Щоб вам весело було!

Створено: 04 квітня 2011

Дотепних жартів - цілий пуд:

«Весела Січ» смішила люд

1 квітня кілька сотень небайдужих до веселого слова людей зібрались у Палаці культури «Орбіта» на вечір гумору, який безплатно організувала та провела Міжнародна асоціація гумористів і сатириків «Весела Січ». Такі концерти в Запоріжжі вже стали доброю традицією. Ще на початку офіційної діяльності веселосічовики вирішили, що брати гроші за сміх, тим паче в наш неповторний час, коли більшість людей ледь виживають – це блюзнірство. Тому й дарують глядачам веселий настрій безкоштовно.

На знімку: Микола Білокопитов і Петро Ребро

Вільних місць не було

Розпочалося все бадьорою піснею «Запорізьке земляцтво» на слова Петра Ребра у виконанні автора музики, заслуженого працівника культури України Анатолія Сердюка. Потім на сцену запросили старійшину запорізьких письменників, кошового «Веселої Січі» Петра Ребра. Він познайомив публіку із членами асоціації, назвав їхні козацькі прізвиська, привітав усіх глядачів із Днем сміху й побажав їм усмішок та всіляких гараздів.

Вів вечір лауреат Всеукраїнських літературних премій імені Степана Руданського, Остапа Вишні, Василя Юхимовича, газети «Веселі вісті» та конкурсів «Пересмішник» Микола Білокопитов. Море радості отримали всі присутні в залі й посміялися від душі, хоча кільком десяткам глядачів довелося простояти весь концерт –місця в малій залі палацу, яку цього разу надали сатирикам, були всі зайняті.

Відрадно, що учасниками веселого вечора були не лише запоріжці, а й представники кількох районів області. Скажімо, Вільнянський район представляли театр-студія «Бемс» (керівник Світлана Кривогуз) районного центру дитячої творчості із сучасною казкою «Ходить гарбуз по городу» та Володимир Байдуков із гуморесками-одкровеннями про жінок.

Варенички – страва незвичайна

Лауреатка Всеукраїнських конкурсів читців у Боромлі (Сумська область), імені Андрія Сови (Одеса) й Павла Глазового (Казанка Миколаївської області) Таміла Дейнега з Оріхова порадувала глядачів гуморескою Івана Сочивця «Вареники». Вона не лише смішила, а ще й привезла справжні смачні й духмяні вареники, якими пригостила всіх, хто на той час перебував на сцені. Талановиті гумористи – мешканець Комишувахи Олександр Ткаченко, запоріжець Олексій Кудря та житель райцентру Михайлівка Олександр Шершньов майстерно прочитали власні сатиричні твори.

Уперше взяли участь у концерті «Веселої Січі» володарка гран-прі конкурсу читців імені Павла Глазового (2010) Тамара Розумна з Мелітополя, яка виконала сатиричний вірш Володимира Чубенка «Суботній десант», а також запоріжець Євген Грінберг, який читав власні твори з іронічним поглядом на життя. Яскраво дебютували два молодих учасники концерту - Ростислав Анасійчук із Новомиколаївки виконав поетичні мініатюри Павла Глазового, студент Запорізького національного університету Андрій Новиченко прочитав усмішку Остапа Вишні «Походження світу».

Не вперше бере участь у заходах Ігор Крикунов, учень школи мистецтв при гімназії №1 обласного центру. Цього разу він виступив із сатиричним твором Євгена Дударя про сучасне шкільне навчання.

Грані таланту - безмежні

Нещодавно відкрилися нові грані таланту нашої відомої поетеси Віри Коваль – вона, як з’ясувалося, пише тепер не лише тексти пісень, які виконують подружжя Білоножків, Алла Кудлай, Катерина Бужинська, Лілія Остапенко, Анатолій Сердюк та інші співаки, а й гуморески та літературні пародії. Їх вона й прочитала глядачам.

Письменник Пилип Юрик заявив, що дуже любить міліцію, особливо працівників ДАІ. Тому й написав про охоронців порядку чимало гуморесок, які мріє видати окремою збіркою. Два твори він і представив на суд глядачів.

Сюрприз чекав на оріхівського поета-гумориста Володимира Білогуба. Після його виступу на сцену вийшов співак і композитор Анатолій Сердюк і виконав пісню на слова Володимира Григоровича «Дівчина з Оріхова». Пісня викликала шалені оплески, адже серед учасників концерту було багато оріхівців, зокрема, й співочий колектив «Оберіг», якому дали козацьке прізвисько «Кульбабки», під керівництвом Галини Григор’євої. Їхня жартівлива пісня «Не шукайте Америки», виконана разом із Тамілою Дейнегою, яка майстерно зіграла роль бабусі-заробітчанки, дуже сподобалася глядачам. Як, до речі, й співанка «Чоловіче, я слаба» у виконанні оріхівської солістки Ольги Котляр.

