«Після Перемоги

ми зберемося на великій площі у Вижниці

й дякуватимемо Назарію,

який усіх нас об’єднав»

Віра СЕРЕДА

Благодійним концертом на підтримку Збройних сил України у Вижницькому будинку культури розпочався 30 листопада, в день народження Героя України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, народного артиста України Назарія Яремчука VI Вижницький відкритий фестиваль-конкурс виконавців естрадної пісні «Пісня буде поміж нас». Він носить ім’я цього видатного митця. Протягом роботи фестивалю збирали кошти на допомогу 93-го батальйону 107-ї бригади територіальної оборони ЗСУ, всі конкурсанти взяли участь у виготовленні окопних свічок для 17-ї танкової бригади ЗСУ.

Пісенний конкурс відбувавсь у вікових категоріях 18-22 роки, 23-35 років, 35+. Окремо змагалися солісти-вокалісти й ансамблі малих форм (дуети, тріо, квартети, квінтети).

Гран-прі конкурсу виборов Юрій Футуйма, військовослужбовець ЗСУ (м.Тернопіль).

Дипломи І ступеня отримали Дмитро Зийбер (м.Мукачево Закарпатської області), Наталка Рула (м.Шепетівка Хмельницької області), Тетяна Петришина (м.Кіцмань Чернівецької області), Марія Стадник (м.Харків), Катерина Рибаченко (м.Жашків Черкаської області), тріо "Жоржини" (с.Шевченкове Звенигородського району Черкаської області), дует у складі Євгенії Іпатій та Марини Олексюк (с.Берегомет Чернівецької області).

Дипломи ІІ ступеня вручили Роксолані Залізняк (м.Тернопіль), Роману Кукошу (м.Баранівка Житомирської області), Аліні Стратій (м.Чернівці), Ксенії Попович (м.Вижниця Чернівецької області), Ірині Гонташ (м.Тернопіль), Наталці Бояр (м.Мирноград Донецької області), Надії Тимочко (м.Тернопіль), Валентині Гринюк (м.Корсунь-Шевченківський Черкаської області), чоловічому квартету «Карпатські джерела» (с.Берегомет Чернівецької області), тріо «Горицвіт» (селище Верховина Івано-Франківської області), тріо «Настрій» (с.Петрівка Красноградського району Харківської області), дуету в складі Ольги та Юрія Олесів (м.Чернівці), дуету «Калинове намисто» (м.Скалат Тернопільської області).

Диплом ІІІ ступеня отримали Вікторія Савончак (Тернопільська обл.), Ангеліна Васкевич (м.Вашківці Чернівецької області), Олександра Романюк (с.Лукавці Вижницького району Чернівецької області), Ольга Сенчук (селище Верховина Івано-Франківської області), Світлана Павлюк (с.Іспас Вижницького району Чернівецької області), гурт «Мрія» (с.Петрівка Красноградського району Харківської області), тріо «Оріяна» (м.Корсунь-Шевченківський Черкаської області), гурт «Файні дівчата» (с.Іспас Вижницького району Чернівецької області). 

 «У цей непростий для України час мистецтво має виконувати важливу роль єдності та консолідації суспільства» 

У день народження Назарія Яремчука Вижницький будинок культури зібрав численних прихильників творчості Великого Митця. Саме з цієї легендарної сцени розпочинав свій творчий злет майбутній народний артист України. Серед глядачів цього разу було багато молоді, завітали представники міської влади, численні гості, вижничани.

Вижницький будинок культури

На сцену запросили членів журі й конкурсантів із усіх куточків України. Ведучі, заслужені працівники культури України Ольга Дроняк і Михайло Ковалюк оголосили про урочисте відкриття фестивалю. У виконанні автора, володаря гран-прі конкурсу (2016) Вадима Завади пролунав гімн Фестивалю.

Зачитали привітальний лист від синів Назарія – народних артистів України Дмитра й Назарія Яремчуків. Зокрема, вони написали: «Дуже важливо, що фестиваль відбувається в цей непростий для України час, тоді, коли мистецтво має виконувати свою важливу роль єдності та консолідації суспільства. Символічно, що фестиваль-конкурс носить ім’я Героя України, народного артиста України Назарія Яремчука, адже саме його творчість значною мірою вплинула на розвиток української пісенної культури, починаючи з 70-х років ХХ століття і понині. У своїх піснях Назарій Яремчук оспівував одвічні цінності, що є близькими для кожного – це любов до рідного краю, любов до родини, до матері, до України. Пісні нашого батька завжди вирізнялися унікальним тембром його голосу та майстерністю виконання. Вони актуальні та слугують прикладом для наслідування». Наприкінці Дмитро й Назарій висловили побажання, щоб цьогорічний фестиваль-конкурс запам’ятався неповторними і яскравими виступами талановитих виконавців, а слухачі отримали велику насолоду.

Міський голова Вижниці Олексій Чепіль привітав усіх присутніх, висловивши подяку воїнам ЗСУ, які захищають наші кордони, націю й ідентичність.

 

 Міський голова Вижниці Олексій Чепіль

- Чимало проблем нині, але все-таки вижницька влада вирішила підтримати проведення цього фестивалю, - сказав міський голова. - Адже зі сцени Вижницького будинку культури пішла у великий світ плеяда талантів, найперше, наші Герої України Назарій Яремчук і Василь Зінкевич та ВІА «Смерічка» під керівництвом Левка Дутковського. Зичу вам творчих успіхів! Хай ця легендарна сцена стане трампліном до вашої творчості!

Заступниця начальника Вижницької районної військової адміністрації Ганна Гринчук від імені голови ВРВА Сергія Чоботаря привітала учасників зібрання.

- Хочу низько вклонитись і подякувати всім, хто сьогодні з нами, - зазначила пані Ганна. - Зараз нелегко всім, але проведення таких свят необхідне для всіх людей України, для дітей, які сидять у залі. Сподіваюся, що пісні конкурсантів будуть корисні, допоможуть нам усім об’єднати силу українського народу. Слава Україні!

Керуюча справами виконавчого апарату Вижницької районної ради Олена Чепух наголосила:

- У нас усіх єдина мета – працювати на Перемогу. Цей фестиваль доводить, що це можна робити й у культурній сфері. Назарій Яремчук був мегазіркою України. Вірю, що ця сцена запалить ще не одну зірку. Зичу всім учасникам перемоги, творчих досягнень і не зупинятися на поставлених цілях!

