КАРА НА ПАРУ

Чоловік прийшов додому
Втомлений украй.
Жінка шкварить на гармоні –
Вуха затуляй!

— Що це, Христе, за музики?
Запитав Пилип. —
Від твоїх акордів диких
Аж Сірко захрип.

— Це я так його караю,
Б'ю йому на нерв.
Він не любить, як я граю –
Хай же зна тепер.

Він у мене вкрав, злодюга,
Ковбасу і фарш,
От за це нехай послуха
Свій "Собачий марш".

— Так не я ж із ним на пару
Крав ту ковбасу,
То за що ж тепер цю кару
Із Сірком несу?


ЧАСТІВОЧКИ ГОСТРІ
НА ТЕМИ КОЛГОСПНІ

Десь, колись, в якомусь царстві,
У колгоспнім господарстві
Йшли діла — немов на глум.
Царством правив "добрий кум".

Там, на фермі, все в пиляці,
У багнюці, у гнояці,
Непривітність, холодина...
Як тут витерпить скотина?

Там контроль народний діє
Так, неначе мокре тліє.
Тож і сіно, й концентрати
Цуплять всі собі до хати.

З молоком там перебої,
Ой низькі, низькі надої:
Два-три літра на корову,
Бо жують одну ж полову.

На току випадок стався —
Сторож току підірвався:
Як сусід пшеницю крав —
Він мішка йому піддав.

Із жнивами там возились,
З оранкою запізнились,
З буряками теж тягли,
Так хоч учні помогли.

Ми частівки проспівали,
Ними били прямо в лоб,
А були б у нас порядки,
То й частівок не було б.


МИКИТИНІ СКАРГИ

Жалівсь мені сусід Микита: 
- Оце на пенсію пішов,
То так за день наб'єш копита,
Їй-бо — не чуєш підошов.

Ще ледь сіріє - будить жінка,
Як в тім'я стука молотком:
— Уже он півень кукуріка!
Вставай! Гайда за молоком!

У черзі клекіт, лайка, давка!
Стовбичиш. Ловиш зівака.
Тут продавщиця з-за прилавка
Кричить: — Нема вже молока!

А щоб тобі!.. Бредеш до хати,
В душі од злості аж гуде!
А тут ще вдома й жінка клята
На тебе зразу нападе:

- Ти де це блудиш, як примара?
Он холодильник барахлить!
Три дні вода тече з-під крана!
Машина пральна деренчить!

Який же в біса ти хазяїн?
Хоч би сантехніка позвав!
Сідай, жери, бо ще охлянеш,
Та приступай скоріш до справ!

А схочеш там коли присісти,
На мить якусь перепочить,
Так ні — у погріб треба лізти,
Або вареники ліпить...

Отак і мучуся, братухо,
Мужське достоїнство згубив...
А чи ж така була житуха,
Як на заводі я робив?

У цех прийду, бувало, зранку,
Для виду трохи покручусь,
Ну, підтягну коли там гайку,
Детальку виточу якусь.

А то все більше перекури,
Вчешу свіженький анекдот
Чи закручу з ким шури-мури,
Бо хлопець був я - первий сорт!

А дома викупаюсь в ванні,
Уріжу стопку первака,
Розкину ноги на дивані,
Задам добряче хропака,

Чи про кохання передачу
Блаженно мружачись, дивлюсь,
А скаже жінка: - Ну й ледащо!
То я їй: — Бреш! Бо я труджусь!

Да-а!.. Жив колись і я, сусіде, -
Свобода, женщини, первак!..
Тепер нема того і сліду...
Тож я рішив собі от так:

А що як жінці без клопоту
Домашній тарарам зіпхну,
Та двину знову на роботу —
То, може, там хоч оддихну.