У пошуках долі

Історична повість  

Помста

   На ранок знову починалася битва. Основні сили козаків із усіх боків підходили до укріплень поляків і поступово, крок за кроком захоплювали табір. Поляки змушені були відступати. Єдиний шлях відступу, який у них був — це Княжі Байраки. Як тільки вони направили туди свої основні сили, то Стефан Потоцький одразу зрозумів — попали у гарно підготовлену западню. У байраці росли густі невеличкі дерева і робили його непрохідним. Коні потрапляли в рови та канави, що їх поробили козаки, ламали ноги і падали разом із вершниками. Задні кіннотники напирали на передніх. Важкі вози з гарматами застрявали або перекидалися. Спереду із засідки повискакували козаки. Частина війська, що зайшла у низину, мала, окрім того, що рятувати коням ноги, ще й відбиватися від козаків.

ЧИТАЙТЕ!

Володимир ІСТАРХОВ

Удар русских Богов

ПРЕТЕНДЕНТИ - 

ЯК СПРАВЖНІ АРТИСТИ…

Микола ГРИГОРЕНКО

13 квітня 2011 року в Будинку дитячої та юнацької творчості Ленінського району  Запоріжжя (директор О.А.Любич) відбувся VІІІ міський конкурс "Квітневі дзвони". Цього разу учасники змагалися лише в номінації «виконавська майстерність». Із власними творами конкурсанти виступлять наступного року.

Майбутні майстри сцени (а всі учасники мають такі амбітні плани) виступали у трьох вікових категоріях: молодша, середня і старша. І вже з перших виступів стало зрозуміло, що виконавська майстерність претендентів у порівнянні з попередніми роками значно зросла. Журі конкурсу (до якого ввійшли заслужений артист України Віктор Гончаров, старший викладач акторської майстерності ЗНУ Тетяна Петрик, методист міського відділу освіти Інна Зубова та письменник Микола Білокопитов) пояснює таке зростання рівня насамперед набутим досвідом учасників. Бо, скажімо, у старшій віковій групі (15-18 років) виступали ті, хто ще вісім років тому на перших «Квітневих дзвонах» пробував свої сили в молодшій віковій категорії. Та й наставники (а це вчителі міських шкіл та гімназій) усіх учасників також мають кількарічний досвід підготовки дітей до участі в цих творчих змаганнях.

На знімку:

Володарка гран-прі у старшій віковій категорії Поліна Фролова читає монолог Олександри Самохіної з роману Марини і Сергія Дяченків «Vita nostra»

 Анатолій Сердюк презентував десяту концертну програму 

Віра СЕРЕДА

У Запорізькому кіноконцертному залі імені Олександра Довженка відбувся другий прем’єрний концерт нової, вже десятої програми під назвою «Краю мій рідний» заслуженого працівника культури України Анатолія Сердюка. Протягом двох десятків років митець оспівує Запорізький край. У його доробку понад 150 пісень, 13 аудіодисків, чотири нотних збірники. Він - один із небагатьох в Україні, хто підготував пісенник «Запоріжжя моє кохане», що витримав два видання. Анатолій Сердюк – лауреат та дипломант Всеукраїнських та міжнародних конкурсів. Кілька років поспіль митець опікується конкурсом шкільної пісенної творчості «Запоріжжя моє кохане».
На початку пісенного свята Анатолій Сердюк оголосив, що цього дня працівники кіноконцертного залу відзначають день народження своєї мистецької установи, й, найперше, він присвячує концерт цій події.

Дотепних жартів - цілий пуд:

«Весела Січ» смішила люд

1 квітня кілька сотень небайдужих до веселого слова людей зібрались у Палаці культури «Орбіта» на вечір гумору, який безплатно організувала та провела Міжнародна асоціація гумористів і сатириків «Весела Січ». Такі концерти в Запоріжжі вже стали доброю традицією. Ще на початку офіційної діяльності веселосічовики вирішили, що брати гроші за сміх, тим паче в наш неповторний час, коли більшість людей ледь виживають – це блюзнірство. Тому й дарують глядачам веселий настрій безкоштовно. 

На знімку: Микола Білокопитов і Петро Ребро