Заслужений діяч мистецтв України Степан Галябарда висловив жаль, що в репертуарі Назарія Яремчука була лише одна пісня на його вірші – «Стрілецький романс» (на музику Остапа Гавриша). Коли Назарій відійшов у Вічність, пан Степан, на жаль, не зміг поїхати на похорон митця. Але побачив по телебаченню, як розлилося море похоронної процесії по Чернівцях - душа розірвалась, і він написав вірш, що згодом Степан Ґіґа поклав на музику. Відтак у залі прозвучала пісня-присвята незабутньому співаку «У райськім саду» у виконанні Степана Галябарди.

- Приємно стояти на цій сцені, з якої розпочав свій творчий шлях Назарій, - мовив поет. – Не сумніваюся, що якби він був із нами, то всього себе віддавав би боротьбі з ворогом.

Потім пан Степан прочитав свій вірш, а далі як мантра прозвучали слова з нової пісні, що він виконав:

«Стій, враже, згинь, враже,

Якщо навіть всі поляжем.

Мою землю не топчи!

Чорний вороне, кричи!»

 

«День народження Назарія вийшов чудовий!»

Проникливим був виступ засновниці новітнього фестивалю-конкурсу української естрадної пісні імені Назарія Яремчука «Пісня буде поміж нас», директорки Вижницької мистецької школи Наталі Додяк. Зокрема, вона наголосила:

- Саме наш фестиваль – це підтвердження того, що культурний фронт у дуже міцних руках. Ми сильно вагалися, чи проводити фестиваль. Влада нас підтримала, і я із великою щирістю й любов’ю хочу привселюдно сказати: дякую, Олексію Григоровичу, що ви все-таки погодилися зібрати гарних людей на цій славетній сцені. На екрані пробігають кадри з концертів учасників фестивалю у Львові, в Чорткові, а ми всі зараз – у Вижниці. Ми об’єднали велику мистецьку родину Назарія Яремчука, і це вже ніхто ніколи не розірве. До нас приєднуватимуться нові виконавці, усе більше симпатиків. Наше творче коло ширшатиме. Після Перемоги, що обов’язково буде, ми зберемося на великій площі у Вижниці, бо нам буде мало цієї сцени й дякуватимемо Назарію, який усіх нас об’єднав.

- У залі зібралися представники українських міст, до яких ми обов’язково (так само як у Львів і Чортків) поїдемо, - додала пані Наталя, - у мирний Харків, у мирне Запоріжжя, у мирні Черкаси, в мирний Херсон, у мирну Каховку і в мирний Крим. Я свято в це вірю! А ще я вірю, що цього року фестиваль буде неймовірний. Окрім того, він благодійний, і ми всіх просимо долучитися до збору коштів на допомогу 93-му батальйону 107-ї бригади територіальної оборони ЗСУ. Завтра у нас буде великий трудовий десант із виготовлення окопних свічок усіма учасниками – 17-та танкова бригада просить передати їм майже 500 свічок.

Членкиня цьогорічного журі, заслужена діячка мистецтв України Галина Чайківська, за дорученням начальника Чортківської районної військової державної адміністрації Володимира Шепітька, привітала й вручила грамоту ЧРВДА засновниці Вижницького відкритого фестивалю-конкурсу виконавців естрадної пісні імені Назарія Яремчука «Пісня буде поміж нас» Наталі Додяк за багаторічну плідну працю, збереження й гідне продовження найкращих духовних і музичних традицій, збагачення творчого потенціалу, розвитку української культури.

За поданням Чортківської РВДА та громадської організації «Мистецький тріумф» Наталя Додяк удостоєна найвищої пошанівки Народного віче українського об’єднання України - орденом «За розбудову України», а заслужена працівниця культури України Ольга Дроняк, художня керівниця Вижницького будинку культури, директорка фестивалю – медаллю «За вірність національним традиціям».

На фото (зліва направо): Ольга Дроняк, Галина Чайківська й Наталя Додяк

У благодійному концерті взяли участь не лише титуловані митці, а й молоді вихованці студії народно-аматорського ВІА «Смерічка» (керівник – заслужений діяч мистецтв України, композитор Володимир Домшинський) - Мелана Шкварук, Сергій Подоляк, народний аматорський ансамбль танцю «Смеречина» (керівник – заслужений працівник культури України Геннадій Звягінцев).

Голова журі Мирослава Єжеленко запевнила, що судитимуть справедливо й чесно по відношенню до творчих здобутків конкурсантів.

- Хочу побажати вам гарних виступів і щоб ваша дорога, ця сцена і стіни цього залу стали рідними для вас і дали гарний старт у майбутнє мистецтво, - додала пані Мирослава. - Усім вам гарного виступу! День народження Назарія вийшов чудовий! Він би дуже радів такій гарній родині, яка прийшла до нього. Із днем народження тебе, Назарію!

Організаторові концерту у Львівській національній філармонії, незмінному члену журі, чудовому співаку Орестові Цимбалі пощастило бувати на львівських концертах за участю ансамблю «Смерічка» й самого Назарія – особливо йому запам’яталася пісня «Гай, зелений гай» у виконанні Назарія.

- У своїй рідній Україні ми неначе в смерековій хаті, - поділився думками пан Орест. - Нехай вона змарніла, бідна, для сина вірного вона єдина, люба й рідна. Ми нашу хату смерекову нікому не віддамо, її не знищать жодні рашистські бомби!

Орест Цимбала виконав пісні Павла Дворського «Смерекова хата» (на вірші Володимира Кудрявцева) й «Нас багато по світу» (вірші Богдана Гури), «Срібне коло» Ігоря Хоми.

У благодійному концерті взяли участь лауреат фестивалю-конкурсу імені Назарія Яремчука (2020) Юрій Футуйма, котрий нині в лавах ЗСУ захищає Україну, володарі гран-прі різних років Данило Карачевський і Вадим Завада. Викладач Вижницької мистецької школи Ігор Лучик віртуозно виконав на скрипці «Гуцульські візерунки».

На день народження Назарія прийшлося свято Андрія – Ольга Дроняк заспівала колядку «Роди, Боже, жито» із викладачами Вижницької мистецької школи.

