Пісні, що єднають і зігрівають Україну

До 75-річчя від дня народження

Володимира Івасюка

5 

 

Сергій СТРІЛЕЦЬ 

У Запорізьку обласну універсальну наукову бібліотеку завітали шанувальники видатного українського композитора, Героя України Володимира ІВАСЮКА, щоб ушанувати пам’ять геніального митця. Учасники літературного клубу «Книжковий світ» разом із журналісткою Вірою Середою (Юрик) з нагоди 75-річчя від дня народження видатного митця представили на суд глядачів мистецький захід «Пісня буде поміж нас» єднає й зігріває серця». 

Присутні вшанували хвилиною мовчання наших мужніх захисників і захисниць, які своїм життям захищали від московітів наше тихе й мирне життя і білими хмаринками назавжди полетіли у Всесвіт, у Вічність...

На початку творчого заходу його організаторки Тетяна Мартиненко та Галина Власюк представили творчий доробок Почесної журналістки України Віри Середи (Юрик), котра є лауреаткою Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Степана Олійника та обласної літературно-мистецької премії імені Петра Ребра. Вони коротко поділилися враженням від прочитаних книг «У царині дотепного слова» й «Пісня Назарія – як море широке». Зокрема, пані Тетяна зауважила, що коли читала інтерв’ю, то в неї було враження, що вона сидить поруч і слухає героя (саме на такому терміні вона наполягла) – це не пам’ятники, а люди із серцем, болем, радістю, талантом - це генії! Скільки років минуло, а пісні Володимира Івасюка й ті, що виконував Назарій Яремчук, досі живі, їх співає молодь. Вони – справжні Герої України.

Галина Власюк модерує творчий захід. Праворуч - Тетяна Мартиненко

Пані Галина Власюк зазначила, що в книзі про Назарія авторка провела ґрунтовне дослідження творчості митця, його співпрацю з композиторами, поетами, колегами, серед яких був і Володимир Івасюк, котрому 4 березня цього року виповнилося б 75 років.

Член Національних спілок письменників і журналістів України, відомий гуляйпільський краєзнавець Іван Кушніренко висловився про творчий доробок журналістки:

- Книжечка «У царині дотепного слова» невелика, але дуже глибока за змістом, за вміщеними матеріалами. Тут зібрані інтерв’ю, звіти з мистецьких заходів Міжнародної асоціації гумористів і сатириків «Весела Січ», що заснував і керував нею поет Петро Ребро. Як журналіст хочу зауважити, що інтерв’ю можна писати по-різному: скажімо, «дерев’яною» мовою, а можна – так, як написала Віра Павлівна. Тут, перш за все, відчувається душа авторки, її майстерність. Вона шукала такі деталі, що роблять публікацію цікавою, читабельною. Зокрема, коли робила інтерв’ю із письменником Петром Ребром, народними артистами України Тетяною Мірошніченко та Юрієм Бакумом, моєю однокурсницею, поетесою Вірою Коваль, композитором і співаком Анатолієм Сердюком, письменником Пилипом Юриком та іншими митцями. Книжечка дуже цінна! Я прочитав також книгу «Пісня Назарія – як море широке». Хочу відзначити, що Віра Павлівна робить гарну справу, вона пропагує нам доробки людей, які піднімають і розвивають нашу українську культуру. Дуже жаль, що вже немає в живих Володимира Івасюка, Назарія Яремчука, Левка Дутковського. Але це ті люди, з яких ми повинні брати приклад, рівнятися на них. Не побоюся цього слова сказати, вона є літописцем, збирає інформацію про письменників, діячів культури. Це прекрасна книга! Віра Павлівна не просто пише, а вона їздить до тих міст (Вижниці, Чернівців, Львова), відвідує конкурси й цікаві мистецькі події, пропускає їх через свою душу. Побажаю вам здоров’я міцного, подальших творчих злетів! Творіть, збирайте, пишіть! Ви робите дуже потрібну справу. Нині йде російсько-українська війна, дуже тривожна ситуація, але ми повинні не тільки допомагати воїнам, котрі віддають за нас із вами життя, а й своїм словом, тим, що можемо, казати отим ідіотам, що ми є народ, що в нас є історія, є прекрасні люди! Дякую вам!

