Василь Герасимюк в програмі Уроки поезії... для тих хто пропустив та зрозумів, що вчитись ніколи не пізно з Олександром Биструшкіним

Найбільша драма в тому, що Герасим’юк багато років живе у Києві і весь цей час пише про гори. Звісно, не тільки. А все ж, гуцульські ритми проникають навіть в «урбаністичні» твори поета, навіть у «Київську повість» («Ти чув барвінкову»). У столиці теж багато музики звучить. Але такої нема: «як разом заграли всі скрипки і цимбали, флояри і дримби / та вдарили бубни, / а спершу озвалися всі трембіти і роги – разом!».

Отже, в горах є глибинні мелодії. Бракувало хіба смислового змісту. І горам пощастило, що одержали, за визначенням Тараса Прохаська, одного з найкращих поетів у світі Василя Герасим’юка. «Як ми знаємо з давніх поетик, історія описує те, що було, етика – те, як воно мало бути, а поезія – те, що могло би бути. У творчості Василя Герасим’юка ці три потоки зливаються воєдино, тому подеколи відокремлювати суто поетичне в його віршах від суто етичного й історичного не те, що неможливо, але непотрібно».