БОГДАН ТОКАРСЬКИЙ - літератор, поет на пенсії. Любить СВОБОДУ на фото є далеко...а кохає свою вчену дружину.
Знаю це подружжя майже 50 літ, писати біогрфію друга, з яким не бачився роки важко... Надіюсь ви все знайдете в його творах.
Судовий позов(баєчка)
Корито у Поважний суд направило заяву,
Що не витримує вже всіх,хто хоче на халяву
З державної казни смаколики хлебтати,
І то не ложкою, а кухлем зачерпати!
2
-Задами труться і на мене напирають,
Гризуть мої боки й самі себе кусають...
Якщо цей апетит чиновникам не збити,
То я не зможу,судді,навіть вас кормити.
3
Суд довго думав і прийняв таку ухвалу:
Провести конкурс на конструкцію більш вдалу
Недосконалих розмірів й бортів корита...
Розширити його, щоб челядь була сита.
4
І щоб борти не гризли,сталлю укріпити,
А тим що постраждали - зуби відновити...
Й ці зміни всі за кошт корита обладнати,
Щоб знало другий раз,як скарги подавати.
Богдан Моряк
***
Життєві чохли
Ідуть роки...Життєву прить руйнує час,
Мов листя з дерева,чохли спадають з нас...
Це ті чохли,в які життя нас зодягає,
І у яких,мов в консервантах,зберігає.
2
Чохли-це титули,чини,лампаси,
Багатств ступені,нагород прикраси...
Цей одяг-ретуш наш,манери набувні,
Наш імідж в поєднанні правди і брехні.
3
Правдива людська велич-працею здобута,
Брехлива-хитрістю і підкупом добута.
І ті,хто лицедійні маски одягають,
Роль лжепророків вміло грають.
4
Та мудра старість інші цінності шанує,
Уподобання літ бурхливих корегує.
Для неї слава й інші надбання байдужі,
Їй більш здоров‘я важить,члени тіла дужі.
5
Тому готова титули всі з себе зняти,
Лиш би від болю й смутку не страждати...
А в небуття...єдиний титул заберемо-
Добре ім’я,якщо його ми збережемо.
Богдан Моряк
***
——Кіт і киця—-
(продовження для бабусь)
******
Кіт сіамський,мій сусід,
Перелазить через пліт
Кожен вечір в наш квітник,
До якого давно звик ...
Й не тому,що любить квіти-
А щоб кицю там зустріти.
Наша киця-королева,
В неї хвостик,як у лева:
Дуже пишний...та смішний,
Бо не довгий,а куций.
Очки в неї чарівні-
Добре бачать вдень й вночі.
Кіт-сусід замуркотить-
Киця вже в квітник біжить...
Гарно там себе вітають,
Ніс до носика торкають...
Мур-мур довго ще триває,
Згодом тиша наступає...
Киця й котик присідають,
Й мишей з нірок виглядають.
Так полюють аж до ранку
На смаколик до сніданку.
Богдан Моряк
***
Танцюють....кури!!!
*****
На подвір’ї,у альтанці,
Влаштували кури танці...
Індик на баяні грає,
Кіт на скрипці витинає.
Квочка з півником вальсує,
Другий півень сам танцює-
Так ногами закидає,
Аж до стелі досягає.
Старші курки в коло стали-
Кавалерів не діждали...
Їх завжди в шоу бракує,
Бо росіл з них всім смакує.
Як мелодія змінилась,
Миттю молодь появилась.
Гузками дефілювали,
Польку з ґудзом танцювали.
Гуси осторонь стояли,
Із качками розмовляли:
Їх кружляння не займають-
Лапки не для танцю мають...
Ну,а кури розійшлися-
Там,в альтанці,і знеслися!!!
Богдан Моряк
***
Камінням у себе
*****
Отруйні гази,із брансбойтів воду
Використовують проти народу...
Проти свого народу...варто знати-
Що голос свій наважився подати.
2
Й таких держав стає все більше в світі!
Хто ж за такі безчинства є в одвіті?!
Хто?...Думаю,усі прекрасно знають-
Це ті,хто від народу блага мають.
3
Це ті,що його слугами зовуться,
Біля державного корита труться...
Це чиряки простого люду тіла,
Його короста,з гнилі дрозофіла.
4
Колись в диктаторів лиш так бувало-
Тепер і демократів осідлало
Гидке бажання шкуру захистити-
Ту шкуру,у якій комфортно жити.
5
І те,що скарб не працею нажитий,
А потом трударів рясно политий-
Їм байдуже...отим,що розганяють-
У власне тіло каменем кидають.
Богдан Моряк
***
Арт-шоу «Голос лісу»
(баєчка)
Пісенний конкурс в лісі влаштували,
Усі пернаті в ньому участь брали.
Талант їм свій хотілось заявити,
Бо як без слави в цьому світі жити?!
2
Тут солов‘їні голоси звучали,
Шпаки,чижі,дрозди також співали.
Репертуар-усе,як має бути:
Естрада,опера..нове й забуте.
3
В журі еліта лісу засідала,
Яка на шоу добре заробляла.
Очолював знавців глухенький дятел,
Самого дідька-відьмака приятель.
4
Пташині виступи три дні тривали,
Ще стільки ж часу бали рахували.
І ось ця урочиста мить настала,
Коли громада результат діждала...
5
І як вердикт від дятела спізнали,
Навіть дерева в лісі реготали...
Здобула перемогу в конкурсі ворона,
Якій й дісталась золота корона.
6
На всі обурення журі відповідало,
Що у ворони нижнє «до»звучало.
Що в неї голос модний,з хрипотою,
Гартує дух життя,зове до бою!
***
Мораль тут є проста,яку всі знають:
Біда...як каркання за спів сприймають!!!
Богдан Моряк
***
Одвічна ворожнеча.
****
Ніде на тім світі спокОю немає,
Земля від наруги одвічно страждає...
Лиш битва одна між людьми загасає,
У іншому місці вже друга палає.
2
Жорстокість над розумом перемагає,
Земля вже від крові свій колір втрачає.
Численні могили в курганній подобі,
Мов Марсове поле в підземній утробі.
3
В звіриному царстві теж війни тривають,
Сильніші слабких споконвік поїдають ...
Одна лиш в тих війнах суттєва відмінність-
Відсутні у звірів і зрада,і підлість
Богдан Моряк
***
Фрукти і чиновники
***
Хто виріс у селі,той добре пам’ятає,
Як сад осінній свої шати роздягає-
Дерева голі в задумі сумному мріють,
Лиш на вершечках де-не-де плоди ще зріють.
2
Їм добре там ,у вишині,перебувати,
Й додолу аж ніяк не хочеться спадати...
Та люди їм у цій «біді»допомагають-
Камінням у них ціляться...й збивають.
3
Сюжетів схожих я чимало пам’ятаю ,
У них зв’язок закономірностей шукаю...
-Такими фруктами й правителі бувають,
Які життя без висоти не уявляють!!!
Богдан Моряк
***
Щоб не бути забутим...
********
1
Щоб не бути забутим-про себе забудьмо,
Життєву дорогу стелімо добром...
Приспім своє еґо,шану й славу здобудьмо
У битвах за правду ,в двобої зі злом!
2
Щоб не бути забутим-талан розвиваймо,
Що щедро Природа в наш розум заклала...
В праці наснагу до злетів черпаймо,
Гартуймо свій дух,щоби міць не згасала!
3
Щоб не бути забутим-не статкам молімось,
А дбаймо про скарби безцінні душі...
Посадами,рангами теж не хвалімось-
Ім’ям дорожімо...всі чинства-пусті!!!
