Гасло цьогорічного фестивалю - «Музи не мовчать!», настрій - на Перемогу!

 «Поетичний травень – 2023»

Віра СЕРЕДА,

членкиня НСЖУ, лауреатка літературно-мистецької премії імені Петра Ребра

IMG 1770

Офіційне відкриття 59-го літературно-мистецького свята «Поетичний травень-2023» відбулося в чарівному куточку Запорізького краю - Кушугумській гімназії «Інтелект», яку очолює Тетяна Апостолова. У цій оазі культури знають і вміють цінувати справжнє поетичне слово. Запорізькі письменники бували тут неодноразово. Ось і цього року до гімназії завітала чимала делегація на чолі з головою Запорізької обласної організації Національної спілки письменників України Ольгою Стадниченко. До гімназії «Інтелект» прибули директори й представники Балабинської гімназії «Престиж» і Малокатеринівської гімназії «Мрія» Кушугумської селищної ради Запорізького району, з якими у ЗОО НСПУ тривала творча співпраця.

Керівництво цієї громади підтримує гарні культурні традиції гімназії, тримає міцний зв'язок із педагогічним колективом й учнями, відгукується на їхні потреби. Ось і цього разу на свято поезії завітали голова селищної ради Володимир Сосуновський та начальниця відділу освіти, культури, молоді та спорту Вікторія Калниш, які привітали зібрання зі Всесвітнім днем вишиванки та «Поетичним травнем» і висловили надію, що всі учасники заходу отримають позитивний заряд і наснагу від спілкування з вишуканою поезією. 

Юдіна 42 n

Зібрання вітає голова Кушугумської селищної ради Володимир Сосуновський.

Фото Марії Юдіної

Голова ЗОО НСПУ Ольга Стадниченко розпочала святковий захід і наголосила на тому, що обласний літературно-мистецький фестиваль «Поетичний травень» проводиться традиційно впродовж 59 років попри всі перешкоди.

- Уже вдруге за час повномасштабного російського вторгнення в Україну наша письменницька делегація відвідує майже прифронтовий Кушугум, аби провести творчі зустрічі з шанувальниками запорізької поезії, поділитись із земляками нашими літературними здобутками, - сказала пані Ольга. – До вашої громади ми приїхали не просто так. Сьогодні, на нашу думку, саме Кушугумська громада є форпостом, який відділяє нас від тимчасово окупованих територій. Поки вона стоїть, поки ми тут перебуваємо, разом із вами ми боремося словом за нашу Україну. Минулого року ми наголошували під час зустрічі, що поки у вас тут мирно й тихо, Запоріжжя спокійне, що ви тримаєте умовний кордон. Іноді мені дуже образливо, коли під час ворожих обстрілів наше міське керівництво просить запоріжців не турбуватися, бо це обстріл по передмістю. Але хіба ж тут не люди живуть?!

IMG 1765

Ольга Стадниченко прочитала вірші Вікторії Забави, суголосні нинішній ситуації. Поетеса тривалий час перебувала в Гуляйполі, пережила страхіття, сидячи в підвалі з літніми батьками. Саме тоді в неї стався творчий вибух, що вилився у вірші. Коли вже російські снаряди зруйнували хату, вона виїхала на безпечну територію. Вікторія пише:

Спалахнуть на руїнах маки,

Чорнобривці жовтогарячі.

Ми не вміємо скиглити й плакать,

Бо така українська вдача.

На руїнах у чистім полі

Сивину вітер в степ розвіє,

Бо така українська доля –

Ковилою в степах сивіє.

Між оливи в саду Гетсиманськім

Проросте і верба, й тополя.

Українська натура повстанська –

Непоборна жага до волі.

На руїнах – червона калина,

На руїнах – дуби ошатні,

Бо ми є, бо ми – Україна.

Світ побачив на що ми здатні.

Потім прозвучав ще один вірш Вікторії Забави «У чужому місті, у чужому домі», що стосується сакральних ментальних речей кожного українця – хати. Адже мільйони українців втратили домівки.

