ПРЕЗЕНТАЦІЯ 

Віра СЕРЕДА

 

Такого бурхливого початку весни в Запорізькій обласній універсальній науковій бібліотеці як цьогоріч ще не було – презентації нових книжок запорізьких письменників, членів Національної спілки письменників України змінювали одна одну, пропонуючи шанувальникам твори на різні смаки. Літератори немовби поспішали встигнути до карантину. У рамках творчої зустрічі Пилипа Юрика з читачами також відбулася презентація двох його нових книжок «Ворожіння на кавовій гущі, або Конституція Пилипа Орлика (Юрика)» і «Городні дебати». 

Письменник Пилип Юрик – лауреат кількох літературно-мистецьких премій, має Золоту медаль української журналістики, Почесний журналіст України, лауреат обласної премії імені Андрія Клюненка в галузі журналістики за висвітлення соціально-економічних тем.

 

 

«Доля привела його в Запорізький степовий край, і ми цьому факту дуже раді»

Творчу зустріч відкрила й майстерно провела завідувачка відділу краєзнавства бібліотеки Тетяна Паливода. Вона нагадала читачам біографію Пилипа Юрика, зауваживши, що в літературу він прийшов не відразу. Спочатку здобув професію в Звенигородському сільськогосподарському технікумі й Дніпропетровському сільгоспінституті, працював на землі обліковцем рільничої бригади, агрономом, завідувачем виробничого відділку. Але творче начало взяло верх, він перейшов працювати в газету і 1989 року закінчив журналістське відділення Київської ВПШ. Працював у редакціях районної, міської, обласної газет Дніпропетровської області, а згодом – на запорізькому радіо, в редакціях газет «Запорозька Січ» і «Запорізька правда».

Пані Тетяна наголосила:

- Народився в селі Баландине Кам’янського району, що на Черкащині, але доля привела в Запорізький степовий край. Ми цьому факту дуже раді і вважаємо його абсолютно своїм письменником.

Зважаючи на те, що Тетяна Паливода презентувала в одній іпостасі Пилипа як поета, гумориста, сатирика, фольклориста, перекладача, вона й сама намагалася додати жартівливих ноток, проводячи захід.

- Перші вірші Пилипа Юрика вийшли друком у 1978 році (районна газета «Радянське життя», смт Томаківка Дніпропетровської області), - повідомила пані Тетяна, - чого запам’ятала, бо це рік мого народження. Тому можна сказати, що перед вами стоїть ровесниця ваших перших віршів. Потім уже було багато гуморесок, байок, віршів у різних збірниках, альманахах, журналах. А ось першої книжки тривалий час не було – лише 1993 року побачила світ «Пісня волі».

На виставці, що розгорнули в бібліотеці, представили книжки Пилипа Юрика з ліричними віршами, громадянською лірикою, байками, гумором і сатирою. Неймовірно чудова фольклорна збірка «Тільки Сталін на стіні»: фольклор, приказки, частівки, анекдоти епохи соціалізму, в яких відображене ставлення людей до тогочасних гасел і лідерів країни. Тут і книжки, що стали епохальними в житті Пилипа – за «Пісню волі» й «Даремний переляк» його прийняли до Національної спілки письменників України, а збірку «Де ти вештаєшся?» він присвятив пам’яті Петра Ребра й отримав премію його імені.

Пилип Юрик спробував себе також як перекладач. Під час творчої зустрічі виявилось, що в бібліотеці немає книги «Стародавні минувшини руські», тож письменник одразу виправив це, подарувавши видання.

А ще була цікавинка: на сцені й вікні виставили портрети Пилипа роботи членкині Національної спілки художників України Лариси Єрмак і голови Запорізької організації НСХУ Ірини Гресик.

 

«Бажаю, щоб наступні книжки друкувались лише у нас, і не лише в м’якій обкладинці»

Під час презентації нових збірочок «Ворожіння на кавовій гущі…» й «Городні дебати» автор розповів, що видані вони власним коштом. Перша презентована тут книжка вийшла в серії «Бібліотека журналу «Перець. Весела республіка» в Києві 2018 року. Назву дала одна з бувальщин «Як я став гетьманом». Володимир Чепіга, давній наставник письменника, став упорядником цієї книжки. Редактором же більшості його книжок, за словами автора, є поет-сатирик Микола Білокопитов.