4
Щоб не бути забутим-на совість зважаймо,
На сонце,на зорі,на вічності трем...
Про честь і повагу завжди пам’ятаймо...
Тоді будем вічні,тоді не помрем!!!
Богдан Моряк
***
Алабай і пудель(баєчка)
1
Вівці вирішили свого сторожа змінити,
Щоб від сіроманців себе краще захистити.
2
Алабай хороший сторож,та голос басовий,
Хвіст також куценький має ,та іще нервовий.
3
Й хоч вовки його бояться й він перемагає,
Але пудель буде кращим,бо постійно лає.
4
Голос пуделя тоненький,мов в злої кобіти,
Як почують його звірі,то будуть тремтіти.
5
За тим зібранням овечим вовки споглядали,
Що неподалік у лісі своє лігво мали.
6
Всі вони нетерпеливо результат чекали,
І за пуделя удачу кулаки тримали.
7
Й як дізнались,що в отарі сторожа змінили,
То на радощах скакали і весело вили.
8
Ніч по виборах для вівців трагічною стала-
Вовча зграя пів отари майже розідрала...
9
Яку мудрість з тої байки людям запізнати?-
Глупо вірних старих друзів на нових міняти!
Богдан Моряк
***
Одна команда
(з виборчих сюжетів)
Іван Пенько посів блатну посаду,
Й з нагоди тої запросив усю громаду.
2
Накрив столи,щоби не нудьгували,
Смачно поїли,випили і поспівали.
3
За вибори подякував селянам,
Й поклявся бути гідним отаманом.
4
Коли ж земляцтво добре захмеліло,
Почав гутарити про діло...
5
-Щоби я міг як слід головувати -
Мушу свою команду сформувати.
6
Бо з давен ясно,що свій свого краще чує,
Плече підставить,в скруту порятує.
7
Щоб краще жити й всі проблеми стерти-
В одній команді треба плуга перти.
8
В знак згоди за столом усі кивають,
П’ють раз за разом й знову наливають.
9
До слів тих,що вигукував керманич,
Уважно дослухався й дід-фірманич.
10
І,як лише зайшла про плуга мова,
Одразу попросив в громади слова.
11
-А як той вибір має виглядати?
Кого будемо в плуга запрягати?
12
-Моя команда буде,мов близнята-
З мого села і так,як я -вусата.
13
Рудих не буде,лисих й кучерявих...
Команда буде з повних і чорнявих.
14
Дідусь перехилив до дна чарчину,
Й свій коментар так виголосив чину:
15
-Я і мої батьки-всі справу з плугом мали,
Й тих,ким орали,краще добирали.
16
І масть,і гриви нам були байдужі,
Дбали про те,щоб коні були дужі.
17
Щоб силу мали добрий шмат зорати,
Й у парі могли дружно плуг тягати!!!
***
Нажаль,не всім,хто виборов посаду,
Відомо про фірманову пораду...
А їм би варт цей досвід перейняти-
Й лиш по уму команди формувати!
Богдан Моряк
***
Нова мітла
(байка)
На болоті зміна влади-жаби головують,
Зібралися в очереті й як жити міркують.
2
Треба зразу нам щось втнути,щоб заповажали,
Щоб про владу і реформи усюди писали.
3
Перш за все-нам вмить потрібно з хором лад навести,
Щоби славу про болото піснями рознести.
4
До сих пір в нашому хорі комарі пищали,
Чим постійно жабський імідж дуже понижали.
5
Наше баритонне ква-ква сильно підупало,
Через комариний визгіт- заледве звучало.
6
У нові часи повинно все на місце стати-
Комарів нам слід негайно з хору розігнати!
7
Як сказали,так й зробили-комарів прогнали,
Й одразу по-іншому думати почали...
8
Хор-це добре,бо з піснями можна не тужити,
Але ж,як без комарів нам у болоті жити?!
9
Не такий хоч голос мали,зате нас кормили,
А тепер-як нам співати,коли нема сили?!
10
Все тихіше жабські хори кожен день звучали,
Поки з голоду хористи всі не поздихали.
*******
Тут мораль сама по собі з байки випливає-
Лиш та влада шану знає,що крім горла-мізки має...
Богдан Моряк
***
Самотній Замок
(навіяне під настрій)
1. На острові,посеред бистрої ріки,
Стоїть,мов велет,Замок довгії віки...
Колись тут князь влаштовував гучні забави,
Й потрапити туди-усі за честь вважали.
2. Був Замок цей тоді казкової краси:
Звучали в ньому сміх,веселі голоси,
Розкішні зали сріблом,золотом сіяли,
Смачні наїдки і питво столи ламали.
3. Високі гості щодень в Замок прибували,
Каретами й верхи на конях приїжджали...
Із берега на острів потрапляли через міст,
Що разом з Замком над рікою зріс.
4. Та згодом повінь міст цей зруйнувала,
Відтак і замкова споруда занепала,
Бо вже ніхто не їде на гучні прийоми-
Князь швидко перебрався у нові хороми.
5. І ось тепер стоїть,мов привид,Замок,
У розпачі й журбі стрічає кожен ранок,
Людської мови він уже давно не чує,
Тут лиш птахи гніздяться і злий дух ночує.
6. Прокляття!!!...Замок в розпачі ридає:
Чому ж у цьому світі так буває?!
Скількох я привітав й зігрів з дороги,
Розвеселив і розігнав тривоги???!
7. А зараз мене вітер злий руйнує,
Чому ж мене ніхто не пошкодує???
Чому не захистить,не вбереже від лиха?...
Чому?Чому?...-шепоче від безсилля стиха...
***
Чому?Я й сам не знаю,що сказати-
Не дай Бог і мені отак колись ридати!...
Богдан Моряк
***
Садівники і садові
***********************
Садівник-це той,що сад саджає,
Садовий ,зазвичай,з саду користає...
Перший в сад вкладає свою душу,
Другий жде,щоб вкрасти яблуко чи грушу.
2
Перший дбає про сорти хороші,
Щоб врожай зібрати й заробити гроші...
Другий-той,що від злодіїв сад оберігає-
Про наживу власну завжди пам’ятає .
3
Отак і в державі:один до одного-
Хтось-садівником,а хтось за садового...
Хтось свою Вітчизну трудом прославляє,
А хтось її нагло щодень обкрадає.
Богдан Моряк
***
Вибори,або обіцянка-цяцянка
(баєчка)
На торфовиську,за лісом,вибирають владу-
Висувають кандидатів у Болотну Раду...
По кар’єрах,у канавах-всюди мітингують:
Пропонують,агітують,галасують й голосують.
2
Серед претендентів-водяні щурі,козявки,
Кроти,миші,жуки,пискарі і п‘явки.
До влади пруть також бенькаті видри,черв’яки ,
Рій комарів,але найбільше-жирні слимаки...
3
Равлики з агіток дуже грізно виглядають:
Всі такі пихаті,всі великі роги мають...
А під портретами внизу-крупним шрифтом гасла-
«За нас голосуйте,щоби правда не погасла!»
4
Перед виборцями кожен себе вихваляє,
Усі свої достоїнства на суд виставляє:
Миші-зуби,жуки-вуса,п‘явки-кровососи,
Комарі лякають жалом,ніби справжні оси!
5
Жаби кажуть,що утворять дивовижні хори,
Кроти обіцяють рити золотії гори...
Ну,а слимаки рогаті прямо натякають-
Хто піде проти болота,миттю забодають!
6
Та ось вибори відбулись,сколотили Раду,
Кожен по своїй рекламі отримав посаду...
Дружно через тиждень-другий присягу прийняли,
І одразу ці обранці зовсім інші стали.
