НАШЕ
Кого ж славлять вулиці Запоріжжя?
У багатьох номерах «Запорозької Січі» - газети Запорізької міської ради - свого часу публікувалися переклади назв вулиць нашого обласного центру. Можна було б радіти, що нарешті чиновники приступили до виконання Закону про мови України. Та не поспішаймо з висновками. Спочатку проаналізуймо назви вулиць.
Починається список із Абразивної. А чому б і ні? Тут, у Запоріжжі, комбінат є такий, що забруднює навколишнє середовище. Хай і вулиця така буде! Трохи ліричніше звучить Абрикосова. По-геройськи — Авангардна. У місті є аеропорт, отже, й вулиця Авіаційна. Літаків не багато. От автомобілів тут — хоч греблю гати. АвтоЗАЗ їх тисячами штампує. Тому — й Автобусна, й Автодорівська, й Автодорожна, й Автозаводська, й Автопаркова, й навіть Автострадна... Водіям, як бачимо, гріх образитися на керівництво міста. Як, до речі, й людям інших професій — мабуть, жодної не обійшли увагою: від космосу аж до землі-матінки. Є вулиця Агрономічна, хоча виробництвом сільгоспкультур місто, нібито, й не дуже займається. Є й Адміралтейська, хоча по Дніпру ескадри ніколи й не ходили...
А скільки тут безликих назв, що дані вулицям тільки для того, аби вони хоч якось називалися! Скажімо, Антенна, Аркова, Водозабірна, провулок Водонапірний, Вітражна, Відмінна, Глиноцементна, Зелена, Зимова, Інструментальна, Квітуча, Курганна, Лінійна. Та хай їм грець! Перечитуючи такі назви, мимоволі задумуєшся ось над чим. Чи не мало в нашому місті вулиць, названих на честь великих людей, які побували тут, які виросли тут, народилися чи працювали? Є такі вулиці, звичайно: Тараса Шевченка, Панаса Мирного, Івана Сірка, Богдана Хмельницького... Таких імен з десяток набереться. Але ж жили й працювали тут ще й поети Микола Лиходід, Василь Лісняк, Василь Діденко, Михайло Гайдабура, Володимир Чубенко. Невже Коксовий провулок чи вулицю Коксобудівну не можна було назвати (чи перейменувати) одним із цих імен?
Радянська історія сімдесят років твердила, що така людина як Нестор Махно — ворог народу, бандит. Коли дозволена Горбачовим гласність почала відкривати усім нам очі, виявилося, що Махно — аж ніякий не бандит, бо не давав продзагонам радянської Росії грабувати українських селян. До речі, за військові дії отримав від Леніна орден Червоного Прапора №4. Історія міста тісно пов'язана з діяльністю цієї людини. Але вулицю й досі на честь Нестора Івановича не назвали.
Натомість у назвах вулиць можна знайти імена таких людей, які до Запоріжжя мали таке ж відношення, як річка Йордан до Білого моря. Наприклад, вулиці Карла Маркса, Енгельса, Рози Люксембург, Клари Цеткін, Тольятті, Готвальда... Ще Мао Цзедуна, Полпота, Янгсарі чомусь забули. А вони ж були комуністами!
У старому Олександрівську головна вулиця мала прекрасну назву — Соборна. Тепер це — проспект імені Леніна... Комуністичні діячі, до речі, представлені у місті досить широко. Ось вулиці на їхню честь: Артема, Бакинських комісарів, Блюхера, Будьонного, Дзержинського, Димитрова. Є Дибенка, Железнякова, Кірова, Колонтай, Косіора, Котовського, Красіна, Крупської, Куйбишева, Менжинського, Мікояна, Ногіна, Олеко Дундича, Орджонікідзе, Петровського, Подвойського, Свердлова, Тухачевського, Урицького, Фрунзе, Фурманова, Шаумяна, Щаденка, Якіра...
До речі, іменем Леніна в Запоріжжі названо не лише проспект. Є вулиці Ульянова, Ленінградська, Леніногорська, Ілліча. Є тут вулиці VIII партз'їзду, Будинок відпочинку XVIII партз'їзду, Комсомольська, Червоний Прапор, Кремлівська, Жовтнева, Радянська, Паризької комуни. Сорок років Жовтня, Сорок років Радянської України, Соціалістична, Союзна, Червоної кінноти, Червонокозача, Червонопрапорна, Червоноармійська, Червоногвардійська...
Край наш має багату історію! Місто — не гіршу. На тій же вулиці імені Свердлова (ми знаємо, чим відзначилася ця людина – терором найвищого ґатунку – сам Бен Ладен позаздрив би), стояв будинок кошового отамана Задунайської Січі Йосипа Гладкого. Невже гірше було б назвати вулицю іменем останнього? Чому не повернути вулицям старого міста їхні давні назви? Цілий ряд героїв визвольних змагань України пов'язані із Січчю. А скільки тут письменників бувало, композиторів чи співаків! Наприклад, Яків Баш, Андірй Малишко, Михайло Стельмах, Олександр Білаш, Назарій Яремчук...
Допомогти у перейменуванні вулиць могло б обласне товариство охорони пам'яток історії та культури. Але його завзяття в цьому плані не видно. От меморіальні дошки комуністичним діячам встановлювати за народні гроші – тут воно попереду планети всієї...
Окрім того, при перекладі назв допущено ряд неточностей. Ось що писав у листі до редакції читач Павло Палагіцький з Оріхівського району: «Була вулиця «Братская», переклали її — «Братська». Якщо ж назва від міста Братська, то переклад правильний. Якщо ні, то повинно бути «Братерська». «Александрова» — слід би перекласти з літерою «А» й українською. «Путєйская» — «Путійська». Якщо назва пов'язана із залізницею, то слід перекладати «Колійна», якщо з дорогою — «Путьова». «Шахматная» — «Шахматна», хоча українською мовою повинно бути «Шахова», «Проездная» переклали як «Проїздна», хоча це слово пишеться «Проїзна».
Читач має рацію. Додамо до цього, що російською були дві назви — «Прудовая» і «Ставковая». Тепер їх переклали українською й вийшло дві вулиці Ставкові. Була «Речная», а переклали «Річна» (російською «Годовая») замість «Річкова».
Але найбільша помилка, на мою думку, криється у рішенні виконкому Запорізької міськради ще від 29 грудня 1994 року. Ним тодішнього начальника управління житлового господарства було зобов'язано забезпечити виготовлення необхідної кількості трафаретів із найменуванням державною мовою вулиць, провулків, проспектів, майданів. Тобто, назви закарбували всі ті, про які йшла мова вище. То чи не краще було б спочатку перейменувати вулиці, а потім уже виготовляти трафарети? Яка була б економія! Та й не лише...
Міськрада й досі займається перейменуванням вулиць. Та ще й як! Нещодавно в тій же «Запорозькій Січі» було офіційне повідомлення про це. Так от, депутати перейменували вулицю Польову на Пшеничну, вулицю Заводську – на Ячмінну, а вулицю Садову – на Весняну. У народі про таке кажуть: «Поміняли шило на мило».
Пилип ЮРИК