ОЛАР Петро

 

 

 

Продюсерський

центр – студія „АРАТТАФІЛЬМ”

представляє Проект:

 

"МИСТЕЦТВО СВІТУ:

ВНЕСОК УКРАЇНИ"

 

Пропозиція на участь у створенні і розповсюджені серіалу документальних фільмів:

Запрошуємо Всіх небайдужих до участі в проекті який не тільки прославить Україну, а й стане відкриттям великих пластів світової культури.   Створивши цей серіал ми через відомих художників долучимось фільмами до світових творчих процесів відкриємо богато славних і невідомих сторінок історії, яка не переписується і не проходить ревізії – бо то є історія вічного і прекрасного, що і є найстабільнішими цінностями, які після себе залишало людство.

Серіал матиме також і прикладне значення він може стати новим експонатом «Мистецького арсеналу» в Києві, щоб інформувати туристів про мистецьку гордість України у світовому вимірі

Продюсер і координатор проекту Петро Олар.

 

 

У 20 сторіччі Франція довірила розписати шість своїх церков з середніх віків тільки своїм – Шагалу, Пікассо, Леже, Матісу. Першим і єдиним іноземцем, якому довірили церкву 16 сторіччя був український художник Олександр Дубовик. Він і сьогодні живе в Києві.За останні десять років у світі різко зросла зацікавленість українським мистецтвом.На всіх континентах відкривають світовий рівень невідомого раніше мистецтва України. Світовою сенсацією 1991 року стала, стартувавши в канадському Едмонтоні, виставка старовинного і сучасного живопису. Вона вбирала в себе головні течії світового мистецтва – готику, ренесанс, бароко, сецесію – але в українській транскрипції. Виставку одразу запросили до Великої Британії, і вона дісталася Единбургу наступного, 1992 року. У тому ж 1991 році почалася тріумфальна хода Європою виставки “Український авангард”, яка представила кубізм, футуризм, конструктивізм. Спочатку був Загреб, 1993 року виставка приїхала до Мюнхена, і в тому ж році її приймає французька Тулуза, а 1996 – датський Оденсе.

Світ з подивом дізнавався, що еліта “російського авангарду” 20 сторіччя відсотків на 80 – це вихідці з України: Малевич, Архипенко, Бурлюк, Богомазов, Екстер, Старицька, Соня Делоне… Про виставку писали найавторитетніші європейські видання – “Фракфуртер Альгемайне”, “Зюддойче цайтунг”, “Монд”. Треба зазначити, що з творчістю окремих українських авангардистів світ почав знайомитися дещо раніше. Так, 1991 року у Тулузі знайомилися з творчістю футуриста Олександра Богомазова, а 1990 року у Нью-Йорку в галереї “Hutton” – з конструктивістом Василем Єрмиловим, роботи якого зі світових аукціонів йдуть сьогодні за сотні тисяч доларів. 1993 року у Тулузі пройшла виставка “Український постмодернізм”, яка представляла мистецтво молодих.

Всесвітньо відомою одразу стала виставка “Слава Візантії”, яка відкрилася1997 року у Нью-Йорку. Головними її експонатами були мозаїки і ікони українських церков.

Особливо слід наголосити на виставці “Золото степів”, яка представляє мистецтво народів, які населяли українські степи декілька тисячоліть тому – від скіфів до античності. Тут рахувати варто не країнами – їх десятки, а континентами – Європа, Азія, Північна і Південна Америка. Практично не заїжджаючи додому, виставка мандрує світами з 1990 року і інтерес до неї не слабшає. міністерство культури Франції запрошувало до себе виставку “Українська сецесія і український авангард”, а німецьке телебачення – виставку “Сучасний український релігійний живопис”. 2001 року канадські Вінніпег та Едмонтон приймали виставку “Феномен українського авангарду”.

Першим, хто звернув увагу французів на українське мистецтво 20 сторіччя був Гійом Аполінер. Картини української художниці Софії Левицької потрапили до музею Тюільрі на десяток років раніше, ніж твори сучасних їй французьких майстрів, хоча серед них були такі величини, як Дюфі. Українські художники Андрієнко і Старицька стояли у витоків французького абстракціонізму.

Українські художники відомі за кордоном не одне століття. Художник Пимоненко, якого Малевич вважав своїм вчителем, свого часу настільки вразив Париж своїм “Гопаком”, що рекомендацію до Міжнародної спілки художників йому давав сам Роден. У кінці 19 сторіччя паризька фірма “Жорж Петі”, яка займалася продажем творів мистецтва, запропонувала українському художнику Похітонову контракт на 10 років. А знаменитий Мейсонье, побачивши роботи Похітонова, сказав йому: “Я ще повинен вчитися у Вас”.