7
Швидко роги заховали жирні слимаки,
Змовкли,зовсім заніміли жаби і жуки...
Щурі й миші вже беззубі,комарі без жала,
Навіть видра гонорова-безхребетна стала.
8
Та найбільше здивували обранці громаду,
Як проголосили перший циркуляр-пораду:
«Щоби у торф’янім краю стало краще жити-
Нам потрібно це болото конче осушити!»
***
Не лише у байці,але й у житті буває,
Що мітла літає,якщо брехун обіцяє...
Часто-густо:слово й діло,як любов старого-
Обнадіє молодицю,та не втне нічого!!!
Богдан Моряк
** *
Родинна схожість
(сучасна байка про виборчі перегони)
1
Висять фото на стовпах тих,хто преться в Раду,
Видає вогонь в очах запліднену владу.
2
Веде поглядом онук скільки зір сягає,
Роздивляється портрети,а потім питає:
3
-Чом,дідусю,цих дядьків на стовпах прибили?
Чи хіба вони не мають власної квартири?
4
У нас вдома наші фото-в альбомах чи в
рамах,
А тих чомусь почіпляли на стовпах чи брамах...
5
Дід лукаво посміхнувся й мовив без запинки:
-Є у тих людей квартири й великі будинки...
6
Але хочуть влади,щоб ще більше всього мати,
Щоб нічого не робити,лиш галасувати.
7
А що фото на стовпах-тут природа винна...
Це тому,що є між ними подібність родинна!
Богдан Моряк
***
Ми станемо єдині.
********************
Прямую у Східниці ввечері від джерела,
Попереду двоє ідуть й розмовляють...
До мене від них долітають московські слова,
З яких мої нерви давно вже страждають.
2
Агресора мова мене не на жарт зачіпає-
І я вже хотів тих обох обминати,
Та чую-Рассєю хтось з них проклинає...
Взяла верх цікавість,й не став я звертати.
3
Тим часом попутники далі дебати вели,
Ординських катів,як і я,зневажали,
Сміливі на захист Вкраїни лунали думки,
Московською наших «братів»матюкали.
4
Довго я слухав й радів,що не все ще пропало,
Що ворог не в змозі свій задум здійснити-
Підступно й зрадливо,цинічно-зухвало
Нас з вами,вкраїнців,навпіл розділити.
5
Нас зло об’єднало в подобі скаженого пса-
Кривавого Путіна,демона падшого...
Відчув я,що заходу й сходу у нас вже нема-
Єдині ми в гніві до ворога нашого!
6
Можливо хтось скаже,що все ще далеко не так,
Далеко до спільного МИ в Україні ...
Я ж бачу в розмові тих двох обнадійливий знак,
Я вірю-ми зможемо стати єдині!!!
Богдан Моряк
Свині під дубом
(Байка)
1
У лісі осінньому на полонині,
Де велич свою дуб столітній красує-
Смакують під деревом жолуді свині,
Для диків ця їжа найбільше смакує.
2
Упалі плоди швидко з’їли ,
Бо челядь їх була багатоголова...
-«Ми хочемо ще!»-свині гучно сопіли...
Й тут лідер їх кнур попросився до слова.
3
-Погляньте лиш вгору-там їжі чимало,
Ми зможем ті жолуді смачно спожити-
Для цього потрібно,щоб дерево впало...
Коріння його ми повинні сточити.
4
Ніхто не перечив на те белькотіння,
Слова отамана наказом сприйняли,
Й всі дружно взялися точити коріння,
Й під стовбура рити...аж поки охляли.
5
Так ікла свинячі два дні працювали,
Ламалися зуби об твердість породи,
Й добились таки,чого всі так чекали-
Дуб впав,заподіявши лісові шкоди.
6
Накинулись хряки на дерево впале,
Нестиглі ще жолуді ряно з’їдали ,
Умить свої тельбухи їдлом напхали,
І тут же ,в болоті,всі покотом спали.
7
А вранці знов голод про себе дав знати,
Усе свині зрили,а їжі немає...
На кнура напали:де жолуді взяти?
Та кнур-отаман лиш хвостом в такт махає.
8
Ось так годувальника-дуба позбувся
Гурт диких свиней,що у лісі тут бродить...
Цей дуб тут роками під жолуддям гнувся,
Й яких він вже більше ніколи не зродить.
***
Мораль...А яка ж тут мораль може бути?-
Біда!...якщо лідер не здатен збагнути,
Що успіх у справі тоді лиш приходить,
Якщо голова,а не зад верховодить!
Богдан Моряк
***
Свобода чи масло?
**********************
1
У Східниці на базарі розмову почув-
Про бунт білоруський дві жінки судили...
Краще б я поруч із ними тоді там не був-
Їх судження дуже мене засмутили.
2
-І що ж вони хочуть,сябри ті-одна з них питала,
Чого так вони там повсюди бунтують???
-Мабуть незалежності прагнуть-їй друга сказала,
Московське ярмо розірвати планують.
3
-А нам незалежність ця,Зосю,обом що дала?
Як нині ...й тоді ми отут торгували,
Навіщо нам хвалена воля,як грошей нема?
Чи будем ту волю на хліб смарували?
4
Слова ці у мене,мов стріли отруйні вп‘ялися,
В цю мить я відчув як століття голосять ,
І бачив ,як ріки кроваві полеглих лилися...
А вбивці їх -жінці тій квіти підносять.
5
Ох,скільки ще й зараз між нами тих Зосьок живе,
Що нашу свободу із маслом рівняють?!
Коли ж вже й для них мудрість-зірка із неба зійде???
Боюсь,щоб не пізно...бо зорі згасають!
Богдан Моряк
Суботнє словоблуддя
************************
На схилі літ...
1
На схилі літ ми іншими стаємо,
За іншими канонами живемо...
Задумоємося частіше:а що там,
За горизонтом,за земним буттям?-
2
На душі наші,що на них чекає...?
Чи рай прийме,чи пекло-хто ж бо знає...?
Проте,не відаємо ми й не знаємо,
Що в пеклі вже давно перебуваємо...
3
Це наші спогади-пекельні муки,
Історії кохання і розлуки,
Відлуння наших почестей і слави,
Шеренги блазнів,блюдолизів лави.
4
Нас спогади безжалісно руйнують,
Дияволові віддано слугують...
Минуле ранить,вогнем розпікає,
В тортури каяття душу кидає.
5
Ми в сумнівах і роздумах згасаєм,
З минулим мучаємося й страждаєм...
Ото ж,чи варто пережитим жити?
Чи,може,краще майбуття творити ?!
+++
Не думай більш про пекло,лиш про рай!-
На нього сподівайся і його чекай!!!
Богдан Моряк
***
Балдавіно у Карпатах
(бувальщина)
1
Приїхала з-за кордону Галя на курорт в Карпати,
У «Брусницю»-санаторій нерви лікувати.
2
Галя вже давно не вдома-в Італії проживає,
То ж приїхала з бой-френдом...той мови не знає.
3
Галя вирішила нерви італійцю лікувати,
Бо у нього вже півроку не хоче вставати...
4
Галя ще в соку кобіта,і її це хвилювало,
Бо окрім грошей хотіла,щоби ще й стояло.
5
У Карпатах всякі різні води течуть-витікають,
Є й такі,що мужську силу хлопам повертають.
6
І як Галя в інтернеті про такеє запізнала,
Взяла свого Балдавіно й в гори прискакала.
7
У більш-менш пристойний номер іноземців поселили,
І на ранок в процедурну пару запросили.
8
Ну,а тут для всіх умови в ваннах однакові були-
Вік печерний...про який в Європі вже давно забули.
