До витоків

Створено: 12 жовтня 2010

Пом’янули Батька гумору й сатири

його дотепним, влучним і дошкульним словом

Пилип ЮРИК

У райцентрі Казанка, що на Миколаївщині, відбувся третій Всеукраїнський фестиваль-конкурс виконавців гумору та сатири «Усмішки Глазового». Саме в цьому районі, в селі Новоскелюватка, народився й виріс видатний український поет, гуморист, сатирик і філософ, заслужений діяч мистецтв України Павло Глазовий. Отож, місцеві працівники культури й започаткували тут щорічний фестиваль, присвячений пам’яті їхнього знаменитого земляка. Цей культурницький захід спочатку мав статус обласного, а коли стали з’їжджатися сюди гумористи й сатирики з усієї України, підвищився рангом – тепер він Всеукраїнський.

Павло Глазовий і нині об’єднує Україну

Один з учасників фестивалю, згадуючи «незлим, тихим словом» політиків, які намагаються поділити Україну на Схід і Захід, говорив колегам по гумору:

- Тепер скажіть мені, яка різниця між нами? Немає ніякої! Ми всі любимо творчість Павла Прокоповича, пропагуємо її, виступаючи в своїх областях. Він і нині нас усіх об’єднує й буде надалі єднати.

І це не просто гарні слова. Їх підтверджує той факт, що сюди прибули такі творці сценічного сміху як Михайло Герасимчук із Києва, ансамбль «Жабокричі» з Полтавщини, Ростислав Анасійчук із Новомиколаївського району Запорізької області, Тарас Ревенко з Івано-Франківщини, Юрій Литвиненко із Севастополя, Ігор Крикунов із Запоріжжя, автори веселих віршів та бувальщин Володимир Дідківський із Києва, Михайло Данилов із Любара, що на Житомирщині, Микола Матвєєв із Миколаєва, Микола Базів із Гусятина, що на Тернопіллі, Василь Юдов із Арбузинки Миколаївської області, Володимир Шолтис із Запоріжжя та багато інших. Вони обмінювалися досвідом написання гумористичних творів, виступів перед публікою, по-дружньому критикували одне одного, вказували на прорахунки, радили, як їх уникнути тощо. А вже з Казанки від’їжджали всі якщо ще не друзями, то, принаймні, приятелями. Виходить, для втілення в життя гасла «Схід і Захід – разом!» не треба багато – мистецьке змагання та щире спілкування.

Гран-прі й третє місце – у наших землячок!

Цікаво, що конкурсанти тягли жеребки не просто нарізані з паперу. Тут кожен підходив до столика, вибирав невеличку керамічну чашечку, майстерно виготовлену місцевими гончарями, перевертав її й читав на споді свій номер виступу. Жеребкування супроводжувалося чарівними піснями, які виконували у фойє самодіяльні артисти як районного, так і обласного центрів.

Більше тридцяти артистів-аматорів, співаків, працівників культури, письменників узяли участь у конкурсі. Установка була така: кожен повинен виконати не більше трьох творів, один із яких (обов’язково!) – Павла Глазового. Виступали сміхотворці – хто краще, хто гірше, але видно було неозброєним оком, що ці виконавці дуже люблять твори Павла Прокоповича, ставляться до них із великою пошаною, виконують і розумом, і душею. Лауреатами, звичайно ж, стали не всі учасники фестивалю, однак приємно, що два призи дісталися саме нашим землячкам.

Третє місце журі присудило Тамілі Дейнезі з Оріхова. Виконала вона майстерно гуморески Павла Глазового «У неділю вранці лає дочку мати» та Івана Сочивця «Вареники». Хоча Таміла Михайлівна й аматор, на її рахунку вже чимало перемог і призів із різних конкурсів. Вона – лауреат фестивалю «Боромля» - там із першого ж разу узяла перше місце. Потім почула вона про одеський конкурс імені Андрія Сови. Тричі туди їздила, брала перше й друге місця. Член «Веселої Січі» Володимир Шолтис повідомив їй про конкурс «Усмішки Глазового». Поїхала. І посіла тоді (торік) друге місце.

А ось гран-прі цьогорік упевнено завоювала Тамара Розумна із села Зарічне Мелітопольського району, яка мистецьки прочитала гумореску Павла Глазового «Сучасний ворон» та неперевершено виконала сатиричний твір Віктора Євтушенка «Колобок». Вона – фахівець, закінчила Мелітопольське культосвітнє училище, вже чверть століття працює в культурі. Торік приїжджала в Казанку вперше – тоді в цьому конкурсі посіла друге місце. Тепер Тамару запрошують як на Миколаївщину, так і на конкурси «Грицева шкільна наука», імені Андрія Сови, Миколи Яковченка.

Дай, Боже, нашим учасникам і надалі повертатись із конкурсів не з порожніми руками!

Подумалося: наша область має неабиякі таланти! То невже тут не можна заснувати й щорічно проводити подібний фестиваль-конкурс, під назвою, скажімо, «Весела Січ»? Як бачимо, районним працівникам культури на Миколаївщині це під силу...

Над ненькою-Боковенькою

На місці садиби батьків Павла Глазового тепер росте кимсь посаджена кукурудза – ні будинку, ні обійстя давно вже немає. Від сусідських хатинок деінде – тільки залишки розвалених стін. На цій вулиці в Новоскелюватці не залишилося жодного житла. Про те, що саме тут народився Павло Прокопович, свідчить тепер тільки меморіальний камінь – червоний граніт, установлений шанувальниками творчості українського генія. А як би хотілось, аби це село з усіма його вулицями відродилося, щоб у ньому, як колись, вирувало життя.

Спускаємося стежкою до річки, яка протікає за кілька десятків кроків від городу Глазових. Повновода й широка Боковенька грає сріблом на сонці, яке на мить виглянуло із-за сірих дощових хмар. У цій річці свого часу купався, ловив щупаків, пустував із однолітками майбутній автор віршованих гумористичних книжок. Про популярність його гуморесок свідчить той факт, що книги сатирика зникали з магазинів, ледве з’явившись, – на полицях не залежувалися, цінувалися вище, ніж будь-які коштовності. Адже народ просто полював за ними, бо обожнював чудовий гумор, дошкульну й актуальну, майстерно написану сатиру Павла Глазового.

Тут – чудова степова природа. Річка протікає серед очеретів і чагарників, а великі, вкриті ковилою гранітні брили на її берегах виступають на поверхню ґрунту. За кілька кілометрів від села – великий і широкий водоспад. Щоправда, по граніті тепер тече площина води, завтовшки кілька сантиметрів – неподалік ріку перегородили загатою, створивши штучну водойму. Милуючись краєвидами, доходиш висновку, що серед такої природи не могла не народитися геніальна людина.

Володимиру Шолтису належить ідея посадити тут дубочки із Запоріжжя.

- Ростимуть вони як символ любові багатьох наших земляків до Батька гумору й сатири, - сказав Володимир Степанович.

Він привіз сюди три маленькі дубочки й кілька кілограмів жолудів із нашого Дубового гаю. Учасники фестивалю-конкурсу виконавців гумору та сатири «Усмішки Глазового» посадили їх біля меморіального каменя в Новоскелюватці.

На щастя, в селі ще збереглася школа (нині їй уже понад сто років), у перший клас якої в кінці 20-х років минулого століття пішов малий Павло Глазовий. Про це тепер повідомляє туристам меморіальна дошка.

А в райцентрі – Казанці – земляки спорудили пам’ятник Павлу Прокоповичу у вигляді розгорнутої книги.

На знімках:

Серед такої природи народився Батько українського гумору