До Киева, Харькова, Львова, Одеси все частіше приїзджають мистецтвознавці Франції, Канади, Німеччини, Японії, Польщі, США. Профессор университета в Лос-Анджелесі Джон Боулт пише, що в російському мистецтві необхідно вирізняти “ешелон України”. Директор Мюнхенського музею “Villa Stuck” Анна Данцкер визнає, що багато питань в історії російського мистецтва можна розв’язати, якщо брати до уваги “український чинник”. “Відповіді на ці питання слід шукати в Україні”, - підсумовує вона. Професор Токійського університету Тошихару Омука, вивчаючи творчість батька російського футуризма Бурлюка, підкреслює українське коріння і українську самосвідомість цього майстра. Дослідники творчості Малевича визнають, що творчість цього художника вони зрозуміли лише тоді, коли побачили в українських селах розписані орнаментом хати. Багато русистів стає україністами.

І ось у Франції видано фундаментальне дослідження українки за походженням В. Маркаде “Історія українського мистецтва”. Цікава постать її чоловіка, відомого французького мистецтвознавця Жан-Клода Маркаде. Сам він гасконець. Професор Сорбони, один з найбільших у світі знавців російського авангарду, автор десятків книжок. Вивчаючи російський авангард, звернув увагу на те, що значною мірою він творився вихідцями з України. Так прийшла зацікавленість Україною. Сьогодні Жан-Клод – великий прихильник України. Він навіть перейшов у православ’я, а на його робочому столі стоїть жовто-блакитний прапорець України. Власне “Історію українського мистецтва” вони писали разом з дружиною. Консультував їх Дмитро Горбачов, відомий мистецтвознавець, автор сценаріїв цього серіалу.

Цікава особа самого Горбачова, росіянина за походженням. Сьогодні він – один з найвідоміших у світі спеціалістів з російського, а фактично, українського авангарду ХХ сторіччя. Розпочинав у 1970-роках минулого століття, коли його, тоді ще молодого спеціаліста, призначили хранителем музею українського мистецтва у Києві. Він був одним з небагатьох, хто ознайомився зі збіркою музею повністю, яку відсотків на 90 складали запасники, доступ до яких було вкрай обмежено. Побачене настільки вразило його, він так перейнявся духом народу, який створив це мистецтво, що росіянин за походженням, він вивчив українську мову, яка з того часу стала мовою його щоденного спілкування. Згодом його з музею звільнили. Тоді він навіть одразу не зрозумів за що. На той момент його особливо цікавили бойчукісти. І для нього, вченого, навішений на них ярлик націоналістів і ворогів народу здавався незрозумілим. Для нього важливим було те, що великий Дієго Рівера, який з Сікейросом був засновником "муралів" ХХ сторіччя, вважав їх родичами по духу. До речі, всі згадувані іноземні фахівці є добрими знайомими Горбачова і можуть бути залучені до роботи над фільмом.

Фільм стане відкриттям України не тільки для іноземців, а й для багатьох жителів України. Україна – одна з небагатьох держав, в мистецтві якої відбилися всі головні течії розвитку світового мистецтва, причому в їх найвищих зразках.            

          Світ починає починає усвідомлювати, що поява з українського степу таких законодавців світової культури 20 сторіччя, як Кандинський, Малевич, Татлін, Архипенко, Екстер, Бурлюк не була історичною випадковістю.

 

Автори сценаріїв Петро Олар та інші… професіонали і мистецтвознавці.

 

 

Анотації фільмів серіалу

1.    НА СВІТОВИХ ВІТРАХ

У 20 сторіччі Франція довірила розписати свої шість церков 16 століття таким титанам, як Шагал, Пікасо, Матіс, Леже… Єдиним іноземцем став український художник Олександр Дубовик, який розписав церкву у Бер-лез-Альп, що під Ніццою. Він і сьогодні живе в Києві. Інтерес до мистецтва України постійно зростає. За останні 10 років за кордоном проведено чимало виставок мистецтва України. Початок було покладено 1991 року, коли світовою сенсацією стала, стартували у канадському Едмонтоні, виставка старовинного і сучасного українського живопису «Spirit of Ukraine» (“Дух України”). Україна належить до тієї, дуже невеликої групи країн, у мистецтві яких знайшли відображення всі найголовніші світові течії мистецтва, причому на найвищому рівні. А на початку 20 сторіччя в Україні працювали майстри, які визначили подальший розвиток світового мистецтва в багатьох напрямках. У кожної країни – свій зоряний час у мистецтві. Для України – це перша третина 20 сторіччя. Та усвідомлення цього приходить тільки зараз…

           

  1. ПОПЕРЕДНИКИ І КИЇВСЬКА РУСЬ

Найдавніші – то трипільці. Походження їх загадкове, але вони вплинули на всі пізніші часи, включаючи авангард 20 сторіччя. В основному, це ритуальний посуд і скульптура. Щодо скіфів - то тут, по-перше, власне, скіфське мистецтво – так звані скіфські баби – могутня архаїка, якою надихався авангард 20 сторіччя. По-друге, відоме всьому світу скіфське золото, зроблене грецькими майстрами. В Україні багато першорядної античності. У Херсонес, наприклад, сучасні греки приїзджають вивчати власну історію. Із слов’янських старожитностей цікаві мартинівські танцюючі чоловічки, серед яких є кінь-чудовисько, майже копія того, що у “Герніці” Пікасо.