9
Як побачив Балдавіно всюди бруд і чорну воду-
Рванув миттю до дверей...хотів втікати сходу.
10
Але Галя таку поведінку вже передбачала-
Розвернула італійця і назад запхала.
11
-Лізь у воду,старий хруню...ця вода тобі поможе,
Будеш мати дриг у ліжку...і на довго може!
12
Запхав ногу Балдавіно в купель сірководню,
Закрив очі й став читати молитву Господню.
13
Галя біля Балдавіно на чатах стояла,
І як тільки той вилазив-назад запихала...
14
Завтра цього Балдавіно всім гуртом шукали...
Не знайшли.. «рванув додому»-так потім казали.
15
Згодом прислав до Галини смс-ку мачо,
Де писав,щоб не верталась вже назад нізащо.
16
Що такої собі помічниці він більше не хоче,
Бо від стресу у Карпатах ледь ноги волоче.
17
Тут мораль цієї байки проста ,як ніколи:
Не слухайте,жінки,Балдавінів-тримайтесь Миколи!!!
Богдан Моряк
Суботнє словоблуддя
************************
Міндур
(бувальщина)
1
Створили міністерство дурнів,склали штати,
І конкурсно почали кадри набирати.
2
Потреба в міністерстві давно назрівала,
Бо дурнів в нас різнокаліберних-навала.
3
То лиш указ про дане відомство з’явився-
Увесь бомон дурисвітів зашевелився.
4
Кілометрові черги з претендентів стали-
Коли між дурнями достойних вибирали.
5
Отримати портфель найбільше шансів мали
Ті,хто ще в третьому коліні дурнем стали.
6
Словом,посади міністерські розібрали,
І що робити далі поки-що не знали.
7
Спочатку треба нам своїх зреєструвати-
Сказав міністр,лише почав він керувати.
8
По всіх усюдах циркуляри розіслали,
Але даремно...відповідей не діждали.
9
Бо хто ж свідомо себе дурнем називає?-
Кожен дурак себе за мудрого вважає.
10
То ж сталось так,що відомство без вертикалі
Не може,звісно,функціонувати далі.
11
І щоб міндур спасти від краху й врятувати-
Їх довелось на мудрих перейменувати.
***
Мораль...скажіть:чию мелодію чекати,
Якщо нам балалайку скрипкою назвати???
Богдан Моряк
***
По очах мого сина шукайте...
********************************
І
В центрі Львова я бачив як жінка одна
Волонтерам кричала молитви слова:
-Як Бога,вас люди,уклінно благаю-
Знайдіть мого сина,півроку шукаю.
2
Де тільки не була?!Кого не просила?!
Тепер,ось,до вас прилетіла на крилах...
Віднайдіть на Донбасі дитину мою,
Може син ще живий...ще не згинув в бою?
3
Петра мого легко між інших впізнати-
Лиш він має очі такі,мов дукати:
Великі,шаленим блакиттям палають...
Знайдіть ради внуків,які так чекають!!!
4
Мені вже не довго...а як же без тата
Тим хлопчикам,двом малюкам,як зростати?!
Вони кожну ніч в снах взивають до нього...
Усе вам віддам,лиш знайдіть сина мого!
5
Й в цю мить на коліна небога упала,
До ніг волонтерів в обіймах припала,
А потім до неба піднесла долоні,
Стогнала й ридала в страждальнім полоні.
6
З колін волонтери стареньку підняли,
Словами надії до тями вертали...
А небо мовчало...Хотілось спитати-
Допоки Вкраїна так буде страждати?!
Богдан Моряк
***
Почалося ....
************
Реклама на туалеті.
(реалії виборчих перегонів)
1
Знову вибори грядуть в Неньці-Україні .
Нові ешелони блазнів пруть порпатись в руїні.
2
Й кожен раз стає все більше охочих шукати
У зруйнованій домівці щоби ще урвати...
3
На початках лиш деінде портрети висіли,
Нині-всі міста і села ,мов мухи обсіли.
4
На початках лиш на брамах листівки чіпляли,
Й на світлинах були лиця,які впізнавали.
5
На початках очі з фото хоч трохи світились,
І більш-менш природньо щиро на людей дивились.
6
Тепер ті агітплакати на кожному кроці:
На стовпах,деревах,стінах,на штахетах в плоті.
7
І не один,а десятки надійно прибиті...
Споглядають претенденти:голодні і ситі.
8
В очах іскри давно згасли,суцільні тумани...
Шкірять зуби в зручних кріслах владні наркомани.
9
Тиражують сірка очі,друкують буклети,
Все обклеєно папером...навіть туалети.
10
Й тут,до речі,ці агітки найбільше пасують-
Тут лиш -ті,що на портретах,голос правди чують!!!
Богдан Моряк
***
Басейн.
(навіяне під настрій)
1
Пливу в басейні,гладь води гребу руками-
Не для рекордів змаг,а боротьба з роками.
2
Повз мене молоді дівчата пропливають,
Мов рибки грають,гнучким тілом вихиляють...
3
Для них басейн-це місце гри,змагань і герця,
Для мене-тяжка праця з порятунку серця.
4
На їх обличчях радість,насолода грає,
Моє в напрузі від зусиль перебуває.
5
Зійшлися на доріжках різні покоління,
Два символи-яскравого вогню і тління.
6
Басейн тут-образ нашого буття земного,
Плавці-всі ми,від молодого до старого.
7
Басейн-це світ,в якому ми усі живемо,
Й у ньому в різний час по різному пливемо.
Богдан Моряк
***
Суботнє словоблуддя.
************************
Недосвідчені щурі
(байка)
1
В очереті,біля річки,щурі проживали...
Жили на сухому і горя не знали,
Аж допоки до їхньої нори -хати
Не стала вода затікати.
2
Зібрались на раду й стали міркувати,
Відтак рішення прийняли-греблю будувати.
План затвердили й вже все було готово,
Раптом щур найстарший потребує слово.
3
Стає на копіну,усіх оглядає,
Хапає повітря й голосно гукає:
-То не так вже й просто-греблю насипати,
Треба нам у когось досвід перейняти.
4
За кордоном добре вміють це робити,
Треба нам на Захід групу відрядити...
Харчі спакували,одяг на холод і спеку-
Проводжали посланців в дорогу далеку.
5
До межі країни бігли аж три дні,
А потім ще стільки ж і по чужині...
Накінець дібрались аж до океану,
Де завоювали одразу пошану.
6
Ходять на прийоми в зарубіжні нори,
Снують по базарах,оглядають гори...
У розвагах час збігає день за днем,
Згодом схаменулись...де ж досвід візьмем?
7
Беруть наші посли «З перцем»,сало-вітамін,
І до щургомістра пруться на поклін...
-Вибачай,колєдзю,забули спитати-
Чи є у вас досвід греблі будувати?
8
Пацюк закордонний бельця випинає:
-Любі гості,яка гребля?...в нас води немає!
Тут засуха в Гібралтарі...маємо біду,
Воду рідко бачимо,та й то привізну...
9
А тим часом в очереті,там,де рідна хата,
Ждуть посланців з-за кордону щурі і щурята...
Й поки тих по світу нечиста носила,
Вода каламутна нору затопила.
*Отак,милий друже,й поміж нас буває-
Один плуга пре до скону,інший -досвіду шукає.
Богдан Моряк
Сумна комерція
(роздуми над нинішніми реаліями)
1
Йду вулицями Львова й не обходжуся без мата-
На кожнім кроці то‘‘Аптека‘‘,то‘‘Чарка до свята‘‘.
