СУМАРОКОВ Павло - ЯК КОБИЛА ЦИГАНА ВКРАЛА

Зміст статті


ЯК КОБИЛА ЦИГАНА ВКРАЛА

(Стара бувальщина)

Циган гнівно кулаком бив себе у груди:
- Кажуть, я кобилу вкрав! Та не вірте ж, люди!
Бо не я її — мене вкрала та зараза!
Чиста правда! В жизні я не брехав ні разу...
Діло, значить, так було: йду оцим селом я,
Закурив, покашляв трохи (де вже те здоров'я),
Сонце шкварить, вітер дме, надува сорочку,
Захотілось подрімать десь у холодочку.
Тільки б де?.. Дивлюся - двір, чи конюшня, наче,
Роздивляюся - людей нікого не бачу.
Зліва - пес отак, а справа лежить кобилиця,
Головою все куня, щось їй, видно, сниться.
Пес ганяє по дроту, трохи не зірвався,
Ну а я оцих тварюк змалечку боявся,
Дай, подумав, обійду ту нечисту силу,
Став обходить — наступив прямо на кобилу.
Тільки ногу був задер, щоб переступити,
Тут як рявкне клятий пес, як мішком прибитий,
Як рвоне із-за вугла, щоб ти був сказився!
Кінь як скочить! Я на нім верхи й опинився.
Як поперло з переляку кляте кобилище!..
Мчить, як вихор, по селу, тільки вітер свище!
- Но-о-о! — кричу... Звиняйте: - Тпру-у! —
Хочу ж зупинити.
Та куди тобі — летить, як несамовите!
Я й ногами вже товчу ту дурепу в боки,
Так ніяк не зупиню клятої мороки!
Чую — ззаду щось дерчить. Що там за холера?
Оглядаюсь, коли бачу... міліціонера.
"Не за мною, — прикидаю, - драндулет той скаче?
Так нічого ж і ніде я не крав, неначе..."
Щось маха мені руками, ще й горла щосили.
Прислухаюсь — він кричить: - Завертай кобилу!
Так хіба її завернеш?.. Крутиться, як дзига...
От їй-богу, не брешу, я — правдивий циган.
Словом, якось уже вдвох ми дали їй раду,
Завернули... Я цугичу, він дерчить позаду.
Так удвох і добрели прямо на дільницю...
Тільки нащо я сюди цупив кобилицю?
Я ж-бо чистий, як сльоза, а вона, храпаста!..
Дать би в морду! - Хай би знала, як людину красти!
Ні, товаришу суддя, чесний я, їй-богу...
Що?!.. Сушити сухарі треба... на дорогу?..
... Через тиждень жінка мужу несе передачу:
- Ти ж тут, бідний, пропадеш!.. - умліває-плаче.
— Цить, дурна! Нехай і ти, і цигани знають:
Тут ніхто ще не пропав, бо тут нас... щитають.


ДВОЛИКОМУ

Памфлет

Коли у тебе серце й слово
В одвічній злагоді живуть,
І слово — не полин-полова,
Тоді у тебе вірний путь.
Ставай завжди на захист серця,
Якщо воно правдиво б'ється.
Не потурай низькопоклонним,
Не завертай на манівці,
Бо на життєвих перегонах
Є справжні люди, є й людці.
З тобою плаче і сміється,
А серце в нього криво б'ється.
Тебе окривдити - крий Боже!
Та він не ворог - друг тобі!
Він навіть словом допоможе,
Поспівчува твоїй журбі -
Все найсвятіше обезличить
І все порочне возвеличить.
Він знає виходи і входи,
Уміє висвятить себе,
І так начальству на догоду
Хвостом закрутить: соб! цабе!
Що й рахуватися з ним мусять,
Поки як слід його розкусять.
Нахрапистий і всюдисущий,
Цей переродженець-покруч,
Як гад, в'юнкий, як лис, хитрющий,
Його не візьмеш голіруч -
Він всі статті й закони знає,
Хоч їх щодня переступає.
Тому кивне, цьому підмаже
Або підбреше до ладу,
Комусь, як пес, під ноги ляже,
Коли потрапить у біду,
І вислизне, як личить змію,
Бо сам регоче: - Жити вмію!
І з рідного, і з батька злупить,
І хоч таких ти знаєш масть,
Але й тебе він раз обкрутить
І десять раз тебе продасть.
З таким не пий по кругу двічі!
Такому правду ріж у вічі!
Хоч ти і знатимеш, що, може,
Душею чорною, в злобі
Він зрозуміть тебе не зможе,
А стане ворогом тобі.
Та з ворогом тобі не жити —
Його нещадно треба бити!

* * *
Ех, кому б чортів навішать?
В морду б дать оце - кому?
Куму б дав, так він сильніший.
Ех, поб'ю хоча б куму!

Ну й кума!.. Пантера дика!
Кулаки ж, як у Кличків:
Розтовкла мені всю пику,
Ще й набила синяків!..

 

 

Павло Сумароков (дружній шарж) 

 

 

Гумористи й сатирики "Веселої Січі": Олександра Клименко, Таміла Дейнега, Павло Сумароков, Валентина Щербина, Володимир Білогуб, Валентина Івахненко і Володимир Шолтис (присів). 

 

 

Веселосічовики: Василь Стефановський, Павло Сумароков і Володимир Білогуб