Пісня, що стала символом 1991 року
ВІРА СЕРЕДА
Чверть віку тому, із 9 по 18 серпня, в Запоріжжі відбувся ІІ Всеукраїнський фестиваль сучасної української пісні та поп-музики «Червона рута». На нього завітали дві з половиною тисячі гостей, серед яких і представники української діаспори. На жаль, через хворобу не зміг приїхати батько Володимира Івасюка, автора невмирущої «Червоної рути», що дала назву фестивалю, - письменник Михайло Івасюк, але надіслав вітального листа. Були й учасники першої «Червоної рути» у Чернівцях 1989 року: Андрій Миколайчук, Віктор Морозов, Василь Жданкін, Олександр Тищенко, гурти «Брати Гадюкіни» й «Кому вниз» та інші.
Хоча дехто вважав, що запоріжці із прохолодою поставилися до події, усе ж вона сколихнула музичний простір нашого краю, особливо молодіжне середовище. В офіційну концепцію фестивалю заклали критерій індивідуальності й неповторності, щоб уникнути стереотипів і штампів при виконанні твору, а також – критерій новизни й сучасності з метою пошуку несподіваного, навіть екстравагантного. Проте ці критерії не можуть виступати відірвано від національної визначеності й самобутності, від національних традицій узагалі.
У музичну палітру фестивалю, крім конкурсу, вплелися й інші заходи – перегляд кращих українських кіно- й відеофільмів, театральних вистав, виставок, прослуховування авангардних віршів, участь у старовинних народних обрядах.
Відбувся також екологічний похід скорботи - від Вознесенівської площі учасники прошкували до металургійних підприємств, щоб висловити протест проти екологічної катастрофи в місті. Проте лише невелика кількість запоріжців брала в ньому участь.
Постаті
Світлана ЮЛІНА (текст і фото)
У Київському міському будинку вчителя у межах Всеукраїнської програми «Золотий фонд нації. Українська Європа. Світ» відзначали патріотів нашої держави. Кращим синам та донькам України вручались нагороди – пам'ятні медалі та книги «Золотий фонд нації. Українці – великий європейський народ», у яких золотими літерами вписані прізвища славетних українців.
Підсумки ХІІІ пленеру
ВІРА СЕРЕДА
Із дев'ятого по 24 червня в Запоріжжі проходив ХІІІ Всеукраїнський мистецький пленер «Хортиця крізь віки». Його урочисте відкриття у виставковій залі Запорізької організації Національної спілки художників України відзначили виставкою «Кращі твори пленерів «Хортиця крізь віки», а завершили звітною виставкою цьогорічних учасників. Магічне число тринадцять не вплинуло на злагодженість у роботі пленеру, лише додало якості творам та гарного настрою учасникам.
Митці творили в Національних заповідниках «Кам'яна могила» й «Хортиця». Жили на Хортиці, тож побували в різних її куточках - північній частині острова, історико-культурному комплексі «Запорозька Січ», на святилищах доби Бронзи, Зоровій могилі, в музеї судноплавства, Протовчому, плавневій частині, переглянули виставу кінноспортивного театру «Запорозькі козаки», працювали в керамічній майстерні.
У церемонії закриття пленеру взяли участь одна із засновниць і головних натхненниць пленеру, заслужений художник України Ірина Гресик, директор Департаменту культури, туризму, національностей і релігій Запорізької облдержадміністрації Владислав Мороко та співорганізатори пленеру, представники Хортицької національної навчально-реабілітаційної академії, проректори: з навчальної роботи - Олена Позднякова, з наукової - Наталя Гордієнко, з адміністративно-господарчої - Юлія Бріцина й завідувач художнього відділення Антоніна Гостєва.
«Путлеру капут настане», - каже книга полум'яна
Віра СЕРЕДА
Колись моя знайома, жартуючи, поскаржилась: «Узяла в бібліотеці книжку. Така погана! Звечора почала читати й до ранку не могла відірватися від неї! «Ковтнула» запоєм». Щось подібне можна сказати й про виданий нещодавно у «Журналісті України» збірник «Сатирична сотня діє, або Путлер капут!» Розгорнула його й пораділа, адже не часто нині можна зустріти українську сатиру в такому обсязі – 376 сторінок! Якщо виходить у світ чиясь збірка, то це сто, іноді 160 сторінок - і це вже велике досягнення, бо українські книжки тепер, на жаль, виходять не часто.