2
Та ще не все...бо часто бачу ще і третій бренд-
Це знаменитий нині в Україні‘‘Секонд-хенд‘‘
3
І,як не прикро-бізнес цей найбільш тепер дохідний,
Де покупці в фаворі:хворий,п’яниця і бідний...
4
Горілка,ліки й барахло в торгівлі домінують,
І,відповідно,нас із вами характеризують!
Богдан Моряк
***
Розмова двох дерев.
(Баєчка)
1
Колись бродив я лісом і гриби збирав,
Й підслухав там розмову як клен з дубом розмовляв.
2
—Чого ж ти,дубе,тратиш свої сили на плоди?-
Соромив клен свого сусіда на усі лади.
5
З весни до осені на тобі жолуді ростуть,
Виснажують тебе,усі із тебе соки п’ють .
6
А як дозріють,тебе,батька ,покидають...
Й внизу на них вже дикі кабани чекають.
5
Нараз твої дарунки свині поїдають ,
А згодом що?-чим за добро відповідають?
6
Своїми рилами живе коріння виривають-
Твоє єство цілющих соків залишають...
7
І дуб мовчав,не мав,небога,що сказати-
Хіба реально дяки від свиней чекати?
8
Розмова цих дерев усіх нас зачіпає,
Бо у людських стосунках теж таке буває.
Богдан Моряк
***
Юная крошка Эльмира.
(Ельмірі Акоп‘ян присвячую)
Юная крошка Эльмира
В юность меня возвратила-
Взглядом своим нелукавым,
Чистым,невинным,нержавым...
Эх...разорвать бы удила-
Те,что мне жизнь подарила,
Слезть с моих лет скакуна,
И возвратиться туда-
В мир,где сегодня Эльмира
Взглядом меня возвратила...
В мир,где когда-то и я пировал,
Быть хоть мизинцем любимой мечтал:
Ночью и днём чтоб ласкать её тело
Так,чтобы сердце и млело ,и пело...
Да...в эти годы седланья коня
Был я хмельнее хмельного вина,
Нёсся,как ветер шальной,гарцевал,
За горизонтом смысл жизни искал,
Думал,что вечною будет весна...
Окольцевала меня седина...
Да,я не выпал ещё из седла,
Но,к сожаленью,и прыть уж не та-
Мысли и взгляды остались юны,
Тешит надежда грядущей весны...
Лишь осознанье реальных стезей-
Вот что могильщик надежды моей!
Юная крошка,Эльмира,
Что же Ты,дочь,натворила?!
Богдан Моряк
***
SOS!!!Європа!
***************
Сусід у купе(бувальщина).
Я і китаєць в одному купе,
Поїзд по рельсах кудись нас везе...
Я роздягнувся,він ноги роззув-
Запах...в житті ще такого не чув.
Ніс затикаю й щосили кричу:
-Взуйся назад,жовтошкірий банан,
Поки не врізав тобі я в екран ...
Розколупаю щілини-зіниці,
Й на пам‘ять автограф поставлю на пиці.
Не реагує цей тип на слова-
Мову,мабуть,він мою ще не зна...
Миттю сусіда за барки хапаю
І в коридор із купе викидаю.
Богдан Моряк
***
Суботнє словоблуддя...
************************
Депутатські реформи.
Зібралися народні депутати
Й міркують-чим би нас ще здивувати...
2
Які би їм реформи ще встругнути,
Щоб час майдану людям відтягнути?
5
-Вже карту України ми перекроїли,
Хабарників змінити на нових зуміли...
6
А далі що?-ідеї,шобло,подавайте,
Крутіть телячими мізками,не дрімайте!
7
І тут один,на букву «Б»,проснувся,
Й мов сич,фільтруючи думки,надувся.
8
-Я пропоную нас самих зреформувати,
Щоб люди не могли нас впізнавати.
9
Наші хваміліі ще можна залишити,
А фейси треба всім видозмінити.
10
Мужчинам хай носи зроблять горбаті,
Жінкам усім-роти криві й варгаті.
11
На зміни ці затрати підуть невеликі,
Бо ми вже половина силіконопикі.
12
Тоді хтось інший,хто на букву «Х»,збудився,
Й зі співкоритником не погодився...
13
-Від зміни фейсів нас не зашанують,
Бо наші власні лиця ідентифікують.
14
І не по паспорту-по пиці будуть бити,
Якщо ми й далі будем виборців дурити!
Богдан Моряк.
***
Захована краса(жарт)
1
Іду по вулиці і на жінок оком кидаю,
І,як завжди,спочатку ноги оглядаю.
2
Та ніг не бачу...у штани всі заховали,
Лише коліна у дірках повиставляли...
3
А я колись на ноги однієї задивився,
Сподобались...й невдовзі з нею одружився.
4
То як тепер,як нині кавалерам поступати-
Щоб ноги оцінити,треба кожну роздягати?
Богдан Моряк
***
Звернення до нацменшин .
1
Даруйте,але ж це злочинно промовчати
Мені в цей час на галас,що у нас зчинився:
Навколо мови йдуть щодень гучні дебати,
Появою яких наш ворог спричинився.
2
У тім зв’язку до нацменшин звертаюсь:
Я за своє життя багато чого надивився,
З представниками різних націй добре знаюсь-
Й ніхто із них варениками не вдавився.
3
Усіх людей Вкраїна радо зустрічає,
Гостинність українську світ увесь шанує,
Тут кожен,як удома ,себе почуває-
В нас до чужих завжди повага домінує.
4
Отож бо-не чужі ви разом споживати,
Щедрі плоди вкраїнської землі ділити...
Чому ж беретесь її мову зневажати-
Оту святиню,без якої годі жити?!
5
Святинями не можна маніпулювати,
Бо в цій землі колись будете спочивати...
Не мудро,друзі,у криницю ту плювати,
З якої будуть внуки воду набирати!
6
Якщо ви своїм домом Україну звете-
Євреі,росіяни,чехи чи ромали,
То й разом з нею на своїх плечах несете
Увесь тягар і гніт ворожої навали.
7
Тому не треба нам у час біди й загрози
До неба вежу мовних чварів будувати...
А краще,щоб нам всім не лити потім сльози,
Давайте будем спільно ворога долати!!!
Богдан Моряк.
***
Розколоті родини.
Ой,доленько-доле,чому розлучила
Родину мою...розвела по світах-
В Італії мати,в Іспанії мила,
А я у далеких сибірських лісах.
***
Ненько-Україно,безталанний краю,
Знову твої діти чужину шукають.
Земле наша рідна,хто ж тебе догляне?!
Хто перед хрестами на коліна стане?!
Безталанний краю,безталанні люди,
Доки в наших душах гордості не буде?!-
У садах вродитись,в квітах виростати,
Щоб тепер по світу чужі поливати???
-2-
Де ви-все в каміннях,де я-мерзлота,
А наша земля-образ раю...
Чому ж,українці,ми краще життя
Не вдома,а в світі шукаєм?!
***
Україно-ненько,що ж ти наробила?
Як без рідних діток будеш далі жила?
Чужі не доглянуть і не приласкають,
Мов гієни обкрадуть і розтерзають...
Схаменись,небого,клич дітей до хати-
Свою рідну землю потом поливати.
Прожени чужинців,об’єднай родину-
Лиш тоді пізнаєш щасливую днину!!!
Богдан Моряк.
***
Вчений гробокоп.
(байка)
1
Кум мій,гробокоп відомий,
Могили копає....
Заробив великі гроші
Й де вкласти-не знає.
2
Жінка його,спекулянтка,
Злила віск на руку,
І відразу заявила-
Вкладай у науку.
