ПОЛІЩУК Володимир

Polichshuk

Володимир Трохимович ПОЛІЩУК (17.12.1953, за пасп. 01.01.1954, с. Сердюківка Смілянського р-ну на Черкащині) – український літературознавець, критик, педагог. Доктор філол. наук (2003), професор (2004), дійсний член НТШ (2017), заслужений працівник освіти України (2016).

Народився в сім’ї столяра і вчительки. Закінчив 1969 Сердюківську 8-річку, Смілянську СШ № 10 (1971), Смілянське МПТУ-4 (1972). У 1972 – 74 служив у війську, в 1974 працював на заводі в Смілі. 1979 закінчив філфак (українське відділення) Черкаського педінституту, того ж року призначений заступником директора Рижанівської СШ Звенигородського району, з 1980 – директором цієї школи. З тих років – перші газетні публікації, 1984 – перша публікація в журналі «Українська мова та література в школі». У 1984 – 85 – викладач кафедри української мови, а 1985 – 88 – української літератури Черкаського педінституту. 1986 – 87 – заступник декана філфаку. З 1998 до 1991  – аспірант Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН України, 1991 – захистив кандидатську дисертацію. З 1992 – доцент, завідувач кафедри української літератури і компаратив. Черкаського педін-ту / Черкас. нац. ун-ту ім. Б. Хмельницького, у 2005 – 2007 – ректор цього ун-ту, з 1999 – член НСПУ. Протягом тривалого часу Володимир Трохимович бере активну участь у громад.-політ. житті Черкас та області, послідовно відстоює національно-демократичні, україноцентричні позиції. З 1999 – директор Черкаського наукового центру шевченкознавчих досліджень. Член Національних спілок журналістів і краєзнавців.

«Основний, найпотужніший вектор зацікавлень Володимира Поліщука і як науковця, і як критика, і як просвітянина – літературна Черкащина. Це – справжній літописець літературної слави нашого краю» (В. Пахаренко). Володимир Трохимович – автор понад 600 наукових, наук.-популярн. і публіцист. публікацій (станом на поч. 2018), у т.ч. монографій «Повість про героїку і трагедію: Художній конфлікт в українській воєнній повісті 40-60-х років ХХ ст.» (1997), «Новелістика Михайла Старицького» (2002), «Повісті Михайла Старицького» (2003), «Михайло Старицький: методологічні аспекти творчості» (2003), «Художня проза Михайла Старицького» (2003), брошур і книг «Черкащина літературна», «Література рідного краю в школах Черкащини» (об. – 1990), «З літопису духовного єднання: Черкащина в долі і творчості російських, єврейських і польських письменників» (1993, у співавт.), «Від Мономаха до Сковороди: Давнє письменство і Черкащина» (1995), збірників наук. статей «Слава не вмре, не поляже…» (1996), «Під прапором неба», «Вінок лавровий, вінок терновий: Репресовані письменники Черкащини» (об. 2000), «Черкащина літературна: статті, бібліографічні матеріали» (2001, у співав.), «Зі студій над класиками» (2001), «Про класиків, неокласиків і сучасників» (2007), «Повернення і відкриття» (2008), «Від Григорія Сковороди до Раїси Троянкер» (2012), «Вибране» (у 3 т.: «Мій Михайло Старицький», «Розстріляні таланти», «Під прапором неба», 2013), «Шевченківські студії», «Франкознавчі студії», «Мій Павло Филипович», «Мій Василь Доманицький» (всі – 2015), «Мій Тодось Осьмачка», «Мій Михайло Максимович» (об. – 2016), «Слово до високих літ» (2018), «Мій Петро Гулак-Артемовський» (2020). Володимир Поліщук – один із авторів «Історії української літератури ХХ ст. у 3 т.», Шевченківської енциклопедії, Енциклопедії сучасної України, підручника «Література рідного краю» (2013, у співавт.), навч. посібника «Література рідного краю. 5 клас» (2009, у співав.), посібника-антології «Гілочка: Письменники Черкащини – дітям» (2002), автор-укладач нарису історії каф. укр. літ. в Черкаському виші – «Майже столітня історія» (2016), навч. програм.
 