Мистецтво Київської Русі 10-13 сторіч – одна з вершин світового мистецтва – нащадок мистецтва Візантії, за якою стояла традиція античності. Головні пам’ятки – архітектура Києва, Чернігова, фрески і мозаїки Софії Київської, скульптура Володимира-на-Клязьмі, геніальні ікони київського письма – Володимирська богоматір, наприклад, стала національною святинею Росії.  

           

  1. СОФІЯ КИЇВСЬКА І АЛІМПІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ

Софія Київська фігурує у списку ЮНЕСКО найвидатніших споруд людства. Закладена князем Ярославом Мудрим 1017 року, Софія формувалася протягом сторіч. Головна споруда – собор є прямим нащадком візантійського мистецтва. Унікальність Софії в тому, що вона - майже єдиний місток, який зв’язує античність з Ренесансом. У тогочасній Європі нічого подібного ні за розмірами, ні за художньою якістю нема. Це торкається і архітектури, і фресок, і, особливо, “мерехтливого живопису” - мозаїк. Надзвичайно цікаві “світські” розписи, на яких зображено картини тогочасного життя, родина Ярослава, його дочки – королеви Франції, Угорщини, Норвегії. Свого сучасного вигляду Софія набула у 17-18 століттях за доби бароко. А ще Софія – це дзвіниця, трапезна, будинок митрополита, бурса, кожен з яких – шедевр архітектури.

З Софією пов’язано становлення видатного художника Алімпія Печерського, який творив на межі 11-12 століть. Завдяки винятковій прижиттєвій славі, про нього багато що відомо з літопису. Алімпій – представник школи київського іконопису, яка дала світовому мистецтву зразки геніального живопису.

           

  1. АНДРІЙ РУСИН І ПРАВОСЛАВНА ГОТИКА

Готика – мистецтво середньовіччя. На Заході – найбільші досягнення в архітектурі та скульптурі. Православний світ дав геніїв живопису – Андрія Рубльова, Феофана Грека. В Україні найвизначнішим майстром був Андрій Русин. Найвідоміша його робота – розписи в королівській каплиці Ягайла в Любліні. Польський король тоді був наймогутнішим сувереном Європи і міг запросити кого завгодно. Тогочасна Європа добре зналася на мистецтві. Це був час Мазаччо і Яна ван Ейка. Пензлеві Русина належить і одна з перлин Третьяковської галереї “Блакитне Успіння”.

Українська готика – це, передусім, іконопис. Хоча є цікаві скультури, але їх мало. А от цікавих готичних ікон багато. Створено їх, в основному, майстрами волинської школи у 14-15 століттях. Ікони, як правило, безіменні, але високої якості. Українська готика вирізняється від західної значно меншою кількістю реалістичних елементів. Цей порив до неба був настільки стрімким, що забивало подих. Межею пориву до неба стало зникнення реальних образів.

           

  1. ЛЬВІВ – ВОГНИЩЕ ЄВРОПЕЙСЬКОГО РЕНЕСАНСУ

Ренесанс в Україні – це, по-перше, ікони дуже високої якості. Західний Ренесанс – обсягово просторовий. В Україні – площинно декоративний. До цього необхідно додати спокій, раціоналізм, заспокійливість у колориті. Серед імен треба вирізнити художника-мініатюриста дуже високої якості Андрійчину Многорішного, у якого відчутні венеціанські впливи. Високим мистецьким рівнем позначено іконостаси, створені у Львові Сеньковичем і Петрахновичем. Блискучим портретистом був львівський художник Стефанович. Першодрукар Іван Федоров, якого примусили тікати з Москви, плідно, саме, в ренесансному дусі попрацював в Україні. Архітектори українського Ренесансу, як правило, італійці, але з українськими іменами – Зичливий, Прихильний… Тому у Львові православна Успенська церква, каплиця трьох святителів несуть італійський декор. У Львові того часу склалася неповторна мистецька атмосфера - разом з місцевими майстрами працювали митці ледь не з усієї Європи.

           

  1. УКРАЇНСЬКЕ БАРОККО І ІОГАН ПІНЗЕЛЬ

Українські художники добре знали європейське мистецтво - Босха, Брейгеля, Тинторетто, Рубенса - і створили створили оригінальний стиль барокко. В православній редакції барокко перетворилося на містичний сюрреалізм. У темі смерті головним стали не тортури, а сила праведників. Картини часто писали з покійників, і навіть живих замовників зображали, як мерців. Барокко в Україні складається з кількох шарів. Найвищим є урочистий – епітафіальні портрети достойників. Але існував в барокко і комедійний шар, побудований на пародії високого стилю. Головним його героєм став Казак Мамай – народний тип. Подивитися на себе зі сторони, та ще й з гумором – таке не часто зустрічається у світовому мистецтві. Україна дала світу так зване “козацьке барокко”. Особливо виразним воно стало в архітектурі, давши зразки світового рівня.