 

«Слава Україні, всім героям слава!»

У складі журі цього року була заслужена артистка України з Чернівців Ірина Стиць. 30 років тому, 1993 року, вона брала участь у фестивалі-конкурсі «Первоцвіт». Головою журі був Назарій Яремчук.

- Із того часу я постійно згадую його поради: «Бути людиною, бути чесною і правдивою, справжнім українцем», - розповіла Ірина Стиць. - Пам’ятаю ці слова й ніколи не забуду. Дякую, тобі, Назарію! Я знаю дуже багато людей, яким він допоміг. Ми повинні з вами, українці, пам’ятати й передавати нашим дітям. Слава Назарію! Слава нашим українцям! Слава Україні!

Відтак співачка поділилась історією створення твору, що винесла на суд глядачів:

- Пісня, яку я хочу вам заспівати, народилася після того, як у моїй сім’ї сталася велика біда – мій брат, 24-річний Василько, загинув на фронті. Ми похоронили маленьку частинку – тричі здавали ДНК. Після цього я не могла ні співати, ні жити. Народилася така пісня. Чуєте мене, українці! Ми повинні з вами сіяти хліб і квіти в пам’ять про наших героїв. Слава ЗСУ, що ми сьогодні з вами зібрались, що ми живі й здорові!

 

«Пісенний рай Яремчука» у Снятині

Зі Снятина, що в Івано-Франківській області, прибула невеличка делегація на чолі з головою культурно-мистецького товариства імені Назарія Яремчука Ярославою Корж. Дмитро Грицюк - лауреат IV Вижницького відкритого фестивалю-конкурсу виконавців естрадної пісні «Пісня буде поміж нас» (2019), лікар, співак, музикант узяв участь у концерті, запросив усіх у «Пісенний рай Яремчука», виконавши дві пісні-присвяти незабутньому Співаку. Завідувачка Снятинського міського клубу імені Назарія Яремчука, голова культурно-мистецького товариства імені цього Митця, голова Союзу українок міста Снятин Ярослава Корж була присутня в залі.

Пані Ярослава розповіла, що 1996 року в Снятинському сільськогосподарському технікумі разом із директоркою Ганною Андрищук відкрили кімнату пам’яті Назарія Яремчука.

Є ще в Снятині й міський клуб №2, що носить ім’я Назарія. 2012 року група жителів мікрорайону «Кулачин» звернулися до Снятинської міської ради про присвоєння клубу імені видатного співака, й депутати одноголосно підтримали ідею жителів.

Ярослава Корж (на передньому плані у білому вбранні), за нею – міський голова Вижниці Олексій Чепіль

Під час нашого спілкування пані Ярослава розповіла, як збирала експонати для кімнати пам’яті. Спочатку вона поїхала в Чернівецьку філармонію, де зустрілась із Левком Дутковським, Петром Стріховичем, Остапом Савчуком, Петром Казимірчуком, щоб зібрати спогади про Назарія Яремчука. Потім у Вижниці познайомилась із рідною сестрою митця Катериною Яремчук, котра показала родинні світлини й дозволила їх перефотографувати (тоді ще не було сучасної техніки, щоб зробити це швидко). Збирала публікації із газет. Дуже тісна співпраця була з Павлом Дворським. До 55-річчя Назарія Яремчука вийшла з друку книжка Петра Коржа «Покутяни у вінок Яремчукові» з віршами місцевих поетів. В експозиції розмістили фотографії, Чернівецька філармонія подарувала концертну сорочку співака, дружина Дарина – чорнильницю.

 

Обов’язкова умова участі в конкурсі

Згідно з положенням про відкритий фестиваль-конкурс української естрадної пісні імені Назарія Яремчука «Пісня буде поміж нас» обов’язковим є виконання конкурсантом одного твору з репертуару Назарія. Другий твір конкурсної програми – на вибір: естрадна українська пісня або з творчого доробку композитора, народного артиста України Левка Дутковського чи сучасна авторська.

Слід відзначити, що цього року конкурсанти представили різноманіття пісень із репертуару Назарія Яремчука. Прозвучали твори «Зачаруй» (Левка Дутковського на вірші Олександра Вратарьова), «Родина» (Олександр Злотник – Вадим Крищенко), «Стожари» (Павло Дворський – Володимир Кудрявцев), «Дай, Боже, радості» (Геннадій Татарченко – Андрій Демиденко), «Розлука» (Ігор Поклад – Михайло Ткач), «Усміхнися мені» (Володимир Шабашевич – Вадим Крищенко), «Матіола» (Левко Дутковський - Володимир Кудрявцев, Микола Бучко), «Одинокий вожак» (Геннадій Татарченко – Вадим Крищенко), «Пісня буде поміж нас» (Володимир Івасюк), «Квітка розмарія» (Олександр Пушкаренко – Михайло Ткач), «Коли заснули сині гори» (Анатоль Кос-Анатольський), «Білі лілеї» (Олександр Злотник – Степан Литвин), «Батько і мати» (Олександр Злотник – Вадим Крищенко), «Незрівнянний світ краси» (Левко Дутковський – Анатолій Фартушняк), «Відлітають лелеки» (Павло Дворський – Микола Бакай), «Зелений гай» (Олександр Злотник – Юрій Рибчинський), «Смерекова хата» (Павло Дворський – Микола Бакай), «Гей, ви, козаченьки» (Геннадій Татарченко – Вадим Крищенко), українська народна пісня «Повилася павутина» в обробці Павла Дворського.

Вихованка народної артистки України Валентини Ковальської Наталка Рула. Поруч Анна Буриленко - далекого 1969 року одночасно з Назарієм Яремчуком вона прийшла у «Смерічку

 

У другому турі переважали пісні, що оспівують любов до рідного краю, родини, матері, викривають недоліки й вади суспільства: «Материнська любов» Миколи Мозгового, «Балада про мальви» (Володимир Івасюк – Богдан Гура), «Добрі люди» (Тарас Новиченко – Тарас Шевченко), «Я – Україна» (з репертуару Насті Каменських), «Настане день, закінчиться війна» (Андрій Гураль – Людмила Черняк), «Мамо, не плач» (Оксана Корабель-Максимишин), «Водограй» (Володимир Івасюк), «Мамина молитва» (Тетяна Піскарьова), «Сльози Перемоги» (Роксолана Калин – Василь Фесюк), «Перемога твоя і моя» (Юрій Футуйма – Степан Галябарда), «Кленова балада» (Анатолій Матвійчук), «Бандуристе, орле сивий» (Олександр Тищенко – Тарас Шевченко), «В українському домі» (Ольга і Юрій Олесі), українські народні пісні «Ой, там на горі», «Глибока кирниця» та інші.