Відвідувачі мали змогу познайомитись із виставкою унікальних друкованих видань про Володимира Івасюка та його творчих побратимів: народних артистів України Левка Дутковського й Назарія Яремчука, а також побачити дві платівки фірми «Мелодія»: «Незрівнянний світ краси. Співає Назарій Яремчук» (1980, із піснею «Золотоволоска» Володимира Івасюка на вірші Анатолія Драгомирецького) та «Пісні Володимира Івасюка співає Софія Ротару» (1977). Низка книг – із особистої бібліотеки журналістки, яких немає в обласній бібліотеці. Зокрема, два унікальні фотоальбоми - Любомира Криси «Вернись зі спогадів…» (до 60-річчя композитора й поета Володимира Івасюка) й «Володимир Івасюк. Відлуння твоїх кроків…» (2011), упорядниками якого є Любомир Криса й сестри Галина та Оксана Івасюк.

Привернула увагу монографія історика Олега Василишина «Володимир Івасюк: сила серця й таланту» – справжня енциклопедія про життєвий і творчий шлях митця на основі першоджерел та спогадів рідних і друзів, про роль фестивалю «Червона рута» в пробудженні національної свідомості українського народу. Монографія містить список літератури, ознайомлення з якою може бути цікавим як для дослідників, так і звичайних читачів.

Кілька видань належать перу першої директорки Чернівецького меморіального музею Володимира Івасюка Парасковії Нечаєвої: «Безсмертна тінь великих душ», «Наш камертон - Володимир Івасюк (2016, із автографом авторки) та «Чернівецький обласний меморіальний музей Володимира Івасюка». У цій колекції – книга Євдокії Антонюк-Гаврищук «Світ пісенної краси» (Чернівці, видавничий дім «Букрек», 2009), а також пісенник «Червона рута» (Київ, «Музична Україна», 1993) і збірочка «Пісні Назарія Яремчука» (Київ, «Бібліотека українця», 1995) із піснями авторства Володимира Івасюка та йому присвяченими. Найновіше видання – «Червона рута»: від земного до небесного» (Чернівці, «Друк Арт», 2020), автором ідеї й упорядником якого був на той час директор меморіального музею Володимира Івасюка, член Національної спілки письменників України Мирослав Лазарук. Окрасою виставки став унікальний календар «У незрівнянному світі «Смерічки».

2024 02 29 17 17 50 745

Розпочинаючи свою розповідь про митців, Віра Середа зазначила:

- Ми назвали наш мистецький захід «Пісня буде поміж нас» єднає й зігріває серця». Саме цей твір композитора Володимира Івасюка дав назву новітньому Вижницькому відкритому фестивалю-конкурсу виконавців естрадної пісні імені Назарія Яремчука. 2023 року відбувся вже шостий фестиваль. Однією із його засновниць й організаторок є нинішня директорка Вижницької школи мистецтв Наталя Додяк. На фестивалі конкурсанти виконують пісні з репертуару Назарія Яремчука, серед яких і безсмертні твори Володимира Івасюка.

2016 року, в рік відзначення 65-річчя від дня народження Назарія Яремчука та 50-річчя від дня заснування ВІА «Смерічка» в Чернівецькому краєзнавчому музеї відбувся мистецький захід, на якому пані Віра познайомилась із тодішньою начальницею Вижницького відділу культури РДА Наталею Додяк та отримала запрошення відвідати Вижницький фестиваль.