У Львові в екстатично-експресіоністичній манері творив один кращих тогочасних скульпторів Європи Пінзель. А серед різчиків по дереву у 18 столітті йому, взагалі, нема рівних. Про нього мало що відомо, але завдяки винятковій індивідуальності його твори легко ідентифікуються, несуть яскравий відбиток православної культури.

           

  1. ІКОНОСТАС В СОРОЧИНЦЯХ І АЛІМПІЙ ГАЛИК

Іконостас церкви в Сорочинцях є унікальним у православному мистецтві. Фактично це три іконостаси поєднані в єдиній композиції зі складним ідейно-образним змістом. До наших часів зберіглося понад сотні ікон надзвичайно високої міри. Якщо українському барокко притаманна простонародність, то тут проявився чистий аристократизм. Бароккові деформації ікон досягають такої експресії, що їм міг би позаздрити творець європейського маньєризму Маньяско, вони перегукуються з роботами Френсіса Бекона, знаменитого експресіоніста 20 сторіччя. Можливо, ці ікони вплинули на становлення художнього світу Гоголя – його хрестили під цим іконостасом.

Творцем іконостасу був Алімпій Галик - один з найвиразніших художників українського рококо. Великомучениць-християнок з Троїцької надбрамної церкви у Києві він написав так само легко і спокусливо, як француз Буше писав своїх Венер. Та на відміну від безтурботного світу Буше в очах красунь українського рококо тінь задумливості і меланхолії.

           

  1. БЛИСК ДОБИ РОКОКО – ЛЕВИЦЬКІ … БОРОВИКОВСЬКІ

Рококо – заключний етап бароко. З’являються витонченість і ліричність, яких у бароко не було. Архітектура рококо в Україні дає зразки найвищого європейського рівня – Андріївська церква у Києві або собор святого Юра у Львові. Хоча збудовані вони іноземцями – перша італійцем, другий австрійцем, обоє несуть дуже виразні місцеві православні прикмети: багатокупольність, пишність зовнішнього оздоблення, наявність іконостасів, та й саме планування у формі грецького хреста. Були за доби бароко в Україні і блискучі місцеві архітектори – Квасов, Григорович-Барський.

Художників українського рококо Левицького і Боровиковського запросили до Петербурга, де вони одразу вийшли на перші ролі – Росія тоді йшла до Європи, Україна з Європою жила завжди. Левицькому, зокрема, належить портрет Дідро. А чуттєвість жінок на портретах Боровиковського вражає і сьогодні.      

           

  1. КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА

В історії світової культури, важко найти еквівалент тому явищу, яке називається Києво-Печерська Лавра. Можливо, тільки на Сході, у Тибеті, є подібні центри духовної культури, діяльність яких була б так тісно пов’язана з історією народу і простежувалася б углиб тисячоліть. Багато років Лавра була в Україні єдиною пам’яткою історії культури людства, яка знаходиться під охороною ЮНЕСКО. Доля одного з засновників Лаври де в чому нагадує долю Фоми Аквінського. У дитинстві обом у своїх мріях про чернече життя довелося долати опір матерів. Ансамбль монастиря складався століттями. А його шість печерних церков функціонують і досі. До становлення Лаври доклали рук і іноземці. У 18 сторіччі німець Шедель звів дзвіницю, яка сьогодні є одним з символів міста, а француз Дебоске все своє життя присвятив зміцненню схилів від сповзання. Лавра пов’язана з Мазепою, який став романтичним героєм Європи завдяки Вольтеру. Багато можна розповідати про друкарню, про твори мистецтва не тільки українського, але й європейського, які збиралися протягом століть. Але, головне, Лавра завжди відстоювала ідеї, які нагадувала людині про людяність.

           

  1. ФОРТЕЦІ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ І КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ

Фортецями духу вважаються монастирі. У них накопичувалися архіви, духовні цінності, бібліотеки. Явище це світове. Згадаймо лише “Ім’я Рози” У.Еко. У 18 сторіччі спробувала скасувати монастирі Катерина ІІ. Тоді ж згоріла бібліотека Лаври, у Межигірському монастирі – архів козацтва і, ймовірно, бібліотека Я.Мудрого, з якої відома ледь не єдина книга – “Реймське Євангеліє”, яке взяла з собою до Франції дочка Ярослава Анна. Справу Катерини майже довершили у 20 столітті більшовики. Але монастирі живуть і сьогодні – Корецький і Межигірський, Мгарський і Густинський, Зимненський і Лавра у Почаєві.    

В Україні збереглися міста багатьох цивілізацій–античний Херсонес, тюркський Чуфут-Кале…Під час становлення України поряд з монастирями стають фортецями і замки. Вони і сьогодні суворо дивляться на світ – Білгород-Дністровський і Кременець, Олесько і Бережани. В замках України творилася історія. В Луцьку 1429 року зібрався перший з’їзд європейських монархів. Під Хотинською фортецею 1621 року сили об’єднаної Європи зупинили турків.