 

«Враховуючи, що зараз військова тематика нам ближча, то ми й визначилися щодо гран-прі»

Поважне журі цьогорічного фестивалю-конкурсу «Пісня буде поміж нас» очолила Мирослава Єжеленко - солістка легендарного вокально-інструментального ансамблю «Смерічка» на піку його слави (1972-1973). Саме вона заспівала із Назарієм Яремчуком «Водограй» Володимира Івасюка на телеконкурсі «Пісня року» (1972) в Москві.

Журі за роботою. Зліва направо – Галина Чайківська, Ірина Стиць, Валентин Леонте

 

До складу журі увійшли: народна артистка України Валентина Ковальська (Київ), заслужений діяч мистецтв України, поет Степан Галябарда (Київ), відомий український співак, автор багатьох мистецьких проєктів, культурний і громадський діяч Орест Цимбала (Львів), заслужена діячка мистецтв України Галина Чайківська (Чортків), заслужена артистка України Ірина Стиць (Чернівці), володар гран-прі І Вижницького фестивалю та гран-прі фестивалю імені Квітки Цісик Вадим Завада (Ірпінь), учитель музики, засновник фестивалю імені Назарія Яремчука в селі Негостини Сучавського повіту Валентин Леонте (Румунія), директорка фестивалю, заслужена працівниця культури України Ольга Дроняк, лауреатка мистецьких конкурсів, викладачка сольного співу Харківської школи мистецтв №5 Марина Винниченко.

Мирослава Єжеленко підбила підсумки конкурсу, зазначивши, що фестиваль-конкурс – дуже потужний за своїми емоційними складовими. Такої енергетики від кожного учасника ще не отримували ніколи, тому що війна загострила наші почуття, наші нерви дуже чутливі до всіх подій, що відбуваються навколо. Мабуть, це й дало поштовх для створення таких пісень, що не могли залишити байдужими нікого. Усі в залі або плакали, або сумували, співпереживаючи з тим, про що йшлося в піснях. Тексти сильні, мелодії чудові.

Голова журі – Мирослава Єжеленко

- Ми – працівники культури, - уточнила голова журі, - тримаємо свій фронт. Він тут! Тому що, якщо немає культури, немає мови, мистецтва, то для чого тоді воювати? Ми повинні боронити свою культуру, мову, пісню, мистецтво, свої таланти! Тоді й відбудемося як справжня держава, якій не соромно бути серед кращих країн світу. А може, навіть на нас будуть рівнятися. Я завжди кажу своїм учням: «Діти! Настане такий час, коли весь світ учитиме українську мову, як зараз англійську, тому що ми будемо кращі в світі. І такий час настане! Я в це вірю! Якщо ми вже зараз стали такими популярними в світі, то що буде, коли ми переможемо. А те, що переможемо, я не сумніваюсь.

- Пані Мирославо! Чи траплялися такі моменти в роботі журі, що ви довго вирішували, кому віддати перевагу?

- Як на мене, були три рівні кандидатури, але різні за репертуаром. Тому, враховуючи, що зараз іде війна й військова тематика нам ближча, то ми й визначилися щодо гран-прі. Але сильних конкурсантів було багато. Деякі розкрилися на гала-концерті – я побачила, які вони сильні. Усе ж атмосфера конкурсу впливає на виконавців: вони трошки хвилювалися, дехто – аж занадто. Але коли спадає напруження, відпускаються нерви, тоді людина може відкритися.

Народна артистка України Валентина Ковальська, котра також була в складі журі, додала:

Валентина Ковальська

- Конкурс імені Назарія Яремчука має високий інтелектуальний рівень, тому що кожна пісня вимагає від нас не лише відтворення, а й думки, співпереживання. У ній – якась філософія, високі почуття, що викликають сльози. Від цього душа наша очищається. Ці дні ми присвятили Збройним силам України, бо зі своїми духовно наповненими піснями з'їхались учасники з усіх куточків нашої зболеної землі - це були матері, діти, сестри, брати наших захисників. З'їхалися, щоб помолитися піснею за своїх рідних, щоб ворог бачив і чув, що ми живі й непереможні. Дуже рада була всіх бачити. Коли я приїжджаю до Вижниці, то набираюся сил на цілий рік. Дякую всім організаторам, котрі зібрали тут талановиту молодь зі всієї України й гідно вшанували пам'ять видатного земляка! Дякую очільнику міста Вижниці панові Олексію Чепелю за віру й допомогу, усім, хто причетний до організації цього справді духовного дійства.

 

«Коли я здобув гран-прі – це був поштовх у моєму творчому житті»

У складі журі був володар гран-прі I Вижницького відкритого фестивалю-конкурсу виконавців естрадної пісні імені Назарія Яремчука «Пісня буде поміж нас» (2016), співак і композитор Вадим Завада із Ірпеня, що в Київській області.

- Щодо цьогорічного конкурсу, - розпочав свою розповідь Вадим Завада. - Ми всі скучили за фестивалем, адже була велика перерва між V і VI фестивалями. Ми з нетерпінням чекали цього моменту, в деякій мірі не вірили, але фестиваль відбувся. Це було справжнє свято! Як завжди, виконавська майстерність конкурсантів на дуже високому рівні. Так було завжди. Пісня, що я написав, стала славнем фестивалю – у ній є такі слова: «Сюди не їдуть люди випадкові». Отже, приїхали ті, хто достойний, хто мав приїхати, хто, найперше, цінує творчість Назарія Яремчука й щось робить своє в естрадному мистецтві. Дай, Боже, фестивалю нового життя, щоб ми зустрічалися ще не раз на цьому прекрасному неповторному святі!

 

- Які зміни відбулись у вашому житті після здобуття гран-прі?