- Уперше я побувала на фестивалі 2018 року, - розповіла журналістка. - Його ключовою подією стала презентація календаря «У незрівнянному світі «Смерічки». На одній зі сторінок – світлина, на якій представлена пісня Володимира Івасюка «Я піду в далекі гори» та знімок Володимира з Левком Дутковським - творцем і керівником ВІА «Смерічка». Цей твір композитор написав саме у стилі «Смерічки» після знайомства з Левком Тарасовичем. Пісня була першою, що принесла славу не лише молодому композитору, а й усьому українському музичному мистецтву. Уперше під назвою «Мила моя» молодий автор виконав її у популярній телепередачі «Камертон доброго настрою» в жовтні 1968 року. Володимир був тоді солістом ВІА «Карпати», яким керував Валерій Громцев».

Навесні 1970 року Володимир Івасюк написав для «Смерічки» пісні «Червона рута» й «Водограй». Із легкої руки Левка Дутковського вони тріумфально пішли в широкий світ. Творча команда «Смерічки» змогла майстерно втілити задум композитора й так «розкрутити» ці твори, що вони стали суперпопулярними. 1971 року у фіналі телеконкурсу «Пісня року» в Москві пісня «Червона рута» Володимира Івасюка прозвучала у виконанні Василя Зінкевича, Назарія Яремчука й автора (акомпанував великий естрадно-симфонічний оркестр під орудою Юрія Силантьєва). Наступного, 1972 року, лауреатом фестивалю стала пісня Володимира Івасюка «Водограй». У календарі бачимо історичну світлину юних Назарія Яремчука й Мирослави Єжеленко, котрі виконали її.

У книзі «Пісня Назарія – як море широке» Віри Середи Левко Дутковський розповів, що познайомився він із Володимиром Івасюком на початку березня 1968 року - після передачі «Камертон доброго настрою» до нього на прохідну телестудії прийшов Володимир. За його словами, це був юнак міцної статури, з яскраво-синіми, майже небесними очима, які його надзвичайно вразили. Володимир розповів, що співає на танцях у Будинку офіцерів і хотів би виконувати пісню-блюз Левка на вірші Анатолія Фартушняка «Бажання», що йому дуже сподобалася. Дутковський дав дозвіл. Цю пісню Івасюк співав під гітару на всіх студентський тусовках, концертах, а також у турпоходах, часто оголошуючи її як «Заблудилися вітри». Левко Дутковський зауважив, що знав Івасюка спочатку як співака й скрипаля. На його думку, він міг би стати відомим співаком, бо мав прекрасний голос.

Під час творчого заходу в Запорізькій обласній бібліотеці прозвучали пісні Володимира Івасюка «Червона рута» й «Водограй» у виконанні учасників літературного клубу «Книжковий світ», акомпанував акордеоніст Ігор Лазорик, котрий нещодавно переїхав до Запоріжжя із Гуляйполя, що нещадно обстрілюють і руйнують рашисти.

IMG 3332

Коментуючи низку світлин, що вивели на екран, журналістка розповіла, що вперше побувала в Кіцмані, де народився майбутній геній Володимир Івасюк, улітку 2009 року. Тоді широко відзначали 60-річчя з дня народження композитора й у музичній школі до дня народження обладнали музей пам’яті Володимира Івасюка. Великі урочистості відбулися біля його пам’ятника.

IMG 3221

Педагоги Кіцманської музичної школи (зліва направо) Ірина Мігірюк, Василь Мельницький і Галина Семенюк (серпень 2009)

- Я спеціально їздила до Кіцмані, відвідала музичну школу, де навчався Володимир Івасюк, познайомилась із тодішньою директоркою Іриною Мігірюк, завучем Василем Мельницьким, із Галиною Семенюк, котра навчалася грі на скрипці в ті роки, що й Володя. У нас відбулася тепла розмова про музичну школу, її випускників і, звичайно ж, про Володимира. На згадку залишилися пам’ятні світлини. Того ж літа я відвідала й Чернівецький меморіальний музей Володимира Івасюка, познайомилась із легендарним Левком Дутковським, який запросив мене в Чернівецьку обласну бібліотеку на виставку, присвячену талановитій художниці-модельєру, заслуженому діячу мистецтв України Аллі Дутковській із нагоди 60-річчя від дня її народження. Левко Тарасович поділився спогадами про покійну дружину, що увійшли до книги «Пісня Назарія – як море широка». На жаль, уже й Левко Дутковський 16 травня 2023 року відійшов у Вічність. Світла йому пам’ять!

