Пилип ЮРИК

 

 

                                 У Моринцях місцева влада заборонила читати

 вірш Шевченка  "Розрита могила" як революційний.

                                                                                  Кореспондент.нет.

 

 

Палили інквізитори «Кобзар».

І він горів яскравою зорею,

Палахкотів, як сонячний пожар

Живим вогнем титана Прометея.

 

 

«Кобзар» палили виродки-ченці,

Звірячі пики блискітки вкривали,

Бісилися у мантіях людці,

Від сорому кущі й дерева в'яли.

 

Палив святиню ситий Ватикан

На чорній площі у старому Римі.

Горіли Залізняк і Гонта Йван,

Шевченкового серця світлі рими.

 

Метавсь Ярема з крицевим ножем,

І Катерина, й наймичка ридали,

Ян Гус, на ватрі палений живцем,

Катам в обличчя посміхавсь зухвало.

 

Казились кардинали і ченці,

Бо розуміли – «Кобзаря» не вбити!

Він квіткою крізь товщу камінців

Проб'ється і в століттях буде жити.

 

...З'явились інквізитори нові

І повеліли: «Нє пущать Шевченка!»

О Моринці! Чи ви там ще живі?

Чи не спалили вас яничаренки?

 

Якбичогоневийшлист озвірів –

«Великий льох» заборонив читати...

Тебе родила череда вовків,

Чи українські батечко і мати?

 

Ти за посаду продаси і їх –

Кар'єра очі-вирла застелила.

О божевільно-юродивий псих,

Непомнящий Іване очманілий!

 

Імперська крига на Дніпрі скреса –

Зніми пошвидше із очей полуду!

Тебе зариють, як чужого пса,

А наш Шевченко й Україна будуть!