ЧОРТ ЗНА ЩО!

На весняній хмарці

Бог і чорт сидять,

Про діла житейські

Стиха гомонять.

Пастухи в долині

Череду пасуть,

Грають в підкидного,

Самосад сосуть.

Чорт і каже Богу:

«Дивні люди ці —

Я, мов прописався,

В них на язиці.

Десь біда чи лихо —

Згадують мене.

І мале й доросле

Всяк мене кляне».

Дивляться: корова

З кручі пада в рів.

Рятувать скотину -

Справа пастухів.

Тягнуть круторогу,

Душить хлопців злість:

«І який це в яму

Чорт тебе заніс?!»

Чорт штовхає Бога:

«Чуєш? Знову я.

А узять спитати —

В чім вина моя?»

Витягли корову

І промовив хтось:

«Хух!.. Ну, слава Богу,

Добре обійшлось».

Глипнув чорт на Бога:

«А при чім тут ти?

Чи в людей заскоки,

Господи прости?»

Бог подумав трохи,

Бороду пом'яв:

«А чорт його знає!» —

Сплюнувши, сказав.

ЦИРКОВА ПРИГОДА

Може, факт, а може, байка:

В цирк шофера прийняли.

Круглу ставлячи печатку,

Таку мову повели:

— В нас поки нема машини.

То, звиняйте, певний час

Доведеться в ролі тигра

Виступати вам у нас. —

Що робити? Нарядився

І виходить на манеж.

Запускають його в клітку,

А у ній (читачу, вмреш!):

Лев сидить — патлата грива.

У кутку розсівсь, мов пан.

Лицар наш в тигрячій шкурі

Духом зовсів занепав:

- Прощавайте, жінка, діти,

Пляж дніпровський і гаї...

Лев йому говорить стиха:

— Не лякайся, друг, свої.

ПРО ЗАКУСЬ

По лісу якось Вовк блукав

І дуже-дуже хуліганив.

Ведмідь його за грудки взяв:

— Ага, спіймався!.. Знову п'яний?

Тут Заєць:

            — Ну, чого пристав?!

Ну, випив Вовк, ну, перебрав —

Видать, закушував погано.

— Це точно, Зайцю, ти вгадав:

Закуску нікудишню мав, —

Так сірий пробасив

І... Зайцем закусив.

 

ЩОБ НЕ ПЛУТАЛИ

— Збрили бороду чому? —

Дідові запитання.

Окуляри зняв старий,

Відкладає читання.

Усміхнувся:

— Та невже Важко так збагнути вам?

Збрив, — говорить, — щоб мене

З онуком не плутали.