- Коли я здобув гран-прі – це був поштовх у моєму творчому житті. Тоді я вирішив поставити свою музичну діяльність на професійні рейки. Оскільки не мав музичної освіти, вступив до Академії мистецтв імені Павла Чубинського, здобув освіту й нині виступаю як професіонал своєї справи. Маю честь працювати в складі журі цього прекрасного неповторного фестивалю – в улюбленому місті Вижниця. У моєму житті за цей час відбулась іще одна приємна подія – мене прийняли до творчої спілки «Асоціація діячів естрадного мистецтва України». Сподіваюся, що гідно представлятиму спілку й братиму активну участь у популяризації естрадного мистецтва нашої країни.

 

«Перемога твоя і моя»

Володар гран-прі нинішнього фестивалю-конкурсу «Пісня буде поміж нас» Юрій Футуйма – кандидат медичних наук, доцент Тернопільського національного медичного університету імені Івана Горбачевського, хірург, проктолог, подолог у Тернопільській обласній клінічній лікарні. Із початком широкомасштабного вторгнення росії в Україну вступив до ЗСУ.

- Хто вплинув на вибір медичної справи? – запитала у Юрія.

- Про медичну професію я мріяв із дитинства. Довго йшов до неї. До медичного вишу тоді було дуже важко вступити. Допомогла пісня. Спочатку навчався в Чортківському медичному училищі (нині - Чортківський медичний фаховий коледж). Там я брав участь у мистецьких заходах і фестивалях. Директор коледжу Любомир Степанович Білик дуже любить музику, пісню – і сам гарний музикант. Щотижня у нас проходили концерти. Таке враження, що я не в медучилищі навчавсь, а в культосвітньому закладі. Згодом вступив до Тернопільського державного медичного інституту, закінчив його, захистив дисертацію.

 

- У яких фестивалях брали участь?

- Здебільшого це були фестивалі й конкурси між медичними закладами. Був якось у Чернівцях на фестивалі студентської молоді наприкінці 90-их років минулого століття. Там я познайомивсь із Дариною Яремчук, був у них у гостях. Марічка ще мала була (старша від моєї дочки на рік). Дарина подарувала мені фонограми Назарія Яремчука (на касетах) – із технічної точки зору вже застарілі, але дуже цінні, бо оригінальні.

- Нині ви військовослужбовець ЗСУ - що входить у ваші обов’язки?

- Я в складі територіальної бригади бував на різних напрямках фронту, куди їдуть бійці – навчаю їх як швидко й правильно надавати домедичну допомогу: як користуватися турнікетом, накладати пов’язку тощо.

Участь Юрія у фестивалі – не випадкова. Він зростав на піснях Назарія Яремчука – малим брав у руки дерев’яний мікрофон, ставив платівку з піснями митця чи чув, як із радіоефіру лине його голос, і співав разом зі співаком. Знає дуже багато його пісень. Дуже жалкує, що жодного разу не був на концерті видатного артиста:

- Дуже прикро, адже на його піснях я виріс, співав, відбувся як співак, а потім почав і сам творити. Досі мені його пісні найбільше подобаються. Тоді ми не знали слова «зірка». Вижниця нині є тим форпостом, який і далі несе ці пісні в народ, пам’ятає про свого Назарія. Я не претендував на жодні нагороди, просто приїхав побути в цьому приємному товаристві, надихнутись, щоб із позитивним зарядом повернутися до виконання своїх обов’язків.

Для виконання в першому турі Юрій обрав пісню Остапа Гавриша на вірші Василя Гостюка «Де смереки стрункі». Фонограму цієї пісні йому подарував композитор Остап Гавриш.

- Якось на концерті в Тернополі в палаці «Березіль», коли Тернопільська школа імені Назарія Яремчука робила концерт, - розповів Юрій Футуйма, - я познайомивсь із Остапом Гавришем. Фонограма, яку я використовую, - це його власність. Я йому телефонував і попрохав подарувати, сказав, що співатиму цей твір. Він погодивсь і надіслав. Простий чоловік, без пафосу, зірковості, справжній українець! Ще подарував кілька фонограм, зокрема, й пісні «Стрілецький романс». Свої фонограми я виставляю – тішусь, якщо комусь вони стануть у пригоді. У мене є дуже сильні пісні, важкі – я сам важкий.

- Як ви ставитесь до нового аранжування пісень Назарія?

- Ми всі знаємо, як співав Назарій. Це канва. Мої аранжувальники мені пропонують іноді зробити супермодний аранж. Я кажу: «Добре! А я передам характер тієї пісні?» Наприклад, про маму чи «Де смереки стрункі». Зінкевич її заспівав по-своєму, а Яремчук так, як він відчував.

- А ще ж Остап Гавриш її виконує...

- Гавриш співає за фонограмою Яремчука. Я ж, коли почув Гавриша, то й попросив: «Подаруйте мені». Фонограма ніби з одного боку складна, бо там є жива музика (цимбали), але з іншого – неважка. Але ж питання не у важкості, а в передачі тієї душевності, що є в тій пісні (як Яремчук її передає). Я ж не знаю по роках тих моментів, що були в його житті, як він їх пережив душею. Як лікар я розумію, де чакра розташована. Угорі. Можливо, це й було причиною рака шлунку в митця. Ми це не можемо стверджувати. Але навіть по цих моментах, якщо, наприклад, провести паралель між роками, коли це сталось, і написанням пісень… Тобто людина в пісні переживає те, що сталося в житті. Наприклад, як було в мене. 2014 року я кладу на музику «Плаче свічка» (пам’яті Небесної сотні, слова Лесі Любарської). Потім пішли спокійніші твори. Згодом знову широкомасштабне вторгнення - і в мене воєнні пісні йдуть одна за одною: те, що я переживаю. Сам я текстів не пишу, але я беру квінтесенцію цих слів.

- У другому турі конкурсу ви виконали пісню на вірші Степана Галябарди «Перемога твоя і моя». Як вона народилася?

- Я запропонував Степану Петровичу: «Давайте напишемо переможну пісню. Вона, та Перемога, може, буде не зараз. Але ми повинні бути готові». Але він написав так мудро й хитро: пісня так колотиться, що ми йдемо до тої Перемоги. Якщо все це проаналізувати, то я кажу: може, зробимо ми такий варіант, що вже є Перемога, але читаю, аналізую слова. Ні, треба так, як поет написав! На мою думку, музика мені вдалася.

