Презентації
Сергій СТРІЛЕЦЬ
На літературно-мистецькому фестивалі "Толока 2020" у Запоріжжі відбувалося багато виступів письменників – як знаменитих, так і молодих, представників обласних літоб’єднань та інших організацій літераторів. Цікаві зустрічі з читачами, маса запитань і відповідей, знайомство з книжками, виданими авторами та їхніми спонсорами й меценатами – неабияка подія для обласного центру. Але, на мою суб’єктивну думку, найцікавішою була все ж зустріч читачів із запорізьким письменником, членом НСПУ Миколою Білокопитовим.
Модераторка цього дійства, відповідальний секретар Запорізької обласної організації НСЖУ Валентина Манжура відрекомендувала Миколу слухачам і читачам. Справа в тому, що вони разом як журналісти створювали 1990 року газету міської ради «Запорозька Січ» на противагу компартійній «Наш город». А 1991-го ця газета прославила себе тим, що єдина в області не підтримала ДКНС (ГКЧП), не опублікувала жодної постанови цього комітету.
Модераторка Валентина Манжура з поетом Миколою Білокопитовим
– Микола - талановитий журналіст і письменник, - зазначила пані Валентина. – Його твори читаються з насолодою. Над ними не доводиться позіхати, бо написані яскраво, дотепно, бадьоро, образно. Саме тому його книжок не застанете в книгарнях чи в приватних продавців літератури. І хто з вас ще не має його книг – можете придбати їх тут за собівартістю.
Звичайно, у слово «собівартість» Валентина вклала тільки друкарські витрати. Бо не включив у ціну Микола затрат часу на написання віршів, гуморесок, мініатюр, афоризмів, літературних пародій, прозових бувальщин тощо. А це ж – найбільше, що вкладає письменник у створення книжок. Працює не тільки вдень, а й уночі, коли, як кажуть, «прилітає Муза». Звичайно, цього не врахує жоден обліковець, жоден податківець чи ревізор.
Твори Миколи Білокопитова читає автор
Микола Білокопитов розповів про написання збірок «Щоб ви жили в епоху змін» – лірика, «Під фанеру» – естрадні твори й «Витребенькувата Муза» – літературні пародії. Це – «найсвіжіші» його книжки, видані в останні кілька місяців. Звичайно, на пенсію, трохи більшу двох тисяч гривень багато не видаси. Але на ловця, кажуть у народі, й звір біжить. Тож переважну частину грошей перерахували в друкарню спонсори. Причому, за словами автора, спочатку вони відповідали, як завжди, що саме зараз коштів на це не мають, тож хай Микола зачекає трохи. Оте «трохи», як відомо, найчастіше розтягується на довгі місяці й роки.
Поетові пощастило. Бо не минуло й кількох місяців, як зателефонували люди, котрі обіцяли допомогти. Ось так і побачили світ саме ці збірки. Хоча на презентаційному столі Микола виклав і «Веселу парочку», і «Бізнес баби Федорі», і «Камасутру в тролейбусі» (усі – веселі бувальщини). А також «Революційні вила» (про Помаранчеву революцію), «Принциповий флюгер» (гумор і сатира). Усього письменник видав 17 книжок.
Поетеса Вікторія Сироватко читає власний вірш
У цій зустрічі з читачами взяли участь і колеги по перу, члени НСПУ Вікторія Сироватко, Віра Коваль, Тетяна Осінь, Пилип Юрик. На прохання Миколи Вікторія Сироватко прочитала його улюблений вірш «Прадавні кольори були моїми свідками...», а він – пародію на цей твір «Реінкарнаційне». А Пилип Юрик згадав давно написану на Миколу епіграму:
- Тепер я стану знаменита, -
Столу хвалилася корзина. –
Бо в мене сам Білокопитов
Свої чернетки вчора вкинув!
Микола часто згадує науку, яку засвоїв, спілкуючись із поетом Володимиром Чубенком. Колись на площі Пушкіна в Запоріжжі комунальники вирили котлован – ремонтували труби. Поклали не дуже широку кладку, аби перехожі могли пройти. Ось Микола з Володимиром переходять по ній на інший бік. На дні котловану бачать чоловіка «під газом», який пробує вилізти звідти. Вони запропонували йому допомогу, а той послав обох під три чорти. На ранок поети знову зустрілися.
- Ну то як? – питає Чубенко Білокопитова. – Ти щось написав про вчорашній випадок?
- Ні, - відповідає той. – А що?
– А я написав. – І продекламував:
«Ситуація критична:
Саливон звалився в рів.
За кишеню лап! — «столична»
Не розбилася! Зрадів!
Підкрутивши вуса браво,
Він сидить на дні і жде:
Може ще яка роззява
Із закускою впаде».
– Гарно, - мовив Микола.
– Таких речей просто упускати не можна, - мовив Володимир Чубенко.
Цей епізод став для Білокопитова гарним уроком. Після того він бачить гумор і сатиру там, де інші й удень з ліхтарем не знайдуть. Ну, ось хоча б цей його сатиричний вірш:
КОЛИСЬ І ТЕПЕР
Смішні й сумні, непевні і виразні
При королях завжди водились блазні –
Абсурдні продукуючи думки…
Та час усе змінив до навпаки:
Убогі, сміхотворні й невиразні
У нас на троні королюють блазні…
Ліричних віршів він має небагато. І все ж, видав уже невеличку збірку їх. І, зауважу, що вони високопробні, цікаві. Хоча й у поезії його проглядається перо гумориста. Багато цих творів написані з іронією.
І все ж, коли мова заходить про Миколу Білокопитова, люди відразу ж питають: «Це той, знаний поет-сатирик?» Бо протягом багатьох років він писав саме гумор і сатиру. Колись світлої пам’яті поет Геннадій Літневський сказав йому:
- Знаєш, таких ліриків як я тут багатенько, тому поезією ти нікого не здивуєш. А ось гумор і сатира в тебе такі, як ні в кого. Раджу творити саме в цьому жанрі.
І Микола творив і нині пише. Тож ще одна його актуальна нині витребенька:
КАРАНТИННЕ КОХАННЯ
Весна. Пробудження. Гормони.
Травичка. Сонце. Стежка. Тин.
Подвір’я. Дівка. Заборони.
Безпека. Маска. Карантин.
Бажання. Погляди. Мовчання.
Наказ. Поліція. Патруль.
Жага. Дистанція. Зітхання...
Зима. Народжуваність. Нуль.
- Щиро вдячний усім, хто сьогодні (у спекотний і геть зовсім не книжковий сезон!) наважився прийти на презентацію моїх книг. – Подякував Микола читачам.
На знімку вгорі:
Із вдячною читачкою