СТРЕКАЛЬ Володимир

strekal

Володимир Семенович СТРЕКАЛЬ  народився 15 грудня 1936 року в селі Моринці Корсунь-Шевченківського району. Здається, було це зовсім недавно, а виявляється, збігло вже дві третини століття. У семирічці вивчив абетку, у Корсунь-Шевченківському педучилищі спробував з літер складати прозові й римовані твори та здобув диплом учителя початкових класів. Київський університет імені Тараса Шевченка озброїв його професією журналіста, яку й застосовував на практиці з 1972 року по 2010 – в обласній газеті «Київська правда» як літпрацівник, кореспондент, завідувач аграрного відділу. З письменницьким цехом поєднаний ще з давньої участі у творчому семінарі молодих письменників України в Ірпені.

Лауреат премії журналу «Перець», премії ім. Василя Юхимовича. Член Національних спілок України – письменників та журналістів.

«Щодо моїх літературних вправ, – зізнається автор, – то редакціям здебільшого смакували крилаті фрази на кшталт «учіться у класиків». Учився. Може, завдяки цьому з'явилося чимало віршових гуморесок і віршових мініатюр у журналах «Вітчизна», «Україна», «Перець», колективному збірнику «Веселий ярмарок», інших виданнях, у низці інших журналів та газет. У 1971 році вийшла друком колективна книжка «Ой під вишнею» з моєю участю, а в 1999-му у видавництві «Дніпро» вийшла «приватна» книжка «Чужа сорочка». А ще маю дві книжки віршів для дітей. У цьому благенькому доробку одна «авантюрна» публікація у великій добірці московської «Литературной газеты», приуроченій відкриттю з'їзду тоді ще радянських письменників України, та зовсім приємна участь в антології гумору Черкащини «Перепустка в безсмертя» (2005). А ще 2011 року вийшла збірка сатири і гумору «Реінкарнація». У найближчих планах видати одну-другу книжечку для дітей. Ну, а там, як мовиться, поживем – пожуєм».

 

Планова економіка

За планом, чітко ми усе зробили

І радості шаленої зазнали:

Спочатку безробітних наплодили,

А потім біржу праці влаштували.

 

Небезпечна глибина

Чом на серці неспокій?

Звідки хриплі ці тони?

То в реформі глибокій

Економіка тоне.

 

Важке навчання

Вчимося ми на помилках своїх –

Це правило тверде, неначе криця.

Ну що ж, на них учитися не гріх.

От не робити б їх іще начиться.

 

Прикмети на вибір

Всі ваші падіння і злети

Не можете знать наперед.

Тож вірте в хороші прикмети,

Погане прийде без прикмет.

 

Стабільна нестабільність

Ех, ні в чому стабільності ниньки нема.

І несе ця обставина біль нам.

Все хистке і непевне. І тільки сама

Нестабільність на диво стабільна.

 

Різне ставлення до законів

Закони хоче знать людина кожна,

Та кожна – задля власної мети:

Цей дума, як їх виконати можна,

А той – як ті закони обійти.

 

Тотальний розпродаж

Для торгівлі нема зупинки,

Скрізь торгуються від душі.

Торгаші – на базарах, ринках

І в політиці – торгаші.

 

У таксі

З крутизни таксі зірвалось,

Побілів водій умить,

Каже: «Гальма зіпсувались,

Я не можу зупинить...»

Пасажир ковтає слину

Від такої новини:

«Як не спиниш ти машину,

Хоч лічильник зупини!»

 

Замкнене коло

Пояснити можна чим це,

Як змиритися з цим фактом:

Депутат стає злочинцем,

А злочинець – депутатом?

 

Слуги і прислуга

За що ж це, люди,

Така наруга –

У слуг народу

Народ прислуга?

 

Філософія переростання

Маса партій, парламентарів,

І глаголить кожен до пуття.

Ех, переростала б кількість слів

В якість повсякденного буття...

 

Потреба лікуватись

Не нудьга жене Оксану,

Не якісь гріхи:

Їде, бідна, лікувати

Дихальні шляхи.

Неспроста вона зібралась

У далеку путь,

Бо говорить, що свекруха

Не дає дихнуть.

 

Безплатні муки

Сидить сумна й зажурена Галина,

Бо підло навалилась бід гора –

Замучила безплатна медицина,

І гроші, і здоров'я забира.

 

П'ятак-провидець

Жінка кидає монету

На підлогу з висоти.

Тут кума прийшла й питає:

«Що це робиш, кумо, ти?»

А вона відповідає,

П'ятака відклавши вбік:

«Дізнаюсь, чи дуже п'яним

Йде додому чоловік

Бо оцей п'ятак-провидець

Визнача події суть:

Ліг «орел» – то сам припреться,

Ляже «решка» – принесуть.

А коли монета стане

На підлозі на ребро,

Означає це: тверезим

Повертається Петро».

 

Джентльмени є!

Ось автобус гуркотить,

Міря звичну путь.

Місця в нім чоловіки

Жінці не дають.

Я постою, – каже та. –

Прикро ж все одно,

Що джентльменів, бачу, в нас

Вже нема давно».

Обізвалися гуртом

Хлопців, мабуть, шість:

«Охолонь! Джентльмени є,

Та немає місць».

 

Коли жінці важко

Подивився чоловік

На кохану жінку,

Яка торби дві важкі

Притягнула з ринку.

Він дружину пожалів

І почав корити:

«Не повинна ти вагу

Отаку носити.

Бо тендітна он яка

Й дуже слабкосила.

Краще вже на ринок той

Двічі б ти сходила».

 

Пори віку

Пора для Петі

Стояла мила –

За ручку мама

Його водила.

Тепер настала

Сумна година –

За носа водить

Його дружина.

 

Його Надія, Віра і Любов

Душевну бурю так і не зборов,

Чуттями серце сповнював не в міру:

Любив Надію, вірив у Любов,

І все-таки надіявся на Віру...

 

Любитель солодощів

Петі солодко в сусіда.

Знає Петя наперед:

Бджіл немає у сусіда,

Так зате сусідка – мед.