Не квіточки, не іриси -
Тяжкі коронавіруси
В Китаї наплодилися.
А щоб вони сказилися!
Приспічило Віталію
Мотнутися в Італію.
Там їв спагеті і редис,
Коронавірусу привіз.
Температура – сорок два
І ледь не трісне голова.
В горлянці поселивсь наждак,
А пульс брикає, мов лошак.
Уже й чорти наснилися -
Легені запалилися.
І кашляє тепер він так,
Неначе гавка сто собак.
Співає піп: «Я вірую!»
У що? В коронавіруси?
У нього очі лисячі -
Годує з ложки тисячі.
А ми все причащаємось,
На Бога сподіваємось,
Що ті коронавіруси
Нарешті втихомиряться.
Пережили чуму й холеру,
І тиф, і всяку ще бенерю.
Коронавіруси – ніщо,
Якщо живі ми поки що!