- До книжки «Городні дебати» я зібрав байки, що почав писати ще з 80-х років минулого століття, - розповів Пилип Юрик, - їх публікували, зокрема, й у районній газеті, де починав працювати як журналіст. Ті байки, що й досі актуальні, відібрав для цієї збірки. Нові байки, а також ті, що ніколи не видавав раніше, теж увійшли до книжки. Збірка побачила світ у видавництві «Дніпровський металург». Це видавництво мені подобається тим, що роботу тут виконують не лише якісно, а й за невеликими цінами. Крім того, в залежності від кількості тиражу можуть бути й знижки.

На творчу зустріч прийшла й представник видавництва «Дніпровський металург» Валентина Лягіна:

- Я рада бути сьогодні на презентації чергової книжки Пилипа Сергійовича, - зазначила Валентина Іванівна. - Ми працювали над виданням багатьох його книжок. Як кажуть у народі, він не зраджує дружині й «Дніпровському металургу». Бажаю подальших творчих успіхів і щоб наступні книжки друкувалися лише у нас, і не лише в м’якій обкладинці, а й у твердій!

 

Знакова зустріч із Павлом Глазовим, або

«Майте на увазі, гумористи й сатирики довго не живуть!»

Починав гуморист творчу діяльність у Звенигородці Черкаської області, де навчавсь у сільськогосподарському технікумі. Там були перші спроби римування епіграм на однокурсників. Коли 15-річний автор прочитав їх своїм героям, то одразу ж отримав «гонорари». Іван, який уже відслужив армію, затискав його голову й дав, як кажуть у народі, «солдатської картоплі», а староста групи Ліда, огрядна дівчина, яка до технікуму працювала трактористкою, вивихнула Пилипові пальця.

Протягом творчої зустрічі глядачі почули в авторському виконанні твори «Пісня про Путлера», «Занедужав» (із першої збірки) та байки «Поет і посада», «Хвалько» (із другої).

Крім того, прозвучали популярні твори, що не увійшли до цих збірок, але полюбилися читачам: «Свинарчукам», «Даремний переляк», диптих «Дояр» і «Ваші права», «В Едемі», «Барбос і сучка» та інші.

Розповів Пилип Юрик і про знакову зустріч, що відіграла важливу роль у його творчому житті. У 1979 році вони з братом Віктором узяли адресу Павла Прокоповича Глазового, багато гуморесок і байок якого Пилип читав зі сцени, знав і знає їх зараз. І поїхали до нього на квартиру. Про те, щоб узгодити зустріч по телефону навіть думки не було. Видатний поет якраз хворів. Перевдягнувсь і запросив хлопців на кухню.

- Брат повідав про моє бажання писати, - розповів Пилип Юрик. - У мене в блокноті було десятка зо два гуморесок. Павло Глазовий зауважив, що не критик, але подивився і запитав: «Правду казати чи ні?» «Тільки правду!» - відповів я. Він зробив мені багато зауважень і дав поради, а також надихнув на написання гуморесок, зауваживши: «Майте на увазі, гумористи й сатирики довго не живуть! Якщо ви до цього готові, продовжуйте, якщо ні – кидайте і не треба цим займатись». Це був 1979 рік. Наприкінці 1980-го я перейшов працювати в районну газету. Вагався, бо технікум уже закінчив і навчався на третьому курсі інституту. Протоптана стежка вже є, а тут зовсім інший фах. 37 років я працював у журналістиці. Зараз на пенсії.

Завершальним акордом до цих спогадів став вірш: «Криниця щастя» в авторському виконанні. Адже на екрані показали його рідну хату в Баландиному.

 

«Сміху боїться навіть той, хто нічого не боїться»

Завідувачка кафедри українознавства Запорізького національного університету Ольга Стадниченко, виконувачка обов’язків голови Запорізької обласної організації НСПУ відзначила, що з кожним разом презентації запорізьких письменників набувають усе більшого масштабу й розголосу.