Особливої уваги заслуговує Кам’янець-Подільський, який за концентрацією пам’яток культури не має собі рівних в Україні.

 

  1. САДИБИ І ПАРКИ УКРАЇНИ

З 16 сторіччя замки втрачають риси фортець і починають набирати пишноту царських палаців. Замок у Підгірцях нагадує резиденцію французьких королів. Воно й не дивно–будував його француз Боплан. А палац у Верховні–єдиний у світі музей Бальзака, де збереглися його меморіальні речі. Згодом палаци поступаються місцем садибам. Дворяни 18-19 сторіч–це нащадки козацької старшини. Тут не воювали, а насолоджувалися життям. Садиби стають осередками культури. У Кибинцях був один з кращих театрів, в якому жіночі ролі грав молодий Гоголь. Кам’янка надихнула Чайковського на “Лебедине озеро”. Вербівка пов’язана з іменами Нейгауза і Шимановського, генія польської музики, який присвятив хазяйці садиби одну із своїх симфоній. А кого тільки не бачила Качанівка Тарновських! У садибах велике значення надавалося садово-парковому будівництву. Парком світової міри в Україні є Софіївка, в якій своєрідно зашифровано грецьку міфологію.

 

  1. РУКОПИСНА КНИГА І КНИЖКОВА МІНІАТЮРА

Перша рукописна книга – розкішна, велика, на пергаменті, з прекрасними мініатюрами – “Остромирове Євангеліє” 11 століття. Краса цієї книги через вісім віків полонила одного хлопчину з провінційного містечка, який не переписав, а перемалював її. Так починав видатний графік Георгій Нарбут. З часів Київської Русі рукописних книжок майже не залишилося, хоча у бібліотеці Я.Мудрого їх налічувалося біля тисячі. Зникнення бібліотеки Ярослава – одна з загадок історії. Але одна книга збереглася. Це Реймське Євангеліє, яке взяла з собою до Франції Анна Ярославна. Сьогодні – це національна святиня Франції, на якій присягало біля трьох десятків королів. У рукописних книг, які існували в одному примірнику, часто така ж неповторна доля. Шедевром Ренесансу є Пересопницьке Євангеліє. Особливої чарівності їй надають ілюстрації. Ця книга була в колекціях монархів, цю книгу викидали на смітник, як релігійний мотлох. Сьогодні на ній присягає Президент України. Поява друкарського верстата не відмінила створення рукописної книги. У 20 сторіччі біля чотирьох десятків назв таких книжок, зроблених Ганною Старицькою, буквально полонили Париж.      

           

  1. УКРАЇНСЬКИЙ МОДЕРН І ВСЕВОЛОД МАКСИМОВИЧ

На межі 19-20 століть виник модерн – мрійливий, поетичний, еротичний. В Україні з її схильністю до декоративності він став містком, який торував дорогу мистецтву 20 сторіччя. Модерн України – багатий: блиск і вишуканість Нарбута, експресіонізм Новаківського, монументальність з елементами примітиву у розписах Всіхвятської церкви Їжакевича… До витонченого світу, створеного австрійцем Клімтом, чехом Мухою, українці внесли богатирський дух. Відкриттям останніх років став Максимович. Вперше побачивши його роботи, Лобанов-Ростовський заявив: “Це перший номер у світовій сецесії!”. Тобто вище Клімта і Бердслі! Про Максимовича дізналися через піввіку після смерті у 1914 році. Він пішов з життя 20-річним, від нещасного кохання. Прекрасні взірці модерну в архітектурі. У Пархомівці – Покровська церква з мозаїками Реріха. Важко знайти відповідники будинку Городецького в Києві, хіба що якась дуже далека аналогія з іспанцем Гауді. Суто українське обличчя має сецесія розкішного будинка земства у Полтаві роботи Василя Кричевського.

           

  1. ІМПРЕСІОНІЗМ В ШАТАХ … МОДЕРНУ

Своєрідністю українського імпресіонізму є те, що формувався він під сильним впливом модерну. Таке поєднання одразу навіть важко уявити – імпресіонізм з його фіксацією миттєвості і модерн, декоративна виразність якого у великій мірі завдячує грунтовності. Але творчість українських імпресіоністів доводить, що таке можливе. Найпомітнішою фігурою українського імпресіонізму є Олександр Мурашко, який дуже швидко набув європейської слави. Коли до художніх школ Парижа чи Мюнхена приїздили учні з України, їм радили повертатися до Києва, до Мурашка. Художником європейської, а згодом світової слави став Маневич. Його картини потрапили до Люксембурзького музею вже з першої паризької виставки. А потім було “Гетто, що гине” – з картин, що становлять віху не в мистецтві, а в історії. Після революції він емігрував до Америки, його шанувальником був Альберт Ейнштейн.