А вже під час закриття фестивалю на гала-концерті, коли ця пісня звучала, на екрані всі побачили відео композиції «Перемога твоя і моя», що виконував військовослужбовець 105-ї окремої бригади тероборони, старший сержант Юрій Футуйма.

 

Приємна зустріч у кімнаті-музеї ВІА «Смерічка» 

У Вижницькому будинку культури, яким нині керує заслужений працівник культури України Михайло Ковалюк, ось уже майже два роки існує оновлена кімната-музей ВІА «Смерічка».

У ній тоді ще молодий і незнаний випускник Мукачівського музично-педагогічного училища Левко Дутковський створив біг-біт групу «Смерічка», яка вперше використавши електроінструменти, стала одним із перших ВІА в колишньому СРСР. Чотири вікна цієї кімнати на другому поверсі в часи «Смерічки» називали «вікнами творчості» - вони яскраво освітлювали центр Вижниці навіть пізньої години. А Назарій Яремчук у день 30-річчя Левка Дутковського присвятив йому вірш із такою назвою. Тож недарма саме тут народивсь і сформувався той культурний феномен, про який варто пам’ятати й зберігати не лише в спогадах.

 

Кожен, хто приїжджає до Вижниці, може оглянути світлицю й на власні очі побачити меморіальні експонати, що в ній зберігаються: численні світлини з архіву Левка Дутковського, концертний костюм одного з музикантів, платівки із піснями Назарія Яремчука, концертна сукня Мирослави Єжеленко, в якій вона виконувала пісню «Водограй» разом із Назарієм Яремчуком на конкурсі «Пісня року» (1972), інші експонати.

Побувала й авторка цих рядків у цій легендарній кімнаті. Якраз туди завітали володар гран-прі конкурсу імені Назарія Яремчука 2018 року Данило Карачевський зі своїми студентами.

Директор будинку культури Михайло Ковалюк розповів про історію цієї легендарної кімнати молодим конкурсантам. Михайло Зийбер приїхав із Мукачева, що на Закарпатті. Він чудово виконав пісні «Стожари» Павла Дворського на вірші Володимира Кудрявцева та «Материнська любов» Миколи Мозгового й посів перше місце. Роман Кукош – із міста Баранівка, що на Житомирщині. У першому турі він виніс на суд журі не досить відому широкому колу пісню із репертуару Назарія Яремчука «Розлука» Ігоря Поклада на вірші Михайла Ткача. У підсумку мав друге місце.

Директор будинку культури Михайло Ковалюк із учасниками фестивалю (зліва направо) Романом Кукошем, Дмитром Зийбером і Данилом Карачевським

Данило Карачевський закінчив бакалаврат у Національному університеті біоресурсів і природокористування України. Навчання поєднував, працюючи із юними талантами. До магістратури вступив у Києві.

- У Київській муніципальній академії музики імені Глієра, - розповів Данило, - в мене дуже гарна викладачка – завідувачка кафедри естрадного співу Наталя Володимирівна Малюкова. Вона мені заклала дуже гарну основу. За півроку я зробив те, чого не досяг за п’ять років до цього.

Нещодавно Данило Карачевський узяв участь у ювілейному концерті народного артиста України Олександра Злотника, виконавши його пісню «Свічка» на вірші Юрія Рогози. Тоді ж познайомивсь із синами Назарія Яремчука Дмитром і Назаром. Поцікавилась, як Данило потрапив у концерт композитора. Ось його розповідь:

- Коли ми їздили з концертом учасників Вижницького відкритого фестивалю-конкурсу імені Назарія Яремчука «Пісня буде поміж нас» у Чортків, там я виконав пісню «Свічка». Коли готував цей твір, я попросив Олександра Йосиповича написати мені акорди (на той час я ще був студентом). Він написав мені дві копії від руки. Я знайшов мінусівку й підготував твір для виконання. Коли ж Олександр Злотник почав готувати ювілейний концерт, цю пісню мав виконувати інший співак, але він захворів. Тоді Олександр Йосипович запропонував мені заспівати її.

Після виконання конкурсної програми ввечері Данило Карачевський провів майстер-клас для конкурсантів. У Київській муніципальній академії він – викладач естрадного співу. До того ж, має гарний досвід участі в конкурсах. Декому, кого чув, дав поради, що стануть у пригоді при самопрактиці.

Під час фестивалю Данило Карачевський узяв участь у благодійних гала-концертах.

 

Школа, де замість звичайних дзвінків звучить рингтон «Червоної рути»

Конкурсантка Надія Тимочко у своїй віковий категорії посіла друге місце. У першому турі конкурсу вона виконала пісню «Незрівнянний світ краси» з репертуару Назарія Яремчука, а в другому – «Кленову баладу» Анатолія Матвійчука.

Коли Назарій Яремчук прийшов у «Смерічку», його голос зачарував керівника ансамблю Левка Дутковського, й у нього визріла думка написати спеціально для Назарія пісню. Композитор запропонував учневі Вижницького училища прикладного мистецтва (нині – Вижницький фаховий коледж мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка) Анатолію Фартушняку написати вірші й почав награвати варіанти можливих мелодій, запитуючи, яка з них лягає йому на душу, щоб відтворити велич і красу вічно молодих Карпат. Народилася пісня, але доволі складна для соліста-початківця. Але щоденна праця над постановкою голосу, любов до прекрасного зробили свою справу. Чернівецька студія телебачення записала цю пісню. Назарій, почувши свою першу фонограму, був дуже щасливий.

Надія Тимочко – учителька початкових класів Тернопільської школи №6 імені Назарія Яремчука. Це почесне імя школа носить із 2000 року.

- Однією з особливостей нашої школи є те, що замість звичайних дзвінків звучить рингтон «Червоної рути» на початку й у кінці уроку, - розповіла Надія Іванівна. – На шкільні концерти ми постійно запрошуємо когось із родини. До нас приїжджали Дарина Яремчук із Марічкою. Неодноразово відбувалися зустрічі з синами Дмитром і Назаром – ми досі підтримуємо з ними контакт. Приблизно три тижні тому делегація школи відвідала могилу Назарія Яремчука, побували в Чернівецькому університеті, де навчався великий співак. У Вижницький музей-садибу ми не потрапили, але зробили світлини біля неї.