А Леонід Гливко, також із Оріхова, виконав, як він каже, «пісні з натяком», акомпануючи собі на гітарі. Народний артист України Іван Смолій прочитав гуморески Петра Ребра «Терешкове рибальство» і Миколи Білокопитова «На собачій виставці».

На завершення концерту, що тривав понад дві години, прозвучала пісня запорізького майстра слова Анатолія Рекубрацького й композитора Анатолія Сердюка «Неподільна булава» у виконанні автора музики.

Сміхосіч – жива!

Після концерту головний організатор веселого дійства, кошовий Ламайребро (в буденному житті письменник Петро Ребро), відповів на декілька запитань кореспондента.

- Пане кошовий, коли було створено «Веселу Січ»?

- Як не дивно, не 1 квітня, а 1 березня 1995 року. Цьогорік їй уже шістнадцять. Тож сьогодні ми вирішили скромно відсвяткувати цю дату. А як ми її відзначили – судити глядачам.

- А чи є ваші підрозділи в інших містах України?

- Мене втішає те, що у нас є веселі курені майже у всіх областях України. Там багато справді талановитих людей. Та й не тільки в нашій державі, а й за кордоном: у Канаді, США, Австралії, Росії. А найперший лист із проханням прийняти його у «Веселу Січ» надійшов із Австралії від Василя Сокола.

- Отже, «Весела Січ» житиме?

- Наш народ не дасть їй загинути. Сміх нам просто необхідний. Сміємося, щоб у людей не опустилися руки. Бо ж дехто вже й розучився веселитися. Зараз в Америці, наприклад, діє понад тисяча центрів сміхотерапії. Нарешті людство зрозуміло: там, де ніякі ліки не допомагають, допоможе сміх. Думаю, що з часом і в наших університетах будуть випускати сміхотерапевтів.

- У Запоріжжі вистачає жартівників?

- Ми просто мусимо жартувати - нас зобов'язує навіть те, що живемо на запорізькій землі. Ну, хіба можна уявити запорожців похмурими, сердитими, злими? Ні! Згадайте хоча б знамениту картину Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові»! У них душа прагне веселощів. Вони зустрічають людей і думають, як би їх розвеселити. Інакше не можуть. Бо такий наш народ! І таким його знають у світі.

- У вас і літературне видання є?

- Так, сміхопис «Весела Січ». Побачили світ уже 18 його номерів. Не часто виходить – меценатів або спонсорів нині не так багато. Деякі курені в інших областях видають і свої збірники та власні альманахи. А в Канаді Раїса Галешко (козацьке прізвисько Редька) видає журнал «Всесміх».

- Чула, що у «Веселої Січі» є й нагороди.

- Була така нагорода. Це наша міськрада разом із Національною спілкою письменників свого часу заснувала премію імені Петра Сагайдачного. Сім літераторів носять це звання. Останнього разу цю премію вручав міський голова Олександр Поляк Євгену Дударю з Києва, Миколі Савчуку з Коломиї та Миколі Шапошнику з Черкас. Тепер із премією справа, на жаль, затихла.

- То, може, допоможе наша міська рада? Або спонсор якийсь відгукнеться?

- Будемо сподіватися.

- А ще якісь ордени у вас є?

- Знаєте, у нас нагород багато. По-перше, є така собі – «Дірка Героя», по-друге, - «Перо писаря», яким писали листа турецькому султану. Але, мабуть, наймиліший наш орден – «Гапка на шиї». Це така пристойна молодиця чіпляється нагородженому на шию. Ось тобі й орден! А ще одна нагорода - кінь Тараса Бульби, який пасеться на Хортиці. Щоправда, піймати його дуже важко...

- Щось смішне зараз можете згадати?

- Та у нас усе життя смішне: смішні гонорари, смішні пенсії, смішні зарплати, смішні стипендії... Так що ми скоро досягнемо апогею веселощів. А якщо вже говорити про щось гумористичне, то мені здається, що актуальним буде таке:

Плач новітнього генсека

Питаєте, чого реву,

Чого кручусь, як в чомусь швайка?

Створив я партію нову,

А роздивився - леле! Шайка.

Сміялися разом із усіма глядачами ВІРА СЕРЕДА і ЮРІЙ ЗЕЛІНСЬКИЙ (ФОТО)