           

  1. ОЛЕКСАНДРА ЕКСТЕР І СВІТОВА СЦЕНОГРАФІЯ

Серед перших послідовників Пікасо була й українська художниця Екстер. Познайомив її з Пікассо Аполінер. Екстер стала першою нефранцуженкою, яка працювала у кубізмі. Вона була серед тих, під чиїм впливом монохромічний кубізм Пікассо почав набирати ознак барвистості. В Італії вона знайомиться з футуризмом. Власне, це вона привезла ідеї нового живопису - кубофутуризму - до Росії та України. Вона розпочала революцію у сценографії, з неї розпочався театральний живопис 20 сторіччя. Вона та її учні реформували не тільки драматичні, але й оперні та балетні спектаклі у Києві, Москві, потім по цілім світі. 1924 року їй запропонували виїхати за кордон. Вона й сама розуміла, що її живопис не уживеться з соцреалізмом. Останні 25 років життя вона прожила у Парижі. Викладала сценографію в Академії сучасного мистецтва Фернана Леже. Працювала сценографом, декоратором, дизайнером, до речі, оформлювала вітрини універмагу “Лафайєт”. Згадавши давню традицію випускала рукописні книжки. Померла 1949 року всіма забутою, в тому числі і Батьківщиною, хоча громадянкою Радянського Союзу залишалася до останнього подиху.

           

  1. УКРАЇНСЬКА СЦЕНОГРАФІЯ ХХ СТОРІЧЧЯ

І АНАТОЛЬ ПЕТРИЦЬКИЙ

У першій половині 20 сторіччя в Україні працювали сценографи, які робили мистецтво світового рівня. Кубофутуризм Екстер і конструктивізм Татліна сприяли повному реформуванню сцени. З’явилися конструкції. Це призвело до опанування об’ємом. Розпочинала сама Екстер, працюючи 1916 року з Таїровим у Камерному театрі у Москві. На початку 1990-х років у Німеччині на виставці “Кращі сценографи 20 сторіччя” внесок України виглядав вагомо. Художник Терентьєв був першим у світі режисером театру абсурду. Меллер працював з Курбасом. Петрицький і Хвостенко-Хвостов у Харкові і Києві реформували найважче – дуже консервативні оперну і балетну сцени. Коли Бурлюк в Америці оформив спектакль у конструктивістському дусі, його не зрозуміли. Для Америки це було зарано. А от видатний французький кінорежисер Рене Клер шукав співробітництва з Екстер після успіху першого радянського фантазійного блокбастера “Аеліта”, для якого вона розробила костюми.

       

  1. КУБОФУТУРИЗМ В УКРАЇНІ І ОЛЕКСАНДР БОГОМАЗОВ

Вже за життя у вузькому професійному колі його вважали неординарним явищем. Та зі смертю у 1930 році він був майже одразу забутий. Та коли 1973 року у Лондоні виставили його картини, художній світ здивувався – про художника такого рівня, ніхто нічого не знав у надінформованому 20 сторіччі. Так відкрився світу Олександр Богомазов. Навчався в Київському художньому училищі. Все перевернулося в його житті 1908 року, коли побачив привезені Екстер з Парижа репродукції новітнього живопису. Цікаво, що у Парижі він так і не був, і все своє життя провів у Києві. І образ міста першої третини 20 сторіччя склався багато в чому завдяки Богомазову. Київ він, якщо і залишав, то на короткий термін і пов’язано це було з фінансовими проблемами. Богомазов був неабияким теоретиком. Його трактат “Живопис та елементи”, написаний 1913 року, побачив світ вперше французькою мовою 1991 року. Майже через сто років ідеї художника не втратили своєї актуальності. 1996 року трактат виходить англійською і, нарешті, українською. Воїстину нема пророка у своїй Вітчизні…Здавалося б, чим можна здивувати світ після Пікассо чи Леже? На Заході кубізм – раціональний. Богомазов надихнув його колосальною вітальною енергією.                              

           

  1. ОЛЕКСАНДР АРХИПЕНКО І СКУЛЬПТУРА 20 СТОРІЧЧЯ

Для світового мистецтва – це абсолютне ім’я. Скульптура 20 сторіччя пройшла під його впливом. Найбільші імена у скульптурі 20 сторіччя визнали його своїм попередником, починаючи від Мура і Джакометті. Він у скульптурі зробив те, що Пікасо у живопису – відкрив нові пластичні можливості мистецтва. При цьому він спирався, як на новітні досягнення, так і на здобутки далеких, як у часі, так і у просторі, цивілізацій. Його відкриття настільки гармонійно стали повсяденною мовою мистецтва, що сьогодні важко повірити, що свого часу вони були ледь не одкровеннями, і у них був автор. Народився Архипенко у Києві, отримав тут освіту, в тому числі і художню. Після художнього училища поїхав до Парижа. Зустріч з Пікассо визначила подальшу долю.    