 

Усі зусилля петрівчани спрямовують на допомогу ЗСУ

Уже не вперше приїздять до Вижниці колективи з Красноградського району Харківської області. Ось і цього разу взяти участь у конкурсі забажали два колективи із села Петрівка Наталінської ОТГ: тріо «Настрій» і вокальний гурт «Мрія». Із репертуару Назарія Яремчука вони (відповідно) виконали пісні «Зачаруй» Левка Дутковського на вірші Олександра Вратарьова і «Відлітають лелеки» Павла Дворського на вірші Миколи Бакая.

Учасниця гурту «Мрія», вона ж – староста села Любов Колесник розповіла:

- У нас у селі є ще ансамбль «Червона калина», який існує понад 15 років, - але до його складу входить 16 осіб, у нас же були обмежені можливості, щоб узяти всіх. Тому обирали найкращих співаків.

- Чи є в ансамблів керівник?

- Так. Тетяна Рогіс – художня керівниця будинку культури. Вона підбирає репертуар, працює з колективами над вокалом.

- Чим займаються учасники колективів поза співом?

- Це люди різних соціальних груп: домогосподарки, пенсіонер, адміністраторка старостинського округу, нянечка в дитячому садочку.

- Делегація у вас чимала, хто допоміг із костюмами?

- Костюми ще шість років тому закупила нам ще сільрада. Хотілося б, звичайно, їх обновити, але зараз не на часі. Усі зусилля Петрівського старостинського округу Наталінської ОТГ спрямовуємо на допомогу ЗСУ.

Коли ми з пані Любою розмовляли, вона по телефону координувала дії своїх колег-волонтерів: до кого поїхати й забрати випічку, кому зателефонувати й запитати, коли буде готова наступна партія продуктів для захисників на фронт.

Вокальний гурт «Мрія». Друга (справа наліво) – Любов Колєсник

 

- Делегація харків’ян прибула до Вижниці автобусом. Хтось допомагав чи самі себе спонсорували?

- На щастя, є у нас гарні люди, котрі нас підтримують. Коли я стала старостою села, то потоваришувала з директором СТО «Мрія», що належить до всеукраїнської компанії «Кернел». Вони нам дуже допомогли: надали автобус, забезпечили пальним, відрядили свого досвідченого водія, адже дорога не близька. Ми дуже вдячні за це!

 

Співом зібрали захисникам понад 500 тисяч гривень

Тріо «Жоржини» із села Шевченкове Звенигородського району, що на Черкащині, посіло перше місце в конкурсі. Ці чарівні дівчата - студентки. Вони не новачки. Уперше три зовсім юні учениці Шевченківської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату виступили на легендарній сцені Вижницького будинку культури 2016 року на І фестивалі-конкурсі естрадної пісні імені Назарія Яремчука. Дует Ані й Аліни Клименко виконав тоді пісню «Дві мелодії», а Ліза Чухліб заспівала твір «Усміхнися мені». Відтак Ліза приїжджала ще не раз на фестиваль, експериментуючи: виступала то соло, акомпануючи собі на бандурі, то в дуеті, нарешті дівчата об’єднались у тріо «Жоржини». Нині вона керує тріо.

 

У першому турі прозвучала пісня Анатоля Кос-Анатольського «Коли заснули сині гори», у другому – «Як я люблю тебе» Ігоря Поклада на вірші Дмитра Луценка.

Дівчата – активні волонтерки. Маючи у своєму репертуарі не одну пісню із доробку Назарія Яремчука, вони з моменту широкомасштабного вторгнення росії в Україну співом зібрали понад 500 тисяч гривень для допомоги ЗСУ, придбали чотири квадрокоптери та два тепловізори.

 

Збагатилися духовно й національне вбрання приміряли

В очікуванні результатів конкурсу естрадної пісні конкурсанти й інші учасники фестивалю відвідали Музей старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини Вижницького фахового коледжу мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка. Екскурсію провели збирачі народних скарбів Дмитро й Марія Козубовські. Дмитро Онуфрійович упродовж багатьох років очолював Вижницький коледж прикладного мистецтва, а пані Марія викладала іноземну мову. Обоє залюблені в народні скарби свого краю, разом зі студентами під час етнографічних практик та експозицій вони збирали вишитий одяг, різні ужиткові речі та предмети. В основу класифікації виробів поклали відповідний тип призначення речей: хатнє обладнання й меблі, знаряддя праці, предмети господарського призначення, посуд, начиння, культові й обрядові предмети. Експозиція складає близько двох тисяч експонатів.

Екскурсію проводить Марія Козубовська

 

Дмитро Онуфрійович досліджує історію створення коледжу й у 90-ті роки минулого століття видав монографію, нині має багато нових історичних фактів і готує до друку оновлену книгу.

Наприкінці екскурсії усі охочі мали можливість взяти участь у фотосесії в національному вбранні.

 

"Схиляю голову перед кожним учасником, хто в такий важкий військовий час приїхав із далечі" 

Проникливим був виступ засновниці новітнього фестивалю-конкурсу української естрадної пісні імені Назарія Яремчука «Пісня буде поміж нас, директорки Вижницької мистецької школи Наталі Додяк під час благодійного концерту на підтримку ЗСУ під час оголошення переможців конкурсу. Подаємо його в скороченому вигляді:

«У нас було дуже багато сумнівів проводити чи не проводити фестиваль, навіть після важкого конкурсного дня я провела вечір, відповідаючи на коментарі декого з наших вижницьких жителів. Я їх запросила прийти в будинок культури, щоб у цьому залі рвалося їхнє серце й душа. Я не називатиму імена, але в однієї з учасниць два молодші брати на фронті, в одного з учасників – два сини-близнюки на фронті. В однієї з учасниць – чоловік і син на фронті, в іншої - батько. Одна з членів журі втратила свого молодшого брата. І вони повинні висловити цей біль, викинути його із себе через пісню. І дуже гарно це роблять. Тому я схиляю голову перед кожним учасником, хто в такий важкий військовий час приїхав з далечі: з Харкова, Черкас, Житомира, Закарпаття, Києва, Хмельницького сюди до нас – у нашу маленьку чарівну гостинну і щиру Вижницю. Це повага не тільки до Назарія Яремчука, а й до нашого міста, це повага до кожного жителя нашого вижницького краю. Дякую їм!