Ольга Олександрівна наголосила, що гасло цьогорічного фестивалю - «Музи не мовчать!», тематика - воєнна. Настрій - на Перемогу й підняття патріотичного духу. Перемога кується на різних фронтах, зокрема, й на мистецькому. Вистоюємо ми й перемагаємо завдяки непереможному українському духу. А український дух плекає українське слово, що виковують українські митці. За цей рік видали шість поетичних малоформатних збірок членів НСПУ на військову тематику, зокрема, колективну «Ми виковуємось у народ!», «Чхаю на Пупу» Пилипа Юрика, «Словом і римою…» Вікторії Забави, «А й надія – від слова «дія» Рогозяного Діда (нашого письменника, котрий перебуває в окупації), «Твій оберіг» Наталки Ігнатьєвої, «Ті, що йдуть крізь вогонь» Віри Коваль. Пані Ольга подарувала низку поетичних збірок у школи громади й додала, що був задум видати альманах запорізької поезії на воєнну тематику, але вирішили зачекати нашої Перемоги, щоб доповнити збірку оптимістичними життєстверджуючими творами. Вона висловила надію, що наступного року відбудеться творча зустріч у цьому залі, але в більш широкій аудиторії, щоб відсвяткувати день Перемоги.

Під час мистецького заходу хвилиною мовчання вшанували пам'ять усіх полеглих захисників України.

Поетичне свято вели педагогиня Марія Юдіна та дев’ятикласниця гімназії Аліна Загоняйко. Із нагоди Всесвітнього дня вишиванки шестикласниця Марія Ракша виконала пісню про українське національне вбрання, а восьмикласниця Ілона Шелгунова прочитала вірш Петра Ребра «Гей, шуми, Великий Луже!»

Незабутнього корифея запорізького письменства Петра Ребра згадали добрим словом. 19 травня цього року йому виповнився б 91 рік. Саме він 1964 року започаткував літературно-мистецьке свято «Поетичний травень». Письменник Микола Білокопитов розповів, що Петро Павлович неодноразово виступав перед учнями тоді ще Кушугумської школи.

- А в один із перших спільних із ним виступів Петро Павлович, очевидно, щоб підтримати мене, - уточнив Микола, - зауважив: «Не в кожному місті чи селі є письменник, а у вас є. Як вам пощастило!» А я ж на язик гострий, тож не втримався: «Петре Павловичу! Це мені пощастило, що виступаю разом із вами»! Добра пам'ять про Петра Ребра завжди з нами.

Д 47 n 

Виступає Микола Білокопитов

Фото Бориса Дворного

Без жартів Микола не може, тож продовжив:

- Ходять чутки, що очолює Запорізьку письменницьку організацію людина з Балабиного, а її заступник – із Кушугума. Кажуть, що кушугумсько-балабинська мафія що хоче, те й творить.

Як і в нашому житті, в поетичному концерті переплелись мажорні ноти із сумними. Наталка Ігнатьєва, яку нещодавно прийняли до лав Національної спілки письменників України, прочитала вірш «По війні», створений на третій день широкомасштабного російського вторгнення в Україну.

IMG 1778

Наталка Ігнатьєва нещодавно стала членкинею НСПУ

Віра Коваль поділилася віршем воєнної тематики «Доленька наша» і ліричним - «Де ви?»

Валентин Северинюк працює у Класичному приватному університеті, за фахом – історик, політолог, правознавець. Автор монументальної поеми «Україна козацька» та історичної поеми «Отак ми дружили з Москвою» прочитав два уривки зі своїх історичних творів.

Молода поетеса Оксана Чуприна (Бевзюк), журналістка за фахом, є лауреаткою літературно-мистецької премії імені Петра Ребра в номінації «Автор-початківець» (2016). Із початком широкомасштабного російського вторгнення змушена була евакуюватись із міста Пологи, що природно вплинуло на тематику її поезії. Вона прочитала вірш «Цвіте бузок прифронтовий».

Д 28 n

Оксана Чуприна (Бевзюк) читає власного вірша 

Фото Бориса Дворного

Учасники письменницького десанту по дорозі до Кушугумської гімназії заїхали до місця вічного спочинку свого колеги Віктора Чабаненка, поклали квіти. Віктор Антонович – випускник гімназії 1954 року, член НСПУ, почесний голова ЗОО ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка, відомий учений, академік Академії Наук вищої школи, був завідувачем кафедри загального й слов’янського мовознавства, відтак - деканом філологічного факультету Запорізького національного університету.

IMG 1746

Іван Кушніренко біля могили учителя

Відомий журналіст і краєзнавець із Гуляйполя Іван Кушніренко був учнем Віктора Чабаненка. Він зауважив, що вишиванка і «Слава Україні!» для Віктора Антоновича були не просто лозунги. Українство було змістом його життя, за що він і постраждав у 1968 році. В Запорізькому державному педагогічному інституті КДБ відкрив справу про так званих українських буржуазних націоналістів на чолі з Віктором Чабаненком – молодим талановитим викладачем. Іван Кушніренко став свідком подій, коли його разом із Віктором Люлькою й Василем Коростильовим виключили, а Віктора Чабаненка звільнили з інституту. Попри всі негаразди учасники цих подій стали достойними людьми.

