Не квіточки, не іриси -

Тяжкі коронавіруси

В Китаї наплодилися.

А щоб вони сказилися!   

  

Приспічило Віталію

Мотнутися в Італію.

Там їв спагеті і редис,

Коронавірусу привіз.

 

Температура – сорок два

І ледь не трісне голова.

В горлянці поселивсь наждак,

А пульс брикає, мов лошак.

 

Уже й чорти наснилися -

Легені запалилися.

І кашляє тепер він так,

Неначе гавка сто собак.

 

Співає піп: «Я вірую!»

У що? В коронавіруси?

У нього очі лисячі -

Годує з ложки тисячі.

 

А ми все причащаємось,

На Бога сподіваємось,

Що ті коронавіруси

Нарешті втихомиряться.

 

Пережили чуму й холеру,

І тиф, і всяку ще бенерю.

Коронавіруси – ніщо,

Якщо живі ми поки що!