3
Тему разом вибирали:
-Габарити ями,
Й вплив лопати,як копати
Чистими руками-
5
За символ ідеї взяли
Знану стать миршаву-
Він бо чистими руками
Зарив всю державу.
6
Перший розділ був про яму,
Про лопату-другий...
Словом,став ученим кум мій,
Іван Недолугий.
7
І як тільки він отримав
Диплом кандидата-
За викопування ями
Зросла зразу плата.
8
Люди стали дивуватись-
За що ставки вищі?
Як копав,так і копає ями-
Ні глибші,ні ширші.
9
-Я учений-кум всім каже-
Й всяк повинен знати,
Що буде в моїй могилі
Комфортно лежати.
10
Мої ями особливі-
З рівними кутами,
І копаю я їх чесно,
Чистими руками.
11
Хто почує це блеЯння-
Йде інших шукати ...
Тих,хто з сильними руками
І де нижчі плати.
12
Збанкрутів мій кум учений,
Іван Недолугий...
Диплом йому не згодився-
Ні перший,ні другий.
***
Мораль з цього тексту сама випливає:
-Вчений ступінь дуракові -не допомагає!
Богдан Моряк.
***
Два шкіци про науку.
( навіяне песимізмом)
***
Наука,наука-безнога,безрука...
Чому інвалідом ти стала?
-Чому?...Та тому,що наївна ,й не знала,
З ким дружбу потрібно водити,
З ким в храмі моєму молитву молити...
Царина здобутків людського ума
Засмічена нині пороками зла.
З елітного саду дерева корчують,
Усе,що зводилось віками,руйнують...
У струпах корости все тіло моє
Від плісняви неуцтва швидко гниє...
Хто тільки сьогодні не липне до мене?-
Чиновники,клерки,круті бізнесмени,
Злодії,бандити,красуні з салонів-
Всі прагнуть вдягнути науки корону.
***
Нині наука браму відчинила
Навстіж для всякого дурила...
В науку йдуть тепер:хто з грішми,
Хто з ногами...лиш не з мізками-
Злодії ,вертихвістки ,бандюгани
Стоять біля науки брами.
Кандидат невідомих наук-
Це явище тепер переважає,
Коли глухий,порожній звук
Багато хто за музику сприймає.
Богдан Моряк.
***
Докір.
(бувальщина)
Цю сцену я якось в маршрутці споглядав,
Як син із мамою своєю розмовляв...
Їм було зручно,бо вони собі сиділи,
Дивились у смартфони і постійно їли.
2
Салон тоді був переповнений людьми,
Й ті що стояли-всі терпіли,як могли...
Найважче було,мабуть,тій старій бабусі,
Що стогоном здригалася при кожнім русі.
3
Синок шкільного віку,мати молода-
Їм немічної жінки явно не шкода...
На цього хлопця весь салон вже споглядає,
А він собі жує і всіх у носі має.
4
Тут в нього з рук канапка випадає,
Підняв ...і об штанину руки витирає.
-Що ж ти,дитинко,робиш?-мати закричала,
Ти ж вихований хлопчик,внучок генерала!
5
Й бабуся тут до матері сказала:
-Немудро ти синочка наставляла...
Не дідом-генералом треба дорікати,
А власним прикладом дитину поучати...
Богдан Моряк.
***
Батькова настанова.
(жарт)
Наставляє батько сина вранці біля хати,
Учить отрока як треба імідж формувати...
2
-Треба,синку,завжди гордо голову тримати,
Не дивитися під ноги,а вверх поглядати.
3
Бачиш-он де по подвір’ю наші кури ходять,
Одні лячно споглядають,інші верховодять...
4
І ту курицю сміливу,що там дефілює,
Півень два рази чи й більше щоденно парує-
5
Син вклонився татусеві й подякував гідно,
Але згодом щось подумав й сказав принагідно:
6
-Слушна ця порада-уверх голову тримати,
Та чи було тут доречним про півня згадати?
Богдан Моряк.
***
Криві дерева.
Я своє дитинство пам’ятаю з гаю,
Як до рідної оселі туди прибуваю...
І коли там броджу,дивлюсь на дерева,
Не раз мене мучить ця думка суттєва-
2
Чому одних дерев стає щораз більше?:
Гнила середина ,та й на вигляд гірше,
Криве і сукате,а до неба пнеться,
При слабкому вітрі аж додолу гнеться...
3
А на тому місці,де стрункі стояли,
Ті,що моє око й душу чарували-
Лише пні од болю і розпачу мліють,
Долю проклинають і не розуміють-
4
Криві залишили,а їх позрізали,
У розквіті краси життя обірвали?...
Важко їм,деревам,людей зрозуміти-
Що за свою велич змушені терпіти!
5
Я у тихім гаю між дерев блукаю,
На кожне дивлюся і себе шукаю,
І завжди готовий хоч сто раз твердити-
Краще нехай зріжуть,ніж зігнутим жити!!!
Богдан Моряк.
***
Мишиний вирок(баєчка).
Зібрали миші екстерну нараду
Із зернового держрезерву складу...
2
Пахан мишиний розпочав словами:
-Горбатого нам ліплять козлюгани...
3
Братва!За правду мусимо стояти,
Базар такий потрібно фільтрувати!
4
Ми не пухнасті...та крадемо в міру,
То ж нєфіг вішати все на масть сіру!
5
Нам тисячі вагонів зерна шиють,
На нас весь бруд криміногенний лиють...
6
Як наше братство стільки б зерна сперло,
То наші кендюхи давно б розперло.
7
Й ми,пацанва,не миші б нині були,
А бегемоти,носороги чи дракули...
8
Це у бариг момони безрозмірні,
І,відповідно,апетити непомірні.
9
То ж ті,що вішають на нас вагони,
Мабуть не знають про «комфорти»зони.
10
Хай тільки кинуть фраєрів за грати,
Ми провчимо їх,як понти ганяти...
11
Щоб їм не горювати й не тужити,
Ми підем разом туди з ними жити.
12
Будемо колискові їм співати,
Й замість зерна їх гризти й кайфувати!
Богдан Моряк.
***
Байдужість.
Байдужості символ: «моя хата з краю»,
І люди в цій хаті душею глухі.
Багато таких...я окремих теж знаю-
Живуть в Україні ,а духом чужі.
2
Їм кісткою в горлі стоїть наша воля,
Їм байдужі стяг наш і тризуб святий,
Це ягоди з черв‘ям,плід іншого поля,
Кущ...ззовні здоровий,а корінь гнилий.
3
Байдужим байдуже,що кров чиясь ллється,
Що бидло ординське плюндрує наш край,
Байдужий на біль,друже,твій не озветься,
Від нього на поміч в біді не чекай.
4
Людей цих у нашій землі пуповиння,
Хрести і могили дідів і батьків...
А в пам’яті -криз...лиш одне шумовиння,
Відгомін сварливих й зрадливих часів.
5
Є мудрі слова,що байдужість-це зрада,
Що гірша,ніж ворог,байдужа душа...
Байдужість-це сутність овечого стада,
Це шлях у неволю,в тенета ярма.
Богдан Моряк.
***
Генералові.
(не пам’ятаю котрому)
Колись мундир свій на опудало одягнеш,
Щоб горобців відлякувать в городі,
Й лампаси міль згризе,хоч цього ти не прагнеш...
Проте так станеться,бо так заведено в природі.
-Погони,нагороди-все це,друже,тлінне,
Як й наше все єство...гріховне тіло.
-У сутності людській ось що безцінне:
Нескорена душа,цілющий розум й добре діло!
Богдан Моряк.
