Вшанували пам'ять батька українського гумору

До 100-річчя від дня народження

Павла ГЛАЗОВОГО

 

m1

 

 

Саме так називали його ще за життя. І не дарма. Бо писав він так, як ніхто. Бо саме він був чи не найближчий до народного гумору. Іноді закидали йому, що нібито пише гуморески з анекдотів. Але автор цих рядків кілька разів писав і до «Перця», й до «Сільських вістей» та добивався спростування – там публікували народні усмішки після того, як гумореска Павла Глазового побачила світ уже в окремій книжці. Виходить, що цупили в нього, а не він...

IMG 1325

Модератор Володимир Кисіль

 

І ось громадськість Запоріжжя вирішила відзначити 100-річчя від Дня народження видатного майстра сміху, народного улюбленця. Модератором цього заходу став любитель творів великого майстра Володимир Кисіль. Він надав слово поету-сатирику, члену Національної спілки письменників України Миколі Білокопитову.

Микола згадав, як в Українському домі в Києві відзначали 95-річчя Павла Прокоповича. Тоді вечір вели народний артист України Анатолій Паламаренко з відомим політиком Володимиром Стретовичем. Організував захід керівник Міжнародного фонду Павла Глазового, поет-сатирик, член НСПУ Віктор Євтушенко. Взяв участь у концерті й відомий прозаїк-сатирик Євген Дудар. На закінчення Микола Білокопитов прочитав напам’ять гумореску Павла Глазового про меморіальну дошку та байку «Жаба». А коли пролунали оплески, він голосно сказав:

- Ці аплодисменти – світлій пам’яті Павла Глазового!

IMG 1328

Микола Білокопитов

 

Відтак виступив ветеран журналістики, однокурсник байкаря Анатолія Косматенка, колишній диктор Запорізького обласного радіо, заслужений працівник культури України Василь Федина. Він поділився спогадами про свою роботу й листи слухачів, у яких були прохання прочитати в ефірі твори Павла Глазового, прочитав його гумореску про радіо й погоду.

IMG 1334

Василь Федина

 

Потім сатирик, член НСПУ Пилип Юрик коротко розповів шановній публіці біографію Павла Глазового та про зустріч із Павлом Прокоповичем ще в червні 1979 року. Тоді Пилип, молодий поет, показав майстрові перші проби пера – кілька десятків гуморесок. Перечитавши їх, майстер сміху сказав:

- Якщо вам через рік подобатимуться ці твори – перестаньте писати. Уникайте дієслівних рим. І не поспішайте друкуватися. Більше працюйте над творами. Настільними книгами у вас мають бути «Енеїда» Івана Котляревського та гумористичні твори Івана Нечуя-Левицького.

Тоді ж видатний гуморист подарував Пилипові книжку "Байки та усмішки" з автографом (на знімку вгорі),

У виконанні Пилипа прозвучали байки Павла Глазового «Ступа», «Про медаль», «Вовча контора».

IMG 1344

Пилип Юрик 

IMG 1322

Автограф Павла Прокоповича Глазового

 

Ведучий зазначив, що Павло Глазовий дуже любив українські пісні. І запросив виступити співачку Наталю Латун. Вона виконала українську народну пісню «Роженька» та «Чорнобривці» (музика Володимира Верменича на слова Миколи Сингаївського). Останню пісню співала Наталя разом із глядачами. А ще співачка зазначила, що перемога буде за нами, за Збройними силами України. І тоді такі заходи проводитимуться без оглядки на повітряні тривоги.

IMG 1349

Наталя Латун

 

Виступив декламатор-любитель із Вільнянська Юрій Таран. Він прочитав гуморески «Про красу і силу» та «Медовий місяць». Бард Володимир Козеровський виконав пісні «Українська хата» на слова Віктора Стригальова й «Ключ» на слова Миколи Лиходіда. Спогадами про те, коли вперше почув твори Павла Глазового, поділився редактор і видавець Олександр Лазутін. Потім прозвучали кілька українських патріотичних пісень у виконанні представників гурту «Простір часу» - Юрія Будника й співачки Діани.

IMG 1356

 Юрій Таран

 

IMG 1357

Володимир Козеровський 

 

IMG 1361

Співачка Діана і Юрій Будник

 

IMG 1331

Глядачі в залі

 

Завершився вечір пам’яті майже несподівано. Прозвучала сирена повітряної тривоги, тому бібліотекарка Ольга Назаренко попросила всіх присутніх перейти в підвал або покинути приміщення. Тому ведучий Володимир Кисіль повідомив, що такий же вечір пізніше проведуть в одному з палаців культури Запоріжжя.

 

Сергій СТРІЛЕЦЬ, фото Віри СЕРЕДИ