- Із тієї навіть причини, - підкреслила пані Ольга, - що презентують не по одній книзі, а іноді по дві, а скоро, мабуть, будуть і по три. Наскільки плідно працюють наші письменники! Хочу зауважити, що творчість Пилипа Юрика надзвичайно багатогранна, цікава й масштабна - осягнути її звичайному читачеві не так просто. Зараз хотілось би більше поговорити про те крило, що називається гумор і сатира, бо воно є, напевно, найважливіше в наш час. Колись Остап Вишня сказав, що сміху боїться навіть той, хто нічого не боїться. У всі часи гумору й сатири боялися всі: вельможі, начальники, царі. Згадайте, що було Шевченку за його поему «Сон», яка стала їдкою сатирою на царат. Коли говоримо про гумор і сатиру, це найактуальніший і найзлободенніший жанр у всі часи. Більше всіх отримують на горіхи, так званих «гонорарів» саме гумористи й сатирики. Колись у мене під час захисту дисертації був опонентом академік Ігор Дзеверін (у ній один із розділів називався «Гумор і сатира Петра Ребра»). Коли я її захистила, він мені каже: «А давай наступну дисертацію – докторську – зробиш про гумор і сатиру в Україні (її еволюцію і розвиток), бо я вже років 50 працюю в інституті літератури й кому не пропоную, всі відмовляються, бо розуміють, що це дуже небезпечна тема: всі гумористи й сатирики все одно проходять потужним котком по будь-якій владі, починаючи з комуністичної і закінчуючи нинішньою».

Ольга Олександрівна продемонструвала невеличкі книжечки Пилипа Юрика й зауважила, що в них така потужна критика, сатира як мінімум на три покоління влади сучасної України.

- Сатирі й гумору найважче серед усіх літературних жанрів, - сказала пані Ольга. - Але в той же час і найлегше, бо цей жанр найбільш затребуваний і запитуваний у суспільстві – його читають, ним цікавляться, вивчають напам’ять, розповідають. Хотіла б додати, що у творчій манері Пилипа Юрика успадкована традиція продовжувати лінію наших гумористів і сатириків – це й байкарство, усмішки, фейлетони, різного роду бувальщини тощо. Гуморист і сатирик – дуже небезпечна, але людина в суспільстві. Вона бачить своїм тонким поглядом все, що відбувається, і, не дай Бог, хтось щось зробив не так, точно потрапляє в його книгу і не завжди в привабливому вигляді. Я закликаю: читайте, цікавтеся, шануйте гумор і сатиру наших українських письменників, зокрема, Пилипа Юрика. Вітаю з черговою книжкою! Бажаю успіхів!

 

«Ми один одному допомагаємо зробити якісний продукт»

Надали слово й редактору більшості книжок Пилипа Юрика, письменнику Миколі Білокопитову. Він, зокрема, зауважив, що, познайомившись із Пилипом на початку 90-х років минулого століття, вони «зачепилися» один за одного. Саме з редагування одного з творів Пилипа Юрика розпочалася не лише їхня співпраця, а й дружба. Вразило Миколу те, що Пилип знає напам’ять десятки гуморесок, зокрема, Павла Глазового, Степана Олійника й Степана Руданського.

 

- Крім його першої книжки, я редагував усі збірки Пилипа, а він – мої, - розповів Микола Білокопитов. - У мене два найперших редактори: Пилип Юрик і Вікторія Сироватко. Причому, ми дружимо сім’ями. У нас така домовленість: дружба дружбою, а ось тут – всерйоз! Ми один одному допомагаємо зробити якісний продукт, який потім потрапляє до вас, шановні читачі. Вітаю, Пилипе! Хтось якось сказав, що жанр байки – позавчорашній день. Нічого подібного! А український байкар Анатолій Косматенко має бути в кожного сатирика-гумориста настільною книгою.

На завершення виступу Микола Білокопитов прочитав байку Павла Глазового "Жаба": 

Кажуть люди, що у жаби

Хитрість є така:

Заховається у травці,

Виткне язика…

 

А метелик тільки сяде

На її язик,

Хитра жаба – хап губами,

І метелик зник.

