Святий оберіг, що піднімає дух нації в нелегкий для України час

ВІРА СЕРЕДА

Кожна подорож, присвячена яскравій мистецькій події, обов'язково дарує цікаві незабутні зустрічі. Так сталось і цього разу. Активним учасником мистецьких заходів у Чернівцях з нагоди урочистого відзначення 65-річного ювілею від дня народження народного артиста України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, незабутнього Назарія Яремчука й 50-річчя вокально-інструментального ансамблю «Смерічка», створеного легендарним Левком Дутковським, став народний артист України, відомий український композитор, творчий побратим Назарія Павло Дворський. Адже за 18 років, що працював із Назарієм Яремчуком, митець написав для нього невмирущі пісні: «Стожари», «Ще не вечір» із Володимиром Кудрявцевим, «Відпливають білі кораблі» із Ростиславом Братунем, «Горнусь до тебе, Україно», «Відлітають лелеки», «Будуймо храм» із Миколою Бакаєм, «Мама Марія», «Писанка» з Михайлом Ткачем, «Троянда у вазі» з Григоре Вієру та інші.

Цього року виповнюється 40 років професійної діяльності Павла Дворського. Ми зустрілись у стінах Чернівецької обласної філармонії, аби поговорити про його творчу долю.

Пам'ять

Сергій СТРІЛЕЦЬ

У 70-х роках минулого століття перед демонстрацією фільмів у кінотеатрах по всьому Радянському Союзу практикувалися зустрічі відомих письменників із читачами. Зрозуміло, частенько це явище спостерігалося і в Україні. І ось на такому заході одному московському маститому автору хтось із шанувальників передав записку із запитанням: «Як ви ставитеся до молодої генерації українських літераторів?» Той прочитав і відповів зверхньо-нахабно: «А разве есть таковая?» По цих словах кілька молодих людей підвелися й демонстративно вийшли із зали. Серед них був і Геннадій Літневський...

Уже цей випадок свідчить, що Геннадій Євгенович був не тільки письменником та журналістом, а й громадянином, патріотом України.

ЗА ЗЕМЛЮ СВОЮ ВІН У СЛОВІ ЗГОРІВ...

Віктор ВАСИЛЬЧУК. Фото Світлани ЮЛІНОЇ

12 листопада заслуженому діячеві мистецтв України, лауреатові премії імені Лесі Українки, автору невмирущої і всесвітньовідомої пісні «Чорнобривці» Миколі Сингаївському виповнилося б 80 років...

Мені завжди щастило на добрих вдачею і гарних серцем та душею людей. Особливо земляків. Свого часу в редакції Коростенської міськрайонки, будучи юнкором, я познайомився з Василем Юхимовичем. А якось, зайшовши до кабінету відповідального секретаря Степана Кузьмича, побачив там Миколу Сингаївського. Проте, коли він підписував мені, надзвичайно щасливому, невеличку книжечку власних поезій, навіть не підозрював, що через десяток років відомий поет стане не тільки моїм учителем, а й побратимом, колегою і навіть другом.

Бувальщина

Пилип ЮРИК

Олександр Зайвий, член Національної спілки письменників України, був чудовим поетом і неперевершеним дотепником. Але в рідному селі, де, навіть за твердженням Біблії, не може бути власних пророків, на нього багато хто дивився спогорда. Мовляв, що той поет із його, нехай навіть прекрасними віршами? Завжди у скруті! А я ось тут (це було у брежнєвські часи) і хату маю, і корову, і мотоцикла, і на стіл є що поставити...

НАРЯД

Пилип ЮРИК

Бригадир Іван Гичка завжди ретельно перевіряв наряди, складені молодим обліковцем Петрусем. І часто-густо брався за голову: там – стільки помилок і плутанини, що розібратися в них міг хіба що цілий загін економістів. Начальник щоразу лаявся так, що на деревах листя всихало. Учорашній десятикласник Петько сидів у своєму кабінетику, чув це й червонів, наче дівка на виданні. Та раптом почув, що бригадир не лається, а регоче.