Іван Кушніренко протягом шести років після закінчення ЗДПІ працював у школі, згодом закінчив факультет журналістики у Львівському національному університеті. Пише вірші, оповідання, займається краєзнавчою роботою. Нещодавно вийшла з друку 92 книга «Гніздо сивого птаха», що автор подарував гімназії «Інтелект». Узагалі ж майже 80 його книжок присвячені історії Гуляйпільського району. У доробку автора - поетична збірка «Відгоріла зоря», оповідання «Клин зеленого жита», «Жайворонки над степом», повісті «Запах прив’яленого літа», роман «Сиві жита». Для дітей народилися невеличкі збірочки «Співуча криниця», «Подарунок осені», «Добрий знак». Є також книга про Гуляйпільську школу-інтернат «Дім, повний сонця і тепла». Окрема тема розвідок автора - розповіді про Нестора Махна.

- Із 5 березня 2022 року Гуляйполе перебуває під постійним ворожим вогнем, протягом двох місяців ми з дружиною тримались, а потім все ж виїхали, - розповів Іван Кирилович. – Але Гуляйполе ворог не візьме, тому що там є дух запорозьких козаків, дух махновщини. Пам’ятники Тарасу Шевченку й Нестору Махну стоять, навкруги – вирви від ворожих ударів, а вони стоять.

У віршах Віри Шмиги прозвучала туга за тимчасово втраченими територіями («Молочний лиман»), надія на відновлення сил («Степ») та мрії про зустріч із онуком, котрий нині в далекій Португалії.

Журналістка Антоніна Букрєєва (на знімку) переїхала до Запоріжжя із окупованої Якимівки, де працювала редактором, пішла на пенсію, два роки потому організувала альтернативну газету «Грані життя».

- Окупували нас рашисти без єдиного пострілу – увечері лягали спати у вільній Україні, а прокинулись уже окуповані, - розповіла Антоніна. - Моя квартира – на третьому поверсі. Над нашим будинком пролягла траса російських бойових гелікоптерів К-52 (за класифікацією НАТО відомі як «Алігатори»). Щоранку о 6.30, саме тоді, коли я пила каву на балконі, вони по вісім-десять машин пролітали над будинком. Сидиш, п’єш каву, а кава у філіжанці тремтить. Ми виїхали з окупації третього вересня, а 24 серпня 1922 року, коли я пила каву, народився вірш «Жовто-блакитна кава».

IMG 1806

Звари мені каву жовто-блакитну

Зі смаком Перемоги.

Звари мені каву – і ранок розквітне,

Відійдуть тривоги.

Звари мені каву міцну, незалежну

І гостру як тризуб.

Звари мені каву, а я у багаття

Підкину не хмизу.

Вона невгасима, палає у серці

Любові надія,

Що воїни наші у праведній битві

Воюють за мрію,

Щоб мирного ранку у кожному домі

Варилася кава міцна, незалежна

І жовто-блакитна як наша держава.

Звари мені каву!

Письменник Пилип Юрик – лірик, гуморист, сатирик, лауреат багатьох премій – прочитав низку сатиричних мініатюр про москвинських окупантів та їхнє злочинне керівництво: «Передбачливий гусак», «Земля - гробом», «Унітаз», «Їхні кораблі», «Загиблому в Україні», «Велике горе». Кожна мініатюра супроводжувалась бурхливою реакцією й гучними оплесками глядачів.

IMG 1809

Пилип, Віра Шмига й Віра Коваль подарували власні книжки Балабинській та Малокатеринівській школам.

Чарівна Вікторія Сироватко, яка, на думку Миколи Білокопитова, філігранно володіє словом, прочитала поезії «Автобіографічне», «Про Україну».

На завершення поетичного заходу Микола Білокопитов поділився секретом творення у червні 2017 року вірша «Кувала зозуля» і прочитав його.

IMG 1812

Поезії Вікторії Сироватко зачарували шановну публіку 

Насамкінець голова ЗОО НСПУ Ольга Стадниченко запросила всіх на гала-концерт літературно-мистецького свята «Поетичний травень-2023», що відбудеться 24 травня о 15.00 в Запорізькому театрі юного глядача.

Завершилося поетичне свято переглядом відеоролика, що створив колектив Кушугумської гімназії «Інтелект» до Всесвітнього дня вишиванки.

Д 15 n

Учасники мистецького свята.

Фото Бориса Дворного

 

На знімку вгорі: 

Шестикласниця Марія Ракша та ведучі Аліна Загоняйко і Марія Юдіна

 

 

Категорія: /