Присутні в залі переглянули відеосвітлини, що ілюстрували експозицію Чернівецького музею Володимира Івасюка. Привернула увагу картина художника Миколи Горди «Червона рута», створена 1998 року - до 20-річчя від часу смерті Володимира Михайловича. Віра процитувала слова живописця: «Кожна моя виставка присвячена пам’яті Володимира Івасюка. Картина «Червона рута» – найулюбленіше творіння. Це твір, написавши який, відчув себе справжнім художником».

Незважаючи на зовсім короткий час, відведений композитору Володимиру Івасюку в цьому світі, його творчий доробок є доволі великим та різноманітним: 107 пісень у різних жанрах, музика до вистави «Прапороносці», сюїти-варіації на тему української народної пісні «Сухая верба» та для камерного оркестру (1977), три п'єси для фортепіано, «Осіння картинка» для віолончелі, три п'єси для скрипки. Усього, за свідченнями дослідників, було 53 інструментальних твори.

Віра Середа, коментуючи світлини, зауважила, що Володимир Івасюк був широко обдарованою особистістю. Він опановував мистецтво фотографії, малював. На відео переглянули світлини авторства Володимира з альбому, впорядкованого Любомиром Крисою, та три акварельних малюнки з колекції запорізького поета Олександра Польченка (на жаль, нині його село окуповане, й він змушений був виїхати на вільну територію). До речі, Олександр – автор віршованого роману «На пам'ять про квіти», присвяченого життю й творчості композитора Володимира Івасюка. Цю книгу можна було побачити на виставці серед ексклюзивних видань.

Віра Середа показала світлину тендітної дівчинки біля могили Володимира Івасюка у Львові й зауважила, що це Катерина Ніколаєва-Остапович - учасниця Вижницького фестивалю-конкурсу імені Назарія Яремчука «Пісня буде поміж нас» 2018 року. Тож не дивно, що вона, випускниця Львівського національного університету імені Івана Франка, обрала й успішно захистила наукову роботу саме на таку тему - «Пісенна лірика Володимира Івасюка в контексті музично-виконавської текстології» під керівництвом доцентки Світлани Салдан. Подібне дослідження ще ніхто не проводив.

114 n

На фестивалі-конкурсі в репертуарі конкурсантів щороку є твори Володимира Івасюка: «Два перстені», «Червона рута», «Я піду в далекі гори», «Балада про мальви», «Водограй»… 2023 року заслужений журналіст України Василь Нагірняк привіз сюди друге, доповнене художньо-публіцистичне видання «Орфей Собору Нації», присвячене Володимиру Івасюку.

IMG 2804

Учасники творчої зустрічі в Запорізькій обласній бібліотеці мали змогу побачити цю книгу, а всі охочі попросили в журналістки цю книгу, аби почитати.

Пані Віра розповіла про те, що книгу «Пісня Назарія – як море широке», де в інтерв’ю згадують і про Володимира Івасюка, видали спонсори Вижницького фестивалю. Ініціювала її створення Наталя Додяк. Назва книги народилася 2016 року після розмови з тодішнім художнім керівником Чернівецької обласної філармонії Остапом Савчуком під час її чергового візиту в Чернівці. Він поділився теплими спогадами про співпрацю й дружбу з Назарієм Яремчуком, наголосивши, що співак був надзвичайно скромною людиною. Остап Васильович, переглядаючи останній виступ Назарія Яремчука із піснею Геннадія Татарченка на вірші Юрія Рибчинського «Пам’яті Володимира Івасюка», зауважив, що в первісному вірші, що побачив співак, були такі рядки:

«Чи справді там за небокраєм

Не знають наших кривд і мук,

Чи там так ангели співають,

Як наш Назарій Яремчук?»