           

  1. КОНСТРУКТИВІСТИ З ХАРКОВА - ТАТЛІН І ЄРМИЛОВ

У Берліні мають зводити 400-метрову “Башту ІІІ Інтернаціоналу”. Це буде пам’ятник її автору–засновнику світового конструктивізму Володимиру Татліну. Його ідеї було сприйнято настільки гостро, що на вулицях Берліна 1920 року відбулися демонстрації з гаслами: “Хай живе машинне мистецтво Татліна!” Народився він у Москві, батько-росіянин, але дитинство і юність пройшли у Харкові. Від матері-українки любов до Шевченка. Згодом навчився робити бандури, які є українським народним інструментом, став професійним бандуристом. У Берліні прославився як співець, був представлений кайзеру. У Парижі до Пікассо потрапив як сліпий кобзар. Обман розкрився і Пікассо вигнав лицедія. Проте побаченого у його майстерні вистачило Татліну на створення нового світового стилю. Конструктивістом не меншої міри був ще один харків’янин – Василь Єрмилов. На виставці у Лондоні 1973 року повна незнаність імені Єрмилова викликала у мистецтвознавців крайнє здивування. І він, який перед смертю радів 30 рублям, отриманим від музею, не мав гадки, що його роботи на “Сотбісі” згодом йтимуть за сотні тисяч доларів.   

        

  1. ОДЕСА … АБСТРАКЦІОНІЗМ … КАНДИНСЬКИЙ

Коли на початку 20 сторіччя у світовому мистецтві сюжет почав відходити на задній план, головним стає сам живопис–колір, світло, їх взаємодія у чистому вигляді. З другого боку, безпредметність відома у мистецтві споконвіку – ті ж орнаменти. Першим наважився на повну абстракцію Василь Кандинський. У мистецтві це настільки очікувалося, що одразу з’явилися супрематизм Малевича, симультанізм Соні Делоне, конструктивізм Татліна. Всі вони пов’язані з Україною. Українці Андрієнко та Старицька сприяли становленню абстракціонізму у Франції . Кандинський – росіянин, але дитинство, юність, зрілість пов’язані з Одесою. Тут він вчився у художньому училищі. Тут визрів естетично. Тут пройшли його перші персональні виставки. Як це не дивно, абстракціонізм пов’язаний з традицією монашого мислення. У православній культурі існує теза – відчуєш духовність, коли підеш від миру. Саме з цього починає Кандинський свій знаменитий трактат “Про духовне у мистецтві”, який на багато років стає біблією сучасного мистецтва.

           

  1. КАЗИМИР МАЛЕВИЧ, БАТЬКО АБСТРАКЦІОНІЗМУ З КИЄВА

Етнічний поляк, який народився у Києві, він усе своє життя вважав себе українським патріотом. Абсолютна величина у світовому мистецтві 20 сторіччя, один з засновників абстракціонізму, Малевич своїми вчителями вважав селян України, серед яких пройшли дитинство і юність. Він їх називав “барвистий народ”. Витоки його супрематизму треба шукати в орнаментах, якими селяни оздоблювали свої хати. Іноземні дослідники творчості Малевича зізнаються, що почали розуміти творчість майстра, коли побачили орнаментальні розписи хат в українських селах. Бувало й таке, що в каталогах виставок Малевича його ім’я як автора ставили під фотографією українського народного орнаменту. Хоча тематика його творів обмежена в значній мірі селянством України і Росії, вплив Малевича на світове малярство залишається величезним. Його ім’я важить для художників не менше, ніж Пікассо. У Малевича є навіть елементи новітнього концептуалізму. Для 20 сторіччя ідея працювати з елементарними формами виявилася дуже плодючою. Так, у другій половині 20 сторіччя в Америці виник мінімалізм, який став світовою реальністю.

 

  1. ДАВИД БУРЛЮК, TOP-MANAGER

Нащадок запорізьких козаків, він називав себе “козак-футурист”. Хоча він був плодючим художником – його пензлю належить біля 15 тисяч творів, хоча він був гарним художником – вільно володів усіма стилями від абстракціонізму до реалізму, а в жанрі примітиву він був блискучим художником, його значення для мистецтва 20 сторіччя в іншому. Один з дослідників його творчості сказав, щоб зрозуміти Бурлюка треба буквально розуміти його прізвище – бурління. Там де з’являвся він, починалося щось нове. Ознайомившись з репродукціями, які привезла Екстер з Парижа, він стає не просто футуристом, а апостолом нового мистецтва. Його постійні скандали не самоціль, а пристрастне бажання розбурхати сталі уявлення, зацікавити новим. Йому має дякувати Маяковський за те, що став великим поетом, він заохотив німців до експресіонізму, який став на півстоліття головною течією у країні, він прищепив футуризм у Японії, він навчив японців гравюрі по лінолеуму, він спокушував російських художників Україною, і один з них - Пальмов - найплодючіший період свого життя пов’язав саме з нею. Це був милістю божою менеджер від мистецтва світового рівня.

