро, —
На новенькому масиві
Надають квартиру.
— Не сумуй!
  Готуй застілля!
Треба, брат, радіти...
То коли ж на новосілля
Купувати квіти?
— Не спіши! Ми на халтуру
Дім отой здавали.
Ось чому я і похмурий -
Браку там чимало...
Вибач, друже, часу обмаль —
Зараз не до квітів,
Бо в новій квартирі добре
Треба попотіти.



БАБИНІ «ВОЖДІ»

— Ой, біда триклятая,
Ой, нещастя! —
Бідкалась і плакала
Баба Настя. —
Сучки дві сусідськії,
Мов шакали,
Цілий день Дзержинського
Шматували.
Леніну і Сталіну
Ті псяюхи
Шкуру «полатали» геть,
Згризли вуха...
— Що це ви говорите?
В мавзолеї
У Москві похований 
Вова Ленін. 
Та і ті два гади там,
У могилах...
— Я про них і згадувать
Не хотіла.
Не дивись на мене так,
Люба дочко:
Сталін, Фелікс, Ленін — я
Зву цапочків.
 


КОЛИСКОВА

  Спи, пострел, пока безвредный!
  Баюшки-баю.
                          Николай Некрасов

Заспівала колискову
Няня в дитсадку,
Повторила знову й знову
Ще і ще таку:

- Спи, Оксаночко-дитино
Й оком не веди.
Батько твій придбав машину
За чужі труди.
І тепер тебе в садочок 
Возять «Жигулі».
Спи, лягай у холодочок.
Люленьки-люлі.

Мама Гриця у райкомі
Лиже п’ятоньки 
І дурному, й головному.
Спи, дитятонько!
Цим вона і заробляє
Юдині рублі.
Спи, поки цього не знаєш.
Люленьки-люлі.

Тато Каті, як вудильник
З річки бубирі,
З найманих бригадок «диких»
Тягне хабарі,
Має волохату лапку
У Москві, в кремлі.
Спи, хороший в тебе татко...
Люленьки-люлі.

Аж додому возять Вані
З бази дефіцит,
Бо його татусик — давній
Мера фаворит.
Завдяки цьому й долає
Він усі щаблі.
Спіть, Галинки, Колі, Майї.
Люленьки-люлі.

З ферми моні мама Нати
Вкрала піввідра.
Їй дали не так багато —
Років півтора...
А надворі замовкають
Пташечки малі.
Наш народ іще дрімає.
Люленьки-люлі...
                                 1990


ПЛІТКИ ПРО ДЕПУТАТІВ

 Словно мухи тут и там
 Ходят слухи по домам...
                           Владимир Высоцкий 

Йняти віри, чи не вірить? 
Чи, бува, не бреше сват,
Що не менш як три квартири 
Має кожен депутат?
Кожен рухівець — «Тойоту»,
Кожен кунівець — «Рено».
Яворівський на роботу
Їздить «Хондою» давно.
Спорудив аж п'ять будинків, 
Кажуть, екс-прем'єр Марчук, 
У Шотландії «хатинку» 
Збудував собі Кравчук.
Цей Макарович, до речі,
Розвалив СРСР 
І готується до втечі,
Як його віце-прем’єр.
Теща теж своє провадить, 
Ледь не плигне через стіл: 
- Чула, що Верховну Раду 
Всю ґвалтує Чорновіл!
Астраущенкову, Шкорик 
І Відренчиху — уже...
Ще й Мороза, певно, скоро 
Той пірат підстереже... 
Він за це в тайзі вечеряв
Років, мабуть, двадцять п'ять.
І хотів же цей бандера 
Наші пенсії віднять! - 
Ну, а тесть своє триндиче:
— Демократи довели,
Що ми всі у час космічний
Плетемося, як воли!
— Та вони ще не при владі...
— О! їх тільки допусти!
З комуняк голівки справді
Полетять, мов капусти! —
Ще пізніше, у трамваї,
Чую інший діалог:
— Та Левко в Канаді має
Дві коханки.
Щоб я здох!
— Він, Лук'яненко, — агентом
В ЦРУ та ФБР.
Звідти йдуть йому презенти. 
Присягаюсь!.. Щоб я вмер!
— В ЦРУ й Пинзеник Віктор.
Він реформи їхні гне.
— Плющ Іван за раз півлітра,
Тільки дайте, — налигне!
— Чув я, що уже до краю
Горинь Львівщину довів...
— Хмара в Кембріджі навчає
Всіх своїх п'ятьох синів...
— Хто, Мороз? Ото людина!
Він — прекрасний Голова!
— А парламентську машину
Братану подарував!
— Це — ніщо! Оно Ткаченко...
Тільки ж ви нікому, ша!..
Сто мільйонів «зелененьких»
Перечислив неграм США.
— Й Лазаренко, і Ткаченко —
Мафіозна каламуть!
Україну всю дощенту
З Симоненком продадуть.
— Всі вони «вгорі» добрячі...
Депутат — це вже агент.
Відчуваю, що неначе
Ним є навіть Президент... —

Отакі тепер плітки є. 
Тож і я безмежно рад, 
Що Томаківка* — не Київ
І що я — не депутат...

                                1996

________

*Томаківка - райцентр у Дніпровській області

 

ВНОЧІ НІЯК

Спиною підперши тин 
Біля магазину, 
Бравий парубок Мартин 
Цілував Дарину. 
Тут бабуся біля них 
Тишком зупинилась:
— Ну і молодь! Просто гріх!
От нечиста сила!
Совісті катма у вас, 
А стида й не буде... 
Нащо ж це демонструвать 
Вдень, та ще й при людях?! 
Дар'я й оком не моргне:
— І чого кричати?
Уночі гулять мене
Не пускає тато.