Один із напрямів його дослідницької роботи  – повернення творч. спадщини репресов. чи вимушено «забутих» письменників, пов’яз. із Черкащиною. Він – укладач, редактор, автор передмов збірок творів Тодося Осьмачки (1995), Степана Бена, Дмитра Борзяка, Юхима Гедзя, Андрія Чужого (всі – 1997), Олени Журливої (1998), Май Дніпровича (2000), Михайла Драй-Хмари (2004), Олекси Влизька (2008), Раїси Троянкер (2009), Зінаїди Тулуб (2010, у співавт.), Михайла Старицького (2016). За спадщиною Павла Филиповича видрук. книги «Поезії. Переклади» (2007), «Літературознавчі студії. Компаративістика» (2008). Володимир Трохимович зібрав і повернув до наукового студіювання майже всю спадщину Василя Доманицького: книги «Критичний розслід над текстом «Кобзаря» Шевченка» (2008), «З науково-творчої спадщини» (у 4 кн.: кн. 1, 2 – 2010, кн. 3 – 2013, кн. 4 – 2015), «Словарик: Пояснення чужих і не дуже зрозумілих слів» (2011), збірку спогадів про В. Доманицького «Чистому серцем» (2010). Він – укладач, ред. і автор передмови книги творів практ. невід. письменника Федора Гаврильченка «Софіївка-сад» (2016), книжки «Василь Захарченко: Штрихи до літературного портрета» (1997).
Як укладач і редактор П. опублік. книги «Про витязя слово: Рядки поетичної Симоненкіани» (2002), «Нечуй поетичний» (2008), «Чигрине, Чигрине…: Півтисячолітній Чигирин у літературі» (2012), антології «Люблю тебе, Черкаський рідний краю» (2013, до 60-річ. Черкас. обл.), пейзажної лірики поетів Черкащини (2015), книгу спогадів «Наш Михайло Негода» (2009), книги вибраних поезій Олексія Софієнка (2013), Михайла Масла (2018), Петра Линовицького (2018), антології «Черкаси поетичні» (2020), ряд бібліогр. покажчиків.
«Як організатор наукової праці Володимир Поліщук, починаючи з 1988 року, ініціював проведення бл. 50 наук. конференцій, симпозіумів, читань за спадщиною Т. Шевченка, М. Старицького, І. Нечуя-Левицького, М. Максимовича, С. Єфремова, Т. Осьмачки та ін., виступив уклад. і ред. більшості збірн. наук. праць учасників цих зібрань. П. – автор літ.-краєзн. музею «Літературна Черкащина» (6 тематич. залів) у Черкас. ун-ті, організатор багатьох десятків літ. і літ.-мист. заходів, ініціатор установл. мемор. дощок і пам’ят. знаків С. Бену, П. Филиповичу, Н. Cуровцовій, С. Скляренку, Т. Осьмачці та ін., заснув. літ. премій та конкурсів імені відомих письменників Черкащини. З 2014 – ред. журналу «Холодний Яр». «…Дві риси Володимира Поліщука-вченого, які так невіддільні від його суто людських якостей, характеру і вдачі. Дослідникові завжди йдеться не тільки про те, щоб відкрити якусь постать, віднайти в архівах матеріали, вивчити й оприлюднити їх, написати статтю, а часто брошуру чи й книжку про неї – він неодмінно продовжить справу й доведе її до кінця – до відкриття меморіальної дошки, бюсту чи пам’ятника, музею чи куточка, експозиції в музеї, перейменування вулиці тощо. Мало можна назвати в Україні прикладів такої несловесної відданості справі, вперто послідовної праці над воскресінням історичної пам’яті і її оживлення для сучасників. З цим пов’язана й інша риса, знову ж таки не афішована й не рекламована… ‒ доскіпливість, вичерпність, доглибність, усебічність, що конкретніше означу як неприйняття й сахання поверховості, приблизності, поспішливості…» (В. Дончик, академік).
Володимир Поліщук – лауреат обласної краєзнавчо-літературної премії ім. М.Максимовича (1997, 2020), Міжнародн. укр. премії ім. Д. Нитченка (2000), Міжнар. укр. премії ім. О. Гірника (2003), Всеукр. літ.-мист. премії ім. І. С. Нечуя-Левицького (2004), літ.-мист. премії ім. М. Старицького (2004), Всеукр. літ. премії «Благовіст» (2009), Всеукр. премії ім. І. Огієнка (2011), Всеукр. краєзн. премії ім. П. Тронька (2015), Всеукр. премії ім.  Б. Грінченка (2017), двічі (2013, 2016) відзнач. обл. освітян. премією ім. О. Захаренка, нагородж. Почес. відзнакою «За заслуги перед Черкащиною» (2014).
 
Твори.Поліщук В. Художня проза Михайла Старицького. – Ч-си, 2013; Вибране. Т.т. 1 – 3. – Черкаси 2013; Література рідного краю. Підручник. – Ч-си, 2013;  Слово до високих літ. – Ч-си, 2018.
 
Література: Шевченківська енциклопедія. – т. 5., 2015; Володимир Поліщук : крізь роки, слова і справи. Біо-бібліогр. покажч. – Ч-си, 2013; Трохименко В. Бо ти на землі – людина. – Ч-си, 2006; Пахаренко В. Лицар рідного слова // … Крізь роки, слова і справи. – Ч-си, 2013.