 

  1. АМАЗОНКИ УКРАЇНСЬКОГО АВАНГАРДУ

У українського авангарду виразне жіноче обличчя. Велична постать Олександри Екстер тут зовсім не поодинока. Поруч можна поставити з десяток блискучих імен, які склали славу мистецтву 20 століття. Ця розповідь про трьох з них. Так склалося, що в Україні їх майже забули, але для мистецтвознавців у світі вони завжди залишалися українками, тому що коріння їх творчості єдине – в Україні, в її народному мистецтві. Сара Штерн народилася в Одесі, вражень дитинства – вихоря кольорів на українських весіллях – вистачило на все життя, у Франції вона одружиться з відомим французьким художником і увійде до мистецтва під іменем Соня Делоне. Одним з засновників абстракціонізму у Франції стає полтавчанка Ганна Старицька. А примітивізм Марії Синякової увібрав кольори багатьох культур світу – від сучасного їй малярства Франції до мистецтва Персії, Індії, Русі.

     

  1. КИЇВСЬКИЙ БАУХАУЗ І КОЛЬОРОПИС ПАЛЬМОВА

Французька мистецтвознавець Корбіо назвала українським Баухаузом Художній інститут у Києві періоду 1920-х років. Як відомо, Баухауз - всесвітньо відомий центр синтезу мистецтв в Німеччині. Як і Баухауз, інститут у Києві відзначався вагомістю світових імен і їхніми здобутками. Про Баухауз знають усі, а про Київський художній – тільки вузьке коло фахівців. У цей період у Києві працювали Малевич, Татлін, Бойчук, Богомазов. Дав згоду працювати і Архипенко, але, забарився з приїздом. А 1930 року більшовики вирішили покінчити з українізацією і разом з нею і з інститутом. А початок розквіту теж зобов’язаний парадоксу. Більшовики, з одного боку, у Москві почали переслідувати сучасне мистецтво, з другого, щоб стабілізувати свою владу на місцях, заохочували там розвиток національного мистецтва. Тож, до Києва потягнулося все найкраще, що було в СРСР. Період цей був коротким, але дуже яскравим. Одним з тих, хто приніс славу інституту був росіянин Пальмов. Його спокусив Україною Бурлюк. В Києві Пальмов прожив найцікавіший період свого життя, створивши своєрідний напрямок живопису – кольоропис.

           

  1. ВЕЛИЧ І ШЛЯХЕТНІСТЬ ПРИМІТИВУ

Є мистецтво, яке слугує індикатором артистичної влаштованості суспільства. Це народні картинки або примітиви. Назва ця аж ніяк не лайлива. Згадаймо Піросманішвілі або Анрі Руссо. Це мистецтво непрофесіоналів, у яких “душа співає”. Це мистецтво цікаве тим, що на відміну від художніх стилів, воно існувало завжди. В Україні протягом сторіч можна постійно знаходити його високі взірці. Це і народна ікона з неканонічним зображенням святих. Це і монументальний розпис у церквах. Наприклад, розписи церкви Святого Духа в Потеличі. Щирість примітиву спокушала професіоналів. На початку 20 століття у стилізації під примітив в Україні працювала ціла група художників – бойчукісти. Про них писав Аполінер. Спеціалісти вважають, що мистецтво самоуків дозволить Україні залишатися великою художньою країною і в той період, коли офіційним мистецтвом був соцреалізм. Це і Анастасія Рак, яка з успіхом виставлялася у Франції, це і геніальна Пата. Це і Шабатура з Полтави, або “тьотя Шура”. Померла 10 років тому. Зараз вона представлена у світовій енциклопедії мистецтва примітиву. А колись її ганяла міліція, мовляв, базарний живопис. Сама вона не вважала, що творить, щось велике. Воно просто жила.

           

  1. СЕЛЯНКИ … СОБАЧКО, ПРИМАЧЕНКО, БІЛОКУР

Селянське мистецтво на противагу професійному зберегає традицію. Головна ідея селянського мистецтва – плодючість. Для селян – мистецтво не самоціль, а складова життєвого ритуалу, пов’язаного з циклічністю, як щоденного життя, так і буття, в цілому. Від давньої магії - цей безкінечний флоральний світ, ця ряснота нескінченних орнаментів, як у Білокур. У Примаченко більше спрацьовував архаїчний шар свідомості. Цих селянок добре знає світ. 1937 року Пікассо висловив своє захоплення Примаченко, побачивши її картини у Парижі, а 1958 року – Білокур. “Прекрасні картини геніальних жінок”. В центрі його “Герніки” - кінь з іклом, який перегукується з чудовиськами Примаченко. Народний струмінь живив професійне мистецтво, надихаючи його на найвищі злети, зокрема, на злет українського мистецтва першої третини 20 сторіччя.

 

Р.S. МИСТЕЦЬКИЙ АРСЕНАЛ УКРАЇНИ.

Це своєрідний фільм епілог, чи може й поскриптум про те як будується мистецький арсенал України і про те чим справді у мистецькому вимірі може пишатись Україна. Серіал і фільм – документ про створення мистецького арсеналу дасть нам шанс стати цими творами на багатьох медіа технологіях цього національного проекту своєрідним інформаційним експонатом, який буде виготовлено на основних мовах взаєморозуміння у світі.

З повагою,        

директор литовської кіностудії «АРАТТАФІЛЬМ”                     

Петро ОЛАР