***
Брехливі очі (з виборчих пліток)
1
Меру видряпали очі на агітпортреті,
Хоча й високо висів він на довгій штахеті.
2
Петрусь зранку йде до школи й каже двірникові:
-Гляньте,хтось зішкрябав очі меру-волошкові.
3
Двірник замахнувсь мітлою в бік агітплаката,
Й школяреві каже чемно,без звичного мата:
4
-Хоч і були волошкові-брехнею світились,
Тому й видряпали люди,щоби не плодились.
Богдан Моряк.
***
У готелі.
(жарт)
1
Зрання жінка мужа сварить,
З ліжка виганяє,
-Біжи,каже,до консьєржа,
Хай номер зміняє.
2
Як ми в тім готелі
Були десять років тому,
То ти,Петре,значно краще
Гавкав по-мужському.
3
Може нам так файно було,
Бо ми вище жили,
І тобі присутність неба
Додавала сили?-
4
Петро глянув на дружину
Й криво усміхнувся...
-Десять років тому,жінко,
Я й на лавці добре чувся.
5
Якби висота пове‘рхів
Додавала сили,
То усі мужчини світу-
На дахах би жили-...
Богдан Моряк
***
Випадок у джакузі.
( невигадана історія)
Я і китаєць сидимо в джакузі,
Але ми зовсім не друзі...
Я мовчу і він мовчить,
Але чую- с...ить...
-Ти,бананошкірий,кажу,
Сплюснутий уродку,
Чому мочишся у воду,
Не йдеш до виходку?-
Далі грубше добавляю
З лексикону свого:
-Пий оте,що з себе вилив,
Скотино двонога-...
Але він не хоче пити,
І я починаю бити...
Дав по писку,дав по носі,
Далі цілю в очі,
Та очей не бачу,лиш вузькі щілини,
Я злякався -думав гине...
Й щоб отямити китайця-
Дав йому ногою в яйця.
Богдан Моряк.
***
Скакання у гречку.
(жарт)
Що таке: «скакати в гречку»?-
В дідуся онук питає...
Дід всміхнувсь,примружив око,
Й внуку так відповідає:
2
-Скакать в гречку,любий внуче,-
Це когось дурити...
Може жінку,може мужа
За носа водити.
3
Скакать в гречку,дорогенький,
Як в хованки грати-
Хтось ховається у гречці,
А хтось йде шукати...
4
Внук одразу захопився
В хованки пограти...
-Йдем,дідусю,на город наш
У гречку скакати!
5
Не для нас ця гра,Антоне,-
Мовив дідусь слізно-
Бо тобі іще зарано,
А мені вже пізно...
Богдан Моряк.
***
Проктолог-кар’єрист.
Якось проктолог у Самого подивився,
І з того часу страшно загордився...
З колегами Іван крізь зуби розмовляє,
Й щоб лиш по-батькові звертались,вимагає.
2
На всіх пятихвилинках першим виступає,
І все частіш у бік зав клініки киває:
-Я бачив й знаю те,що вам повік не знати,
Тому й логічно-я тут маю керувати.-
5
В верхах почули й вже наказ підготували,
Та не судилося йому...не підписали,
Бо тут Самого люди із поста змістили,
І тему геморою назавжди закрили.
***
Ходжених стежок шукаю...
1
Наші сліди сніг ховає,
Чути зими завиття,
В пам’яті час затирає
Кращі сюжети життя.
2
Ходжених стежок шукаю-
Свідків колишніх розлук,
Кожну знахідку вітаю
Келихом солодких мук.
3
Тут ми колись зустрічались:
В лузі,у парках,в садах...
Тут ми не раз розлучались,
Щоб повернутись у снах.
5
Спогади душу тривожать...
Лавки й трухляві вже пні-
Жаль,що ніколи не зможуть
Вже прислужити мені.
***
Волонтерам.
(Присвячую волонтерці Софії Федині)
Вас волонтерами світ називає,
А рідна Вітчизна-творцями добра...
Ви-кров України ,якої чекає
Щодень її рана-проклята війна.
2
Гідність людська вас до дій спонукає,
Труд безкорисний гартує вам сили,
А приклад жертовний надію вселяє,
Що,ні-недаремно на світі ми жили!
3
Ніхто нас ніколи не зможе здолати,
Ніхто не спаплюжить наш Тризуб святий...
Загинули тисячі,всіх не згадати...
А я залишився,а я ще живий!!!
4
Й допоки живу я-живе Україна .
Допоки живу я-хай ворог тремтить...
Дарма,що сьогодні Донбас-це руїна ,
Розплата настане...її не спинить!!!
***
На пляжі.
(Бувальщина)
Я і китаєць лежимо на пляжі...
Я наклав на себе глини,а він весь у сажі.
Моя глина лікувальна,з морської затоки-
В нього кіптявою з диму вимащені щоки.
Кажу:хто ж тобі таке нарадив,стиглий абрикосе?
Чую в відповідь,що так йому «хальосе»,
Й що маже він не для здоров‘я тіло,
А лиш щоб іншою зробилась шкіра...
Бо на жовту світ весь нині зубами скрегоче-
Ось чому цей хуйвенбінус чорним бути хоче...
***
Бацили брехні.
Якщо мене,браття,колись запитати-
З яких пір на світі наш люд став брехати?
То я вам не зможу одразу сказати
Сю правду...боюся,щоб вам не збрехати.
2
Можливо з тих пір,як в печерах ще жили,
Й при обміні шкурами люди дурили?
Чи може,як лицарі десь воювали,
А їхні дружини в оргазмах стогнали?
3
А може відтоді,як мати сказала,
Що сина в капусті свого відшукала...
Й наївне дитя,щоб одним не зростати,
Пішло по городах сестричку шукати?
4
Так чи не так було-хто ж його знає?...
Факт,що обман скрізь тепер процвітає .
Брешуть усюди:старі і малі...
І президенти,царі й королі.
5
Світ такий став-без брехні не ступити,
Чесному важко у світі прожити...
Те,чим колись люди всі соромилися,
Нині з обманом,мов з братом здружилися.
6
У сповіді брешуть,не щиро клянуться,
Над правдою кплять і одверто сміються...
Подружжя в обманах життя проживають,
Брехнею грабують й брехнею вбивають.
7
В брехливих законах держави будують,
В парламентах,радах за зло голосують,
Освячують війни,на смерть посилають,
Осанну дияволу в храмах співають.
8
Шепочуть на вухо ,в ефірах волають,
Лжетемники родять,агітки складають...
Брехнею,мов кулями,б’ють по мішенях,
А згодом прибутки рахують в кишенях.
9
Детектори навіть із ладу виходять,
Коли фігуранти такеє городять!,
Що клинить напруга,летять мудрі плати...
Не здатні машини так складно брехати!
10
А скільки обманом здобули посади?
Високі погони і крісла під зади?
А вчені звання,ордени,атестати?
Й найбільше,напевно,із них-депутати.
11
Письменники,вчені брехню продукують ,
Цілі інститути вже фейки штампують...
І все це для того,щоб зло приховати,
Щоб ближнього свого в обіймах скувати.
12
Куди ж світ цей котиться,любії браття?-
В безодню диявола...в прірву прокляття?
То ж поки не пізно,до неба волаймо—-
Правду у лоно Землі повертаймо!!!
14
Честь людську й гідність у душах гартуймо,
Творити добро своїх сил не шкодуймо...
Й лиш тільки тоді світ щасливо всміхнеться,
І правда Святая до нас одзоветься!!!
Богдан Моряк.
***
Навіяне під настрій...
Верни нас,доленько,в студентські роки,-
Хоча б у снах,не наяву-
Туди,де пили ми відром любовні соки...