Цього року неймовірно важкою стала робота журі, адже виявилося, що найпотужнішою була категорія 35+. Саме в цій категорії три учасники, які претендували на звання «гран-прі». Кандидатури їх дуже довго обговорювали. Тільки з перевагою в один голос переміг учасник, який отримає гран-прі».

 

Усе це зробили з Назаровою піснею!

VI Вижницький благодійний фестиваль-конкурс української естрадної пісні імені Назарія Яремчука «Пісня буде поміж нас» відбувся. Організатори дійства довго зважували робити його чи ні, бо були такі, хто говорив, що мистецький захід зараз не на часі.

6 грудня в День української армії та День Святого Миколая 500 окопних свічок, що виготовили учасники Вижницького фестивалю, поїхали за призначенням до військових Вижницького району 93-го батальйону 107-ї бригади територіальної оборони ЗСУ. Під час благодійних концертів у день відкриття й оголошення переможців конкурсу глядачі офірували для загону територіальної оборони Вижницького району 10 тисяч 235 гривень.

Крім того, на фронт відправили подарунки від члена журі фестивалю, волонтера з Румунії Валентина Леонте – мило та харчі швидкого приготування.

 

Запорізькі журналісти вшанували Назарія 

Мені пощастило доторкнутися до творчості Назарія Яремчука – його виступи неодноразово відбувалися в Запорізькому концертному залі імені Глінки (приблизно в 1974-1975 роках та у 80-ті роки минулого століття). Виступав він також на острові Хортиця під час відзначення 500-річчя Запорозького козацтва. Співак часто бував у Бердянську, що на Азовському морі, Оріхові, Мелітополі, Пологах.

7 грудня в Центрі журналістської солідарності міста Запоріжжя відбулася мистецька подія пам’яті Героя України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, народного артиста України Назарія Яремчука. На зустріч завітали журналісти з незламних Гуляйполя й Оріхова, тимчасово окупованих Енергодара, Якимівки, а також представники запорізьких медіа на чолі з головою Запорізької обласної організації Національної спілки журналістів України Наталею Кузьменко й відповідальною секретаркою ЗОО НСЖУ Валентиною Манжурою та членами президії ЗОО НСЖУ. Зустрічали їх незабутні пісні з компакт-диску «Співає Назарій Яремчук».

Відповідальна секретарка ЗОО НСЖУ Валентина Манжура біля виставки, присвяченої Назарію Яремчуку

 

Присутні мали можливість переглянути виставку, присвячену видатному співаку: безцінну реліквію – оригінальний автограф Назарія Яремчука авторці цих рядків, афіші й пам’ятні подарунки з ювілейних заходів у Львові, Чернівцях і Вижниці, мистецький календар «У незрівнянному світі «Смерічки» (згадали й Левка Дутковського), познайомитись із книгами й брошурами про Назарія Яремчука, зокрема, вижницької журналістки Ярослави Кибіч та запорізької – Віри Середи, газетою «Вижницькі обрії», де вміщено матеріали з нагоди 72-ої річниці від дня народження співака.

Мені пощастило поділитися враженнями від поїздки на малу батьківщину видатного митця у Вижницю, де відбувся VI відкритий фестиваль-конкурс виконавців української естрадної пісні імені Назарія Яремчука «Пісня буде поміж нас».

Мала щасливу нагоду показати й прокоментувати низку світлин про Вижницький будинок культури й світлицю «Смерічки», про фестиваль, розповісти про організаторів конкурсу й представників поважного журі, володаря гран-прі, воїна ЗСУ Юрія Футуйму, про благодійну мету фестивалю (збір коштів на потреби ЗСУ та виготовлення 500 окопних свічок конкурсантами).

Під час мистецького заходу переглянули відео пісень незабутнього Назарія Яремчука: «Зачаруй» Левка Дутковського на вірші Олександра Вратарьова (милувались костюмами, що створила модельєр Алла Дутковська) та «Горнусь до тебе, Україно» Павла Дворського на вірші Миколи Бакая.

На знімку (зліва направо): голова ЗОО НСЖУ Наталя Кузьменко, Алла Шамрай, Світлана Костюк, Тамара Курочкіна

– Ніколи не думала, що далеко від тимчасово окупованих Енергодара та рідної малої батьківщини Чернігівки зможу магічним чином переміститись у часі в юність - у той час, коли всі дівчата були закохані в Назарія Яремчука й годинами слухали його спів, – поділилася враженнями журналістка-переселенка із Енергодара Алла Шамрай.

Відтак додала:

- Мій покійний тато Павло Васильович Сьомик був великим шанувальником українських народних і сучасних пісень. Одного разу в нашому будинку уперше прозвучали пісні у виконанні ВІА «Смерічка» - тато не міг лишити поза увагою цей шедевр на платівці! Так відбулося моє перше знайомство із незрівнянним голосом Назарія Яремчука. Останнім часом на тлі сумних подій в Україні буквально застрягло у моїй «внутрішній платівці»: "На могилі моїй посадіть молоду яворину і не плачте - за мною заплаче сім'я!.." Він так любив Україну!

Колегу підтримала й журналістка-переселенка із прифронтового Оріхова Тамара Курочкіна:

– Як прихильниця таланту Назарія Яремчука дізналася багато цікавого про його творчість від колеги пані Віри. Її розповідь про золотий голос України була щирою, змістовною і зворушливою. Велика вдячність нашій журналістці за цікаву книгу, присвячену пам’яті талановитого співака, чиє життя обірвалося так рано. Згадую концерт Назарія Яремчука у нас в Оріхові, на стадіоні. Від оплесків під час його виступу горіли долоні… Як же своєчасно звучать його пісні, його голос сьогодні! Пробуджують у серцях любов до нашої землі, до нашого талановитого, сильного й незламного народу, віру в Перемогу, в розквіт і відродження нашої України.

Наприкінці мистецького заходу, всі, хто бажав, мали можливість погортати книжки, календар, газету «Вижницькі обрії». Журналісти цікавилися репертуаром і віком конкурсантів і ще довго не розходилися, слухаючи пісні незабутнього Назарія.