Назарій прочитав і категорично заявив: «Я це співати не стану!» Відтак Юрій Рибчинський замінив рядок.

Учасники мистецького заходу прослухали пісні у виконанні Назарія Яремчука, що супроводжував відеоряд світлин про Володимира Івасюка.

Запорізький письменник, член Національних спілок письменників і журналістів України Полян-Пилип Юрик зазначив, що наші споконвічні вороги не терпіли нашої слави, нашої величі, тому вбивали наших геніїв. Убили композиторів Миколу Леонтовича, Володимира Івасюка, Ігоря Білозора... Поет прочитав свій твір «Балада про пісню», присвячений Володимиру Івасюку.

БАЛАДА ПРО ПІСНЮ

(Пам’яті Володимира Івасюка)

              Пісню шаблями рубали,

               Плюндрували копитами.

                       Борис МОЗОЛЕВСЬКИЙ

У застінках кадебістських

У прекраснім місті Львові

Убивали нашу Пісню,

Сповнену душі й любові.

В’янула «Червона рута»,

«Водограй» спливав сльозами,

І здригався дід-Славута

Між крутими берегами.

А вони вбивали Пісню –

Тупорилі яничари –

Щоби рано, а чи пізно

Українонька мовчала.

Щоби рабськи під москвою

І кремлем її готичним

Безгомінню гробовою

Ми впокорились навічно.

Українська ж диво-Пісня

Непокірною главою

Вознеслася над Поліссям,

Над Карпатами й Сулою.

Над бердянськими степами,

У смереках Буковини,

І старими Чернівцями

України Пісня лине!

Їй кінця не буде й краю,

Байстрюкам її не вбити!

У віках вона лунає!

Нашій рідній Пісні - жити!

Є пісня пам’яті Володимира Івасюка й у композитора Павла Дворського. У книзі «Пісня Назарія – як море широке» Павло Ананійович розповів про зустріч із композитором:

- Це було в 1976-77 роках, коли він приїжджав показувати свої нові пісні в Чернівецьку філармонію. Пригадую, як ми збиралися на сцені біля роялю. Володя говорив: «Назарію! Оце для тебе пісня («Не одпалай, моя любове»), а це, Павле, для тебе («Під селом Бояни»)». Коли писав, він орієнтувався на ліричний чи драматичний голос виконавця - для нього дуже важливо було, щоб ми прослухали й сказали свою думку. А коли приїжджали на концерт у Львів, Володя приходив до нас за сцену: спілкувався, дякував за те, що ми виконуємо його пісні. Потім, на жаль, його життя обірвалося. Коли він загинув, ми з Тамарою Севернюк за дві ночі написали пісню пам'яті Івасюка «Маки для сина». Це був травень 1979 року. Ми в кожному концерті виконували цю пісню. На слайді був мак, і на ньому – сльоза. Усі знали, що це згадка, пам'ять про Володю Івасюка.

Так трапилося, що після спілкування з Павлом Дворським авторка книги мала зустріч із поетесою Тамарою Севернюк. Захотілося почути про її співпрацю з композитором, зокрема, як народжувався вірш «Маки для сина». Ось її розповідь:

- Коли сталася трагедія з Володею Івасюком, Павло попросив мене: «Тамаро Артемівно, давайте напишемо пісню». Він програв мелодію майбутнього твору. Для мене ця втрата була дуже болюча, як і для всього світу: по-перше, пішла з життя молода людина, по-друге, дуже талановита. Тож ці маки для сина пройшли крізь мою душу трагедією мами Володі. Здавалося б, слова там дуже прості - сльози падають у траву й із тієї трави проросте мак, що коренями торкнеться кожного людського серця. Коли Павло вперше зіграв на фортепіано мелодію, в мене йшов мороз по шкірі. Він дуже хвилювався, коли співав. А потім, коли вже зробили аранжування, пісня зазвучала зовсім інакше. Для мене вона дуже дорога, адже я поклонилася пам’яті Володі й зрозуміла вагу пісенного слова. Ми дві ночі сиділи у філармонійному гуртожитку, щоб знайти потрібне суголосся музики й віршів. Ця пісня знакова для мене. Сподіваюся, для Павла також.

19 листопада 2019 року до Львівської національної філармонії приїхала велика делегація організаторів і переможців Вижницького відкритого фестивалю-конкурсу молодих виконавців імені Назарія Яремчука «Пісня буде поміж нас». У рамках мистецького дійства відбулася презентація книги запорізької журналістки Віри Середи «Пісня Назарія – як море широка». Видання вийшло обмеженим накладом, але тут його можна було придбати й отримати дарчий напис авторки.

Ініціатором й одним із організаторів гала-концерту був львів’янин, відомий український співак Орест Цимбала, котрий є членом журі конкурсу. Побачивши колосальні можливості як конкурсантів, так і цікавих митців, які беруть участь у концертах фестивалю, він посіяв ідею показати у Львові їхні творчі досягнення. Ідею підхопила палка творча натура, чудова організаторка й натхненниця фестивалю протягом усіх років – тоді начальниця відділу культури Вижницької райдержадміністрації Наталя Додяк.

У концерті прозвучали пісні незабутнього Володимира Івасюка, що підняли ВІА «Смерічка» та її солістів Василя Зінкевича й Назарія Яремчука на небачену висоту. «Два перстені» заспівала Зоряна Вовк із Тернополя, «Водограй» виконав львів’янин Назар Савко, «Я піду в далекі гори» - Білаль Ісхак Селім Джад (володар гран-прі з Йорданії), «Баладу про мальви» - заслужена артистка України Ірина Стиць із Чернівців. А «Червону руту» співали всі учасники концерту й глядачі в залі наприкінці гала-концерту.

У глядацькому залі була й сестра Володимира Івасюка Галина.

- Я дуже зворушена, - сказала Галина Михайлівна в інтерв’ю Вірі Середі, - що гала-концерт Вижницького фестивалю імені Назарія Яремчука «Пісня буде поміж нас» відбувся у Львові. Усе чудесно! Я була буковинкою завжди, я нею й залишуся. Привезти нашу рідну й достойну пісню, яка протягом багатьох років була окрасою нашої країни – це величезна справа. Це показали молоді таланти: голосисті, вишукані, красиві. Нам зараз однозначно треба піднімати всіх із забуття, направду: і Назарія, і Василя, і Володимира Івасюка, і Ігоря Поклада… Аби показати молоді наші пісенні здобутки.

Віра поцікавилася враженням від виконання пісні «Я піду в далекі гори» Білалем Ісхаком Селімом Джад із Йорданії.

- Розкішно! Це прекрасно! А до якої міри він красиво виконав, дотримуючись стилістики мови, це просто чудесно! – відповіла пані Галина Івасюк.

VI Вижницький відкритий фестиваль-конкурс української естрадної пісні імені Назарія Яремчука «Пісня буде поміж нас» (2023) відбувався під час широкомасштабного вторгнення росії в Україну. Головна організаторка його, директорка Вижницької мистецької школи Наталя Додяк під час закриття фестивалю зауважила: «У нас було дуже багато сумнівів - проводити чи не проводити цей мистецький захід. Не називатиму імена, але в однієї з учасниць два молодші брати на фронті, в одного з учасників – два сини-близнюки на фронті. В однієї з учасниць – чоловік і син на фронті, в іншої - батько. Одна з членів журі втратила свого молодшого брата. І вони повинні висловити цей біль, вилити його із себе через пісню. Тому я схиляю голову перед кожним учасником, хто в такий важкий час війни приїхав з далечі у нашу маленьку чарівну гостинну і щиру Вижницю. Дякую їм!»