Тепер-хоча би скляночку одну.
- -
Не тіштесь здобутими статками,
Не тратьте на розкоші сили...
Радійте щасливими згадками
Про мить,як добро ви творили.
***
Дід Панас на карантині.
(байка)
Дід Панас із гірського села Кацапівка
Вже давно лиш на власнім подвір’ї газдує..
Жінка в хаті,у стайні теля і корівка,
Й так свій вік дожива-не крихтить й не нудьгує.
2
Із дружиною в діда контакт бездоганний:
Не сваряться обоє,живуть мирно й тихо,
Лиш в одному дід впертий,як віл й невблаганний-
Любить чарку,а жінка вважає це лихом.
3
Й дід,щоб бабу свою не дражнити даремно,
Виніс з хати свій скарб й заховав під копицю,
Й по три рази туди навіщався щоденно,
Бравши відра з собою,мов йшов по водицю.
4
І так довго було і тривало б по нині:
Дід щодень під стіжком перваком причащався...
Та в селі розповів хтось про вірус Ярині,
Що до нас аж з Китаю недавно пробрався.
5
Про той вірус Ярина такого дізналась,
Що зі страху знайшла ледь дорогу до хати,
Й лиш старого свого із надвору діждалась,
Стала зразу лякати його й поучати.
6
-Там в коморі у нас протигаз є трофейний,
Тепер будеш лиш в ньому по воду ходити,
Він ще з тої війни рятівник наш сімейний,
Ось настав йому час ще й тепер послужити.
7
Дід узявся було в суперечку встрявати,
Що,мовляв,в протигазі він ще задохнеться,
Та дарма,бо Ярина почала кричати,
Що,якщо не послуха,то з ним розійдеться.
8
Не задухи насправді дід вельми боявся,
А проблеми,як зможе тепер чарку пити,
Бо цей пристрій військовий з трудом одягався,
Й дід не міг самотужки його почепити.
9
Як йшов з хати,то баба йому надягала,
Як приходив знадвору,вона ж і знімала...
Але дід був кмітливий й зміг бабу здурити,
Й до своєї схованки став й далі ходити,
10
Дід собі в респіраторі дирку зробив-
З середини на зовні свердлом просвердлив,
І коли витягав він зкопиці плящину,
В протигаз запихав рятівну соломину.
11
Дід радів,бо на свіжім повітрі йшло краще...
До обіду вживав,до вечері...і натще-
Так що був би й до чортиків може допився,
Та,на щастя,в селі карантин закінчився...
Богдан Моряк.
***
Вірус.
Люди нині ходять,мов сновиди,по дворі,
Ледь повзуть по тротуарах:повні і худі...
Хто у масці,а хто й без маски коротає путь,
У руках торби масивні з продуктами пруть.
2
Другий тиждень карантин з вікна споглядаю,
Дивлюсь на людей прохожих й так собі гадаю:
Ніби часу небагато ще зовсім минуло,
А вже пиху у народу,ніби вітром здуло.
3
Пішоходи й ті,що в автах поглядом сумні,
На вулиці моїй тихо,мов на пустирі.
Зустрічні один від одного одвертаються,
Навіть знайомі між собою не вітаються.
4
А ще днів кілька тому вулиця гуділа,
В автівка музика до півночі ревіла,
І п’яні,і тверезі радо обіймалися,
В під’їздах молодь пила пиво й цілувалася.
5
Нема ні радості,ні пафосу в людських очах,
Натомість нині в них гостює дивовижний страх...
А як же бути тим,хто кожен день іде у бій?-
Сковав нас у комфорті страхом вірусу носій
6
Тут,у тилах,нам масок марлевих бракує,
А там-патронів тим,хто з ворогом воює...
То може хоч тепер ми усвідомимо сповна
Яка на фоні вірусу страшна війна!
7
Від вірусу чи кулі:смерть завжди -це кара долі,
Але герої помирають лиш на битві полі...
Тому давайте не крихтіти й не стогнати,
І кожен день від страху вдома не вмирати.
8
Бійцівський дух завжди допомагав нам виживати,
І прить козацька надихала ворога долати!
Тож й нині ми повинні усі твердо знати,
Що народилися для того,щоб перемагати!!!
Богдан Моряк.
***
Дві слави Усика.
Багато знаменитостей Вкраїна народила,
Весь світ трудами українських геніїв гордиться.
У цій землі захована якась магічна сила,
Над нею навіть небо мудрістю іскриться.
2
У всі часи в нас мудреці і генії зростали:
Поети,слуги Мельпомени,світочі науки-
Ті,що творили,двері у майбутнє відкривали,
Мали розумні голови й талановиті руки.
3
Нині також талантів в Україні не бракує,
Лиш сфери прославляння дещо інші домінують...
Тепер під нашим стягом світ найбільш братва дивує,
Та ще спортсмени-ті,що добре грають і боксують.
4
Причому,чемпіони все частіше заявляють,
Що в них крім мускулів ще й інші органи працюють...
Саме які-вони ще,правда,виразно не знають,
Але шукають наполегливо і апробують.
5
Ось,Усик...наша гордість зі спортивної арени...
Недавно захотів ще і актором знаним стати,
Та,мабуть,не те вивчив,не свої слова до сцени,
А може режисери спланували так відзняти?
6
Й Сашко,який усе життя у рингах чесно бився,
Не сподівався на таку російську гру лукаву,
І так отим ворожим сценаристам прислужився,
Що перекреслив всю свою минулу добру славу.
7
Тепер наш знаменитий велет боксу вже шкодує,
Що дав себе брехливому сусіду обкрутити..
Бо разом з гонораром він з усіх боків гнів чує-
Гнів справедливий...українством треба дорожити!
8
І не біда,що кожен слави й почестей шукає,
Що шлях земний торує так,щоби нужди не знати...
Біда лиш в тому-й кожен це нехай запам’ятає-
Не можна у криницю,звідки воду п’єш,плювати!!!
Богдан Моряк.
***
ХРУНІ
Є вороги: загарбники і вбивці,
Яких моя Вкраїна досталь знала…
Та є, нажаль, й свої в нас кровопивці,
Ті служать ворогам за кусень сала.
Ці люди хрунями між нами звуться,
Бо рило в них свинячої породи…
І хоч вони вкраїнцями зовуться,
Насправді ж це запроданці – уроди.
Хрунь патріот і відданий словами
Землі, де предків тлінь зарита…
В житті ж вони відвернуться й від мами,
Якщо покличуть до корита.
І хруню байдуже хто просить…
(чужинцям більше довіряє),
Бо він лиш тельбух в тілі носить,
А серця й голови немає.
Хрунь ворогу допомагає
Завойовувати рідний край…
Їх з рушниками зустрічає,
Несе на зустріч коровай.
Чужинці хрунів поважають,
Їх послуги не ігнорують,
За їх доносами вбивають,
За їх доносами мордують.
Через запроданство і зраду
Не раз ми битви програвали,
За срібло, золото, посаду
Вітчизну хруні продавали.
Хрунь рідну мову зневажає,
Минуле з пам’яті стирає,
Він раб тож й рабство поважає,
В ярмо свідомо душу пхає.
У нас класична хруніяда,
Тому ж так часто ми в неволі…
Продажних гнид ціла плеяда
Блокує путь щасливій долі.
Й допоки будуть ці гієни
Свобідно поміж нами жити-
Будемо ми, мов манікени
Чужих рук ідолам служити.
Богдан Моряк ©
***
РС...-це все що знайшов із написаного і опублікованого в 2020 році... хто знвє і має більше надсилайте буде все разом 6а нашому порталі...