МОНОЛОГИ ДО ВІЧНОСТІ Володимир Сосюра частина перша читає Олександр Биструшкін
- Любіть Україну, як сонце, любіть, / як вітер, і трави, і води… / В годину щасливу і в радості мить, / любіть у годину негоди. / Любіть Україну у сні й наяву, / вишневу свою Україну, / красу її, вічно живу і нову, / і мову її солов'їну. / Між братніх народів, мов садом рясним, / сіяє вона над віками… / Любіть Україну всім серцем своїм / і всіми своїми ділами. / Для нас вона в світі єдина, одна / в просторів солодкому чарі… / Вона у зірках, і у вербах вона, / і в кожному серця ударі.
Отже, чи не вперше в партійній практиці зчинилася персональна хвиля мордування українського інтелігента. Досі скрізь шукали і викривали “український буржуазний націоналізм”, через низку постанов ЦК ВКП(б) і ЦК КП(б)У паплюжили наукові праці українських вчених, із багном змішували національні видання: “Нариси історії української літератури”, журнали – “Перець” і “Вітчизна”, репертуар театрів України, музичне мистецтво. За логікою сталінських поплічників, страх мав тримати митця в сліпій покорі.