СВИНЯЧЕ КУВІКАННЯ
Серед білісінького дня
В город втелющилась Свиня.
Та не сама – п'ятнадцять поросят
За нею гарцювали,
Аж курява вставала.
І рила тупорила рать
Усе, що ґазда мав зібрать:
І моркву, і картоплю, й буряки,
І кукурудзу, й сою,
Й баштан само собою...
Такий зуздрівши рецидив,
Господар дрюка ухопив,
Давай Свиню з городу виганять –
По спині їй втрапляло
І в рило діставало...
Не знаю – правда чи брехня,
Але обурилась Свиня:
– Захисники тварин, та де ж ви, де?!
Хазяїна вгамуйте!
Він біснуватий, буйний!
Понищив гусінь у саду
І колорадам на біду
Готує он отруту психопат!
Мене ж ця пика хижа
Перед Різдвом заріже!
Де ж демократія, скажіть?
Він – як на пасіці ведмідь –
Хазяйнувать не вміє ні фіга!
Нам не дає свободи
Обчистити городи! -
_____
На нас так рохкає і хрюка,
Й кувіка з-за бугра Свинюка.
В город наш влізла ця тварюка,
Дасть Бог – по рилі вхопить дрюка.
А краще – хай у цьому герці
Ножа отримає під серце!
ВИСОКІ НЕРОБИ
(Стара байка на новий лад)
Хитромудра, мов Сивілла,
Ґава на суку сиділа.
Бринзи досхочу наїлась,
Та ще й з Лисом поділилась...
Раптом бачить: з-за горбка
Пре нечистий Байбака.
Ось Байбак – гладкий і бравий –
Запитав:
– Що робиш, Ґаво?
– Геть нічого! – карка та,
Розправляючи хвоста. –
Так, сиджу собі без діла,
Від нудьги аж помарніла.
Пір’я чищу на собі.
Я ж нероба, далебі.
– А мені отут, під дубом,
Можна теж посидіть, люба?
Подивлюсь на клена, тую,
Ще й посплю, поледарюю...
– Що ж, Байбаченьку, сиди,
Якщо вже припхавсь сюди. –
Але поки ледар спав –
Вовк скажений причвалав
І загриз він Байбака.
Ось вам баєчка така...
Байбака, звичайно, жаль,
А яка ж отут мораль?
_____
В міністерствах, та й у Раді
Байбакують тьоті й дяді.
Попри сотні балачок
Всі засвоїли урок:
Щоби спати, не робити
Років п’ятдесят чи й сто
І за це не з’їв ніхто -
Треба високо сидіти!
ВІТРЯК І ДЕПУТАТ
Вітряк, як птах, махав крильми –
Був день ясний, а чи громи
Та блискавиці гарцювали;
Як результат – зерно молов
І миле степове село
Млинові вдячно усміхалось.
Раділи люди Вітряку
(Так, як горішкам-фундуку
В лісочку білочка радіє).
Бо той Вітряк, як неба знак –
Якщо працює, то ніяк
Ніхто в селі не зголодніє.
______
А у Раді, у Верховній,
Депутат неугамовний
Вітряковий мав синдром -
Все молов лиш язиком
І ручищами махав -
Залом всім «диригував».
Кажуть, що багато знав...
Ну, а далі (це – не липа)
Депутат з віконця випав.
Друзі «помогли», мабуть.
Та не в цьому байки суть:
Був би цілим його лоб,
Якби він зерно молов.
ДЕСНИЦЯ
В одноосібника Матвія
Права Рука заповзялася
На Ліву Руку нарікать:
– Ну що вона без мене вміє?
Це господарю лиш прикраса!
Як розібратися ж – напасть!
Не може навіть добре биться
І бараболю не почистить,
Не тямить ложку й ніж тримать, -
Казала-пирхала Десниця. –
Без мене пан не зміг би їсти,
Зерно в сівалку засипать,
Збирати з дерева кальвіль,
Водити електромобіль... -
У той же день ґазді Матвію
(Після дощів пора настала
На трактор сісти, далебі)
Було потрібно жито сіять.
В цеберку він зерна чимало
Набрав й задумався собі:
«Без Лівої Руки незручно
До бункера здіймать відерце
І засипать зерно таки.
Тож хай Десниченька бундючна
Пробачення від мого серця
Попросить в Лівої Руки».
______
Казав задериніс-міністр
Трудязі-двірникові:
«У тебе лиш єдиний хист –
Змітання безтолкове».
Та потім захворів двірник,
А замінити ніким.
В міністра у дворі смітник
Враз виріс аж по вікна!
Недарма ж кажуть, що лівиця
Не менш нам треба, ніж десниця,
А в роті нашім, друзі любі,
Украй потрібні всякі зуби.