Віра Середа прокоментувала фотознімок:

- Тріо «Жоржини» із села Шевченкове (Керелівки) Звенигородського району, що на Черкащині, посіло перше місце в конкурсі. Ці чарівні дівчата – студентки, активні волонтерки. Маючи у своєму репертуарі не одну пісню із доробку Назарія Яремчука, вони з моменту широкомасштабного вторгнення росії в Україну своїм співом зібрали понад 500 тисяч гривень для допомоги ЗСУ, придбали чотири квадрокоптери та два тепловізори.

IMG 2666

У День української армії та День Святого Миколая учасники виготовили 500 окопних свічок для військових Вижницького району: 93-го батальйону 107-ї бригади територіальної оборони ЗСУ. Під час благодійних концертів у день відкриття й оголошення переможців конкурсу глядачі офірували для загону територіальної оборони Вижницького району 10 тисяч 235 гривень.

Крім того, на фронт відправили подарунки від члена журі фестивалю, волонтера з Румунії Валентина Леонте.

Володар гран-прі фестивалю-конкурсу «Пісня буде поміж нас» Юрій Футуйма – кандидат медичних наук, доцент Тернопільського національного медичного університету імені Івана Горбачевського, хірург Тернопільської обласної клінічної лікарні. Із початком широкомасштабного вторгнення росії в Україну вступив до ЗСУ. Ось що він розповів Вірі Середі про пісню, яку представив на конкурс:

- Я запропонував поетові Степану Петровичу Галябарді: «Давайте напишемо переможну пісню. Вона, Перемога, може, буде не зараз. Але ми повинні бути готові». Але він написав так мудро й хитро: пісня так переливається, що ми йдемо до тої Перемоги. Я казав: може, зробимо ми такий варіант, що вже є Перемога, але читаю, аналізую слова. Ні, треба так, як поет написав! На мою думку, музика мені вдалася.

IMG 2886

А вже під час закриття фестивалю на гала-концерті, коли ця пісня звучала, на екрані всі побачили відео композиції «Перемога твоя і моя», що виконував військовослужбовець 105-ї окремої бригади тероборони, старший сержант Юрій Футуйма. Це відео переглянули й учасники мистецького заходу в Запорізькій обласній бібліотеці.

А на закінчення всі учасники свята заспівали пісню «Родина», яку виконував незабутній Назарій Яремчук.

Ось що сказала після вечора пам’яті членкині ради клубу «Книжковий світ» Валентина Визирська:

- Розповіді Віри Павлівни про творчий і життєвий шлях Володимира Івасюка відкрили сяйво його таланту для більшості присутніх, були відкриттям його як композитора, музиканта, поета... Пані Віра має незвичайний дар своєю щирістю, великою духовною культурою, закоханістю в людей, відкривати найпотаємніші куточки із життя співрозмовників. Світлини на екрані, безціні фотоальбоми, книги, журнали... подаровані їй із автографами засновників та членів колективу ВІА "Смерічка", її слова про особисті зустрічі з Назарієм Яремчуком, Павлом Дворським, Левком Дудковським, Тамарою Севернюк, Наталею Додяк світлим, теплим промінчиком лягали на душі та серця присутніх. Гадаю, мою думку поділяють усі члени ради літературного клубу «Книжковий світ» при Запорізькій обласній універсальній науковій бібліотеці.

IMG 3358

До речі, допомагала організувати вечір пам’яті й супроводжувала його показом світлин завідувачка відділу краєзнавства ЗОУНБ Тетяна Паливода.

IMG 3369

Фото на пам'ять

 

 

 

 

 

 

Категорія: /