 

Байка вся. Але до чого

Мова тут іде?

Хто язик великий має –

Той не пропаде!

 

Пісням непідвладні відстані

На одній зі сторінок творчого життя Пилипа Юрика зупинилася Віра Юрик, коректорка його книжок.

Вона нагадала, що письменник став редактором її книги «Пісня Назарія – як море широка». Потім розповіла, що 2012 року вона познайомилась із музичним керівником ВІА «Смерічка» в 1979-1985 роках Олександром Соколовим. Завершений варіант цієї співпраці увійшов до книги (розділ «Смерічка», музика й морські простори в житті Саші Соколова»). Під час роботи над книгою журналістка підготувала дві публікації про Назарія Яремчука в запорізькі газети. Їх вона надіслала й Саші Соколову, а в подарунок книжечку Пилипа Юрика «Поклик Святослава». Чому саме цю книжку? Вирішила, що Олександр - людина ліричного складу, музикант, закінчив Львівську консерваторію, романтична натура. Через певний час Саша почав надсилати із Німеччини пісні на вірші із книжки «Поклик Святослава». На сьогодні створено дев’ять пісень. Одна з них «Річка танцюристка» прозвучала в залі.

Чотири пісні поклала на музику запорізька письменниця Ольга Ліщук - вона запропонувала увазі присутніх у залі пісню «Невістчині ридання», яку майстерно виконала, акомпануючи собі на гітарі.

Дві спільні пісні написали композитор, заслужений артист естрадного мистецтва України Анатолій Сердюк і поет Пилип Юрик: «Сизокрила молодість» і про «Запорізьку правду» (з нагоди ювілею газети) – «Свічадо краю степового». Гарно, як завжди, виконавши пісню, Анатолій Сердюк сказав, що філософська «Сизокрила молодість» користується популярністю, часто під час творчих зустрічей її просять заспівати. А потім Анатолій згадав про епіграму, присвячену йому й попросив Пилипа Юрика прочитати глядачам. І Пилип виконав його прохання.

На Сердюкові 

Дзвонить жінка чоловіку:

- Сонечко моє! Ку-ку!

Шлю тобі палкий привітик!

Я – на Толі Сердюку!

 

- Ти – на Толі? Як це сталось?

Совість де, скажи, твоя?

- Не ревнуй! Квиток дістала...

На його концерті я... 

Пилип Юрик поділився враженнями від поїздок до наших захисників, що обороняють Україну від російського агресора та зустрічей у госпіталі. Читачам продемонстрували світлини бійців Запорізьких 37-го і 23-го окремих мотопіхотних батальйонів, 55-ої артилерійської бригади, морської піхоти. Найбільше, за словами письменника, всім бійцям, де я виступав, сподобався вірш «Кінь Сагайдачного». Його й продекламував автор. А воїнові 72-ї бригади, котрий був присутній на вечорі, Пилип підписав на пам`ять новенькі книжки.

Журналіст Жан Кучмій привітав Пилипа Юрика з виходом нових книжок і прочитав власного вірша, дві останні строфи якого процитуємо:

Мова ця звучить велично

З вуст поета-козака.

У сатирі – яка ж зична! -

Б’є копитом рисака.

 

Тож даруй, друже, людині

Слово гострого пера!

Щоб було у кожній днині

Більше щастя і добра!

 

На завершення творчої зустрічі Пилип Юрик запитав:

- Скільки там у нас ще часу залишилося? Бо в мене в сценарії написано «Пора зав’язувати» - так називається мініатюра.

 

На гулянці взяв слово Пилип:

Ми пили б і пили б, і пили б.

Та в народі прислів’ячко єсть:

Що і тут нам пора знати честь.

 

А ведуча Тетяна Паливода закликала всіх:

- Ударимо гумором і сатирою по короновірусу й карантину!

 Глядачі в залі

Світлина з учасниками презентації. 

На знімку: Анатолій Сердюк, воїн 72-ї бригади, запорізькі письменники Віра Коваль, Пилип Юрик, Вікторія Сироватко, Валентин Севернюк, Ольга Стадниченко, Михайло Буряк, Ольга Ліщук, Ганна Лупинос